Постановление суда № 105833775, 22.08.2022, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

_________________

У Х В А Л А

у справі про банкрутство

22.08.2022 Справа № 905/2199/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши

клопотання кредитора ОСОБА_1 , м.Донецьк б/н від 15.08.2022

про забезпечення вимог кредитора (в порядку статті 40 КУзПБ, статті 136 ГПК України)

у справі за заявою ініціюючого кредитора: Компанії ІНДУМЕТ С.А. (INDUMET S.A.), Люксембург

до боржника: Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ, Донецька область

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Донецької області на стадії процедури розпорядження майном боржника знаходиться справа про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу», м.Краматорськ, Донецька область за заявою ініціюючого кредитора Компанії ІНДУМЕТ С.А. (INDUMET S.A.), Люксембург; повноваження розпорядника майна виконує арбітражний керуючий Коновий Олександр Сергійович.

15.08.2022 до суду від кредитора ОСОБА_2 надійшло клопотання б/н від 15.08.2022 про забезпечення вимог кредитора (в порядку статті 40 КУзПБ, статті 136 ГПК України), в якому кредитор просить суд вжити заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на депозитних рахунках нотаріусів Дніпровського нотаріального округу, у т.ч. на депозитних рахунках приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Кир`як Світлани Анатоліївни (49044, м.Дніпро, вулиця Самарського Якова буд. 6, прим. 16, тел.: НОМЕР_1 , свідоцтво 2934), та були зараховані в рахунок погашення ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05393043) кредиторських вимог Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (ідентифікаційний код 24068988) в межах справи №904/2104/19.

Дослідивши клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредитора, суд виходить з наступного:

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З моменту відкриття справи про банкрутство стосовно боржника, боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Клопотання мотивовано посиланням на положення статті 40 Кодексу України з процедур банкрутства та статті 136 Господарського процесуального кодексу України.

Вимога про необхідність вжиття заходів забезпечення обґрунтовується посиланням на обставини того, що:

- існує достатньо обгрунтований і значний ризик того, що вимоги Кредитора, особливо ті, що віднесені до четвертої черги (більше половини від загальної суми) не будуть задоволені. В межах процедури банкрутства були заявлені конкурсні вимоги на загальну суму більше ніж 10 млрд. гривень (ухвала від 18.01.2022). Натомість, вартість статутного капіталу (фонду) складає лише 206 000 000,00 грн. (дані з ЄДР), що є явно не достатнім для погашення всіх визнаних кредиторських вимог. Згідно звітності розпорядника майна (звіт від 06.07.2021), відповідно до якої Боржник не знаходиться за місцем своєї реєстрації, у нього відсутнє нерухоме майно, фінансова документація від Боржника ним не отримана. Таким чином, ризик незадоволення вимог Кредитора є очевидним. Переважна кількість голосів знаходиться у ініціюючого кредитора, який може фактично одноосібно вирішувати будь-які питання, що відносяться до компетенції комітету кредиторів. Отже, ОСОБА_1 за жодних обставин не буде входити до комітету кредиторів та не матиме впливу на прийняття будь-яких рішень в межах процедури банкрутства, що обумовлює вразливість його права на отримання належних йому грошових коштів та необхідність вжиття заходів забезпечення його вимог у процедурі банкрутства.

- розпорядником майна фактично приховується реальний матеріально-фінансовий стан Боржника. При цьому, ініціюючий кредитор з даного приводу не вчиняє жодних дій (не оскаржує бездіяльність, не подає клопотання тощо). Розпорядником майна фактично не вживаються заходи щодо пошуку майна боржника, а лише направляються запити до представництва боржника у м. Києві. Подані звіти не містять інформацію про майно боржника, його склад та вжиті заходи щодо встановлення його місцезнаходження. Така очевидна бездіяльність розпорядника майна може мати реальним наслідком втрату виявленого майна.

- у звіті від 19.11.2021 розпорядник майна вказав, що 10.11.2021 у телефонному режимі приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Кир`як С.А. йому було повідомлено про прийняття на депозит від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» грошових сум в рахунок погашення кредиторської вимоги 4 черги відповідно до зазначеної вище ухвали від 14.11.2019 у справі №904/2104/19. Повідомлення щодо перебування коштів на депозитному рахунку отримані розпорядником від нотаріуса особисто. В наступних звітах розпорядник майна не надає жодної інформації щодо вказаних коштів, у т.ч. щодо їх перерахування на рахунки Боржника. Подальша доля вказаних коштів невідома. З огляду на це, є логічним вважати, що кошти досі знаходяться на депозитному рахунку. В ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 у справі №904/2104/19 вказано про завершення процедури санації ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та запровадження ліквідаційної процедури, яка за положеннями КУзПБ передбачає продаж майна боржника та погашення вимог кредиторів. Із вказаної ухвали вбачається, що санація завершилася частковим погашенням вимог четвертої черги. Отже, під час ліквідації означеного товариства є вірогідність принаймні додаткового погашення вимог кредиторів четвертої черги. Тобто, є висока ймовірність надходження додаткових коштів від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу». З моменту введення ліквідації пройшло більш як пів року, але не в одному звіті розпорядника майна не вказано про те, що він приділяв увагу даному питанню чи якимось чином цікавився погашенням кредиторських вимог Боржника. В числених судових рішеннях у справі №904/2104/19 відсутні посилання на його участь у судових засіданнях. За вказаних обставин кредитор має обгрунтовану підозру, викликану приховуванням розпорядником майна розміру виявленого майна та бездіяльністю у відношенні його збереження, особливо бездіяльністю щодо коштів, які надійшли на депозитний рахунок від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та мали б надійти під час ліквідації останнього, щодо того, що вказані кошти, які знаходяться на депозитному рахунку, можуть зникнути, що безпосередньо вплине на розмір активів боржника, а відтак - на задоволення вимог всіх кредиторів, у т.ч. та не в останню чергу - кредитора.

