Решение № 105684853, 10.08.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року Київ справа №320/12769/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_2), в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 листопада 2016 року по 06 вересня 2021 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 1 березня 2018 року по 06 вересня 2021 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доході в населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2, відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, нарахувати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.11.2016 по 28.03.2018 та з 01.03.2018 по 06.09.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача зазначив, що внаслідок необґрунтованої та протиправної відмови Відповідача у нарахуванні та виплаті Позивачеві індексації грошового забезпечення за спірний період, а також необґрунтованого та протиправного встановлення місяця підвищення грошового доходу (базового місяця) для обчислення індексації грошового забезпечення будь-якого іншого ніж січень 2008 року, Позивач недоотримав належну йому суму грошового забезпечення.

Ухвалою від 13.10.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник Відповідача подав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позов є безпідставним, а викладені у ньому доводи підлягають відхиленню, оскільки за період з січня 2016 року по листопад 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з відсутністю фінансування. При цьому наголосив, що з грудня 2018 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась вчасно. Також представник Відповідача зауважив, що до 01.01.2015 будь-яке зростання доходів громадян мало наслідком зміну базового місяця нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання тарифних окладів працівника. Лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). У зв`язку з наведеним представник Відповідача дійшов висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить від його просування по службі. Більше того представник Відповідача зазначив, що вини Відповідача у не нарахуванні та невиплаті індексації Позивачу немає, оскільки Відповідач діяв на підставі роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485.

Не погоджуючись з наведеними представником Відповідача аргументами, представник Позивача подав відповідь на відзив, в якому наголосив, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Також зазначив, що Відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого та п`ятого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання наявності підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

Розглянувши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до витягу з послужного списку Позивача, на військову службу він вступив добровільно 11.11.1980 по 08.07.2005. У 2005 році був звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я. В подальшому, з 27.07.2016 вступив на військову службу на підставі контракту та з 16.11.2016 по 06.09.2021 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 (том 1, а.с. 24, 25).

Згідно з даними грошового атестату №648, Позивачеві виплачено індексацію грошового забезпечення до 06.09.2021 включно в сумі 108,01 грн. (том 1, а.с. 26).

Позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з проханням надати йому довідку щодо розміру нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 з 01.11.2015 по 06.09.2021, у якій відобразити: помісячне нарахування та виплату індексації, місяці підвищення грошових доходів (базові місяці) для обрахунку індексації. Також Позивач просив, у разі невиплати йому індексації грошового забезпечення за вказаний період, здійснити нарахування та виплату вказаної індексації, а також компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків їх виплати" (том 1, а.с. 27).

За результатом розгляду вказаного звернення Відповідач надав відповідь від 24.09.2021 №720, якою повідомив Позивача, що визначений базовий місяць - листопад 2016 року (відбулося збільшення складових грошового забезпечення, прибув для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_2) та березень 2018 року (збільшення посадового окладу) (том 1, а.с. 28).

Представник Позивача звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з вимогою, у разі невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період служби, здійснити нарахування та виплату вказаної індексації, а також компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв`язку з порушення строків їх виплати" (том 1, а.с. 28).

Також представник Позивача звернувся до командира ВЧ НОМЕР_2 з адвокатським запитом, в якому просив надати: інформаційну довіку у формі окремого документа, що відображає помісячне нарахування, помісячні виплати та застосовані коефіцієнти/базові місяці для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.01.2015 по 06.09.2021; інформаційну довіку у формі окремого документа, що відображає розмір посадового окладу Позивача за період з 01.01.2015 по 06.09.2021; інформаційну довіку у формі окремого документа, що відображає помісячно нараховані основні та додаткові види грошового забезпечення і премії, що були нараховані Позивачу за період з 01.10.2017 по 06.09.2021 включно; нормативно-правове обґрунтування підстав для врахування ВЧ НОМЕР_2 будь-яких інших місяців (окрім січня 2008 року) як базових місяців для нарахування Позивачу індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби з січня 2016 року по 06 вересня 2021 року (том 1, а.с. 30-31).

У відповідь на адвокатський запит, листом від 24.09.2021 №721 (том 1, а.с. 32-35), Відповідач надав представнику Позивача затребувані ним документи (довідки).

Відповідно до довідки від 24.09.2021 №717 про виплачену Позивачу індексацію з 16.11.2016 по 06.09.2021 (том 1, а.с. 33), з листопада 2016 року по листопад 2018 року індексація грошового забезпечення Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась; з грудня 2018 року по вересень 2021 року Позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, виходячи з базового місяця - березень 2018 року, на загальну суму 8094,11 грн. (том 1, а.с. 33).

Представник Позивача також звертався 14.03.2021 до Міністерства соціальної політики України з проханням надати роз`яснення щодо: чи правильно вважати місяць для початку обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а за період з 01.03.2018 по 01.03.2021 - березень 2018 року; який місяць необхідно застосовувати для початку обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 для новоприйнятого у квітні 2016 року військовослужбовця, якщо останнє підвищення тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до рішення Уряду відбулося у січні 2008 року (том 1, а.с. 54).

У відповідь на вказане звернення, листом від 17.03.2021 №45/0/214-21 (том 1, а.с. 53), Міністерство соціальної політики України, проаналізувавши норми пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, повідомило, що починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно з рішенням Уряду, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року (за умови, що останнє підвищення відбулось у січні 2008 року). Якщо у березні 2018 року відбулося зростання посадового окладу, то значення індексу споживчих цін у цьому місяці мало прийматися за 1 або 100 відсотків. Обчислення приросту індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації мало здійснюватися з квітня 2018 року. При цьому визначення суми підвищення доходу для його порівняння із сумою індексації, яка склалася на березень 2018 року мало відбуватися з урахуванням посадового окладу до та після підвищення та всіх складових грошового забезпечення, які були встановлені на березень 2018 року. Одночасно Міністерство соціальної політики України повідомило, що відповідно до статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та пункту 6 Порядку із січня 2015 року індексація грошових доходів громадян здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Представник Відповідача у відзиві на позов підтвердив, що за період з січня 2016 року по листопад 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, у зв`язку з відсутністю фінансування, а з грудня 2018 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась Позивачу вчасно.

При цьому, відповідно до листа департаменту фінансів Міністерства оборони України від 08.08.2015 №248/3/9/3/589 (том 1, а.с. 77), яким користувався Відповідач у своїй діяльності, виплата сум індексації грошових доходів, що проводиться за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та фондів державного соціального страхування, здійснюється залежно від наявності кошів у бюджетних установах та організаціях.

Окрім того, листом департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485 (том 1, а.с. 79-80), щодо порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення, повідомлено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року-лютому 2018 року у Міноборони не було. Що стосується індексації грошового забезпечення за березень 2018 року, то відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців, тож обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення необхідно здійснювати з квітня 2018 року.

Не погоджуючись з діями Відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статі 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За приписами частини другої статті 19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У свою чергу, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

При цьому, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно з статтею 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

У свою чергу, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу (пункт 2 Порядку №1078).

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У разі коли особа працює та отримує інший грошовий дохід, насамперед індексується оплата праці. Якщо така особа працює і одночасно навчається за денною формою навчання або з відривом від виробництва у клінічній ординатурі, аспірантурі і докторантурі, насамперед індексується стипендія.

Пунктом 5 Порядку №1078 (у редакції до 28.02.2018) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141), у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (у редакції до 28.02.2018), виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141), виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294, яка була до 28.02.2018), яка набрала законної сили з 01.01.2008, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

Згідно з абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Законів №1282-ХІІ та №2011-XII підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Водночас, суд зауважує, що обґрунтовуючи ненарахування та невиплату Позивачеві індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по листопад 2018 року Відповідач не вказує на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації, а лише посилається на відсутність фінансування коштами на зазначену виплату (роз`яснення Міноборони), а також на роз`яснення Мінсоцполітики щодо відсутності механізму нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Разом з тим, суд вважає, що право Позивача на отримання індексації грошового забезпечення та, відповідно, обов`язок Відповідача щодо її виплати не залежить від наявності у Міністерства оборони України бюджетного фінансування на виплату індексації грошового забезпечення.

Окрім того, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки: по-перше, відповідно до пункту 14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики; по-друге, відповідні роз`яснення не є нормативно-правовими актами, а носять інформаційний, рекомендаційний характер, у той час, як Відповідач зобов`язаний діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тож суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у Позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 та від 23.09.2020 у справі №620/3282/18.

Суд враховує, що за приписами частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, у рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 23.03.2002 №5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Суд зазначає, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань або відсутності механізмів нарахування та виплати індексації за попередні роки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність механізму нарахування індексації грошового забезпечення та незакладення до бюджету коштів для виплати індексації не позбавляють Відповідача обов`язку провести індексацію грошового забезпечення Позивача у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи те, що Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів на підтвердження правомірності ненарахування та несплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період його служби у ВЧ НОМЕР_2 з листопада 2016 року по листопад 2018 року, суд дійшов висновку про те, що Відповідач безпідставно не здійснив сплату Позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Також з аналізу наведених вище норм випливає, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Водночас, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018), якою встановлювались підвищені посадові оклади військовослужбовців. Втім, підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям після 01.01.2008 і до 31.03.2018, не відбувалося.

При цьому, збільшення у січні 2016 року щомісячної грошової винагороди не є підвищенням тарифних ставок (окладів), що є підставою для визначення базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, щомісячна додаткова винагорода військовослужбовцям не є постійною величиною, а з 01.03.2018 скасована взагалі, відповідно, така складова грошового забезпечення не впливає на розмір індексації грошового забезпечення.

Таким чином, нарахування індексації має здійснюватися до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця, яке, як встановлено судом, відбулось з 01.03.2018, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 "Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України".

Отже, доводи Позивача про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року є обґрунтованими.

Таким чином, оскільки Відповідачем не подано до суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували нарахування та виплату Позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_2 з листопада 2016 року по листопад 2018 року, то дії Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачеві відповідної індексації грошового забезпечення за вказаний період є протиправними.

Відповідно, протиправними є оскаржувані дії Відповідача в частині неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі Позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_2, тобто з 16.11.2016 по 06.09.2021.

Як встановив суд, Позивача, 27.07.2016 вступив на військову службу на підставі контракту та з 16.11.2016 по 06.09.2021 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2. Отже, суд вважає, що Позивач допустив описку у позовних вимогах при написанні періоду проходження військової служби з 1 листопада 2016 року по 06 вересня 2021 року, за який просить визнати протиправними дії та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 щодо неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення та нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Також суд зазначає, що стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 та від13.12.2018 у справі №802/412/17-а.

Також як вже зазначалося, Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 05.02.2020 у справі №825/565/17).

У цьому контексті Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а зауважив, що за змістом пункту 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.

Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).

Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку.

Таким чином, позовна вимога у частині зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби, а саме з 16.11.2016 по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) також підлягає задоволенню (тобто, з моменту зарахування на службу), у тому числі, оскільки є похідною від попередньої задоволеної судом вимоги.

Окрім вищенаведеного, згідно з доводами представника Позивача, які не спростовані належними та допустимими доказами представником Відповідача, Відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого та п`ятого пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання наявності підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

При цьому, як було вказано вище, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Згідно з пунктом 4 Постанови №704, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, а також змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців.

У свою чергу, пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

З огляду на викладене для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановити чи перевищує/не перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Так, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078.

При цьому, суд звертає увагу, що аналіз наведених вище норм, а саме положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, дає підстави для висновку про те, що якщо йдеться про "фіксовану індексацію", то вона виникає, коли сума підвищення доходу менше суми можливої індексації. При цьому, "фіксована сума індексації" виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.

Зважаючи на встановлення судом у даному рішення факту протиправності дій Відповідача, у тому числі щодо ненарахування та невиплати Позивачеві індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби у ВЧ НОМЕР_2 з листопада 2016 року по листопад 2018 року, відповідно за період з 16.11.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно Відповідачем в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у період починаючи з березня 2018 року - з місяця підвищення посадового окладу (грошового доходу) військовослужбовців, протиправно не було встановлено чи перевищує/не перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суми можливої індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення/не перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою можливої індексації, що склалася у місяці його підвищення, з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця.

Разом з тим, суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, виходячи з наведеного в сукупності, вимога Позивача про зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.03.2018 року по 06.09.2021, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, - підлягає задоволенню.

Окрім вищенаведеного, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (також - Закон №2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Таким чином, право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За приписами статей 3, 4, 6 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Компенсацію виплачують, зокрема, за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

При цьому, з метою реалізації положень Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 було затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).Положення Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Пунктом 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.

Крім того, у постанові від 08.08.2019 року у справі №638/19990/16-а Верховний Суд зазначив, що компенсація за порушення строків виплати доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 03.07.2018 у справі №521/940/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17.

Аналіз вказаних норм свідчить, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

У взаємозв`язку з наведеним та враховуючи встановлення судом у даній справі протиправності дій Відповідача щодо неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі Позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 та зобов`язання здійснити відповідні нарахування та виплату, то Позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.

Стосовно визначення дати, з якої Позивачу має бути обчислена відповідна компенсація, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2020 у справі №420/2093/16-а, відповідно до яких використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, компенсація втрати частини доходів у спірних правовідносинах має бути обчислена за період з 16.11.2016по день фактичної сплати Відповідачем суми, яка буде донарахована.

Таким чином, вимога Позивача про зобов`язання Відповідача відповідно до вимог Порядку №159 нарахувати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та виплатити компенсацію втрати частини доходів Позивача у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.11.2016 по 28.03.2018 та з 01.03.2018 по 06.09.2021 підлягає задоволенню.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ураховуючи задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1816,00 грн.

При цьому, вимога представника Позивача щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки такі витрати не підтверджені документально, що кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у справі №922/2604/20.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неправильного нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 листопада 2016 року по 06 вересня 2021 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 16 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 06 вересня 2021 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доході в населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2, відповідно до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, нарахувати по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення та виплатити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.11.2016 по 28.03.2018 та з 01.03.2018 по 06.09.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Басай О.В.