Постановление суда № 105779351, 18.08.2022, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1009/22

провадження № 1-кп/527/134/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання-Кривченко В.В., прокурора- Хмелевського А.О., обвинуваченого- ОСОБА_1 , захисника Мазницького М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,4,5 ч.1ст.177КПКУкраїни. Зазначив, що ОСОБА_1 , будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, не має стійких соціальних зв`язків, а отже може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам, прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів з визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою заперечували, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_1 працює неофіційно на різних роботах, де отримує дохід, його мати є особою похилого віку, мешкає в зоні бойових дій під обстрілами, у зв`язку з чим потребує моральної і матеріальної допомоги від сина. Зазначили, що ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які вже допитані в судовому засіданні. Просили змінити запобіжний захід обвинуваченому на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1,п.2,п.4,п.5ч.1ст.177КПК України,метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам:переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду; знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;перешкоджати кримінальномупровадженню іншимчином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів .

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення воліна строквід семидо десятироків.Також судвраховує відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків (не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей) та офіційного джерела доходів, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду і можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисника та обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 28.08.2022 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.2 ч.5 ст.182, п.16 ч.1 ст.3 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює 50 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124050 грн. (50 х 2481 грн. = 124050 грн.).

Керуючись ст.ст.177,182,183,194,372,376,392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 16 жовтня 2022 року, включно.

Визначити суму застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, міру запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові обвинуваченого.

У разі внесення застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені ухвалою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя С. А. Мицик