Суд зазначає, що правові засади забезпечення позову у господарському судочинстві врегульовано главою 10 розділу І ГПК України, тоді як спеціальним законом про банкрутство (стаття 40 КУзПБ) визначено особливі різновиди забезпечувальних заходів вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право застосування таких заходів як за клопотанням розпорядника майна чи кредитора, так і за ініціативою суду.

Відповідно до частини першої статті 40 КУзПБ господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

У статті 40 КУзПБ законодавець визначив і мету задля якої такі заходи застосовуються - для збереження майна боржника, усунення перешкод для виконання розпорядником майна своїх повноважень та захисту прав і законних інтересів боржника або кредиторів.

При цьому, на підставі приписів статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Стосовно застосування заходів забезпечення позову у справі про банкрутство Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173 сформував висновок про те, що в силу статей 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредитора у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173).

Отже, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, які передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм КУзПБ (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі №925/100/15, від 13.02.2020 у справі №50/790-43/173, від 16.09.2020 у справі N910/13208/19).

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасників справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

З наведених норм права вбачається, що суд може вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони приватному нотаріусу здійснювати видачу (перерахування або переказ) грошових коштів з депозитного рахунку боржника, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників у справі про банкрутство.

Суд звертає увагу, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

З урахуванням специфіки провадження у справі про банкрутство, безпосередньою метою застосування передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову, як заходів забезпечення вимог кредиторів у такій справі, є збереження майна боржника та у такий спосіб охорона матеріально-правових інтересів кредиторів від можливих недобросовісних дій боржника чи інших осіб стосовно його активів задля попередження потенційних труднощів у досягненні основної мети процедур банкрутства - як найповнішого задоволення вимог кредиторів.

Відтак, вирішуючи питання про застосування таких заходів забезпечення у справі про банкрутство, господарський суд має виходити з їх оцінки за критеріями розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності, а також перевірити їх спрямованість на досягнення спеціальної мети застосування заходів забезпечення вимог кредиторів у процедурах банкрутства, про що зазначити у відповідній ухвалі.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перерахування спірних коштів на рахунок боржника, а отже вказані кошти перебувають поза межами відання останнього.

Таким чином, вжиття визначених судом заходів забезпечення не призведуть до погіршення майнового стану боржника та інших осіб, а забезпечать збереження грошових коштів боржника на депозитному рахунку нотаріуса.

Отже, з метою дотримання інтересів кредиторів та недопущення виникнення обставин, які б могли призвести до зменшення активів боржника, враховуючи, що грошові кошти, що містяться на депозитному рахунку, можуть стати джерелом задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, існує об`єктивна необхідність у вжитті заходів до забезпечення вимог кредиторів.

За висновком суду, невжиття заходів забезпечення у даній справі може значно ускладнити або унеможливити відновлення порушених прав кредиторів у справі про банкрутство.

З наведених підстав та враховуючи принцип співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання кредитора ОСОБА_1 , м.Донецьк б/н від 15.08.2022 про забезпечення вимог кредитора (в порядку статті 40 КУзПБ та статті 136 ГПК України).

Керуючись статтями 2, 9, 39, 40 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 86, 136, 137, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання кредитора ОСОБА_1 , м.Донецьк б/н від 15.08.2022 про забезпечення вимог кредитора, задовольнити частково.

Заборонити приватному нотаріусу Дніпровського нотаріального округу Кир`як Світлані Анатоліївні (49044, м.Дніпро, вулиця Самарського Якова, буд. 6, прим. 16, свідоцтво 2934) видачу (перерахування або переказ) з депозитного рахунку грошових коштів, отриманих від ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05393043) на виконання зобов`язань перед Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (ідентифікаційний код 24068988), за заявою будь-яких осіб від імені Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (ідентифікаційний код 24068988).

Боржниками за даною ухвалою є:

приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Кир`як Світлані Анатоліївні (49044, м. Дніпро, вулиця Самарського Якова буд. 6, прим. 16, свідоцтво 2934).

Стягувачем за даною ухвалою є:

кредитор ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 23.08.2025.

Ухвала набрала законної сили 22.08.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки передбачені ГПК України.

Суддя М.О. Лейба