Решение № 105826121, 24.05.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2022 року м. Київ № 640/25612/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункти 3, 4, 5, 8 вимоги від 20.08.2019 №06-14/507-2019 «Про усунення виявлених порушень», -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач та/або Украерорух) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункти 3, 4, 5, 8 вимоги Державної аудиторської служби України від 20.08.2019 №06-14/507-2019 «Про усунення виявлених порушень»;

- стягнути на користь позивача витрати понесені по сплаті судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що пункти 3, 4, 5, 8 вимоги Державної аудиторської служби України від 20.08.2019 №06-14/507-2019 «Про усунення виявлених порушень» є не обґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де він вказує про те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а правильність їх обчислення підлягає саме оцінці судом в межах такої справи, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. З урахуванням вказаної позиції відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, де він просить суд не брати до уваги відзив на позовну заяву відповідача, оскільки викладені у ньому твердження не відповідають обставинам справи та не спростовують фактів, викладених Державним підприємством обслуговування повітряного руху України у позовній заяві.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де ним фактично зазначаються аналогічні доводи, що й у відзиві на позовну заяву.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Державною аудиторською службою України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, результати якої відображено в акті ревізії від 15.07.2019 №06-21/20 (далі - акт ревізії).

Не погоджуючись із висновками акту ревізії позивачем подано заперечення від 24.07.2019 №1-14.1/4233/19, за наслідком розгляду яких Державною аудиторською службою України складено висновок, який затверджений заступником Голови Державної аудиторської служби України Юлією Солянік 14.08.2019 супровідним листом від 14.08.2019 №06-14/492-2019. Вказаним висновком фактично не прийнято заперечення Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Надалі, Державною аудиторською службою України сформовано вимогу від 20.08.2019 №06-14/507-2019 «Про усунення виявлених порушень», у якій, серед іншого на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю України», підпункту 9 пункту 4, підпункту 16 пункту 6 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, пунктів 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 вимагає від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України:

1) розглянути результати проведеної ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності працівників Підприємства, винних у допущених порушеннях;

2) забезпечити списання проектно-кошторисної документації відповідно до Порядку списання об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2007 року №1314;

3) забезпечити відшкодування на користь Украероруху коштів, недоотриманих через заниження розміру плати за надані аеронавігаційні послуги відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218, Господарського-кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування ті коди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

4) забезпечити відшкодування на користь Одеського РСП коштів, перерахованих на оплату завищеної вартості проектних та будівельних робіт відповідно до норм статей 193, 199. 217, 218, Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130- 136 Кодексу законів про працю України;

5) забезпечити відшкодування на користь Украероруху коштів, сплачених за фактично ненадані послуги з узгодження питань установлення АСАП-26 на повітряне судно Ан-26 із ДП «Антонов» відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218, Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

6) забезпечити відшкодування на користь РСП «Київцентраеро» коштів, зайво сплачених за спожитий природний газ відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218, Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

7) забезпечити відшкодування зайвої оплати за послуги з передачі електроенергії відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218, Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

8) забезпечити відшкодування зайвої оплати за послуги з авіаційного пошуку та рятування в акваторіях Чорного та Азовського морів у межах районів польотної інформації України відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218, Господарського кодексу України та статей 611, 629 Цивільного кодексу України. У разі неможливості забезпечення відшкодування у згаданому порядку розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

9) не допускати надалі порушення постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 889 «Про порядок здійснення витрат суб`єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку»;

10) не допускати надалі порушення Закону України «Про публічні закупівлі».

Тут і надалі вимога.

Державне підприємство обслуговування повітряного руху України не погоджується із вимогою в частині пунктів 3, 4, 5, 8, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню в цій частині, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів (далі - спірна та/або оскаржувана вимога в частині).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пунктів 7 та 10 частини 1 статті 10 цього Закону № 2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У підпункті 9 пункту 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43, встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства.

Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначено Порядком проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Згідно з пунктом 46 Порядку № 550 якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Відповідно до пункту 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано повноваження здійснювати контроль за використанням коштів місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.

Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то суд наголошує, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

Відтак, пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Подібні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 1440/1820/18, від 10.12.2019 у справі № 808/6509/13-а, від 23.12.2019 у справі № 815/4341/14, від 07.02.2020 у справі № 803/634/17, від 14.02.2020 у справі № 825/3661/15-а, від 28.02.2020 у справі № 808/4044/17, від 28.02.2020 у справі № 2040/6542/18, від 18.03.2020 у справі № 826/14169/17, від 18.03.2020 у справі № П/811/140/17, від 31.03.2020 у справі № 817/650/18, від 02.04.2020 у справі № 820/3534/16, від 02.07.2020 у справі № 826/1508/17, від 17.09.2020 у справі № 420/1304/19.

Судом встановлено, що оскаржувана у цій справі частина вимоги від 20.08.2019 №06-14/507-2019, спрямована на спонукання позивача забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 193, 199, 217, 218 Господарського кодексу України, статей 611, 629 Цивільного кодексу України збитків.

Отже, беручи до уваги наведене суд констатує, що звернення до суду із позовом про визнання протиправною та скасування пунктів 3, 4, 5, 8 спірної вимоги є неналежним способом захисту порушеного права, а доводи щодо суті порушень не можуть бути перевірені в межах предмета доказування по цій справі. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування оскарженої частини вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат про які просить позивач.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позову Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08300, Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064; поштова адреса: 08301, Київська область, м. Бориспіль, а/с 115) до Державної аудиторської служби України (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, б. 4, код ЄДРПОУ 40165856) про визнання протиправним та скасування пункти 3, 4, 5, 8 вимоги від 20.08.2019 №06-14/507-2019 «Про усунення виявлених порушень».

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда