Постановление суда № 105580137, 03.08.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22108/20

провадження № 1-кп/753/513/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Хитрук А.Р.,

за участю прокурора Гончаренка С.О.,

захисника Підгайного П.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 120201000200044363, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Дарницьким районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд вказаного кримінального провадження.

В судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого.

Прокурор наполягав на продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Посилався на те, що ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення продовжують існувати , оскільки обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність реального покарання та його тяжкість, крім того ОСОБА_1 являється громадянином іншої держави, місця реєстрації та постійного місця проживання на території України не має, як не має і постійного джерела доходів, офіційно не працює, єдиним встановленим джерелом його доходів є зайняття протиправною діяльністю. За наведених обставин вважав, щобільш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти заявленим ризикам.

Захисник обвинуваченого - адвокат Підгайний П.В. категорично заперечував проти продовження строку тримання під вартою. Вказував, що прокурором не подано доказів на підтвердження ризиків, при цьому стороні захисту не було відомо про розгляд питання щодо запобіжного заходу, а прокурор не вручив у письмовому виді позицію щодо вказаного питання. Просив врахувати, що обвинувачений має місце проживання в Україні та працював. З огляду на введення в країні воєнного стану, а також з огляду на голодування обвинуваченого вважав, що ризики ухилення від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення на даний час не існують. Також звертав увагу, що вироку за ст. 185 ч. 5 КК України наразі немає і тому посилання сторони захисту в цій частині є недоречними. Підсумовуючи викладене та гарантуючи явку обвинуваченого до суду, просив знизити розмір застави до 250000-300000 грн, який є посильним для обвинуваченого.

При цьому відповідно до положень ст. 330 КПК України за повторне порушення обвинуваченим порядку судового засідання останнього було видалено з зали засідання на весь час судового розгляду і тому вказане питання розглядається за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Абзацом другим цієї статті передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. При цьому вручення у письмовому вигляді позиції сторони кримінального провадження іншій стороні кримінальним процесуальним Законом не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який неодноразово продовжувався в ході судового слідства.

Розглядаючи тривалість періоду затримання не абстрактно, а оцінюючи в даному конкретному випадку відповідно до особливостей такого затримання (W проти Швейцарії, Штегмюллер проти Австрії, Вемгофф проти Німеччини, Панченко проти Росії, Бекчиєв проти Молдови), суд, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винності обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, вважає, що в даному випадку є обов`язкова умова - condition sine qua non правомірності затримання, а саме обґрунтована підозра, що обвинувачений вчинив злочини, що, на думку суду, підтверджується скеруванням до суду обвинувального акту. Разом з тим, обґрунтованість обвинувачення перевірятиметься судом, який здійснює судовий розгляд, шляхом оцінки наданих сторонами кримінального провадження та потерпілим доказів при прийнятті відповідного кінцевого процесуального рішення у нарадчій кімнаті.

При цьому в разі доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах йому загрожує покарання за сукупністю злочинів до 13 років позбавлення волі.

Разом з тим, суд приймає до уваги практику Європейського суду з захисту прав людини про те, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому в разі визнання його винним, суд приймає до уваги те, що останній, стосовно якого вже перебуває на розгляді кримінальне провадження за ч. 5 ст. 185 КК України, знову обвинувачується у вчиненні тяжких умисних злочинів.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що ризик ухилення від суду та вчинення нового кримінального правопорушення є реальним і наведені обставини, на думку суду, свідчать про спокусу обвинуваченого уникнути судової процедури та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відомості щодо працевлаштування обвинуваченого або попередню трудову діяльність до суду не подані, даних про підтвердження наявності в обвинуваченого легального постійного джерела доходів - немає.

Крім того, хоча до суду і подані відомості щодо права власності ОСОБА_2 на квартиру у м. Бориспіль, проте такі дані не свідчать про будь-які права обвинуваченого на вказане житло і не підтверджують наявність саме постійного місця проживання ОСОБА_1 в Україні, також останній не має зареєстрованого місця проживання.

Посилання на наявність міцних соціальних зв`язків нічим не підтверджені, обвинувачений не одружений, дітей, батьком яких би обвинувачений був визнаний у передбаченому законом порядку - немає, при цьому перебування ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора не є перешкодою для оформлення відповідних документів.

Наявність громадянства іншої країни підтверджує можливість перетнути державний кордон України.

Таким чином, перевіривши поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій, встановлених при застосуванні та продовжені запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, приходить до висновку про те, що і на даний час ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше, продовжують існувати, є реальними та не зменшились.

Крім того, суд приймає до уваги високу суспільну небезпечність інкримінованих злочинів, що також є причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

При цьому розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі «Lavents v. Latvia» п. 70).

На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є підвищена суспільна небезпека злочинів, що інкримінуються обвинуваченому, об`єктом яких є різноманітний спектр суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

З огляду на наведене суд вважає, що стороною обвинувачення доведено неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Відомостей, згідно яких обвинувачений не може утримуватись під вартою, в тому числі і за станом здоров`я, немає.

Відсутність негативних характеристик та судимостей обвинуваченого, за уваги на вказані судом обставини, не можуть бути безумовними підставами для зміни обраного запобіжного заходу, оскільки самі по собі не свідчать про відсутність наведених ризиків.

Дійсні гарантії явки обвинуваченого в судове засіданні судом не встановлені.

Таким чином, при позбавленні особи волі та продовженні заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу - тримання під вартою, суд враховуючи особливості конкретної справи, прийшов до висновку, що у вказаному кримінальному провадженні необхідно продовжити утримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи і тому тримання під вартою в даному випадку не перевищує розумного строку та не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне залишити без зміни раніше визначений розмір застави обвинуваченому, що становить 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, вважаючи, що внесення вказаної суми грошей забезпечить виконання обвинуваченим зобов`язання прибувати за кожною вимогою суду. Одночасно з цим, з урахуванням встановлених судом ризиків, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого певні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 01 жовтня 2022 року включно.

У разі внесення застави в розмірі 450 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 945900 гривень, на спеціальний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти з роз`ясненням зобов`язання прибувати за кожною вимогою суду, а також з покладенням на нього строком на 2 місяців з моменту звільнення з під-варти наступних обов`язків: не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Головуючий