Решение № 105503763, 21.07.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2022м. ХарківСправа № 922/877/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ,( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м.Харків,вул.Плеханівська, буд.149) про визнання недійсним рішення за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Харківобленерго", в якій просить визнати недійсним з моменту прийняття п.2 рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Харківобленерго" від 27 травня 2022 року "Припинити з дати, наступної за датою прийняття цього рішення, на підставі пункту 7.3.4 контракту у зв`язку із порушенням умов контракту, повноваження члена дирекції Акціонерного товариства "Харківобленерго" ОСОБА_1 - директора з правового забезпечення та розірвати укладений з ним контракт від 16 вересня 2020 року", яке оформлено протоколом №5/2022.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що п.2 спірного рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Харківобленерго" від 27 травня 2022 року, яке оформлено протоколом №5/2022 було прийнято без достатніх правових підстав та з порушенням законних інтересів позивача, як члена Дирекції "Харківобленерго".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2022 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітнія 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Однак Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя та працює в тому числі й в дистанційному режимі.

13.06.2022 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№5454/22), в якому позов визнає у повному обсязі.

20.06.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача (вх.№5651).

21.06.2022 відповідач до суду надав заяву про розгляд справи за відсутністю відповідача, надання згоди на розгляд справи (вх.№5722/22), в якій просить суд розглядати справу без його участі за наявними матеріалами справи з урахуванням визнання відповідачем позову.

Ухвалою суду від 21.06.2022 підготовче засідання у справі призначено на 21.07.22 о 14:10.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

У відповідності до ч.ч. 1,2,4 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

16.09.2020 між ОСОБА_1 (надалі-позивач,член Дирекції), що діяв на підставі рішення Наглядової ради (протокол №15/2020 від 14.09.2020), щодо обрання його Членом Дирекції та Акціонерним товариством «Харківобленерго» (надалі-відповідач, роботодавець) було укладено Контракт з членом дирекції акціонерного товариства «Харківобленерго» відповідно до умов якого Член Дирекції зобов`язався здійснювати поточне управління (керівництво) Роботодавцем, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження належного Роботодавцю майна, в тому числі державного майна, що не увійшло до складу статутного капіталу Роботодавця, забезпечувати виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради, а Роботодавець зобов`язався створювати належні умови для матеріального забезпечення та організації праці Члена Дирекції.

Відповідно до п.8.1 Контракту він набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до припинення повноважень Члена Дирекції.

Цей Контракт припиняє свою дію в разі припинення повноважень Члена Дирекції (п.8.2 Контракту).

27.05.2022 відбулося засідання Наглядової ради акціонерного товариства «Харківобленерго». Відповідно до порядку денного засідання наглядової ради було розглянуто питання про припинення повноважень членів дирекції акціонерного товариства «Харківобленерго».

За результатами розгляду вказаного питання було вирішено припинити з дати, наступної за датою прийняття цього рішення, на підставі підпункту 7.3.4 контракту у зв`язку з порушення умов контракту, повноваження члена дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго» ОСОБА_1 - Директора з правового забезпечення та розірвати укладений з ним контракт від 16.09.2020 року.

Вказане рішення оформлено протоколом №5/2022 від 27.05.2022 року.

Відповідно до п.17.3 (12) Статуту АТ «Харківобленерго» припинення повноважень членів Дирекції (директорів) належить до виключної компетенції Наглядової ради.

Відповідно до пункту 18.16 Статуту АТ «Харківобленерго» Наглядова рада має право у будь-який момент прийняти рішення про припинення повноважень Генерального директора та/або директора та розірвання з ним трудових відносин, а також трудового контракту, або рішення про відсторонення Генерального директора та/ або директора. Таке рішення Наглядова рада має прийняти незалежно від строку перебування обраної особи на посаді Генерального директора та/або директора.

У протоколі №5/2022 від 27.05.2022 року зазначено, що член Дирекції АТ «Харківобленерго» ОСОБА_1 - Директор з правового забезпечення був відсутній на робочому місці, починаючи з 24.02.2022 по 19.04.2022. За інформацією Товариства, ОСОБА_1 перебував у м.Івано-Франківськ. Вказана ситуація з боку ОСОБА_1 є порушення умов контракту та невиконанням посадових обов`язків в період воєнного стану.

При цьому п.7.2 Контракту передбачає декілька підстав для його припинення, зокрема дія цього Контракту припиняється після закінчення строку дії Контракту (підпункт 7.3.1), за згодою Сторін (підпункт 7.3.2) до закінчення строку дії Контракту у випадках, передбачених пунктами 7.4 та 7.5 цього Контракту (підпункт 7.3.3), з інших підстав, передбачених законодавством та цим Контрактом. (підпункт 7.4.3).

Позивач у позовній заяві наголошує, що з його боку не було порушено умов контракту, оскільки на початку війни 24.02.2022 та в подальшому у період з лютого по травень 2022 він був присутній на засіданнях дирекції, а з 04.03.2022 за погодженням із керівником в.о. генерального директора виконував свої трудові обов`язки дистанційно, а отже оформлене протоколом №5/2022 від 27.05.2022 п.2 рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Харківобленерго" від 27 травня 2022 року винесене без достатніх на те правових підстав у зв`язку із чим в цій частині рішення має бути визнано недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону № 514-VI наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов`язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (далі-Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану , можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану , які передбачені частиною першою ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

15.03.2022 Верховною радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ (далі - Закон №2136-ІХ).

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту : «2.Під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та работодавцем.

Частиною 1 ст.2 Закону № 2136-ІХ встановлено, що у період воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Закону № 2136-ІХ у період воєнного стану норми частини 3 ст.32 Кодексу законів про працю України та інших Законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Відповідно до ст.60 Кодексу законів про працю України на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов`язкового укладання трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми ч.3 ст.32 цього Кодексу не застосовуються.

Міністерство економіки України у п.3 роз`яснення вказало, що якщо специфіка виконання роботи передбачає можливість її здійснення віддалено, за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, роботодавцю доцільно прийняти рішення про переведення працівника на дистанційну роботу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 03.03.2022 звернувся із заявою до в.о генерального директора АТ «Харківобленерго» з проханням переведення його на дистанційний режим роботи.

Наказом №153к від 04.03.2022 запроваджено з 04.03.2022 до закінчення воєнного стану директору з правового забезпечення ОСОБА_1 дистанційний режим роботи з застосуванням засобів телекомунікаційного зв`язку.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 був присутній на робочому місці з 24.02.2022 до 04.03.2022, що підтверджується відповідними протоколами (протокол від 24.02.2022 №6, протокол від 09.03.2022 №6-1, протокол від 28.03.2022 №7, протокол від 11.04.2022 №8, протокол від 04.05.2022 №9, протокол від 06.05.2022 №10), а також табелем обліку робочого часу.

Отже суд приходить до висновку, що викладені в оскарженому рішенні твердження про те, що член Дирекції АТ «Харківобленерго» ОСОБА_1 - Директор з правового забезпечення був відсутній на робочому місці , починаючи з 24.02.2022 по 19.04.2022 не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами .

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З аналізу наведеної норми вбачається, що до суду звертається особа право та інтерес якої порушено.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Тобто вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Лише у разі встановлення наявності порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу позивача та відповідності обраного останнім способу захисту такому порушенню або оспоренню суд може прийняти рішення про задоволення позову.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, або компенсація витрати, що виникли у зв`язку з порушенням прав, чи в інший спосіб нівелює негативні наслідки такого порушення.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем доведено необгрунтованість прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення Наглядової ради від 27.05.2022 року, оформленого протоколом №5/2022 в частині припинення його повноважень, як члена дирекції Акціонерного товариства "Харківобленерго" - директора з правового забезпечення та розірвання укладеного з ним контракту від 16 вересня 2020 року, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту прийняття п.2 рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Харківобленерго" від 27 травня 2022 року "Припинити з дати, наступної за датою прийняття цього рішення, на підставі пункту 7.3.4 контракту у зв`язку із порушенням умов контракту, повноваження члена дирекції Акціонерного товариства "Харківобленерго" ОСОБА_1 - директора з правового забезпечення та розірвати укладений з ним контракт від 16 вересня 2020 року", яке оформлено протоколом №5/2022 обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, визнаються повністю відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129та ч.1 ст.130 ГПК України, а також ч.3ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Судовий збір, відповідно до приписівст.129 ГПК України, в разі задоволення позову, покладається на відповідача.

Відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги в повному розмірі.

Відповідно до ч.1ст.130 ГПК Україниу разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого при поданні позову судового збору.

Згідно з положеннями ч.3ст.7 Закону України "Про судовий збір"в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні з позовом було сплачено 2481,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією 1986-2944-0931-1577 від 06.06.2022.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог та визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків від судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 1240,50 грн., на підставі ч.1ст.130 ГПК Українита ч.3ст.7 ЗУ «Про судовий збір».

В іншій частині в сумі 1240,50 грн. судовий збір покладається на відповідача, з вини якого справу доведено до суду, відповідно дост.129 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту прийняття п.2 рішення Наглядової ради акціонерного товариства "Харківобленерго" від 27 травня 2022 року "Припинити з дати, наступної за датою прийняття цього рішення, на підставі пункту 7.3.4 контракту у зв`язку із порушенням умов контракту, повноваження члена дирекції Акціонерного товариства "Харківобленерго" ОСОБА_1 - директора з правового забезпечення та розірвати укладений з ним контракт від 16 вересня 2020 року", яке оформлено протоколом №5/2022.

Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір 1240 грн. 50 коп.

Повернути З Державного Бюджету України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що складає 1240 грн. 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "01" серпня 2022 р.

Суддя С.Ч. Жельне