Решение № 105592549, 28.07.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2022 р. Справа № 902/342/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна", 03022, м. Київ, вул. Смольна, буд. 9Б, ідентифікаційний код юридичної особи 38948033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро", 21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Майбороди Дмитра, буд. 6, каб. 508, ідентифікаційний код юридичної особи 37565654

про стягнення 6 775 245, 57 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Заматов Р.В., за довіреністю; Лірник О.М. за довіреністю

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 19.05.2022 року через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" про стягнення 6 775 245,57 гривень заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021 року, що складається з 5 832 463,76 гривень основного боргу, 119 845,13 гривень пені, 239 690,30 гривень 20% річних та 583 246,38 гривень штрафу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 24.05.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/342/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.06.2022.

У судовому засіданні 21.06.2022 року у зв`язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/342/22 на 05.07.2022 року о 10:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання у режимі відеоконференції з`явився представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 21.06.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи.

Ухвалою від 05.07.2022 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/342/22, призначено справу № 902/342/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 28.07.2022 о 12:00 год.

На визначену судом дату у судове засідання з розгляду справи по суті у режимі відеоконференції та безпосередньо до суду у судове засідання з`явилися представники позивача, які позовні вимоги підтримали у повному об`ємі та просили їх задовольнити.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив та про причини своєї неявки суд не повідомив.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 05.07.2022, яка направлялась йому рекомендованою кореспонденцією та вручена відповідачу 11.07.2022, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, яке міститься у матеріалах справи.

Відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань до суду відповідач не подав.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, відкладення розгляду справи, призначення судового засідання з розгляду справи по суті, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву та участі у розгляді справи, суд дійшов висновку розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України за відсутності відповідача.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті під час дослідження доказів представником позивача надано для огляду суду оригінали документів долучених до позову, які після огляду та дослідження судом повернуті представнику позивача.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 28.07.2022 року після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суть спору:

25 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ- АГРО" (дал і- покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ (далі - договір).

Згідно пунктів 1.1., 1.2. договору сторони визначили, що в порядку, визначеному цим договором, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, найменування та асортимент якого вказуються в специфікації / додатку до даного договору, яка становить його невід`ємну частину, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов договору. Всі додатки і додаткові угоди до даного договору становлять його невід`ємну частину і складають єдиний правочин.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна на товар є договірною. Ціни та загальна вартість товару визначаються в гривні, а також додатково виражені в еквіваленті долара США/Євро до національної валюти України - гривні, та зазначаються у додатку (ах) до договору. В ціну товару входить вартість тари, упаковки, маркування, транспортування відповідно до умов поставки, а також вартість консультування покупця щодо якісних характеристик товару та правил його використання. При цьому, необхідність надання консультацій, а також визначення терміну, місця, тривалості га форми їх надання обираються та застосовуються продавцем на власний розсуд і додатковому погодженню з покупцем не підлягають.

Умовами пункту 2.2. договору, сторони погодили, що ціна товару вказується в специфікаціях до даного договору в гривні та додатково визначається в еквіваленті долара США/Євро до гривні. Дана ціна товару є первинною, яка підлягає коригуванню на умовах, які зазначені у підпунктах 2.2.1 -2.2.3. договору.

Графік оплати вказується в додатках до даного договору. Валютою платежу є гривня. (пункт 2.3. договору).

Оплата по даному договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі умов даного договору або на підставі рахунку-фактури. Рахунок-фактура дійсний протягом 3-х календарних днів з дня його виписки (включно). Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок продавця. В платіжному документі покупець зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату видаткової накладної, якщо він здійснює оплату за вже поставлений товар, або номер та дату рахунку-фактури, якщо він здійснює попередню оплату за товар. Відсутність виписаного продавцем рахунку-фактури не звільняє покупця від оплати за товар. В іншому випадку, та покупець надає на це безвідкличну та безумовну згоду, підписанням цього договору, продавець зараховує суму оплати на власний розсуд - для погашення загальної заборгованості покупця по всім іншим зобов`язанням. Якщо у покупця існує прострочена дебіторська заборгованість, то платіж, незалежно від його призначення, зараховується в першу чергу на погашення існуючої простроченої дебіторської заборгованості. За окремою домовленістю сторін розрахунки по договору можуть також проводитись із застосуванням векселя, аграрної розписки, інших платіжних інструментів, передбачених чинним законодавством. У разі оплати за аграрною розпискою в призначенні платежу покупець обов`язково повинен зазначити, що платіж здійснюється за аграрною розпискою. В іншому випадку до такого платежу буде застосовано умови, які зазначені даний пунктом цього договору. У разі виникнення кредиторської заборгованості за результатами отримання покупцем знижки або повернення товару продавцеві, продавець, без додаткового погодження із покупцем, тобто на власний розсуд, зараховує суму такої кредиторської заборгованості в погашення будь-якої дебіторської заборгованості покупця (пункт 2.4. договору).

