Решение № 105763749, 15.07.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/8536/19

№ провадження 2/495/457/2022

15 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Ткаченко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачів: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому м. Білгород-Дністровського цивільну справу № 495/8536/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Акціонерного товариства «СТ «Інго»

про стягнення грошових коштів за завданні збитки,

В С Т А Н О В И В:

18.09.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транслойд» (далі по тексту - позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач-2), ОСОБА_3 , правонаступником якого є - ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач-3) та Акціонерного товариства «СТ «Інго» (далі по тексту - співвідповідач) про стягнення грошових коштів за завданні збитки (т.1 а.с.4-13).

Так, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є - ОСОБА_4 та Акціонерного товариства «СТ «Інго» на його користь:

- грошові кошти за завдані збитки у сумі 307 515 (триста сім тисяч пятсот п`ятнадцять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки;

- судовий збір у сумі 4 612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) гривень 73 (сімдесят три) копійки;

- витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2018 року між ТОВ «Транслойд» та ТОВ «Корса» було укладено договір на перевезення вантажів № 16/2-П, з міста Бровари до міста Херсон. З метою виконання умов договору було залучено перевізника. Перевезення вантажу здійснювалось за товарно-транспортною накладною № Р16392 від 18.10.2018 року, загальна вартість якого становила 1 906 239 грн. Однак, 19.10.2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN 26.414 д.р.н НОМЕР_1 з напівпричепом допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля MAN 200 д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортні засоби та вантаж. Розрахунок суми заявленої до стягнення здійснено на підставі вартості одиниці пошкодженого товару, згідно даних в ТТН № Р16392 від 18.10.2018 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі № 495/8536/19 за позовом ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є - ОСОБА_4 та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.183-184).

09.12.2019 року, відповідач - ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Транслойд» до ОСОБА_1 з наступних підстав.

Так, відповідач - ОСОБА_1 зазначив, що дійсно він є власником транспортного засобу № НОМЕР_3 автомобілю «MAN», державний знак НОМЕР_4 та приблизно у 2018 році до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням надати йому транспортний засіб з напівпричепом для власних цілей, з метою транспортування корму для домашнього господарства, на що він надав згоду та передав належний йому автомобіль з напівпричепом (належить відповідачу-2 ОСОБА_2 ) у користування ОСОБА_3 , а також відповідні документи на нього. Згодом, відповідачу стало відомо, що 18.10.2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 , який керував належним йому автомобілем, внаслідок чого було пошкоджено два транспортних засоби. Даний автомобіль було евакуйовано з місця ДТП до місця стоянки та в подальшому відремонтовано за кошти СК «Інго», так як транспортний засіб був добровільно застрахований. Зауважив, що на момент ДТП ОСОБА_3 мав посвідчення водія і реєстраційний документ на автомобіль «MAN», державний знак НОМЕР_4 . а будь-яких трудових угод між ними не укладалося, тобто на момент ДТП ОСОБА_3 правомірно експлуатував транспортний засіб, тому саме він і є відповідальною особою за завдану шкоду. Крім того, відповідач - ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 не притягався до адміністративної відповідальності, як особа яка не має відповідних документів на право керування автомобілем або не пред`явив їх до перевірки, тобто правомірно керував автомобілем, який він йому добровільно передав з усіма документами для власних цілей. Таким чином, відповідач - ОСОБА_1 стверджує, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 правомірно керував належним йому автомобілем та ніяких трудових договорів між ними не укладалося. Автомобіль був застрахований в СК «Інго», за рахунок якої і було проведено його ремонт. Вважає, що вимоги позивача до нього безпідставні (т.2 а.с.145-151).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2020 року провадження по цивільній справі № 495/8536/19 за позовом ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки було зупинено, у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 , до залучення до участі правонаступника (т.2 а.с.234-235).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.04.2020 року провадження по цивільній справі № 495/8536/19 за позовом ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки поновлено та залучено до участі у якості відповідача - ОСОБА_4 (т. 2 а.с.240-241).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2020 року провадження по цивільній справі № 495/8536/19 за позовом ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки поновлено та залучено до участі у якості відповідача - ОСОБА_4 (т. 2 а.с.240-241).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2020 року залучено до участі у справі № 495/8536/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за завдані збитки, у якості співвідповідача - ПрАТ АСК «ІНГО Україна», ЄДРПОУ 16285602 ( т.3 а.с.26-27).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2020 року призначено по цивільній справі № 495/8536/19 судову автотехнічну експертизу. Провадження по справі на час проведення експертизи зупинено (а.с. т.3 а.с.28-30).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19.04.2021 рокупровадження у цивільній справі № 495/8536/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛОЙД» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів за завдані збитки поновлено та призначено повторну судову автотехнічну експертизу (а.с.52-57).

25.05.2021 року, до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобілів «MAN» L 200 д.н. НОМЕР_2 та «MAN» 26.414 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL НОМЕР_6 № 2021-2005 , відповідно до якого виходячи з пояснень водія автомобіля «MAN» 26.414 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL НОМЕР_6 ОСОБА_3 регламентувати та оцінити дії водіїв в межах даного дослідження не виявляється за можливе з причин наведених в дослідницькій частині висновку (а.с.60-66).

28.01.2022 року, представник співвідповідача АТ «СК «Інго» подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Транслойд» до АТ «СК «Інго» про стягнення коштів за завдані збитки. Оскільки на даний час відсутні питання для настання цивільно-правової відповідальності ОСОБА_3 , а саме не має вироку (постанови) суду, згідно якого встановлена вина ОСОБА_3 у ДТП від 19.10.2018 року, а тому на даний момент не настав страховий випадок, так як з складових цивільно-правової відповідальності є наявність вини особи, яка заподіяла шкоду (т. 3 а.с.121-122).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2022 року закрито підготовче провадження по справі № 495/8536/19 за позовом ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є - ОСОБА_4 та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки. Справу призначено до судового розгляду (т.3 а.с.141-142).

Представник позивача ТОВ «Транслойд» - адвокат Поліщук Д.О., в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву, згідно із якою заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та справу розглянути за відсутністю позивача.

Відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилися, але їх представник - адвокат Андреєва І.В. подала до суду заяву, згідно із якою просила розглянути справу за її відсутністю.

Відповідач - ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, про день, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Представник співвідповідача АТ «СК «Інго» - Кравченко Р.Ю., в судове засідання не з`явився, але телефонограмою просив розглянути справу за його відсутності, з врахуванням обставин викладених у відзиві АТ «СК «Інго» на позовну заяву.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ст.211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, відзиви на позовну заяву та дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 18.10.2018 року між ТОВ «Транслойд» та ТОВ «Корса» було укладено договір на перевезення вантажів № 16/2-П, з міста Бровари до міста Херсон (а.с.35). Дата завантаження 18.10.2018 року, дата розвантаження 19.10.2018 року, транспортний засіб, що здійснює перевезення «МАН» НОМЕР_2 водій - ОСОБА_5

18.10.2018 року між ТОВ «Транслойд» та ФОП ОСОБА_6 укладено договір № 18102018-24 від 18.10.2018 року. На виконання умов договору було укладено заяву на перевезення вантажу № 18102018-24 від 18.10.2018 року, перевезення якого здійснювалось за товарно-транспортною накладною № Р16392 від 18.10.2018 року. Загальна вартість вантажу становить 1 906 239 грн.

19.10.2018 року на 247 км автодороги Київ-Одеса, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем MAN 26.414 д.р.н НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL НОМЕР_6 , рухаючись автодорогою Київ-Одеса в напрямку м. Одеса допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля MAN 200 д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортні засоби та вантаж, а автомобіль MAN 200 д.р.н. НОМЕР_2 не мав можливості здійснювати подальше перевезення товару. Крім цього, був пошкоджений сам товар, у зв`язку з чим виникла необхідність повернення вказаного товару вантажовідправнику.

Представник позивача зазначив, що з метою повернення товару ТОВ «Транслойд» було залучено іншій транспортний засіб для перевезення, а саме автомобіль «МАН» д.р.н. НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_7 , тому було складено акт перевантаження товару та відомості про що були внесені до всіх екземплярі ТТН.

