Решение № 105848718, 01.06.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2022 року м. Київ № 640/4537/21

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) щодо поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 №640/2590/20;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 №640/2590/20, за період з 24.11.2020 по 21.01.2021 у сумі 148 561 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила про несвоєчасність виконання відповідачем рішення суду про поновлення на роботі, у зв`язку із чим на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 26 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позову. Зауважив, що позивача було поновлено на раніше займаній посаді в Генеральній прокуратурі України, а не в Офісі Генерального прокурора, оскільки вказана позиція ґрунтується на нормах чинного законодавства та усталеній судовій практиці.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 року у справі № 640/2590/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії № 2 від 13 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 , наказ Генерального прокурора України від 21 грудня 2019 року за № 2133ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України та поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, з 25 грудня 2019 року.

Вказане рішення в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць було допущено до негайного виконання.

Після отримання короткого тексту рішення позивачем 26.11.2020 до Офісу Генерального прокурора було скеровано заяву про негайне його виконання в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Листом начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора від 29.12.2020 №07-407-20 (вих.07/1/1- 122600вих.20 від 29.12.2020) було відмовлено у негайному виконанні рішення від 23.11.2020 у справі № 640/2590/20.

На виконання вказаного рішення суду, в частині, яка допущена до негайного виконання, Окружним адміністративним Судом м. Києва 30.11.2020 було видано виконавчий лист №640/2590/20 щодо поновлення ОСОБА_1 , який 09.12.2020 позивачем було направлено для виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постановою від 21.12.2020 ВП № 63948392 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 640/2390/20 від 30.11.2020, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 640/2590/20 про «Поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, з 25 грудня 2019 року».

У подальшому Генеральним прокурором було видано наказ №68ц від 22.01.2021, згідно якого ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України 25.12.2019, проте не в Офісі Генерального прокурора.

Як наслідок, відповідач не виконував рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 в період з 24 листопада 2020 року по 21 січня 2021 року, незважаючи на те, що рішення по справі № 640/2590/20 в частині поновлення на посаді позивача допущено до негайного виконання.

В зв`язку із вказаною бездіяльністю відповідача, позивач змушена звернутися до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18.

З огляду на зазначене, після прийняття рішення Окружним адміністративним судом м. Києві від 23.11.2020 року у справі № 640/2590/20 у Офісу Генерального прокурора, як роботодавця, виник обов`язок добровільно і негайно виконати це рішення в частині поновлення позивача на роботі та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць.

Суд звертає увагу, що судове рішення про поновлення на посаді підлягає негайному виконанню та жодним чином не може ставитися в залежність від будь-яких обставин, за виключенням непереборних.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05 березня 2020 року у справі № 280/360/19.

Також, стаття 236 Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 816/1895/18 та від 10 травня 2019 року у справі № 816/1791/17.

Враховуючи викладене, відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість вчасного виконання рішення про поновлення позивача на посаді, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, починаючи з 24 листопада 2020 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР та за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 10 Порядку № 100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати,і що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. "

Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку № 100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Враховуючи викладене, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення має бути скоригована на відповідний коефіцієнт підвищення з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Щодо обрахування суми середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду за період з 24.11.2020 по 21.01.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до довідки відповідача від 10.06.2020 №21-819зп, середня заробітна плата ОСОБА_1 , обчислена за останні 2 місяці роботи становить 60 061,74 грн, у тому числі за 22 дні жовтня 2019 року - 30 030,87 грн, за 21 день листопада 2019 року - ЗО 030,87 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1 396,78 грн.

При цьому посадовий оклад позивача на період звільнення, відповідно до схеми посадових окладів працівників Генеральної прокуратури України (додаток № 1) (в редакції від 06.09.2017 року), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 року становив 7 140 гривень.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 визначено, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тому, положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Порядок виконання цього Рішення підлягає застосуванню з дня його ухвалення Конституційним Судом України.

Так, частиною 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. З ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2020 року становить 2 102 грн.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 8.1 Закону України «Про прокуратуру» посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Таким чином, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» посадовий оклад прокурора Офісу Генерального прокурора з 26.03.2020 складає 40 989 гри (2102 грн х 15 х 1,3 = 40 989 грн).

Вказане також підтверджується інформацією, наданою відповідачем на адвокатський запит представника позивача (лист від 10.06.2020 року № 21- 2113 вих20), що розмір посадового окладу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора станом на 01.06.2020 року становить 40 989,00 грн.

На момент скасування наказу про незаконне звільнення позивача з посади (23.11.2020) по дату видання наказу про поновлення за рішенням суду (станом на 21.01.2020), посадовий оклад прокурора відділу Офісу Генерального прокурора становив 40 989 грн, а тому, враховуючи вимоги пункту 10 Порядку № 100, суд застосовує коефіцієнт підвищення посадового окладу.

Так, 40 989 грн (підвищений оклад з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та ст. 81 Закону України «Про прокуратуру») /7440 грн (оклад згідно постанови КМУ № 505) = 5,7407563 (шляхом застосування правил округлення цілих чисел і десяткових дробів складає 5,74).

Тому, з 24.11.2020 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 8 017,51 грн (1 396,78 грн х 5,74).

Однак, 09.12.2020 постановою Кабінету Міністрів України №1213 внесені зміни до Порядку № 100 (набрання чинності 12.12.2020 - день офіційного опублікування), якими п. 10 Порядку №100 виключено.

З урахуванням того, що з 24.11.2020 по 21.01.2021 Офісом Генерального прокурора рішення суду від 23.11.2020 у справі №640/2590/20 про поновлення позивача на посаді не виконувалось, то з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середня заробітна плата за вказаний період - 40 робочих днів: листопад 2020 року (24.11.2020-31.11.2020) - 5 робочих днів, грудень 2020 року-22 робочих днів, січень 2021 року (01.01.2021-21.01.2021)- 13 робочих днів.

Середній заробіток за час затримки виконання рішення суду розраховувався наступним чином:

за період з 24.11.2020 року по 12.12.2020 року (з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу) 8017,51 грн х 14 робочих днів = становить 112 245,2 грн.

з 13.12.2020 року до 21.01.2021 року 1 396,78 грн. х 26 робочих дні = становить 36 316,2 грн

Отже, за 40 робочих днів у період з 24.11.2020 по 21.01.2021 включно, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення у розмірі 148 561 грн.

У п. 57 постанови від 16.09.2020 у справі № 140/3020/19 Верховний Суд, звертає увагу судів першої та апеляційної інстанцій на положення пункту 10 Порядку № 100, яким встановлено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, перегаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.

Верховний Суд дійшов висновку, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування, передбаченого п. 10 Порядку №100, відображена у судовій практиці, сформованій, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 10.09.2020 у справі № 280/2659/19, від 06.08.2019 у справі №0640/4691/18, від 06.08.2019 № 824/971/16-а від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17 та відображена у судовій практиці у наступних справах № 826/6973/15, № 826/17605/14, № 826/20119/14, 826/17787/14.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку, що з Офісу Генерального прокурора на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на посаді, за період з 24.11.2020 по 21.01.2021 включно в розмірі 148 561 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1485,61 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р ІШ И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

2. Визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) щодо поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 №640/2590/20;

3. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2020 №640/2590/20, за період з 24.11.2020 по 21.01.2021 у сумі 148 561 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1485,61 (одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять грн шістдесят одна коп) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа