Решение № 105503524, 25.07.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2022 Справа № 914/985/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Приватного підприємства «Логістика-Сервіс Львів», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничої компанії «Львівхолод», м. Львів,

предмет позову: стягнення 13 992 667,45 грн,

підстава позову: порушення умов договору поставки від 02.04.2018,

за участю представників:

позивача: Сіцінська Вікторія Андріївна,

відповідача: Гайдукевич Оксана Ярославівна.

ПРОЦЕС

20.05.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Логістика-Сервіс Львів» до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничої компанії «Львівхолод» про стягнення 14 082 155,17 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2022.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

Позивачем двічі подано заяви про зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим предметом стягнення відповідно до останньої заяви є 13 992 667,45 грн.

Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, у судовому засіданні 18.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.07.2022.

У судовому засіданні 25.07.2022 за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позивач стверджує, що відповідачем не виконуються договірні зобов`язання, а саме в частині оплат отриманої продукції. З урахуванням здійсненої із відповідачем взаємозвірки в кінці травня 2022 та часткових оплат відповідача, позивачем зменшено позовні вимоги до 13 725 753,04 грн в частині основного боргу. За прострочення виконання зобов`язання позивач також нарахував відповідачу 266 914,41 грн пені, що відображено в останньому клопотанні про зменшення позовних вимог.

Відповідач заперечив стосовно позовних вимог, здійснив перерахунок пені до 23.02.2022, оскільки вважає, що позивач безпідставно нараховує пеню за період, коли були форс-мажорні обставини у зв`язку з війною в країні.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

02.04.2018 між Приватним підприємством «Логістика-Сервіс Львів» (надалі по тексту рішення позивач, згідно з договором постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничою компанією «Львівхолод» (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором покупець) укладено договір поставки № 536, відповідно до якого постачальник зобов`язався систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток № 3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього (п. 1.1 договору).

Даний договір визначає основні обов`язкові умови співпраці сторін. Інші детальні умови співпраці погоджуються сторонами в комерційних умовах, додаткових угодах та в інших додатках до даного договору.

Вартість договору складається з загальної вартості товарів, придбаних у постачальника за даним договором.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Додатком № 1 до договору поставки є комерційні умови від 02.04.2018, відповідно до яких розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно з п. 3.1 договору поставки протягом 81 календарного дня з моменту реалізації/отримання товару покупцем; замовлення вважаються належним чином переданими постачальнику, якщо вони відправлені по факсу, електронною поштою, через систему ЕDІ або іншим способом, прийнятним для сторін на основі договору та додатків до нього згідно графіку замовлень (додаток №4) до 15:00 год. Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання замовлення електронною поштою або факсом з повідомленням про отримання до 17:00 год у день отримання замовлення.

Додатком № 2 до договору поставки є правила документообігу, відповідно до яких, серед іншого, сторони домовились про впровадження та організацію системи електронного обміну документами та ведення паперових документів в електронному вигляді згідно з додатковою угодою про впровадження та організацію системи електронного обміну документами, що підписується обома сторонами.

Додатком № 3 до договору поставки є специфікація, додатком № 4 - графік поставки, додатком № 5 - правила логістики.

02.04.2018 сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей, що виникли при укладенні договору поставки від 02.04.2018. Зокрема, сторонами узгоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно з п. 3.1 договору поставки протягом 81 (вісімдесят один) календарного дня з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є вівторок та четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Протоколи розбіжностей підписувались сторонами неодноразово.

02.04.2018 сторонами підписано додаткову угоду про впровадження та організацію системи електронного обміну документами, даними про товар та ведення первинних документів в електронному вигляді.

Сторонами підписано такі товарно-транспортні накладні:

від 31.12.2021 на суму 250 375,80 грн, 558 563,16 грн, 160 322,76 грн,

від 04.01.2022 на суму 105 133,80 грн, 364 570,32 грн, 210 048,72 грн, 600,00 грн,

від 06.01.2022 на суму 208 541,52 грн,

від 14.01.2022 на суму 26 748,48 грн, 384 942,96 грн, 120 589,50 грн,

від 21.01.2022 на суму 302 038,32 грн, 536 429,64 грн, 1 284 967,86 грн,

від 25.01.2022 на суму 40 680,00 грн,

від 28.01.2022 на суму 295 539,12 грн, 202 569,18 грн, 514 841,04 грн, 28.01.2022 встановлено недопостачу на суму 93,00 і товар повернуто, на 12,30 і товар повернуто,

від 01.02.2022 на суму 106 665,84 грн, 233 400,00 грн, 01.02.2022 встановлено недопостачу на суму 4 482,00 і товар повернуто,

від 04.02.2022 на суму 309 983,16 грн, 14 409,36 грн, 397 535,10 грн, 3 453 276,24 грн, 04.02.2022 встановлено недопостачу на суму 511,20 і товар повернуто,

від 11.02.2022 на суму 489 166,20 грн, 294 164,10 грн, 943 464,96 грн,

від 12.02.2022 на суму 20 512,80 грн,

від 15.02.2022 на суму 1 167 000,00 грн,

від 18.02.2022 на суму 141 802,02 грн, 406 221,24 грн, 83 091,00 грн.

Упродовж лютого травня 2022 між сторонами велося листування, з якого вбачається повідомлення один одного про необхідність здійснення поставок продукції та підтримання партнерських відносин у час війни. Зокрема, листом від 16.03.2022 відповідач повідомив позивача про непогодження умов попередньої плати товару, про скорочення асортименту товарів, які замовлятиме його компанія, про здійснення розрахунків по мірі наявності кошті, запропонував здійснити зустрічні зарахування для узгодження взаєморозрахунків.

Листом від 18.03.2022 позивач просив у найкоротші строки сплатити борг в сумі 13 000 000,00 грн, листом від 28.03.2022 сплатити 17 151 318,45 грн, листом від 21.04.2022 4 941 089,88 грн.

Відповідно до листа відповідача від 29.04.2022 сторона не відмовляється від виконання своїх грошових зобов`язань, проте, зверталась до позивача із проектом договору про реструктуризацію боргу в сумі 13 965 753,04 грн. Проект договору про реструктуризацію боргу з додатком графіком погашення заборгованості та з актом звірки станом на 27.04.2022 долучено до позовної заяви. Проте, такі документи позивачем не підписані, а листом від 10.05.2022 позивач повідомив відповідача, що сенсу робити реструктуризацію за умов припинення договірних відносин немає, тому просив сплатити заборгованість в сумі 13 967 193,04 грн.

Станом на 31.05.2022 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 13 565 753,04 грн, а 19.05.2022 відповідачем сплачено 80 000,00 грн, 26.05.2022 - 80 000,00 грн, 31.05.2022 - 80 000,00 грн, 07.06.2022 - 40 000,00 грн, 14.06.2022 - 80 000,00 грн, 24.06.2022 100 000,00 грн, 30.06.2022 50 000,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. А відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до умов договору поставки сторони не працювали на умовах передоплати.

Згідно з долученими позивачем товарно-транспортними накладними, не запереченими відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок поставок, здійснених у період грудня 2021 лютого 2022 на загальну суму 13 862 194,20 грн.

Згідно з позовною заявою товарно-транспортна накладна від 31.12.2021 на суму 250 375,80 грн частково оплачена, тому заборгованість по ній становить 201 492,84 грн; сума 202 569,18 грн по накладній від 28.01.2022 внаслідок виявлених при прийманні розбіжностей на суму 126,36 грн зменшилась і становить 202 442,82 грн; сума 106 665,84 грн по накладній від 01.02.2022 на суму також зменшилась внаслідок розбіжностей на суму 5 378,40 грн та становить 101 287,44 грн; сума 14 409,36 грн по накладній від 04.02.2022 на суму також зменшилась внаслідок розбіжностей на суму 613,44 грн та становить 13 795,92 грн. Тому заборгованість, визначена позивачем на час подання позову, становила 13 807 193,04 грн.

Із матеріалів справи також вбачається, що упродовж травня червня 2022 відповідачем здійснено платежі на загальну суму 430 000,00 грн (19.05.2022 - 80 000,00 грн, 26.05.2022 - 80 000,00 грн, 31.05.2022 - 80 000,00 грн, 07.06.2022 - 40 000,00 грн, 14.06.2022 - 80 000,00 грн, 24.06.2022 100 000,00 грн, 30.06.2022 50 000,00 грн). Сторони здійснили взаємозвірку розрахунків, врахували платежі відповідача, здійснені в травні (19, 26 та 31 травня) та визначили, що на 31.05.2022 заборгованість становить 13 565 753,04 грн, а також зменшили суму основного боргу на 1 440,00 грн. Після цього, у червні відповідачем здійснено платежі на суми 40 000,00 грн, 80 000,00 грн, 100 000,00 грн і 50 000.00 грн. Проте, позивач, двічі зменшуючи позовні вимог, заявляє до стягнення 13 725 753,04 грн, при тому що математично сума боргу після здійснених відповідачем оплат становить 13 295 753,04 грн, про що також зазначає позивач у останній заяві про зменшення позовних вимог. Відповідач вказаної суми боргу не заперечив і не спростував.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору відповідач мав обов`язок розраховуватись за поставлений товар з відстроченням на 85 календарних днів та з урахуванням розрахункових днів - вівторок і четвер. Перевіривши дати поставок і враховуючи погоджені сторонами строки оплати за отриманий товар, суд зазначає, що строки оплати по всіх спірних накладних настали і встановлена вище сума 13 295 753,04 грн є простроченою.

Тому позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 13 295 753,04 грн визнаються обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача. Провадження в решті суми 430 000,00 грн, які відповідачем сплачено упродовж травня червня 2022, підлягає закриттю з підстав відсутності предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо інших позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає таке.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.7 договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Як вбачається із останнього розрахунку пені, позивач нараховує таку на поставки, здійснені упродовж березня 2021 лютого 2022, строки оплати яких наставали, починаючи з червня 2021 по травень 2022. Визначені позивачем періоди нарахування пені не перевищують встановлених законом періодів існування прострочення, а моменти прострочення визначені правильно. Перерахувавши пеню за вказані позивачем періоди, судом отримано в результаті перерахунку суму 264 117,95 грн, а не 266 914,41 грн. Судом встановлено розбіжності в сумах, визначених позивачем по накладній від 23.04.2021 на суму 6 475,02 грн і отримано суму пені в розмірі 5,32 грн; по накладній від 20.084.2021 на суму 286 689,70 грн і отримано суму пені в розмірі 667,63 грн; по накладних від 12.11.2021 на суму 49 944,64 грн і отримано суму пені в розмірі 54,73 грн, на суму 320 720,16 грн і отримано суму пені в розмірі 351,41 грн, на суму 30 540,20 грн і отримано суму пені в розмірі 83,67 грн, на суму 3 943,40 грн і отримано суму пені в розмірі 6,48 грн; по накладній від 16.11.2021 на суму 24 796,80 грн і отримано суму пені в розмірі 108,70 грн; по накладних від 19.11.2021 на суму 1 275 393,72 грн і отримано суму пені в розмірі 2 096,40 грн, на суму 352 788,12 грн і отримано суму пені в розмірі 579,93 грн, на суму 597 655,20 грн і отримано суму пені в розмірі 982,45 грн, на суму 174 357,60 грн і отримано суму пені в розмірі 286,62 грн, на суму 40 106,00 грн і отримано суму пені в розмірі 65,93 грн, на суму 44 519,60 грн і отримано суму пені в розмірі 195,46 грн; по накладних від 26.11.2021 на суму 345 587,64 грн і отримано суму пені в розмірі 189,36 грн, на суму 599 061,72 грн і отримано суму пені в розмірі 328,26 грн, на суму 147 530,28 грн і отримано суму пені в розмірі 80,84 грн; по накладних від 03.12.2021 на суму 654 511,81 грн і отримано суму пені в розмірі 14 704,10 грн, на суму 242 377,80 грн і отримано суму пені в розмірі 5 445,20 грн, на суму 16 796,88 грн і отримано суму пені в розмірі 377,35 грн, на суму 175 553,94 грн і отримано суму пені в розмірі 3 943,95 грн; по накладних від 10.12.2021 на суму 262 404,12 грн і отримано суму пені в розмірі 4 888,62 грн, на суму 41 362,32 грн і отримано суму пені в розмірі 770,59 грн, на суму 737 889,96 грн і отримано суму пені в розмірі 13 74,99 грн; по накладній від 14.12.2021 на суму 420,00 грн і отримано суму пені в розмірі 7,36 грн; по накладних від 17.12.2021 на суму 316 560,48 грн і отримано суму пені в розмірі 4 683,36 грн, на суму 168 464,88 грн і отримано суму пені в розмірі 2 492,36 грн, на суму 292 322,20 грн і отримано суму пені в розмірі 1 121,24 грн, на суму 212 322,20 грн і отримано суму пені в розмірі 814,39 грн, на суму 132 322,20 грн і отримано суму пені в розмірі 217,52 грн, на суму 77 705,76 грн і отримано суму пені в розмірі 425,78 грн; по накладних від 24.12.2021 на суму 340 779,96 грн і отримано суму пені в розмірі 1 867,29 грн, на суму 307 418,94 грн і отримано суму пені в розмірі 842,24 грн, на суму 227 418,94 грн і отримано суму пені в розмірі 747,68 грн, на суму 147 418,94 грн і отримано суму пені в розмірі 565,44 грн, на суму 67 418,94 грн і отримано суму пені в розмірі 258,59 грн, на суму 32 525,76 грн і отримано суму пені в розмірі 623,78 грн, на суму 91 172,34 грн і отримано суму пені в розмірі 2 447,91 грн; по накладних від 31.12.2021 на суму 250 375,80 грн і отримано суму пені в розмірі 5 762,07 грн, на суму 201 492,84 грн і отримано суму пені в розмірі 883,26 грн, на суми 558 563,16 грн і 160 322,76 грн отримано суму пені в розмірі 19 695,50 грн; по накладних від 04.01.2022 на суми 105 133,80 грн, 364 570,32 грн, 210 048,72 грн, 600,00 грн і отримано суму пені в розмірі 17 894,21 грн; по накладній від 06.01.2022 на суму 208 541,52 грн і отримано суму пені в розмірі 4 913,58 грн; по накладних від 14.01.2022 на суми 260 748,48 грн, 384 942,96 грн, 120 589,50 грн і отримано суму пені в розмірі 15 115,68 грн; по накладних від 21.01.2022 на суми 302 038,32 грн, 536 429,64 грн, 1 284 967,86 грн і отримано суму пені в розмірі 33 742,27 грн; по накладній від 25.01.2022 на суму 40 680,00 грн і отримано суму пені в розмірі 601,84 грн; по накладних від 28.01.2022 на суми 514 841,04 грн, 295 539,12 грн, 202 442,82 грн і отримано суму пені в розмірі 12 209,37 грн; по накладних від 01.02.2022 на суми 101 287,44 грн, 233 400,00 грн і отримано суму пені в розмірі 3 667,81 грн; по накладних від 04.02.2022 на суми 3 453 276,24 грн, 309 983,16 грн, 397 535,10 грн, 13 795,92 грн і отримано суму пені в розмірі 34 311,70 грн; по накладних від 11.02.2022 на суми 489 166,20 грн, 943 464,96 грн, 294 164,10 грн, 20 512,80 грн і отримано суму пені в розмірі 7 659,43 грн; по накладній від 15.02.2022 на суму 1 167 000,00 грн і отримано суму пені в розмірі 3 836,71 грн; по накладних від 18.02.2022 на суми 83 091,00 грн, 406 221,24 грн, 141 802,02 грн і отримано суму пені в розмірі 345,82 грн.

Розрахунок відповідача суд вважає не обґрунтованим, оскільки не встановлено підстав для ненарахування пені з 23.02.2022. Так, аналізуючи наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з війною, які, на переконання відповідача, звільняють його від обов`язку виконання договірних зобов`язань, суд зазначає таке.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і сторони, листуючись, посилались на таку форс-мажорну обставину та однозначно обізнані про неї. Разом з тим у справі, що розглядається, відповідач не надав сертифікату про форс-мажорні обставини та не стверджує, що звертався до торгово-промислової палати для отримання такого.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов`язання.

Суд враховує, що відповідач приймав товар у м. Львові на вул. Угорській, 22, що є місцезнаходженням самого відповідача. Діяльності в тимчасово окупованих регіонах України відповідач не здійснює. На території Львівської області бойові дії не велися, діяльність відповідач не припиняв та не обмежував. Ускладнені обставини щодо організації логістики та налагодження роботи у воєнний час, про які зазначає відповідач, вплинули однаково на обох учасників відносин, а не виключно на відповідача.

Так, розпорядженнями від 19.03.2022, від 21.04.2022, наказами обласних військових адміністрацій від 14.03.2022 та від 04.04.222 впроваджено заборону алкогольними напоями на територіях Львівської області, Івано-Франківської області, Львівської міської територіальної громади, Трускавецької територіальної громади, що за словами відповідача спричинило значну частину виторгу. Проте, мережа магазинів «Рукавичка» не спеціалізується саме на продажу алкогольної продукції, значну частину продажу складають продукти харчування та побутові товари. Відсутність достатньої кількості грошових коштів у відповідача через здійснення першочергових розрахунків за товари, що мають істотну соціальну значущість, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 2022 № 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, адже це прямо передбачено ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов`язання перед позивачем не доведено. Тому, суд зазначає про наявність у позивача законного права на отримання грошових коштів за належне виконання ним умов договору та пені в розмірі, визначеному судом вище.

Щодо розподілу судового збору, то відповідно до обставин справи позивач зменшив розмір позовних вимог до 13 992 667,45 грн. Відповідно позовна заява з такою ціною позову оплачується судовим збором у розмірі 209 890,01 грн. При поданні позивачем позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 211 232,33 грн і подаючи заяву про зменшення позовних вимог 22.06.2022, позивач просив повернути зайво сплачену суму судового збору в розмірі 1 221,60 грн з бюджету, а також відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 13.07.2022 120,72 грн. За результатами розгляду такого клопотання і про повернення судового збору з бюджету постановляється відповідна ухвала.

Судовий збір за задоволені позовні вимоги за результатами розгляду справи відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача. У заяві про зменшення позовних вимог від 13.07.2022 позивач просив покласти судовий збір у розмірі 209 890,01 грн на відповідача відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд звертає увагу, що заяв про відмову позивача від частини позовних вимог не заявлялось. Тому підстав застосовувати передбачений вказаною нормою наслідок відмови, пов`язаної зі сплатою частини боргу після пред`явлення позову, у даному випадку немає.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 221, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельно-виробничої компанії «Львівхолод» (ідентифікаційний код юридичної особи 01553681, 79034, Львівська обл., місто Львів, вул. Угорська, будинок 22) на користь Приватного підприємства «Логістика-Сервіс Львів» (ідентифікаційний код юридичної особи 33665647, 79037, Львівська обл., місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, корпус 2) 13 295 753,04 грн основного боргу, 264 117,95 грн пені, і 203 404,41 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3.У задоволенні вимог про стягнення 2 796,46 грн пені відмовити.

4.Провадження в частині стягнення 430 000,00 грн основного боргу закрити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.08.2022.

Суддя Матвіїв Р.І.