Постановление суда № 105586382, 11.05.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22665/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: Хайнацький Є.С.,

при секретарі: Самолюк Ю.Ю.,

за участю:

представника власника майна: адвоката Лазаренко А.С.,

прокурора: Піяка К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к у кримінальному провадженні № 12018000000000420 від 11.07.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Федоренко І.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к у кримінальному провадженні № 12018000000000420 від 11.07.2018 рокуна корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39224525) у вигляді 99,48 відсотків статутного капіталу підприємства.

В обґрунтування клопотання адвокат Федоренко І.Л. зазначає, що арешт на корпоративні права у вигляді частини статутного капіталу ТОВ «КМ РЕНТ, які належать ОСОБА_1 накладений необґрунтовано, за відсутності правових підстав. Так, ОСОБА_1 не є підозрюваним у кримінальному провадженні щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування такого заходу забезпечення у даному кримінальному провадженні відносно його корпоративних прав; накладенням арешту на корпоративні права сторона обвинувачення фактично мала за меті арештувати приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок якого сформовано відповідну частину статутного капіталу; накладення арешту на корпоративні права істотно перевищує ступінь втручання у права і свободи особи; корпоративні права ТОВ «КМ Рент», очевидно не відповідають ознакам речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України; відсутні будь-які ризики відчуження корпоративних прав ТОВ «КМ Реент».

В судовому засіданні адвокат Лазаренко А.С. вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.

Прокурор Піяк К.Л. проти задоволення клопотання заперечував, про що подав письмові заперечення.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вислухавши пояснення адвоката, заперечення прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке 11.07.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12018000000000420 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

14.02.2020 рокку постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України Загамули В.В. корпоративні права у розмірі 99,48% в статутному капіталі ТОВ «КМ РЕНТ» (код за ЄДРПОУ:39224525), які сформовані за рахунок незаконного самовільно збудованого на самовільно зайнятій земельній ділянці нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В рамках здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к у кримінальному провадженні № 12018000000000420 від 11.07.2018 року на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «КМ РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39224525) у вигляді 99,48 відсотків статутного капіталу підприємства, що належать ОСОБА_1 .

Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, можливість накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, закон не пов`язує з наявністю в кримінальному провадженні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями, а також спеціальної мети - забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна.

З ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року №757/5514/21-к вбачається, що при накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «КМ Рент» (код ЄДРПОУ 39224525) у вигляді 99,48 відсотків статутного капіталу підприємства, які належать ОСОБА_1 , слідчий суддя виходив з того, що вищевказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Разом з тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Оцінюючи вищевказані обставини в їх сукупності та враховуючи, що в судовому зсіданні прокурором не було надано додаткових достатніх та допустимих, в розумінні положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, доказів щодо необхідності подальшого застосування такого запобіжного заходу як арешт майна, на противагу чому стороною захисту наведено достатньо вагомі та обґрунтовані підстави для його скасування, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні підстав, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 16, 84, 85, 86, 107, 170, 174, 307, 309, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Федоренка Ігоря Люсиковича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к у кримінальному провадженні № 12018000000000420 від 11.07.2018 року, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к за клопотанням Прокурора у кримінальному провадженні - виконувача обов`язків прокурора другого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора Піяка Костянтина Леонідовича, на корпоративні права у вигляді 99,48% статутного капіталу ТОВ «КМ РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39224525), які належать ОСОБА_1 .

Скасувати накладену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2021 року № 757/5514/21-к заборону державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно корпоративних прав у вигляді 99,48% статутного капіталу ТОВ «КМ РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39224525), які належать ОСОБА_1 (розмір частки статутного капіталу 1 741 000 гривень).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 12 год. 50 хв. 14.05.2021 року.

Слідчий суддя Є.С. Хайнацький