Постановление суда № 105528757, 01.08.2022, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/13964/22

Провадження № 1-кс/947/6968/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021162490000420 від 26.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з поданого клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021162490000420 від 26.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення.

В ході досудового розслідування слідчим було надано доручення в порядку ст. 40 КПК України співробітникам УКР ГУНП в Одеській області, на виконання якого було отримано інформацію про те, що до вчинення зазначених кримінальних правопорушень причетні наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_9 користується мобільним терміналом з номером телефону НОМЕР_1 та може знаходитись за місцем реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, 12.07.2022 року було прийнято рішення в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, провести обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 ,в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ZTE», в корпусі темно-зеленого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_4 .

В подальшому, вищевказані речі було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 12.07.2022 року.

У зв`язку із викладеним, з метою забезпечення збереження вилученого майна, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, проте слідчий просила розглянути клопотання у її відсутність у зв`язку із проведенням нею невідкладних слідчих дій.

Обов`язок сповіщення власника майна про розгляд клопотання покладався на прокурора.

Власник майна до судового засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За таких обставин слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про арешт майна за відсутності учасників процесу.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12021162490000420 від 26.03.2021 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.

З матеріалів клопотання вбачається, що 12.07.2022 року в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 ,в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ZTE», в корпусі темно-зеленого кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_4 .

В подальшому, вищевказані речі було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 12.07.2022 року.

Слідчим суддею 13.07.2022 року було надано дозвіл на проведення вказаного обшуку.

В подальшому 13.07.2022 року слідчим було подано клопотання про арешт вищевказаного майна, розгляд якого мав місце 20.07.2022 року. За результатом розгляду слідчим суддею винесено ухвалу про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, визначивши строк для їх усунення в 72 години, яку було отримано прокурором 26.07.2022 року та в цей же день повторно подано до суду клопотання про арешт майна з виправленими недоліками для розгляду.

Відповідно до чого слідчий суддя вважає поважними причини пропуску строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Слідчий суддя вивчивши матеріали, додані в обґрунтування клопотання сторони обвинувачення приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів якими є вилучені речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі, можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.

При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.

У зв`язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Малиновської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12021162490000420 від 26.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування на мобільний телефон марки «ZTE», в корпусі темно-зеленого кольору,

IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_4 , який було виявлено та вилучено 12.07.2022 року у ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її отримання до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1