Решение № 105724596, 09.08.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2022 Справа № 914/1187/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Калини Марії Петрівни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Вейст-Груп"

про стягнення 18933,59 грн.

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Фізичною особою-підприємцем Калиною Марією Петрівною до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Вейст-Груп" про стягнення 18933,59 грн., з яких 15000,00 грн. - основний борг, 1351,92 грн. - пеня, 2182,63 грн. - інфляційні втрати та 399,04 грн.- 3% річних.

Ухвалою суду від 14.06.2022р. прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.07.2022р.

Ухвалою суду від 12.07.2022р. розгляд справи відкладено до 09.08.2022р.

09.08.2022р. на електронну адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі (вх.№ 16744/22).

Сторони явку представників в судове засідання 09.08.2022р. не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені. Разом з тим, явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

06.07.2021 р. між Фізичною особою-підприємцем Калиною Марією Петрівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» (замовник) укладено договір №36/07 на виконання робіт, надання послуг (договір), згідно пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати послуги спецтехнікою.

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість виконуваних робіт одним екскаватором-навантажувачем CATERPILAAR 428 за 1 годину роботи становить 690,00 грн. з ПДВ.

Згідно пункту 2.2. договору вартість виконуваних робіт за 1 годину підлягає коригуванню протягом 2021 року.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунок за надані послуги не повинен перевищувати 10-ти банківських днів з моменту отримання «Замовником» рахунку на оплату.

Відповідно до пункту 2.4. договору, оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Виконавця» .

Згідно з пунктом 4.1. договору, по завершенні робіт «Виконавець» передає «Замовнику» в 5-ти денний термін акт прийому-передачі виконаних робіт.

«Замовник» підписує акт здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 5 (п`яти) днів (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.3. договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт на умовах даного договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості виконаних робіт.

Згідно рахунку на оплату № 16-07 від 07 липня 2021 року вартість послуг становить 36570,00 грн. з ПДВ.

Вказаний рахунок 11.07.2021р. позивачем направлено на електронну адресу відповідача (dv.ekosvit@gmail.com).

Між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 08 липня 2021 р., відповідно до якого виконавцем були виконані послуги колісним екскаватор-навантажувачем марки Caterpillar 428 тривалістю 53 години, вартість яких становить 36570,00 грн. з ПДВ.

Згідно платіжних доручень № 4978 від 16.07.2021 р., № 5053 від 22.07.2021р. та № 5172 від 18.08.2021р. відповідач частково оплатив надані послуги на загальну суму 21570,00 грн.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи станом на момент подання позовної заяви до суду неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 15000,00 грн.

За прострочення виконання зобов`язань щодо оплати за наданні послуги позивачем на підставі пункту пункт 5.3 договору нараховано відповідачу пеню у розмірі 1351,92 грн. та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат в розмірі 2182,63 грн. та 3 % річних в розмірі 399,04 грн.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь 18933,59 грн., з яких 15000,00 грн. - основний борг, 1351,92 грн. - пеня, 2182,63 грн. - інфляційні втрати та 399,04 грн.- 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заперечень щодо заявлених вимог не подав.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 06.07.2021 р. між Фізичною особою-підприємцем Калиною Марією Петрівною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДВ Вейст-Груп» (замовник) укладено договір №36/07 на виконання робіт, надання послуг (договір), згідно пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати послуги спецтехнікою.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 08 липня 2021 р., відповідно до якого виконавцем були виконані послуги колісним екскаватор-навантажувачем марки Caterpillar 428 тривалістю 53 години, вартість яких становить 36570,00 грн. з ПДВ.

Відповідач частково оплатив надані послуги за договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 4978 від 16.07.2021р. на суму 6570,00 грн., № 5053 від 22.07.2021р. на суму 10000,00 грн. та № 5172 від 18.08.2021р. на суму 5000,00 грн., що разом становить 21570,00 грн.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи та розрахунку позовних вимог заборгованість по вказаному договору становить 15000,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 15000,00 грн. є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 1351,92 грн. пені, 2182,63 грн. інфляційних втрат та 399,04 грн. 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами пункту 5.3. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт на умовах даного договору, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості виконаних робіт.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних останнім не невірно визначений період такого нарахування, з 24.07.2021р. по 18.08.2021р. на суму 20000,00 грн., а саме, позивачем в розрахунок безпідставно включено 18.08.2021р. (день часткової оплати), в той час як з 18.08.2021р. має бути здійснено нарахування вже на суму 15000,00 грн.

Крім того, позивачем невірно обрано дату закінчення шестимісячного строку для нарахування штрафних санкцій - 24.01.2022р. Суд зазначає, що останнім днем такого строку є 23.01.2022р.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за період 24.07.2021р. по 17.08.2021р. на суму боргу 20000,00 грн. та за період 18.08.2021р. по 03.06.2022р. на суму боргу 15000,00 грн., а також пені за період 24.07.2021р. по 17.08.2022р. на суму боргу 20000,00 грн. та за період 18.08.2022р. по 23.01.2022р. на суму боргу 15000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 1341,51 грн. пені, 2182,63 грн. інфляційних втрат та 398,40 грн. 3% річних.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю.

Щодо заявлених позивачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, такі складають 5000,00 грн.

До позовної заяви позивачем долучено такі докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу:

- копію договору про надання правової допомоги № 57/2022 від 17.05.2022р.;

- копію додатку № 1 до договору про надання правової допомоги №57/ 2022 від 17 травня 2022 р.;

- копію квитанції № 0.0.2562432735.1 від 31.05.2022р. про оплату послуг згідно договору про надання правової допомоги №57/2022 від 17 травня 2022 р.;

- ордер від 31.05.2022р., виданий адвокатським об`єднанням «Вестлекс», адвокат Василечко Юрій Андрійович.

Як вбачається із поданих матеріалів між Адвокатським об`єднанням «Вестлекс» та Фізичною особою - підприємцем Калиною Марією Петрівною (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №57/2022 від 17.05.2022р. (договір), відповідно до пункту 1 якого за цим договором АО «ВЕСТЛЕКС» зобов`язується надавати правову допомогу здійснюючи представництво клієнта у господарській справі про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт, надання послуг №36/07 від 06 липня 2021, укладеного між фізичною особою- підприємцем Калиною Марію Петрівною та ТОВ «ДВ Вейст Груп» в судах першої та апеляційної інстанції, а також в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, перед фізичними особами на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно пункту 5.3 договору гонорар визначається в додатку до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно пункту 1 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги №57/2022 від 17 травня 2022 року, за надання правової допомоги у господарській справі про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт, надання послуг №36/07 від 06 липня 2021, укладеного між фізичною особою-підприємцем Калиною Марію Петрівною та ТОВ «ДВ Вейст Груп» клієнт сплачує АО «Вестлекс» 5 000 гривень гонорару.

Суму гонорару клієнт сплачує протягом 3-ох банківських днів з дня підписання даного додатку (пункт 2 додатку № 1 до договору).

Як вбачається з квитанції № 0.0.2562432735.1 від 31.05.2022р. позивачем оплачено послуги згідно договору про надання правової допомоги №57/2022 від 17 травня 2022 р. в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 викладено висновок, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, позаяк розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, відтак не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу підтверджуються наявними у справі доказами та є обґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволено частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 4997,08 грн.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.2562438342.1 від 31.05.2022р.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору в розмірі 2479,55 грн. покласти на відповідача, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ Вейст-Груп" (81130, Львівська область, Пустомитівський район, село Сокільники, вулиця Львівська бічна, будинок 6, ідентифікаційний код 41790622) на користь Фізичної особи-підприємця Калини Марії Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 15000,00 грн. - основного боргу, 1341,51 грн. - пені, 2182,63 - інфляційних втрат, 398,40 грн. - 3 % річних, 2479,55 грн. - витрат по сплаті судового збору та 4997,08 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.08.2022р.

Суддя Петрашко М.М.