Постановление суда № 105408076, 22.07.2022, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

22 липня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Романюка П.С.,

прокурора Соломенцева І.І.

захисника Горобець О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальні акти з додатками в об`єднаних кримінальних провадженнях за № 12021168500000124 від 01.03.2021 року, за № 12022163510000455 від 03.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувають обвинувальні акти з додатками в об`єднаних кримінальних провадженнях за № 12021168500000124 від 01.03.2021 року, за № 12022163510000455 від 03.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України.

Потерпілі,які визнанітаким продату,час тамісце проведеннясудового провадженняповідомлялись належнимчином,але усудове засіданняне з`явились. Представники потерпілих ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та ТОВ «РУШ» надали заяви про розгляд кримінальних проваджень без їх участі.

Тому, з урахуванням думки учасників судового розгляду, які вважали за можливе розглядати справу за відсутності потерпілих та представників потерпілих юридичних осіб, суд дійшов висновку про проведення судового розгляду без участі потерпілих та представників потерпілих.

Більш того, суд вважає, що в умовах воєнного стану оголошеного в Україні у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення вказаних учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки, з урахуванням періодичних ракетних обстрілів міста Одеси, це становить загрозу для вказаних осіб.

Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Крім того, прокурором подано клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в обґрунтування якого прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 під час досудового розслідування не зникли та існувати не перестали.

В судовому засіданні захисник Горобець О.С. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав таке клопотання безпідставним, оскільки нормами КПК передбачено, що дія ухвали суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яка була застосована на досудовому слідстві не втрачає свою дію на стадії судового провадження та просив застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою та зазначив, що вважає вказане клопотання . Обвинувачений підтримав свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження.

Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).

Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від п`яти до восьми років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він не має постійного місця проживання та роботи, не має міцних соціальних зв`язків, що на даній стадії кримінального провадження, може свідчити про те, що він буде переховуватись від суду.

Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду тата вчинення інших кримінальних правопорушень, які є доведеними прокурором.

Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв`язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, представники потерпілих та свідки.

Таким чином,вказані обставинисвідчать,що наявнідостатні підставивважати,що ризики,які булипідставою длязастосування запобіжногозаходу відносно ОСОБА_1 у видітримання підвартою,на данийчас незникли,оскільки єпідстави вважати,що наданий часобвинувачений ОСОБА_2 перебуваючи наволі можепереховатися відсуду,вчиняти іншікримінальні правопорушення,що булодоведено прокуроромв судовомузасіданні тане спростованостороною захисту та незаконно впливати на представників потерпілих та свідків,

Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_2 на свободу.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_2 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_2 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.

Вирішуючи у відповідності до положень ч.4 ст.183 КПК України питання про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, суд враховує наступне.

У відповідності до вимог ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працює, суд вважає за необхідне визначити розмір застави, у розмірі, визначеному п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Щодо доводів адвоката недоцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 у зв`язку з дією попередньої ухвали про запобіжний захід, постановленої судом на досудовому слідстві, судом звернуто увагу захисника на наступне.

Так рішенням Конституційного Суду України від 23.11.2017 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (справа № 1-28/2017), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, згідно п.5 цього рішення «Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу)».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» вказав на порушення пункту 3 статті 5 Конвенції національними судами України, які часто обґрунтовують продовження строку тримання під вартою однаковими підставами протягом всього періоду ув`язнення, та зазначив, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення про продовження строку тримання під вартою іншими підставами, які мають бути чітко вказані (пункт 99). Ненаведення судовими органами у своїх рішеннях будь-яких підстав, які дозволяють тримання особи під вартою протягом тривалого проміжку часу, є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленим у пункті 1 статті 5 Конвенції (пункт 36 рішення Європейського суду з прав людини від 15 грудня 2016 року у справі „Ігнатов проти України).

Проте зміст положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу дозволяє поширити дію постановленої на стадії досудового розслідування ухвали слідчого судді щодо обраних запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою на стадію судового провадження у суді першої інстанції у тому випадку, коли обвинувальний акт передається до суду без клопотання прокурора щодо продовження дії цих запобіжних заходів у зв`язку із закінченням досудового розслідування, тобто закінченням однієї стадії кримінального провадження та початком іншої стадії стадії судового провадження.

Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 Кодексу розмежовано поняття «підозрюваний», «обвинувачений (підсудний)» у кримінальному провадженні. Водночас частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт, нового процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження стадії судового провадження у суді першої інстанції.

Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Отже, у разі відсутності вмотивованого рішення суду, яким дозволено позбавлення особи свободи на період, визначений цим судовим рішенням, така особа має бути негайно звільнена. Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Розглядаючи питання прийняття цивільного позову до розгляду, суд вважає, що він відповідає вимогам процесуального закону, у зв`язку з чим його слід прийняти до провадження для розгляду в рамках даного кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.314,370372, КПК, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд в об`єднаному кримінальному провадженні № 12021168500000124 від 01.03.2021 року, № 12022163510000455 від 03.07.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання №106 Приморського районного суду м. Одеси за адресою : м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 13:30 год. 01 серпня 2022 року.

Прийняти до провадження цивільний позов ТОВ «РУШ» до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Визнати ТОВ «РУШ» позивачем за цивільним позовом, а обвинуваченого ОСОБА_1 відповідачем за цивільним позовом потерпілого.

Направити копію цивільного позову відповідачу ОСОБА_1 та надати строк для подання відзиву на позов до 01 серпня 2022 року.

Судовий розгляд здійснювати одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Забезпечення явки свідків кримінального провадження покласти на прокурора.

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси Соломенцева І.І. задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 вересня 2022 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Обвинувачений ОСОБА_1 звільняється з-під варти після внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до суду, яким розглядається кримінальне провадження, протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться до суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов`язків, в разі внесення застави, становить до 19 вересня 2022 року.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 26 липня 2022 року о 09:00 годині в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

Єдиний унікальний номер справи: №522/5365/22

Номер провадження № 1-кп/522/815/22

Головуючий суддя Русєва А.С.