Решение № 105397784, 25.07.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2022 року м. Рівне№460/12654/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Рівненської міської ради (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльності Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка);

- зобов`язати Рівненську міську раду прийняти рішення з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем пропущено встановлений законом строк розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, усупереч нормам чинного законодавства жодного рішення не прийнято.

Ухвалою суду від13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому з покликанням на правову позицію Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а зазначено, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов`язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Отже, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про протиправність ухваленого рішення. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має багатодітну сім`ю, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 , виданим 16.04.2021 виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.10).

29 квітня 2021 року ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному подала до Рівненської міської ради клопотання, в якому просила відповідно до ст.ст.118 та 121 Земельного кодексу України надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 1,1га, яка розташована на території Рівненської області в адміністративно-територіальних межах міста Рівне Рівненської міської ради (а.а.с.8, 11).

У заяві ОСОБА_1 додатково зазначила про те, що має багатодітну сім`ю та, відповідно, - право на відведення у першочерговому порядку земельних ділянок для індивідуального будівництва, садівництва та городництва.

До зазначеної заяви було додано: копію посвідчення багатодітної сім`ї, графічні матеріали з бажаним місцем розташування ділянки (а.а.с.9-10).

Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради листом від 07.05.2021 №01-11/596 (а.с.12) повідомило ОСОБА_1 про те, що за дорученням міського голови Управлінням земельних відносин розглянуто заяву, на підставі якої на розгляд сесії Рівненської міської ради підготовлено проект рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000кв.м в районі АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Після погодження проекту рішення згідно з Регламентом міської ради він буде переданий секретарю міської ради для розгляду в постійних комісіях та сесії міської ради.

Надалі листом від 27.07.2021 №01-11/596 (а.с.22) Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що на сесії Рівненської міської ради проект рішення міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення.

Згідно з п.28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради, проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів, вважається відхиленим.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон №280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

У силу вимог ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктами "а", "б", "в" ч.1 ст.12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

За приписами ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч.8 ст.118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) розроблення проекту землеустрою та його погодження, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, та прийняття зазначеним органом рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову в переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Крім того, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 Земельного кодексу України.

Наведену правову позицію сформульовано у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 30.04.2020 у справі №812/1313/18, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті цього рішення.

Суд зазначає, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання.

Отже, відповідно до чинного законодавства України рішення за результатами розгляду заяви позивача від 29.04.2021 відповідач повинен був прийняти на пленарному засіданні не пізніше 29.05.2021, шляхом надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні.

Суд встановив, що 29.04.2021 позивач звернулася до Рівненської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 1,1га, яка розташована на території Рівненської області в адміністративно-територіальних межах міста Рівне Рівненської міської ради.

Проект рішення Рівненської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" підготовлений Управлінням земельних відносин та оприлюднений на офіційному веб-сайті Рівненської міської ради 11.05.2021 (а.а.с.13-16).

Згідно з розпорядженням Рівненського міського голови від 08.07.2021 №813-р "Про третє пленарне засідання чергової другої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання" на 22 липня 2021 року призначене третє пленарне засідання та затверджено перелік питань на розгляд сесії, 152-м у якому зазначено проект рішення Рівненської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" (а.а.с.17-18).

Надалі рішенням Рівненського міського голови від 22.07.2021 №913 затверджено порядок денний третього пленарного засідання другої сесії Рівненської міської ради восьмого скликання згідно з додатком, 149-м питанням в якому зазначено проект рішення Рівненської міської ради "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" (а.а.с.19-21).

За наслідками третього пленарного засідання другої сесії Рівненської міської ради проект рішення "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)" не набрав необхідної кількості голосів(а.с.22).

Судом встановлено і сторони не заперечують, що за результатами розгляду заяви позивача міською радою не було прийняте жодного рішення по суті заяви: ні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні про відмову у його наданні, з наведенням мотивів такої відмови.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмови у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення, яке він повинен був ухвалити згідно із законом.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді заяви позивача від 29.04.2021, порушив вимоги земельного законодавства, яке регулює вказані правовідносини, оскільки не вирішив у встановлений законом місячний строк заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки шляхом надання такого дозволу або мотивованої відмови у його наданні.

При цьому, суд зазначає, що згідно з абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.

Аналіз положень абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нереалізація права на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє відповідача обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №806/2981/17.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 29.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та зобов`язати відповідача прийняти відповідне рішення.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за подання позовної заяви у цій справі сплатила згідно з квитанцією від 07.09.2021 №0.0.2256611863.1 судовий збір у сумі 908,00грн.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у зазначеній сумі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).

За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають сплаті в порядку компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, суд застосовує критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Саме ці критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію судових витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine) від 23 січня 2014 року (заява №19336/04) Європейський суд зазначив: "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999).

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій справі надавало адвокатське об`єднання "ДІРЕКТ" згідно з договором про надання правової допомоги від 19.08.2021 №19/08 (а.а.с.67-68).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем акти приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2021, від 13.10.2021 з детальним описом виконаних робіт (а.а.с.42, 69), рахунки від 03.09.2021 №03-09 на суму 2000,00грн, від 13.10.2021 №13-10 на суму 1200,00грн (а.а.с.43, 70), квитанцію від 03.09.2021 №0.0.2253496688.1 на суму 2000,00грн (а.с.44).

Загальна сума гонорару адвоката згідно актами приймання-передачі виконаних робіт від 03.09.2021, від 13.10.2021 становить 3200,00грн.

03.09.2021 ОСОБА_1 здійснено оплату адвокатському об`єднанню "ДІРЕКТ" гонорару в сумі 2000,00грн, що підтверджується квитанції від 03.09.2021 №0.0.2253496688.1.

Суд зазначає, що в силу вимог п.1 ч.3 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів витрат на правничу допомогу, суд вважає цілком обґрунтованою вартість послуг адвоката, які є співмірними з наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 19.08.2021 №19/08.

Отже, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3200,00грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1га, що розташована в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка).

Зобов`язати Рівненську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 від 29квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,1га, що розташована в районі АДРЕСА_1 (вільна від забудови земельна ділянка), з прийняттям мотивованого рішення відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської міської ради судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Рівненська міська рада (вул.Соборна, буд.12а, м.Рівне, 33028 ідентифікаційний код юридичної особи 34847334).

Рішення складено 25 липня 2022 року.

Суддя О.М. Дудар