Решение № 105527021, 25.07.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №755/12803/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2022 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ),

представник позивача адвокат Вакуленко Віталій Вікторович

(02232, м. Київ, вул. Закревського, 93-А, офіс № 206)

до

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус»

(79005, м. Львів, вул. Миколи Вороного, 2, ЄДРПОУ: 41661563),

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт»

(03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, ЄДРПОУ: 42725156),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу

Івано-Франківської області

Личук Тарас Володимирович

(76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 121),

приватний виконавець (виконавчий округ м. Києва) Варава Роман Сергійович

(01119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 9-А, оф.1)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Адвокат Вакуленко Віталій Вікторович, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець (виконавчий округ м. Києва) Варава Роман Сергійович у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 14.07.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем і зареєстрований в реєстрі за №2706, про стягнення заборгованості за кредитним договором 199/П/27/2007-840 від 13 липня 2007 року, Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року між Пат КБ «Надра» та ТОВ ФК «Інвест Хаус» з відповідними додатками, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. про арешт майна від 26.08.2020 року, накладений на автомобіль марки SUZUKI NEW GRAND VITARA, 2006 року випуску, колір бежевий, номер кузова: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 . Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 32500,00 гривень та гонорар успіху 20000 гривень.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача зазначає, що 13 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір «Автопакет» №199/П/27/2007-840. Банк надав позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) у сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів на придбання автотранспортного засобу.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, позичальник передав в заставу автотранспортний засіб вартість якого складає 151 000 (сто п`ятдесят одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття автотранспортного засобу у заставу складає 30 000, 00 дол. США.

04 жовтня 2010 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В. розглянув цивільну справу за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 199/П/27/2007-840 та задовольнив позов частково. Тим самим суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Надра» заборгованість по кредиту у сумі 265 764 грн.

14 липня 2020 року Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №2706), яким стягнено заборгованість на користь ТОВ ФК «ІНВЕСТ ХАУС» за кредитним договором № 199/П/27/2007- 840, договору про відступлення прав вимоги укладеного 15 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «ІНВЕСТ ХАУС». Загальна сума заборгованості становить 1 963 378 грн 49 коп.

Далі за заявою ТОВ ФК «ІНВЕСТ ХАУС» приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Романом Сергійовичем розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису №2706, виданого 14.07.2020 року, та 25.08.2020 року відкрито виконавче провадження № 62884645, боржником за яким є ОСОБА_1

26.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Накладено арешт на легковий автомобіль SUZUKI NEW GRAND VITARA, 2006 року випуску, колір бежевий, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 .

26.08.2020 року державне підприємство «СЕТАМ» (організатор) в особі приймальника філії ДП «СЕТАМ» м. Києва та Київської області Іващенко О.О., що діє на підставі довіреності від 10.01.2020 року прийняв вищезазначений автомобіль та виставив на аукціон.

Представник позивача стверджує, що вищевказаний виконавчий напис вчинено з порушенням норм ст. ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому підлягає скасуванню.

У зв`язку з вищевикладеним, посилаючись на доводи та мотиви наведені у позовній заяві, заявлені вимоги просить задовольнити.

Одночасно з пред`явленням позову, представник позивача подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити вчиняти будь-які дії з організації торгів та продаж на торгах майнових прав ДП «СЕТАМ» 01001, м. Київ, Стрілецька, буд 4-6 в особі приймальника філії ДП «СЕТАМ» м. Києва та Київської області Іващенко О.О., що діє на підставі довіреності від 10.01.2020 року аукціон автомобілю марки SUZUKI NEW GRAND VITARA, 2006 року випуску, колір бежевий, номер кузова: НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.2020 позовну заяву передано за підсудністю до Галицького районного суду м. Львова.

Матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова 26 листопада 2020 року.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Представник позивача у позовній заяві просив суд витребувати у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича (м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 121) документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 14.07.2020 року № 2706 щодо звернення стягнення на суму 1 963 378 гривень з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Ухвалоюсудувід20.01.2021року,зобов`язаноприватногонотаріусаІвано?ФранківськогоміськогонотаріальногоокругуІвано-ФранківськоїобластіЛичукТарасаВолодимировича, подати до Галицького районного суду міста Львова, в строк до 08 лютого 2021 року, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 14.07.2020 року № 2706 щодо звернення стягнення на суму 1 963 378 гривень з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

15 березня 2021 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року повторно витребувано у приватного нотаріуса Івано?Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукТараса Володимировича вищезгадані матеріали та застосовано до останнього заходи процесуального примусу у виді накладення штрафу.

В процесі виконання ухвал про витребування доказів, судом встановлено, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.04.2021 №1358/5 «Про анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю», анульовано свідоцтво №8832 про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 на ім`я приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича. З огляду на зазначене, ухвалою суду від 05.07.2021 року, витребувано у Івано-Франківському обласному державному нотаріальному архіві, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем вчинявся виконавчий напис від 14.07.2020 року № 2706 щодо звернення стягнення на суму 1 963 378 гривень з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 02.11.2021 року до участі у справі залучено співвідповідача - ТзОВ «ФК Форт».

21.12.2021 року на адресу суду надійшов лист-повідомлення зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_2 оскаржено в суді наказ Міжрегіонального управління № 85/4 від 15.04.2021 року «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса», оскарження зазначеного наказу зупиняє реалізацію положень, передбачених частинами 5 і 6 статті 30-1 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, не вбачається за можливе надання витребуваних матеріалів Івано-Франківським обласним державним нотаріальним архівом, у зв`язку із відсутністю таких у останнього.

Ухвалою судувід 24.12.2021року,повторно зобов`язано приватногонотаріуса Івано?Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукаТараса Володимировича, подати до Галицького районного суду міста Львова, в строк до 25 січня 2022 року, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 14.07.2020 року № 2706 щодо звернення стягнення на суму 1 963 378 гривень з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

01.02.2022 року на адресу суду надійшов лист-повідомлення зі змісту якого вбачається, що на підставі наказу Міністерства юстиції України №4338/5 від 06.12.2021 з 08.12.2021 поновлено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Івано?Франківського міського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті Личука Тараса Володимировича.

Ухвалою суду01.02.2022року повторновитребувано у приватного нотаріусаІвано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукаТараса Володимировича, належним чином завірені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 14.07.2020 року №2706 щодо звернення стягнення на суму 1 963 378 гривень з боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 .

Однак, вищевказані матеріали до суду не надійшли.

Отже, судом вжиті належні заходи задля забезпечення учасникам процесу можливості і часу своєчасно надати докази суду. Водночас, такі не надані з незалежних від нього причин.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Крім того, вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 177 ЦПК України, до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 121 ЦПК України, суд маєвстановлювати розумністроки длявчинення процесуальнихдій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Отже, зважаючи на наявність у матеріалах справи матеріалів які засвідчують факт вчинення оспорюваного виконавчого напису, а також враховуючи тривалість провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, відсутність інших клопотань та доповнень від учасників процесу, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для розгляду справи по суті.

Відтак, суд не вбачає за доцільне повторно відкладати судовий розгляд, адже така процесуальна дія може призвести до недотримання розумних строків розгляду справи, що, у свою чергу, може порушити права учасників процесу на розгляд справи у розумні строки.

Також, суд враховує те, що інших заяв чи клопотань, пов`язаних з розглядом справи від учасників процесу не надходило.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі та треті особи в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема поштовими відправленнями рекомендованої кореспонденції.

Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,судвідкладає розглядсправи всудовомузасіданні вмежахвстановленогоцим Кодексомстрокузтаких підстав: 1)неявкавсудове засіданняучасникасправи,щодоякоговідсутні відомостіпроврученняйому повідомленняпродату,часімісце судовогозасідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до висновку про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідачів та третіх осіб є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Також, суд враховує, що Указом № 64/2022 Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги

При ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Так, відповідно достатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод(далі-Конвенція),кожній фізичнійабо юридичнійособі гарантованоправо нарозгляд судомпротягом розумногостроку цивільної,кримінальної,адміністративної абогосподарської справи, атакож,справи проадміністративне правопорушення,у якійвона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Право надоступ досуду має"застосовуватисяна практиціі бутиефективним".Для того,щоб правона доступбуло ефективним,особа "повиннамати реальнуможливість оскаржитидію,що порушуєйого права". Суворетрактування національнимзаконодавством процесуальногоправила (надмірнийформалізм)можуть позбавитизаявників правазвертатись до суду.

Наведене вищевідповідає висновкуВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судунаведеному упостанові від 08квітня 2020року (справа №761/41071/19, провадження № 61-2192св20 ).

Згідно висновку наведеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04грудня 2019року, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (справа № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

З позовної заяви та долучених до неї матеріалів судом встановлено, що 13 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір «Автопакет» №199/П/27/2007-840. Банк надав позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (Кредит) у сумі 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів на придбання автотранспортного засобу.

Відповідно до п.1.1.4 кредитного договору № 199/П/27/2007-840, банк надає позичальнику кредит з терміном погашення до 11 липня 2014 року.

В якості забезпечення виконання позичальником зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, позичальник передав в заставу автотранспортний засіб вартість якого складає 151 000 гривень 00 копійок, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття автотранспортного засобу у заставу складає 30 000, 00 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-8855/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №199/П/27/2007-840 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Надра» заборгованість по кредиту у сумі 265 764 грн.

14 липня 2020 року Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис (Зареєстровано в реєстрі за №2706), яким стягнуто заборгованість на користь ТОВ ФК «ІНВЕСТ ХАУС» за кредитним договором № 199/П/27/2007- 840, договору про відступлення прав вимоги укладеного 15 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «ІНВЕСТ ХАУС». Загальна сума заборгованості становить 1 963 378 грн 49 коп.

Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Романом Сергійовичем розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого напису № 2706, виданого 14.07.2020 року, та 25.08.2020 року відкрито виконавче провадження № 62884645, боржником за яким є ОСОБА_1

26.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Варавою Р.С. винесено постанову про опис та арешт майна боржника. Накладено арешт на легковий автомобіль SUZUKI NEW GRAND VITARA, 2006 року випуску, колір бежевий, номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» у відзиві зазначає, що наявні в матеріалах справи докази в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача, як боржника, а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивача, що спростовує доводи позивача стосовно того, що нотаріус вчинив виконавчий напис без відповідних правових підстав, не переконався у безспірності грошових вимог, тобто зворотного позивачем не доведено. Вважає, що оскаржуваний виконавчий напис відповідає усім вимогам чинного законодавства України, а відтак є законним та підлягає виконанню.

Крім цього, в ході розгляду справи встановлено, що 15.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», укладено Договір про відступлення прав вимоги №Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором № 199/П/27/2007-840 від 13.07.2007р., перейшло до ТОВ «ФК Форт». Таким чином, згідно матеріалів наданих відповідачем, ТОВ «ФК Форт» є стороною, якій належить право вимоги за вказаним кредитним договором та яка бере на себе обов`язки попереднього кредитора. У зв`язку з чим, ухвалою суду від 02.11.2021 року до участі у справі залучено співвідповідача - ТзОВ «ФК Форт».

Згідно ч. 1ст. 1 Закону України «Про нотаріат»,нотаріат в Україніце система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012(даліПорядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія (п. 19ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зіст. 87 Закону України «Про нотаріат»,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціямине більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржникафізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КабінетуМіністрівУкраїни№1172від29.06.1999 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат»передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

За результатами аналізу вищенаведених норм чинного законодавства можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого написуце нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого написунадання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознакаминаданими стягувачем документами, згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат»,захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена, зокрема Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Представник позивача у позові стверджує, що визначений виконавчим написом розмір заборгованості не є безспірним. Крім того, представник позивача вказує, що нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча кредитний договір не є нотаріально посвідченим.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Підстав не враховувати дану правову позицію у суду першої інстанції немає. Оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 14.07.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Крім того, підлягає урахуванню й те, що позивачу жодним чином не було повідомлено про те, що при вчиненні виконавчого напису сума заборгованості може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій. За вказаних обставин суд погоджується із доводами представника позивача про те, що заборгованість не є безспірною.

Також, ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України,завданнямцивільного судочинстває справедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чиінтересу особи,яка звернуласядо суду,суд відповіднодо викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як наведено вище, частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першоїстатті 175 ЦПК України,у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК України,позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеноговище вбачається,що предметпозову -це певнаматеріально-правовавимога позивачадо відповідача,стосовно якоїпозивач проситьприйняти судоверішення,яка опосередковуєтьсявідповідним способомзахисту правабо інтересів.Підстави позову-це обставини,якими позивачобґрунтовує своївимоги щодозахисту правата охоронюваногозаконом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З аналізунаведених нормпроцесуального прававбачається,що самена судпокладено обов`язокнадати правовукваліфікацію відносинамсторін виходячиіз фактів,установлених підчас розглядусправи,та визначити,яка правованорма підлягаєзастосуванню длявирішення спору.Самостійне застосуваннясудом дляухвалення рішеннясаме тихнорм матеріальногоправа,предметом регулюванняяких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивач мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості.

Крім цього, суд враховує, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-8855/10 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 199/П/27/2007-840 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Надра» заборгованість по кредиту у сумі 265 764 грн.

В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов`язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20, яка підлягає застосуванню по даній справі

Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

В ході розгляду даної справи встановлено, що позивач і відповідач дійсно мають спір стосовно розміру та наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» і неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Крім того, судом встановлено, що сторони подали до суду письмові докази, які засвідчують правовідносини сторін. Так, представник позивача подав докази і навів обставини стосовно заперечень вимог ТОВ «Фінансова компанія Інвес Хаус», а відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» надало суду докази щодо надання грошових коштів позивачу, невиконання ним зобов`язань та наявності у позивача заборгованості. Наведені докази детально проаналізовані та досліджені судом.

Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.

Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні бути застосовані у даній справі.

Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Наведене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 2706 від 14.07.2020 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису вчиненого 14.07.2020року приватнимнотаріусом Івано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукомТарасом Володимировичемі зареєстрованийу реєстріза №2706,про стягненнязаборгованості закредитним договором199/П/27/2007-840від 13липня 2007року,Договору провідступлення праввимоги від15травня 2020року міжПАТ КБ«Надра» таТОВ ФК«Інвест Хаус»з відповіднимидодатками,боржником заяким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків НОМЕР_1 ) підлягає задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє підтвердження в ході судового провадження. Наведеним також спростовуються доводи відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» викладені у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи обґрунтованість вимоги позивача про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. про арешт майна від 26.08.2020 року, накладений на автомобіль марки SUZUKI NEW GRAND VITARA, 2006 року випуску, колір бежевий, номер кузова: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 , суд виходить з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1ст. 448 ЦПК України,скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом «Про виконавче провадження».

Позивач як особа, яка є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна (скасування постанови про арешт майна), оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України.

Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 січня 2022 по справі №577/4541/20 (провадження №61-8240св21).

Отже, наведене свідчить про те, що позивач, звертаючись до суду, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім цього, суд зауважує, що представником у позовній заяві фактично не наведено жодного обґрунтування вказаної вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р.С. про арешт майна від 26.08.2020 року, слід відмовити.

Відповідно до положень ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, зокрема про задоволення однієї з двох заявлених вимог, понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн, підлягають частковому (пропорційному) стягненню з відповідача на користь позивача, а саме в розмірі 420,40 грн.

Понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн не підлягає стягненню з відповідача, оскільки ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.11.2020 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.1 ст.26, вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Наведене також відповідає правовому висновку зробленому Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Судом встановлено, що між 02 вересня 2020 року позивачем ОСОБА_1 з адвокатом Вакуленко В.В. укладений договір про надання правової допомоги 02/08цс/20-ФО.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, розмір гонорару за надання правової допомоги складає 33000 гривень.

У разі позитивного рішення на користь відповідача, гонорар успіху, відповідно до умов договору складає 20000 грн. Орієнтовна сума витрат які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи 60000 гривень.

Згідно попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, сума гонорару становить 32500 гривень, та складається з:

-попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 2500 грн;

-вивчення та правовий аналіз матеріалів справи 7500 грн;

-пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта у судовому засіданні 7500 грн;

-підготовка процесуальних документів (клопотань) та збір доказів 10000 грн;

-представництво в суді 2500 грн;

-представництво в суді 2500 грн.

Згідно розписки від 02.09.2020 адвокат Вакуленко В.В. отримав, відповідно до договору про надання правової допомоги, від ОСОБА_1 кошти у сумі 32500 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 року по справі №462/9002/14-ц (провадження №61-9880св18), прийшов до наступних висновків: «свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).

Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа N 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа N 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі N 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі N 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Згідно попереднього розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, сума гонорару, серед іншого, складається з послуги за представництво в суді в загальній сумі 5000 грн, однак суд зауважує, що розгляд справи було проведено за відсутності сторін, в тому числі представника позивача, таким чином, вказана сума не підлягає стягненню з відповідача.

Як наведено вище, дотримання принципу співмірності, зокрема стосується того, що розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Отже, долучені позивачем документи на підтвердження витрат на правничу допомогу не засвідчують у повному обсязі заявлену стороною позивача до відшкодування суму витрат їх відповідність в контексті дотримання та забезпечення принципу співмірності розміру витрат на послуги адвоката з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

При цьому суд, ухвалюючи дане рішення, враховує категорію справи (визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), кількість учасників процесу, час витрачений на розгляд справи, кількість та зміст процесуальних документів наданих сторонами судом.

З огляду на вищенаведені доводи та мотиви, оцінюючи доводи сторони позивача, з врахуванням заперечень іншої сторони, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявні підстави для зменшення заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи представника позивача та відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» викладені у відзиві щодо розподілу судових витрат, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32500 грн та гонорар успіху в сумі 20000 не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, зокрема про задоволення однієї з двох заявлених позовних вимог, вищенаведених доводів та мотивів, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7000 гривень та гонорар успіху в розмірі 2000 гривень, що становить загальну суму 9000 гривень.

Оскільки в ході розгляду справи встановлено, що 15.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт», укладено Договір про відступлення прав вимоги №Б/Н, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов`язаннями передбаченими кредитним договором № 199/П/27/2007-840 від 13.07.2007р., перейшло до ТОВ «ФК Форт», понесені позивачем судові витрати які складаються з судового збору за подання позовної заяви та витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт».

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ?

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 14.07.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем і зареєстрований у реєстрі за № 2706, про стягнення заборгованості за кредитним договором 199/П/27/2007-840 від 13 липня 2007 року, Договору про відступлення прав вимоги від 15 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Інвест Хаус» з відповідними додатками, боржником за яким є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1

( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача адвокат Вакуленко Віталій Вікторович

(02232, м. Київ, вул. Закревського, 93-А, офіс № 206)

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (79005, м. Львів, вул. Миколи Вороного, 2, ЄДРПОУ: 41661563).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Форт»

(03035, м. Київ, Солом`янська площа, 2, ЄДРПОУ: 42725156).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 121),

приватний виконавець (виконавчий округ м. Києва) Варава Роман Сергійович

(01119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 9-А, оф.1)

Повний текст рішення суду складено 02.08.2022 року.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.