Решение № 105572967, 04.08.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року Справа № 160/4604/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог від 05.04.2022 року, просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича № 912010804556 від 07.09.2021 року про перерахунок пенсії, викладене в повідомленні №32637-24147/М-01/8-0400/21 від 16.09.2021 року;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича стосовно здійснення ними розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 у розмірі визначеному не на дату нарахування до виплати поновленої пенсії 07.09.2021 року, а на дату припинення її виплати та здійснення розрахунку суми боргу за період з 01.04.2015 року по 07.09.2021 року без обов`язкового врахування індексації на момент її виплати протиправними;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича стосовно нездійснення ними розрахунку суми поточної пенсії на 07.09.2021 року з урахуванням її індексації на момент виплати та нездійснення ним розрахунку суми боргу за період з 01.04.2015 року по 07.09.2021 року, з урахуванням індексації на дату нарахування до виплати - 07.09.2021 року відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Далі - Закон №1058-ІV);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити суму пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 року по 07.09.2021 року, з урахуванням індексації на момент нарахування її до виплати, а саме на 07.09.2021 року, з компенсацією втрати частини доходів за винятком сплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при поновленні пенсії ОСОБА_1 була врахована пенсія не на дату поновлення її виплати, а на дату припинення виплати та не врахована індексація і компенсація втрати частини доходу. Як встановлено позивачем з повідомлення від 16.09.2021 року відповідачі своїм рішенням № 912010804556 про перерахунок пенсії від 07.09.2021 року, діями та бездіяльністю виключили особу позивача з кола осіб, яким проводяться автоматичні масові перерахунки пенсій та поновили пенсію позивача в розмірі визначеному не на дату нарахування до виплати, а на дату припинення виплати пенсії. Таким чином, прагнучи обмежити права позивача на отримання його майна - пенсії у встановленому в законодавством розмірі, замість нарахування пенсії позивача в розмірі 9316,32 за кожний місяць періоду з 01.04.2015 року по 07.09.2021 рік , відповідач нарахував до виплати значно менші суми. Також вказує, що майже одночасно з повідомленням від 16.09.2021 року представниками позивача отримано копію електронного повідомлення директора департаменту пенсійного забезпечення ПФУ від 17.02.2015 року № 4626/02-40, адресованого всім начальникам головних управлінь ПФУ, відповідно до якого у випадках коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати; оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України не проводиться. Позивач не погоджується з такою позицією та зазначає, що під час поновлення виплати, пенсія позивача за минулий час має бути нарахована та виплачена у розмірі, визначеному відповідно до чинного законодавства на дату нарахування її до виплати - 07.09.2021 року, у тому числі з урахуванням чинних норм стосовно індексації пенсії. Відповідач нарахував пенсію позивача на момент виплати 07.09.2021 року в сумі 3077,21 гривень, що не відповідає положенням законодавства, чинного на момент здійснення нарахування суми пенсії до виплати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4604/22 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

03.05.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що отримавши рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі № 160/10736/19 з відміткою про дату набрання законної сили (вх. №16541/7 від 18.08.2021), Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 27.08.2021 року означене рішення передано на виконання згідно зі службовою запискою № 56949/01-16. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі № 160/10736/19 ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 01.04.2015 року на підставі розпорядження № 912010804556 від 07.09.2021 року. Виплати за рішеннями суду, якими зобов`язано здійснити поновлення пенсії і в яких не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення. У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. З огляду на викладене, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі № 160/10736/20 виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених зобов`язань. Щодо недоотриманої суми пенсії разом з індексацією на момент виплати станом на 07.09.2021 року в розмірі 717356,64 грн., про яку зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві, відповідачі 1, 2 зауважують, що позивач не може підміняти державний орган та самостійно робити розрахунки, які належать виключно до компетенції пенсійного органу. Окрім того, зазначена сума в розмірі 717356,64 грн. викликає обґрунтовані сумніви, оскільки самостійно розрахована представником позивача, а правильність розрахунку нічим не підтверджена.

03.05.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій викладено правову позицію, аналогічну заявленій у позові.

18.05.2022 року представником відповідача-1 подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянином України.

По досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу з жовтня 2008 року позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, наявного у матеріалах справи.

Позивач перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком з жовтня 2008 року.

01.10.2014 року позивач виїхав за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

З моменту виїзду за кордон виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено на підставі статей49,51 Закону № 1058-IV.

26.06.2019 року представником позивача було подано до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

За наслідками розгляду цієї заяви 10.07.2019 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №1 управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №3024/3.05-12 про відмову ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком.

Вважаючи рішення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії протиправним, позивав звернувся до суду з позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі №160/10736/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області щодо непоновлення пенсії ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 , викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області від 10.07.2019 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

04.08.2021 року представник позивача - Меламед В.Б. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом та доданими до нього документами щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 .

Розглянувши зміст та вимоги означеного звернення, листом «Про надання інформації» від 16.09.2021 року № 32637-24147/М-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, зокрема, наступне:

«Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі №160/10736/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням компенсації втрати частини доходів.

Виплати за рішеннями суду, якими зобов`язано здійснити поновлення пенсії і в яких не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, здійснюються до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи своє рішення.

У випадках, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати.

Враховуючи викладене, на виконання зазначеного рішення суду з 01.04.2015 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за віком у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати, та нараховано доплату з компенсацією втрати частини доходу».

Не погоджуючись з нарахуванням та виплатою пенсії у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати, а не на дату поновлення виплати пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Стаття 25 Конституції Українигарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (стаття 33 Конституції України).

Згідно зістаттею 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положеннястатті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другоюстатті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбаченихКонституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, громадянин України, незалежно від проживання, зокрема, в Державі Ізраїль, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і на пенсійне забезпечення.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Рішенням №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге реченнястатті 51 Закону №1058-ІVщодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційним). Зазначені положенняЗакону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормамиЗакону №1058-ІVдержава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Отже, виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено вст. 46 Конституції України.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, проживаючий в Ізраїлі громадянин України має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни держави, оскількиКонституція Українита пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

За таких обставин, відсутність у рішенні суду, яким зобов`язано пенсійний орган поновити пенсію за віком, зобов`язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови позивачу у такому перерахунку.

Згідно ізстаттею 46 Конституції Українипенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.

Виходячи із самого визначення поняття "пенсія", щомісячні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання виплати (чи її перерахунок).

Кінцевий термін або строк, на який призначається такий вид забезпечення як пенсія не може встановлюватись, бо це суперечить самому визначенню та суті таким виплатам.

Відповідно до ст.12,19 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII/в редакції, чинній на момент призначення пенсії/право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і пристажіроботине менше 25 років; жінки-післядосягнення55роківі при стажі роботи не менше20 років.Пенсіїзавікомпризначаютьсяврозмірі55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімальногорозмірупенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікамі20років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не меншяк на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Згідно з приписами частини 1статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Згідно з приписами частини 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення"розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За приписами частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення"мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з врахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За нормами статті 7 цього ж Закону пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зістатті 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Виходячи з вимогКонституції Україниі наведених положень законів пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За змістом статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"установлено наступні прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2015 по 31.08.2015 - 949 грн, з 01.09.2015 по 31.12.2016 - 1074 грн, з 01.01.2016 по 30.04.2016 - 1074 грн, з 01.05.2016 по 30.11.2016 - 1130 грн, з 01.12.2016 по 31.12.2016 - 1247 грн, з 01.01.2017 по 30.04.2017 - 1247 грн, з 01.05.2017 по 30.11.2017 - 1312 грн, з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 1373 грн, з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 1373 грн, з 01.07.2018 по 30.11.2018 - 1435 грн, з 01.12.2018 по 31.12.2018 - 1497 грн, з 01.01.2019 по 30.06.2019 - 1497 грн, з 01.07.2019 по 30.11.2019 - 1564 грн, з 01.12.2019 по 31.12.2019 - 1638 грн, з 01.01.2020 по 30.06.2020 - 1638 грн, з 01.07.2020 по 30.11.2020 - 1712 грн, з 01.12.2020 по 31.12.2020 - 1769 грн; з 01.01.2021 по 30.06.2021 - 1769 грн, з 01.07.2021 по 30.11.2021 - 1854 грн.

Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі №160/10736/19 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2015 року відповідно до нормЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з проведенням компенсації втрати частини доходів.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, пенсія позивача, розрахована на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 року у справі №160/10736/19 не може бути нижчою, аніж встановлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до наявних у матеріалах пенсійної справи протоколів перерахунку пенсії, що долучені до відзиву на позовну заяву, розпорядженнями №804556 від 23.03.2015, №804556 від 22.05.2015, позивачу встановлено розмір пенсії з 01.04.2015, 17.05.2015 відповідно 3177,21 грн. разом з доплатами.

Розрахунок пенсії проведено на підставі наявної у Пенсійного фонду інформації про заробітну платну ОСОБА_1 , копія якого долучена до матеріалів справи разом з відзивом.

Таким чином, судом встановлено, що пенсійні виплати позивача не були нижчими від встановленого прожиткового мінімуму, та розраховані у відповідності до наявної у пенсійного органу інформації, що міститься в матеріалах пенсійної справи.

Враховуючи наведене, поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Подання позивачем додаткових документів при поновленні виплати пенсії є виключно його правом та не створює відповідного обов`язку щодо їх подання.

Матеріали пенсійної справи не містять жодної інформації про подання позивачем додаткових документів на збільшення розміру пенсії або про перерахунок пенсії.

Підстави для перерахунку та визначення суми поновленої пенсії 07.09.2021 відсутні, оскільки відповідачем правомірно розраховано суму пенсії на підставі наявних в матеріалах пенсійної справи документів, а позивач із заявами про перерахунок пенсії, у разі незгоди з її розміром, не звертався.

Розрахунок суми пенсії у розмірі, визначеному станом на 07.09.2021, не може застосовуватись для розрахунку сум пенсії попередніх періодів.

Відтак, у суду відсутні підстави для визнання протиправним рішення відповідача та дій щодо проведеного перерахунку.

Стосовно індексації пенсії суд зазначає наступне.

Статтею42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" визначенопорядок здійсненняіндексації та перерахунку пенсій.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Суду не надано доказів проведення індексації пенсії позивача, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області що полягає у непроведенні індексації пенсії позивача при її поновленні з 01.04.2015.

Стосовно самостійно проведеного представником позивача розрахунку пенсії суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межахзакону, можливість застосувати нормизаконута вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідалозакону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Більше того, наданий представником позивача розрахунок пенсії не підтверджений жодними документами. Позивачем не доведено наявність у нього пенсії станом на день проведення перерахунку у визначених представником позивача розмірах. Більше того, позивач не звертався до відповідача із заявами щодо перерахунку пенсії, у зв`язку зі змінами складових такого розрахунку.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позову.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн., що підтверджується квитанцією від 04.04.2022 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 496,20 грн.

Керуючись ст. ст. 139,242-246, 250, 262Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), керівника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області Козака Юрія Івановича (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 при її поновленні з 01.04.2015, станом на дату нарахування до виплати - 07.09.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 при її поновленні з 01.04.2015, станом на дату нарахування до виплати - 07.09.2021.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський