Решение № 105460448, 10.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року Справа № 160/1816/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000070/1 від 12.08.2021р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» до митного контролю та оформлення заявлено товар, імпортований на підставі контракту №FST-1-2020 від 20.11.2019 року з компанією з компанією WUXY SUNSHINE MACHINERY TECHNOLOGY CO., LTD (Китай). За результатами перевірки поданих ТОВ «ПК «ДТЗ» під час здійснення митного оформлення документів та відомостей виявлені розбіжності, які стали підставами для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товару, якими скориговано митну вартість, визначену ТОВ «ПК «ДТЗ» за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами. На думку позивача, зазначені митницею в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та їх прийняття, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом за основним методом визначення митної вартості, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять усі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Позивач вважає, що відповідач протиправно, безпідставно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребовує у нього додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів. Надані ТОВ «ПК «ДТЗ» документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростована контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості. Наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач просив відхилити доводи відповідача, зазначені у відзиві та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року відкрито провадження у справі за позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» зареєстровано 19.11.2018р., номер запису: 12241020000087941, основний вид економічної діяльності: Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

Судом встановлено, що 20.11.2019 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією WUXY SUNSHINE MACHINERY TECHNOLOGY CO., LTD (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № FST-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією WUXY SUNSHINE MACHINERY TECHNOLOGY CO., LTD, відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації № 5 від 20.05.2021р., рахунку-фактури № SS-21001 від 09.06.2021р. було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів (вібротрамбовка електрична).

Усі зазначені товарні партії поставлялись на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил ІНКОТЕРМС 2010.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «ПК «ДТЗ», було задекларовано до митного поста Дніпровської митниці партію отриманого товару за електронною митною декларацією (ЕМД) №110050/2021/007875 від 11.08.2021р.:

- Інструменти ручні переносні виробництва торговельної марки «Кентавр», що мають у своєму складі вмонтований електричний двигун, з живленням від загальної електромережі: вібротрамбовка електрична, що являє собою агрегат, розрахований на переміщення, утримання і спрямування під час роботи від руки, який складається з рами з рукоятками оператора, привідного електродвигуна у поєднанні з редуктором, від яких ударні коливання передаються амортизаційною мембраною до робочої плити, в комплекті з кріпильними елементами: мод.ВТ-95Е-40шт. Галузь застосування - ущільнення ґрунту, асфальтобетону в дорожньому та цивільному будівництві. (Товар № 1 в гр. 31 ЕМД)..

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт № FST-1-2020 від 20.11.2019 р.; додаток (специфікація) до нього № 5 від 20.05.2021р., пакувальний лист, рахунок - фактура № SS-21001 від 09.06.2021р., комерційна пропозиція від 12.05.2021 р.

Крім того, підприємством на момент декларування до митниці надані документи, що містять в собі характеристики товару, а саме: декларація про відповідність продукції вимогам технічних регламентів з електромагнітної сумісності обладнання та безпеки машин №UA.TR.D.02492-21 від 06.08.2021 р. та каталог виробника товару від 10.08.2021р.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019р.; коносамент № UTRUST21050336D від 19.06.2021р.; рахунок №L42226 від 02.08.2021 р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які на думку митниці впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею додатково витребувані від ТОВ «ПК «ДТЗ», наступні документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом № 01-11/08 від 11.08.2021р. ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: Акт виконаних робіт б/н від 02.08.2021р., довідку про транспортні витрати від 02.08.2021р., заявку на перевезення №1/71 від 20.05.2021р., прайс-лист б/н від 06.05.2021р., технічні характеристики товарів (каталог виробника), а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

12.08.2021 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110050/2021/000070/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару № 1 в спірному Рішенні збільшена митницею з 10 420,00 дол. США. до 13 542,28 дол.США., тобто на 3 122,28 дол. США.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2021/007954 від 12.08.2021р.

Не погодившись з прийнятим рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд доходить наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті УІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті УІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею УІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

З огляду на вказані норми, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

В обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення митним органом зазначено, що під час митного контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме в оскаржуваному рішенні митниця зазначає наступні підстави для коригування: «Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару».

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки відповідно до Специфікації №5 від 20.05.2021р. Сторони погодили поставку товару на умовах Правил ІНКОТЕРМС FOB Нингбо (Ningbo).

Згідно п. 3.1.1. Контракту у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець зобов`язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження , назву, час прибуття судна. Ціна FOB (FOB ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, умовами контракту та ПРАВИЛАМИ ІНКОТЕРМС передбачено, що вартість завантаження товару на судно включена у вартість товару.

Верховний Суд, в постановах від 02.03.2018р. по справі № 804/2997/17, від 12.03.2019 по справі №817/604/17 висловив наступний правовий висновок:

«Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими».

«У розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом».

Отже, вартість навантаження (завантаження) товару на борт судна не є витратами, які додатково понесені покупцем (позивачем), у зв`язку з чим не є самостійною складовою, що включаються до митної вартості товару та не потребують додаткового підтвердження.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) декларантом не надано, а також те, що декларантом не надано копію декларації країни відправлення, суд зазначає про таке.

Так, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що посилання митниці на пункт 3.1.1. Контракту є необґрунтованим, оскільки зазначений пункт не містить обов`язків для сторін вимагати та надавати документи, які підтверджують включення у вартість товару витрат, які несе Постачальник в країні відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, Контрактом № FST-1-2020 (п. 3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість

товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні митницею не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення.

Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов`язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Діючим митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов`язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту.

Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб`єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб`єктів декларування на території КНР. Також Законом не встановлено обов`язку для суб`єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов`язку суб`єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.

Крім тогог, листом ДФС України від 03.02.2015 р. N 3327/7/99-99-24-02-02-17 звертається увагу на те, що згідно зі статтями 264 (ч. 2) та 335 (ч. 3) Митного кодексу України при здійсненні митного оформлення товарів разом з митною декларацією подаються лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та у випадках, встановлених МКУ, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені статтями 257 (ч. 8) та 335 (ч. 3) МКУ, зазначаються у встановленому порядку в митній декларації. Таким чином, митним законодавством, у т.ч. главами 6 - 11 МКУ, врегульовано питання щодо необхідності надання під час декларування товарів тільки тих документів, що містять відомості, необхідні для митного оформлення.

Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019р. по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Щодо посилання відповідача на те, що станом на 12.08.2021 банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару декларантом не надано, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ умовою надання митниці банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати коштів за товар, є наявність такої оплати.

Судом встановлено, що на день декларування оплата не здійснювалася, оскільки термін оплати за товар ще не настав відповідно до умов Специфікації №5 від 20.05.2021, про що підприємство повідомляло митницю під час проведення консультацій, а саме: в листі декларанта № 01-11/08 від 11.08.2021р. зазначалось, що термін оплати слід відраховувати від 06.08.2021р., тобто від дати фактичної доставки товару у кінцевий пункт призначення.

Відтак, фактично оплата вартості товару не була проведена, отже і надати платіжні документи декларант не мав можливості.

Разом з тим, суд зазначає, що після прийняття Рішення про коригування митної вартості №UA110050/2021/000070/1 сторонами контракту було підписано Додаткову угоду №1/1 до контракту№FST-1-2020, відповідно до якої було змінено умови оплати по Специфікації №5 від 20.05.2021р., а саме Сторонами погоджений термін оплати за товар протягом 360 днів від дати фактичного отримання товару.

Таким чином, з огляду на дату фактичного отримання товару та на внесені Сторонами зміни до Специфікації №5, строк для проведення оплати товару за згаданою Специфікацією не настав.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Вказана правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 11.04.2018р. по справі № 804/4680/16.

В оскаржуваному рішення відповідач також посилається на те, що: «Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері № MRKU5599446 на морському судні MSC GENOVA (гр..21 ЕМД) за коносаментом №№ UTRUST21050336D від 19.06.2021.Маршрут перевезення згідно рахунка від 02.08.2021 № L42226 (Port NINGBO, China - port Південний - city Dnipro, Ukraine) становить-1380дол. США, термін його оплати спливає: 09.09.2021. У разі здійснення оплати прошу надати банківські платіжні документи. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Вказані документи до митного оформлення не надано», на що суд зазначає про таке.

Згідно відомостей рахунку № L42226 від 02.08.2021р. маршрут перевезення Port NINGBO, China - port Південний, кінцевий термін оплати - 09.09.2021р.

Таким чином, суд зазначає, що на дату декларування та заявлення митницею цієї вимоги, оплата послуг перевезення згідно з зазначеним вище рахунком не здійснювалась, а отже, надати банківські платіжні документи, підтверджуючі її здійснення, позивачем було не можливо.

Разом з тим, суд звертає увагу, що здійснити перевірку вартості транспортної складової митної вартості, визначеної декларантом, митниця мала можливість відповідно до відомостей, що містяться в інших поданих декларантом зазначених вище документах: Договорі перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019р., Заявці на здійснення міжнародного морського перевезення №1/71 від 20.05.2021р., рахунку на оплату фрахту №L42226 від 02.08.2021р., акті виконаних робіт щодо фрахту від 02.08.2021р., тому неподання платіжних доручень щодо оплати послуг з перевезення не є розбіжністю в поданих декларантом митниці документах.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому після прийняття митницею спірного рішення про коригування митної вартості, товариством була здійснена оплата послуг перевезення за вищезазначеним рахунком, що підтверджується платіжним дорученням №69 від 13.09.2021р.

Щодо зауваження митниці відносно невідповідності маршрутів перевезення у Заявці №1/71 та в інвойсі № L42226, а також твердження відповідача про те, що наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався, суд зазначає наступне.

По-перше, як вбачається з матеріалів справи, згідно Заявки №1/71 від 20.05.2021р. та рахунку № L42226 від 02.08.2021 р. визначено єдиний маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг: Port NINGBO, China - port PIVDENNYI, Ukraine (порт НІНГБО, Китай - порт Південний, Україна). Вказаний же митницею у зауваженні маршрут перевезення «Port NINGBO, China - port Південний - city Dnipro, Ukraine» не зазначено в жодному документі, наданому декларантом на підтвердження понесених декларантом транспортних витрат.

Отже, відомості в Заявці №1/71 та у рахунку № L42226 не містять жодних розбіжностей.

По-друге, декларантом до митниці надавався рахунок № L42226 від 02.08.2021 р. до Договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019, а не до договору ТЕО, як зазначає митниця в гр.33 спірного Рішення. Згідно Цивільного кодексу України ці види договорів суттєво відрізняються один від іншого.

По-третє, поставка частини контейнера здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019. Перевізником (фрахтувальником) за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», яка відповідно до пункту 2.2 договору зобов`язана видати та надати Замовнику коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Суд зазначає, що перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» в рамках укладеного договору видано коносамент № UTRUST21050336D від 19.06.2021р., як основний транспортний документ, що підтверджує факт перевезення частини контейнера відповідно до узгодженої заявки. Коносамент № UTRUST21050336D містить інформацію щодо кількості місць, ваги брутто товару, відправника та отримувача товару, порт відправлення та доставлення вантажу, яка підтверджена іншими наданими до оформлення документами (специфікацією, інвойсом, пакувальним листом). Договором не передбачено надання Перевізником інших перевізних документів.

Що стосується перевантаження, то відповідно до п.4.3 Договору міжнародного морського перевезення (фрахту) у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акті виконаних робіт.

Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно в порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту і не є додатковими послугами Перевізника.

З матеріалів справи видно, що загальна вартість транспортних витрат, включаючи перевантаження контейнера, як складова митної вартості товару, підтверджується наданими документами - договором фрахту №1510/312/2019 від 15.10.2019р., інвойсом на сплату вартості перевезення №L42226 від 02.08.2021р., актом виконаних робіт від 02.08.2021р., заявкою на перевезення №1/71 від 20.05.2021р.

По-четверте, компанія «ICS LTD», яка зазначена в коносаменті № UTRUST21050336D від 19.06.2021р. в якості особи, до якої треба звертатись в порту вивантаження з питань доставки вантажу, є агентом морської лінії (морським агентом) в порту призначення.

Згідно ч.1 ст.116, 117 Кодексу про торговельного мореплавства України «У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Морський агент виконує формальності та дії, пов`язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов`язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

Таким чином, зазначена компанія надає послуги судновласнику на території України і не має ніякого відношення до міжнародного морського перевезення.

Суд зазначає, що ніяких договірних стосунків позивача з компанією ТОВ «ПК «ДТЗ» в рамках договору фрахту №1510/912/2019 не було, в зв`язку з чим, надання будь-якого документального підтвердження позивачем було неможливе. В договорі міжнародного морського перевезення (фрахту) №1510/912/2019 на Перевізника не покладено обов`язків Експедитора щодо організації міжнародного морського перевезення та не надано прав щодо укладання договорів з третіми особами та залученні їх до перевезення. Перевізник виключно виконує міжнародне морське перевезення (фрахт) контейнерів Замовника.

Щодо посилання відповідача на те, що наданий до митного контролю прайс-лист від 06.05.2021 має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД №UA110050/2021/007875 від 11.08.2021 та конкретні умови поставки - FOB NINGBOi, що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ, суд зазначає, що прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому

числі міжнародним, не встановлено типової форми для нього.

Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

На це неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах (Постанови від 27.06.2019 № 0840/3083/18, від 13.09.2019 № 820/859/17, від 06.02.2020 № 520/10709/18).

Таким чином, суд зазначає, що зауваження митниці відносно прайс-листа не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх, як документів, підтверджуючих вартість товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Крім того, щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Зі змісту оскаржуваного Рішення митниці вбачається, що в ньому містяться посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження даної митної декларації з доданими до неї документами.

Як зазначено в графі 33 спірного Рішення: «Митна вартість, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ та ґрунтується на вартості товару, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні: Митну вартість товару №№1 скориговано до рівня митної вартості товару «1. Інструмент ручний з вмонтованим електричним двигуном :Вібротрамбовка електрична "Кентавр"мод.ВТ-95Е (тип - електрична, 220В / 50Гц / потужність - 2,2 кВт / max продуктивність 9-12 м/хв. / max глибина ущільнення - 450мм). Торгівельна марка: "Кентавр "Виробник: "WUXI SUNSHINE MACHINERY TECHNOLOGY" CO., LTD..Країна виробництва: Китай», співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни виробництва та відправлення Китай, комерційних умов поставки FOB, характеру угоди, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди за ЕМД №°UA500030/2020/207546 від 18.07.2020 та ЕМД UA110150/2021/001098 від 27.01.2021на рівні 4,0790 дол. США/кг. Враховую чи відмінні фізичні характеристики товару, оформленого за ЕМД UA500030/2020/207546 від 18.07.2020 та ЕМД UA110150/2021/001098від27.01.2021 та асортимент оцінюваного товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №№2371-ІІІ (кілограм). Митна вартість товару №°1 з урахуванням додаткової одиниці виміру розраховується як 338,557дол. США/шт ((4,0790дол. США/кг* 3320кг)/40шт)».

Як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення митниці, в ньому містяться посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження даної митної декларації з доданими до неї документами.

Як зазначено в графі 33 спірного Рішення, митна вартість, визначена митницею відповідно до заявлених позивачем товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МКУ, ґрунтується на ціновій інформації відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з урахуванням опису товару, країни виробництва та відправлення Китай, комерційних умов поставки FOB, характеру угоди, фізичних характеристик, асортименту оцінюваного товару, з урахуванням основної одиниці виміру.

Таке твердження митниці не відповідає дійсності, оскільки в спірному Рішенні зазначені лише дата раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційний номер, порядковий номер зазначеного у ній товару, рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в Рішенні не зазначена загальна кількість партії раніше оформленого товару, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведена торгова марка, технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча в листі-відповіді на електронне повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 22.04.2019 № 815/6242/17.

Проте, суд звертає увагу, що оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Суд вважає, що надані позивачем документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.

Отже, митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення складових митної вартості товарів за ціною договору.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар. 53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар. 43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2481,00 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100, прим. 1, ЄДРПОУ 42634661) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110050/2021/000070/1 від 12.08.2021р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ ВП 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (49000, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 100, прим. 1, ЄДРПОУ 42634661) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова