Постановление суда № 105539617, 02.08.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6238/22

Провадження №: 1-кп/752/1448/22

У Х В А Л А

02.08.2022 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Бушеленко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Глоба К.О.,

прокурора Зубатенко А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Філімонова К.О.

потерпілого ОСОБА_2 ,

в ході проведення в залі судового засідання у місті Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №12022100010000902 відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12022100010000902 за обвинуваченням ОСОБА_1 у незаконному заволодінні, шляхом таємного викрадення важливим особистим документом (банківською платіжною карткою), у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, а також у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні 02.08.2022 прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60-т діб з альтернативою внесення застави у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України, обґрунтовуючи які зазначив, що в умовах воєнної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_1 зможе скористатися посиленим режимом несення служби правоохоронними органами в умовах воєнного стану і для уникнення покарання може переміститися на тимчасово непідконтрольну українській владі територію, адже усвідомлює тяжкість покарання, не має стримуючих факторів, як-то родини, дружини, дітей, осіб, про яких мав би піклуватися, постійної роботи та/або місця навчання. Мотивуючи високий ризик втечі, прокурор послався на практику Європейського суду з прав людини, який вказує на те, що цей ризик має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та всіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню й, у світлі цих посилань зауважив на аморальність вчинку ОСОБА_1 , який скористався довірливим ставленням до нього потерпілого та таємно привласнив його майно. При цьому прокурор вказав на відсутність у обвинуваченого поручителів та на те, що інші,більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник заперечив проти клопотання прокурора, посилався на його надуманість і необґрунтованість, а також на недоведеність ризиків, просив зважити на те, що докази у кримінальному провадженні досліджено, а тому ризик спотворення і знищення доказів є неактуальним, ризик протиправного впливу на свідків відсутній, адже докази незаконного негативного спілкування з ними обвинуваченим чи від імені обвинуваченого із застосування погроз не існує, на потерпілого ОСОБА_1 не винитиме негативного впливу, адже визнає факт нанесення йому майнової шкоди і бажає її відшкодувати. У зв`язку з цим захисник просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та вказував на відсутність у ОСОБА_3 кримінального минулого.

Обвинувачений також просив відмовити у його подальшому триманні під вартою, зазначив, що не переховуватиметься і не тікатиме від суду, житиме, у разі звільнення з-під варти вдома за місцем проживання і реєстрації, намагатиметься віднайти кошти на відшкодування спричинених потерпілому збитків. Крім того обвинувачений посилався на погіршення стану здоров`я, а саме: зору, адже до утримання в умовах слідчого ізолятора мав рекомендацію на проведення оперативного втручання в око через відшарування сітківки.

Потерпілий послався на розсуд суду при вирішенні клопотання прокурора, вказав, що не проти, якщо обвинувачений вчинятиме дії з відшкодування спричиненої йому шкоди на волі.

Заслухавши сторін та потерпілого, суд не віднайшов достатніх передумов для відхилення клопотання прокурора та для застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу. Так, ця позицію суду засновується на аналізі особистості ОСОБА_1 , який не характеризується як особа, котра має соціально-емоційну прив`язку до України та суттєвих перспектив для отримання законним шляхом коштів, які б дозволити йому легко діставатися суду з його домівки, що суттєво територіально віддалена від міста Києва, адже до моменту утримання в слідчому ізоляторі ОСОБА_1 не був офіційно працевлаштований, частково визнає вчинення кримінальних правопорушень, при яких позбавив грошей свого знайомого - сусіда по кімнаті, що свідчить про його незадовільний фінансовий стан. При цьому, обвинувачений не вказав на наявність у нього близьких осіб, які б могли допомогти йому у несенні витрат, пов`язаних з прибуттям до суду з м. Чернігова. Також суд враховує, що обвинувачений не має ні власної сім`ї, ні осіб, якими б він опікувався, місця мешкання у м. Києві, знайомих і товаришів, які б могли б його розмістити у себе для безперешкодного прибуття до суду.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд погоджується з представником сторони обвинувачення щодо наявності частини ризиків, які мають враховуватися при вирішенні питання про тримання під вартою обвинуваченого, зокрема, щодо ризику переховування від суду з огляду на усвідомлення тяжкості покарання, оскільки за вчинення інкримінованого тяжкого злочину ОСОБА_1 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Також оцінюється як високий ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки відсутність легального джерела доходу та фінансової підтримки родичів та/або близьких з одночасним бажання відшкодування майнової шкоди потерпілому і за необхідності оперативного втручання в організм через вади зору, можуть спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на незаконне швидке збагачення.

У той же час ризики незаконного впливу на свідків та потерпілого, за своїм внутрішнім переконанням, суд оцінює як невисокі.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується).

Враховуючи викладене, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть на цей час забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку, у зв`язку з цим клопотання прокурора судом задовольняється, тоді як усне клопотання захисника відхиляється.

Дійшовши висновку про доцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою суд стверджує, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, та не зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Щодо посилань прокурора на можливість визначення для обвинуваченого застави, суд зазначає, що слідчим суддею Голосіївського районного суду міста Києва в ухвалі від 19.05.2022 № 752/5259/22, якою до обвинуваченого застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою, можливість внесення застави для ОСОБА_1 була врахована і застава визначена у мінімальному розмірі за п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 333, 372, 395 КПКУкраїни, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

2. Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб до 30.09.2022 включно.

3. Відлік строку запобіжного заходу рахувати з 02.08.2022.

4. У задоволенні клопотання захисника про застосування особистого зобов`язання до обвинуваченого відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала проголошена 03.08.2022 після виходу суду з нарадчої кімнати, видалення до якої відбулося 02.08.2022.

Суддя О.В. Бушеленко