Умови та строки поставки товару погоджено сторонами у розділі 3 договору.

Згідно пункту 3.1. договору поставка товару за даним договором може здійснюватися окремими частинами - партіями. Партією товару сторони визнають кількість та асортимент товару, зазначеного в окремій видатковій накладній. До моменту фактичного отримання товару (партії товару) покупець зобов`язаний надати продавцю довіреність на отримання відповідного товару (партії товару) згідно з формою, затвердженою сторонами в додатку до даного договору або на підставі іншої, узгодженою сторонами форми довіреності. Сканкопія оформленої покупцем довіреності, направлена на електронну адресу продавця має силу оригіналу до отримання продавцем оригіналу даної довіреності. Довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковою, якщо представник покупця, який отримує товар, має повноваження на його отримання у відповідності до статуту чи іншого документу. Всі поставки товару, які будуть здійснені на адресу покупця за видатковими накладними без посилання на даний договір та датою в період дії даного договору, вважаються здійсненими на умовах даного договору та за даним договором.

Поставка товару здійснюється в терміни, зазначені в договорі, за умови відсутності заборгованості покупця (пункт 3.3. договору).

Згідно пункту 3.7. договору товар вважається прийнятим покупцем за кількістю та якістю в момент отримання товару представником покупця від представника продавця/ перевізника у відповідності до видаткової накладної. Датою поставки (відвантаження) товару покупцю визнається дата складення продавцем видаткової накладної, зазначена в її тексті.

Право власності на товар переходить до покупця в дату його поставки покупцю відповідно до п. 3.8. договору та умов поставки за положеннями ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого на умовах відстрочки оплати, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару з дня наступного за днем, коли такий товар мав бути оплачений покупцем (пункт 3.8. договору).

Положеннями пункту 3.11. договору сторони погодили можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами. Покупець має право узгодити таке перевищення шляхом підписання відповідної видаткової накладної та наданням окремої довіреності на отримання товару. У разі прийняття покупцем товару, що не вказаний в цьому договорі, покупець тим самим надає свою згоду щодо ціни, кількості та асортименту прийнятого ним товару, що зазначені в видатковій накладній. Оплата даного товару здійснюється на умовах оплати, зазначених у даному договорі.

Згідно пункту 4.1. договору покупець взяв на себе зобов`язання здійснити оплату товару в терміни та на умовах, визначених договором та прийняти товар від продавця у порядку, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 8.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його скріплення печатками сторін і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У позовній заяві та під час розгляду справи позивач зазначив, що взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, поставивши відповідачу товар належної якості на умовах та у порядку, визначеному договором та специфікаціями, які є його невід`ємними частинами.

Натомість відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за договором не виконав належним чином, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, яке станом на день звернення до суду не було виконане.

У зв`язку із невиконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 6 775 245, 57 гривень, що складається з 5 832 463,76 гривень основного боргу, 119 845,13 гривень пені, 239 690,30 гривень 20% річних та 583 246,38 гривень штрафу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021 року у розмірі 6 775 245, 57 гривень, що складається з 5 832 463,76 гривень основного боргу, 119 845,13 гривень пені, 239 690,30 гривень 20% річних та 583 246,38 гривень штрафу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За змістом частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (статті 632 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем відповідно до специфікації (додаток № 1нк) від 12.04.2021; специфікації (додаток № 2нп) від 06.04.2021; специфікації (додаток № 3 зк) від 06.05.2021; специфікації (додаток № 4пк) від 06.05.2021; специфікації (додаток № 5зк) від 04.06.2021; специфікації (додаток №6зк) від 22.06.2021; специфікації (додаток № 7пк) від 22.06.2021; специфікації (додаток № 8зк) від 23.06.2021 та на підставі видаткових накладних №АІ000007163 від 06.04.2021; №АІ0000013317 від 07.05.2021; №АІ0000013327 від 07.05.2021; №АІ0000013882 від 12.05.2021; №АІ0000013329 від 07.05.2021; №АІ0000017520 від 05.06.2021; №АІ0000019310 від 23.06.2021; №АІ0000019313 від 23.06.2021; №АІ0000019770 від 29.06.2021; №АІ0000019771 від 29.06.2021; №АІ0000019309 від 23.06.2021; №АІ0000019339 від 23.06.2021 здійснено на користь відповідача поставку товару на загальну суму 6 042 489,69 гривень.

У видаткових накладних зазначено, що відповідач претензій по кількості та якості одержаного товару не має, сертифікат якості отримав.

Специфікації та видаткові накладні містять підписи уповноважених представників сторін, які скріпленні печатками сторін відповідно.

Надані позивачем у судовому засіданні оригінали договору, специфікацій та видаткових накладних досліджено судом та встановлено, що вони відповідають наявним у матеріалах справи копіям документів.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, а також доказів повернення позивачу товару.

У кожній специфікації (додатку до договору) сторонами було погоджено графік оплати товару, отриманого згідно цього додатку, який передбачав попередню оплату та граничну дату остаточного розрахунку, зокрема:

- за специфікацією № 2нп від 06.04.2021 передбачена попередня оплата у розмірі 100% від вартості товару до 15.04.2021 року;

- за специфікацією № 1нк від 12.04.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 10 жовтня 2021 року;

- за специфікаціями № 3зк від 06.05.2021, № 4пк від 06.05.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 20 вересня 2021 року;

- за специфікацією № 5зк від 04.06.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 15 серпня 2021 року;

- за специфікаціями № 6зк від 22.06.2021, № 7пк від 22.06.2021, № 8ЗК від 23.06.2021 повний розрахунок здійснюється покупцем не пізніше 20 вересня 2021 року.

За отриманий товар відповідач згідно платіжних доручень № 65 від 13.04.2021; № 120 від 07.05.2021, № 121 від 07.05.2021, № 147 від 20.05.2021 року розрахувався частково на суму 210 025,93 гривень.

Зобов`язання відповідача за договором в частині оплати залишку заборгованості в сумі 5 832 463,76 гривень залишились не виконаними.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, в той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості за договором у розмірі 5 832 463,76 гривень, доказів, що спростовують її розмір або доказів щодо повної оплати відповідачем до суду не надано.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за поставлений товар, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021 року в частині повної та своєчасної сплати заборгованості, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу.

Здійснивши перевірку заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 5 832 463,76 гривень є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 119 845,13 гривень пені, 239 690,30 гривень 20% річних та 583 246,38 гривень штрафу нарахованих відповідачу у зв`язку із несвоєчасною сплатою заборгованості за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, штрафу та 20 % річних суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Положеннями пункту 6.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у договорі, а також у випадку прострочення передачі векселя (майна, товарів, послуг, робіт), покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати до моменту повної оплати, а також 20% (двадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Сторони також погодили, що в разі порушення покупцем строків оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми, щодо якої покупцем допущено прострочення оплати товару (пункт 6.2. договору).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.6. договору сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності, зазначеного в п. 6.5. даного договору.

У свою чергу, положеннями пункту 6.5. договору сторони погодили, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим договором строк позовної давності складає 3 (три) роки.

Із аналізу пунктів 6.5., 6.6. договору вбачається, що сторони встановили інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений частиною 6 статтею 232 ГК України, передбачивши, що штрафні санкції нараховуються протягом трьох років.

Умовами пункту 8.16. договору сторони передбачили, що продавець вправі на власний розсуд застосовувати чи не застосовувати до покупця штраф, пеню, будь-які відсотки, індексацію боргу тощо (далі - санкції), які передбачені договором. При цьому продавець має право переглядати розмір санкцій (зокрема, зменшувати розмір санкцій), а також самостійно визначає строк їх застосування у відповідності із законодавством і договором.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення пені та штрафу у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми, щодо якої покупцем допущено прострочення оплати є такими, що відповідають чинному законодавству, положенням договору та заявлені правомірно.

Договором передбачено право продавця нарахувати неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду прострочення платежів по оплаті товару, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.

Як вбачається із розрахунку пені здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості за кожною видатковою накладною у розмірі однієї облікової ставки НБУ за період з 02.03.2021 по 17.05.2022 (75 днів). Сума нарахованої позивачем пені складає 119 845,13 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку пені позивачем допущено арифметичну помилку.

За підрахунком суду кількість днів прострочення за період зазначений позивачем з 02.03.2021 по 17.05.2022 складає 77 днів та нарахована сума пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за цей період складає 123 081,02 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 119 845,13 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення 583 246,38 гривень штрафу суд виходить з наступного.

Пунктом 6.2. договору сторонами було погоджено, що у разі порушення покупцем строків оплати за товар відповідно до графіку, встановленого договором, продавець має право стягнути з покупця штраф у розмірі 10 % від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару.

Судом встановлено, що сума несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару за договором та відповідно сума основного боргу складає 5 832 463,76 гривень. 10% від цієї суми складає 583 246,38 гривень.

Судом взято до уваги, що положеннями частини другої статті 231 ГК України передбачена можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення зобов`язання.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 10% від простроченої суми за порушення встановленого терміну оплати товару, судом встановлено, що визначена позивачем сума штрафу у розмірі 583 246,38 гривень є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому вимога про стягнення штрафу у сумі 583 246,38 гривень є обгрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 20 % річних суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Положення статті 625 ЦК України щодо встановлення в договорі іншого, ніж три проценти річних, розміру процентів від простроченої суми є диспозитивними.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

Як встановлено судом, пунктом 6.1 договору сторони встановили річні у розмірі 20% від простроченої суми заборгованості.

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення 20% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства, положенням договору та заявлені правомірно.

Як вбачається із розрахунку 20% річних здійсненого позивачем, розрахунок здійснено на залишок суми заборгованості за кожною видатковою накладною у розмірі 20 % річних за період з 02.03.2021 по 17.05.2022 за 75 днів. Загальна сума нарахованих позивачем 20 % річних складає 239 690, 30 гривень.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок 20% річних на заборгованість за договором в межах визначеного позивачем періоду прострочення, суд дійшов висновку, що при розрахунку 20% річних позивачем допущено арифметичну помилку.

За підрахунком суду кількість днів прострочення за період зазначений позивачем з 02.03.2021 по 17.05.2022 складає 77 днів та загальна сума 20% річних від суми заборгованості за цей період складає 246 082,03 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума 20% річних визначена позивачем є меншою ніж сума визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 20 % річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 239 690,30 гривень.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов`язань за договором та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності або відсутності підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У позовній заяві позивач також просить суд у відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України нарахувати пеню, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ «Агріі Україна» до ТОВ "САТ-АГРО", за наступною формулою : подвійна облікова ставка НБУ * Кількість днів прострочення / Кількість днів у відповідному році * Суму заборгованості.

Розглянувши вказану вимогу суд враховує наступне.

Приписами частини 10 статті 238 ГПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Відповідно до приписів частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про нарахування пені, органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Вінницької області за позовом ТОВ «Агріі Україна» до ТОВ "САТ-АГРО", за наступною формулою: подвійна облікова ставка НБУ * кількість днів прострочення / кількість днів у відповідному році * суму заборгованості з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було оплатити судовий збір виходячи зі ставки заявленої вимоги майнового характеру, встановленої законом. Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 101 628, 68 гривень (6 775 245, 57 гривень х 1,5% = 101 628, 68 гривень).

При зверненні до суду із вимогою про стягнення 6 775 245, 57 гривень заборгованості позивачем згідно платіжного доручення № 403 від 17.05.2022 сплачено судовий збір у сумі 101 629, 00 гривень.

Відповідно до вимог частини 1 статті Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин сплачена частина судового збору у розмірі 0,32 гривень (101 629, 00 гривень - 101 628, 68 гривень) підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від ТОВ «Агріі Україна» не надходило відповідного клопотання про повернення судового збору, питання про повернення переплаченої суми судового збору (0,32 гривень) під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному об`ємі, витрати по сплаті судового збору у сумі 101 628, 68 гривень покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Майбороди Дмитра, будинок 6, кабінет 508, ідентифікаційний код юридичної особи 37565654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (03022, м. Київ, вул. Смольна, будинок 9Б, ідентифікаційний код юридичної особи 38948033) 6 775 245, 57 гривень (шість мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч двісті сорок п`ять гривень, п`ятдесят сім копійок) заборгованості, у томі числі: 5 832 463, 76 гривень (п`ять мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі чотириста шістдесят три гривні сімдесят шість копійок) основного боргу, 119 845,13 гривень (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок п`ять гривень тринадцять копійок) пені, 239 690, 30 гривень (двісті тридцять дев`ять тисяч шістсот дев`яносто гривень тридцять копійок) 20% річних, 583 246, 38 гривень (п`ятсот вісімдесят три тисячі двісті сорок шість гривень тридцять вісім копійок) штрафу та 101 628, 68 гривень (сто одну тисячу шістсот двадцять вісім гривень шістдесят вісім копійок) витрат на сплату судового збору.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28.07.2022 року у справі № 902/342/22, нарахувати пеню на залишок основного боргу з дня винесення рішення (28.07.2022 року) до моменту виконання рішення суду у цій справі за наступною формулою: подвійна облікова ставка НБУ*кількість днів прострочення/кількість днів у відповідному році*суму заборгованості та стягнути отриману суму пені з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Майбороди Дмитра, будинок 6, кабінет 508, ідентифікаційний код юридичної особи 37565654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (03022, м. Київ, вул. Смольна, будинок 9Б, ідентифікаційний код юридичної особи 38948033).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2022 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу, 03022, м. Київ, вул. Смольна, 9Б; ІНФОРМАЦІЯ_1;

3 - відповідачу, 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Дмитра Майбороди, буд. 6, каб. 508.