22.10.2018 року автомобіль «МАН» д.р.н. НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_7 прибув на розвантаження до м. Бровари. Після чого ТОВ «Транслойд» було направлено заявку до Київської торгово-промислової палати на проведення експертизи щодо визначення кількості вантажних місць та стану пакування. Складено акт про пошкодження вантажу. За результатами розвантаження встановлено обсяг пошкодженого товару, загальна вартість якого становить 429 476,36 грн.

За твердженням представника позивача, ТОВ «Транслойд» отримало претензію від ТОВ «Корса» № 1481-юр від 18.02.2019 року про сплату збитків в наслідок пошкодження вантажу на суму 307 515,34 грн., до якої залучено завірену копію претензії № 01-10/01/19 від 10.01.2019 року отриманої від власника вантажу ТОВ «БІГТРЕЙД» з додатками та завірену копію платіжного доручення № 3285 від 21.02.2019 року про відшкодування претензії (а.с.26-27).

30.06.2019 року між ТОВ «Транслойд» та ТОВ «Корса» укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог на суму 307 515,34 грн.

Розрахунок суми заявленої до стягнення здійснено на підставі вартості одиниці пошкодженого товару згідно даних зазначених в ТТН № Р16392 від 18.10.2018 року, що складає 429 476,36 грн. - загальна вартість пошкодженого товару.

Між тим, ТОВ «Корса» до ТОВ «Транслойд» заявило претензію про відшкодування пошкодженого вантажу на суму 307 515,34, яку позивач просить стягнути з відповідачів на підставі права регресної вимоги.

За твердженням представника позивача, позов пред`явлено до власників джерел підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.22 Цивільного процесуального кодексу України,особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Дані обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із відповідною заявою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом даної статті завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду);

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

- вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди, про що висловив свою правову позицію Верховний Суд України (судова колегія з цивільних справ) в ухвалі від 21.12.2005 року.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість механізму полягає в тому, що шкода завдається потерпілому не будь-якими діями, а саме діяльністю, яка підпадає під характеристику джерела підвищеної небезпеки. Відповідно під джерелом підвищеної небезпеки треба розуміти діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Отже для віднесення тої чи іншої діяльності до джерела підвищеної небезпеки треба, щоб така діяльність створювала підвищену небезпеку для самої особи, яка її проводить, а також для інших осіб.

Підвищена небезпека в розумінні даної статті є об`єктивною категорією, не пов`язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об`єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Особливі правила цієї статті діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об`єкту, завдяки яким діяльність з ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Так шкода, завдана автомобілем, буде відшкодовуватися за правилами даної статті тільки тоді, коли автомобіль знаходився в русі, а не тоді, коли він стояв в гаражі або на стоянці. Суб`єктом відповідальності за статтею, що коментується, є володілець об`єкта, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, під яким слід розуміти особу, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для вирішення питання про притягнення тієї чи іншої особи до відповідальності за цією статтею треба визначити дві основні ознаки володільця: юридичну та матеріальну (фактичну). Юридична ознака означає, що володільцем визнається тільки та особа, яка володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку, на відповідній правовій підставі: право власності, інше речове право, договір оренди, доручення, підряду тощо. Матеріальна або фактична ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) небезпечних об`єктів. Як правило, обидві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки повинні мати місце, крім випадків, передбачених в законі.

Частиною 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки самим їх володільцям, її відшкодування відбувається за правилами частини 1 вказаної статті. Так шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Тобто у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Під правом регресу розуміється право особи, що відшкодувала шкоду, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди. Зазначена стаття застосовується у випадках, коли фігура завдавача шкоди та фігура особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду, не співпадають. За загальним правилом на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі. Виключення з цього положення можуть бути встановлені законом. Право звернення з регресною вимогою виникає у кредитора з моменту здійснення ним виплат потерпілому, з цього ж моменту обчислюється строк для пред`явлення регресного позову.

Також, за твердженням представника позивача, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ст.1172 ЦК України).

Між тим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо знаходження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у трудових (службових відносинах) з ОСОБА_3 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, під час якої ОСОБА_3 керував автомобілем MAN 26.414 д.р.н НОМЕР_1 з напівпричепом, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до повідомлення В.о. заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області неможливо надати інформацію про трудові відносини ОСОБА_3 , за період з 01.10.2018 року по 02.11.2018 року, так як реєстраційний номер облікової картки платника податків на ОСОБА_3 був закритий 04.12.2018 року, у зв`язку з його смертю (т. 2 а.с.211-212).

Також, представником позивача не доведено його право регресу, оскільки взагалі не вбачається факту понесення позивачем збитків, тобто відсутні відомості щодо відшкодування ТОВ «Транслойд» коштів за завдані збитки ТОВ «Корса» у сумі 307 515,34 грн., відповідно до претензії ТОВ «Корса», а основною вимогою для права регресу є звернення з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого завдано шкоди.

Окрім цього, заявлені вимоги представником позивача до ОСОБА_3 та до АТ СТ «Інго» також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, так як не має ніяких належних та допустимих доказів щодо законності стягнення вказаних збитків, оскільки відсутня винність ОСОБА_3 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди та цивільно-правова відповідальність. Зазначене підтверджується повідомленням начальника СВ Благовіщенського відділення поліції Гайворонського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області Байдак О.М., з якого вбачається, що відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР відносно ОСОБА_3 та про необхідність притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та повідомленням Арцизького районного суду Одеської області про те, що матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , в період з 19.10.2018 року по 11.03.2019 року до суду не надходили та не розглядались (т. 3 а.с.13-14, т.2 а.с.217).

В ході розгляду справи виявляється, що відповідач - ОСОБА_3 помирає, а його правонаступником є син - ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після його смерті та з якого ТОВ «Транслойд» має намір стягнути збитки за завдані його батьком - ОСОБА_3 під час життя, в результаті ДТП.

Так, відповідно до ст.1216-1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Так, з вищевказаних норм вбачається, що у спадкоємця є обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яку було присуджено судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.

Тлумачення частини першої статті 1231 ЦК України свідчить, що законодавець не деталізує того, обов`язки в яких зобов`язаннях переходять в порядку спадкування - договірних чи недоговірних. Власне, відсутні будь-які передумови для обмеження законодавцем переходу в порядку спадкового правонаступництва обов`язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) в договірних чи недоговірних зобов`язаннях. Такий висновок підтверджується й системним аналізом випадків використання законодавцем словосполучення "майнова шкода", наприклад, у статтях 22, 623, 1166, 1177 ЦК України.

Між тим, судом не встановлено наявність обов`язку відповідача - ОСОБА_3 про відшкодування завданої шкоди позивачу - ТОВ «Транслойд», який би він набув під час життя, в результаті скоєного ДТП.

Окрім цього, кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (ч.ч.2-3 ст.1281 ЦК України).

Проте, під час перебування на розгляді даної справи та після встановлення спадкоємця померлого відповідача - ОСОБА_3 , позивачем ніяких вимог не було пред`явлено до відповідача - ОСОБА_4 , як до правонаступника померлого.

Взагалі відсутня винність померлого відповідача - ОСОБА_3 , що також підтверджується і висновок експерта за результатами проведення судової авто технічної експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого виходячи з пояснень водія автомобіля «MAN» 26.414 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом KOGEL НОМЕР_6 ОСОБА_3 регламентувати та оцінити дії водіїв в межах даного дослідження не виявляється за можливе.

Так, судом вбачається, що позивач просить стягнути грошові кошти за завданні збитки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , але такі вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, так як відсутні докази того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у трудових відносинах с ОСОБА_3 , винність та цивільно-правова відповідальність якого у скоєнні ДТП не доведена, та як наслідок чого є безпідставними вимоги і до його правонаступника ( ОСОБА_4 ) і до АТ «СТ «Інго».

Таким чином, проаналізувавши всі наведені обставини учасниками справи, виходячи з наявних матеріалів справи, відповідно до вимог чинного законодавства, судом не вбачається належного обґрунтування та доведеності належними доказами, які б слугували відповідності позовних вимог.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог ТОВ «Транслойд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є - ОСОБА_4 та АТ «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки, у зв`язку з чим такий позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1191, 1216-1218, 1231, 1281 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 22, 76-81, 131, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслойд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступником якого є - ОСОБА_4 ) та Акціонерного товариства «СТ «Інго» про стягнення грошових коштів за завданні збитки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 25.07.2022 року.

Суддя В.В. Мишко