Решение № 105404162, 22.07.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.07.2022 Справа №607/3665/22

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка, секретаря судового засідання М.О. Мокрій

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в спрощеному позовному провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди , -

в с т а н о в и в

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди.

Стислий виклад обставин справи та аргументи учасників справи.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на ту обставину, що працівниками ГУНП в Тернопільській області було винесено постанову ЕАН 4071832 від 15.04.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та накладене адміністративне стягнення в сумі 510 гривень.

Стягнення було накладене за ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки за твердженням поліцейського позивач, 15 квітня 2021 року о 13 годині 58 хвилин в с. Нижні Лубянки Тернопільської області, керував ТЗ ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому не було ввімкнено ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8. Правил дорожнього руху України

Постанова не набрала законної сили, та була позивачем оскаржена до Збаразького районного суду Тернопільської області.

Рішенням суду від 26.11.2021 року у справі № 598/1362/21, позов ОСОБА_1 задоволено постанову поліцейського скасовано, провадження у справі закрито.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій працівників патрульної поліції, які полягали у безпідставному притягненні його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122, а також зверненні постанови до примусового виконання в органи ДВС, з наступним стягненням з його пенсії 1272 гривень та необхідності сплати судового збору в сумі 454 гривень за звернення до Збаразького районного суду з адмінпозовом, позивачу було завдано значної моральної шкоди в сумі 50000 гривень, що мало прояв у стражданнях, пов`язаних з порушенням нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, постійні переживання стосовно притягнення до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просить позов задовольнити, із зазначених у ньому підстав. Надавав також додаткові пояснення на обґрунтування заявлених моральних страждань позивач вбачав упереджене до нього ставлення зі сторони відповідача.

Відповідач позовні вимоги заперечив у повному обсязі, про що направив суду та іншим учасникам справи відзив на позов. Мотивує заперечення тим, що позивач у адміністративному позові про скасування постанови не ставив питання про протиправність дій працівників поліції, й означена вище постанова була скасована судом, оскільки відповідач виключно не зміг довести достатніми доказами вчинення позивачем адмінправопорушення. Жодних умисних протиправних дій працівників поліції з метою незаконного притягнення позивача до адмінвідповідальності, не здійснювалося, ніякого упередженого ставлення до позивача не відбувалося. Позивач отримав справедливу сатисфакцію від Держави шляхом скасування спірної постанови, й відвідування суду є правом, а не обов`язком особи, а тому само по собі прагнення та отримання судового захисту, не є підставою вважати, що заявнику заподіяно якісь моральні страждання відвідуванням судової установи. Окремо зазначив, що позов в частині стягнення 1272 гривень та 454 гривень завданої матеріальної шкоди, заявлено до неналежного відповідача. В останнє засідання направив клопотання про розгляд справи за власної відсутності.

Співвідповідач не забезпечив явку повноважного представника.

Встановлені Судом обставини та обгрунтування їх доказами.

Отже, поліцейським ГУНП в Тернопільській області було винесено постанову ЕАН 4071832 від 15.04.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та накладене адміністративне стягнення в сумі 510 гривень.

Стягнення було накладене за ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки за твердженням поліцейського позивач, 15 квітня 2021 року о 13 годині 58 хвилин в с. Нижні Лубянки Тернопільської області, керував ТЗ ЗАЗ 110557, д.н.з. НОМЕР_1 , на якому не було ввімкнено ближнього світла фар чи денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п.9.8. Правил дорожнього руху України

Постанова не набрала законної сили, та була позивачем оскаржена до Збаразького районного суду Тернопільської області.

Рішенням суду від 26.11.2021 року у справі № 598/1362/21, позов ОСОБА_1 задоволено постанову поліцейського скасовано, провадження у справі закрито.

Позивач пояснив, що внаслідок неправомірних дій працівників поліції, які полягали у безпідставному притягненні його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, позивачу було завдано значної моральної шкоди, що мало прояв у стражданнях, пов`язаних з порушенням нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими, постійні переживання стосовно притягнення до адміністративної відповідальності. Також твердить про упереджене до нього ставлення зі сторони відповідача фактично було відмовлено в реалізації права на захист, відчув повну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало віру у можливість захисту інтересів правовими методами. Також був змушений витрачати час за зібрання доказів, складання документів, звернення до суджу та участь в судових засіданнях. Зазначає про зрив життєвих планів, вимушене нервування, призведення до стресових станів кожного судового засідання.

Окрім цього суду пояснив, що протиправними діями поліції йому було завданої матеріальної шкоди, якою він вважає стягнення органами ДВС 1272 гривень в січні 2022 року на виконання скасованої Збаразьским судом постанови від 15.04.2021 року, та 454 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до Збаразького суду з позовом про скасування постанови.

Викладені в позов обставини позивач підтверджує власними поясненнями, копією рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 26.11.2021 року у справі № 598/1362/21, копією скарги від 14.03.2022 року в ГУ ПФУ в Тернопільській області про повернення стягнених коштів.

Представник відповідача ГУНП в Тернопільській області позовні вимоги заперечив у повному обсязі. Мотивує заперечення тим, що позивач у адміністративному позові про скасування постанови не ставив питання про протиправність дій працівників поліції, й означена вище постанова була скасована судом, оскільки відповідач виключно не зміг довести достатніми доказами вчинення позивачем адмінправопорушення. Жодних умисних протиправних дій працівників поліції з метою незаконного притягнення позивача до адмінвідповідальності, не здійснювалося, ніякого упередженого ставлення до позивача не відбувалося. Позивач отримав справедливу сатисфакцію від Держави шляхом скасування спірної постанови, й відвідування суду є правом, а не обов`язком особи, а тому само по собі прагнення та отримання судового захисту, не є підставою вважати, що заявнику заподіяно якісь моральні страждання відвідуванням судової установи. Окремо зазначив, що позов в частині стягнення 1272 гривень та 454 гривень завданої матеріальної шкоди, заявлено до неналежного відповідача

Норми права, які застосував Суд, мотиви їх застосування, та висновки Суду.

Стаття 56 Конституції України гарантує кожному право на на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Ст. 23 ЦК України передбачає, що особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3)у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуіз знищеннямчи пошкодженнямїї майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

На запитання головуючого судді позивач повідомив, що завдана йому відповідачем моральна шкода полягає саме у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого зі сторони працівників п поліції котрі, на переконання позивача, упереджено до нього поставилися фактично було відмовлено в реалізації права на захист, відчув повну безпомічність перед посадовими (службовими) особами органів державної влади, що підірвало віру у можливість захисту інтересів правовими методами. Також був змушений витрачати час за зібрання доказів, складання документів, звернення до суджу та участь в судових засіданнях. Зазначає про зрив життєвих планів, вимушене нервування, призведення до стресових станів кожного судового засідання.

До спірних правовідносин підлягає до застосування загальна ст. 1167 ЦК України «Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду»

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність хоча б одного з означених елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди, його вину (адже незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт до позивача не застосовувалося), та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою в деліктних правовідносинах.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України).

Зміст права на справедливий суд, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим Законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Позивач мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення, так і в судовому розгляді у суді. У результаті розгляду його адміністративного позову органом судової влади ухвалене рішення про задоволення позову та скасовано постанову, винесену іншим органом владних повноважень, що є, на думку суду, достатньою моральною сатисфакцією у даній ситуації.

(!) Окрім цього сам по собі факт скасування рішенням суду постанови поліцейського про притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може бути самостійною підставою автоматичного виникнення в особи права на отримання морального відшкодування, якщо при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку 15.04.2021 року, поліцейським, як носієм державної влади, при тлумаченні закону, оцінюванні фактів або доказів, не було допущено випадків злого умислу (malice) або грубої недбалості (gross negligence); іншими словами ненавмисні помилки (unintentional failings), допущені під час здійснення повноважними особами їхніх функцій виключають відповідальність за заподіяння шкоди.

Оглядом змістурішенняЗбаразького районного суду Тернопільської області від 26.11.2021 року у справі № 598/1362/21, позов ОСОБА_1 задоволено постанову поліцейського скасовано, провадження у справі закрито, вбачається, що судом не встановлено умислу поліцейського щодо умисного незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності - підставою скасування означеної постанови судом слугувало недоведення субєктом владних повноважень достатніми доказами (відсутність відео фіксації) факту вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Якогось упередженого ставлення поліцейського до позивача, наявності злого умислу чи грубої недбалості, спрямованих на ухвалення завідомо незаконної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за подією 15.04.2021 року, Судом, котрий розглядав адміністративний позов, встановлено не було.

Окрім цього основоположним принципом цивільного судочинства, на відміну від адміністративного, є змагальність сторін і обов`язок кожного учасника доводи обставини, на які він посилається на обгрунтування вимог чи заперечень.

Зазначаючи про наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, з наступним скасуванням постанови рішенням суду, позивач не довів суду належними, допустимими та достатніми доказами, за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом», яким саме чином було порушеного його звичний режим життя і спричинено незручності, якщо так, то які саме - участь позивача в судових засіданнях аж ніяк не може свідчити про приниження його честі і гідності періодичним відвідуванням судових установ - швидше навпаки про довіру позивача до національних судових органів та бажання активно користуватися правом на судовий захист його порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу.

Що ж до вимоги про стягнення з позивача органами ДВС 1272 гривень в січні 2022 року на виконання скасованої Збаразьким судом постанови від 15.04.2021 року, та 454 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до Збаразького суду з позовом про скасування постанови, котрі ОСОБА_1 ідентифікував, як завдану відповідачами матеріальну шкоду, суд наголошує таке.

Грошові кошти в суми 1272 гривень були утримані в січні 2022 року з пенсії відповідача не органами нацполіції, а органами ДВС в ході примусового виконання постанови ЕАН 4071832 від 15.04.2021 року. При цьому після скасування рішенням суду спірної постанови в листопаді 2021 року, позивач, як учасник виконавчого провадження, отримавши копію рішення суду, був вправі звернутися в органи ДВС з заявою про закриття виконавчого провадження, що унеможливило б стягнення з пенсії позивача у січні 2022 року. Однак позивачем цього не було зроблено.

Суд не вбачає в діях органів нацполіції умислу на заподіяння позивачу матеріальної шкоди, адже спірну постанову було звернено до примусового виконання, коли вона набрала законної сили Судом встановлено, що при вирішенні питання про відкриття провадження Збаразьким судом у справі № 598/1362/21, ухвалою суду від 02.09.2021 року вирішувалося питання поновлення строку на звернення до суду з адмінпозовом.

З приводу вимоги позивача про стягнення з відповідачів 454 гривні матеріальної шкоди, котру позивач ідентифікує, як суму судового збору, сплачену при зверненні до Збаразького суду у з адмінпозовом, то Суд наголошує, що означені кошти не можуть вважатися збитками, оскільки існує спеціальний, встановлений процесуальним законом порядок повернення суми судового збору за правилами КАС України, при задоволенні позову суд стягує сплачену суму судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Збаразьким районним судом цього зроблено не було, що не перешкоджає позивачу звернутися з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 598/1362/21.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 133, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Тернопільській області (вул. Валова, 11 м. Тернопіль), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6 м. Київ) про відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складання повного тексту. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк