Решение № 105199771, 11.07.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2861/22

Провадження № 2/201/2070/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2022 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що позивач працювала фахівцем відділу постачання ТОВ «Технооптторг-Трейд», виконувала роботу згідно розпоряджень начальника відділу по постачанню товару на ТОВ «Технооптторг-Трейд». Наказом №128-к від 20 квітня 2022 року була звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки всупереч «Закону України про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 року №2136-ІХ, звільнення позивача проведено з порушеннями на підставі її заяви, яка була написана за 2 місяці 22.02.2022 до звільнення 20.04.2022. У зв`язку з викладеним просить суд поновити її на посаді фахівець відділу постачання на в ТОВ «Технооптторг- Трейд». Стягнути з ТОВ «Технооптторг-Трейд» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі, який на день пред`явлення позову 18.05.2022 становить 59 днів - 33593,42 грн. Зобов`язати відповідача зробити відповідні виправлення у трудовій книжці позивача.

Ухвалою суддіБатманової В.В.від 03червня 2022 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в спрощеному провадженні без повідомленням сторін (а.с. № 23).

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю та не обґрунтованістю.

Третя особа заяв та клопотань до суду не надала.

Позивач надала відповідь на відзив в якій підтримала позовні вимоги, заперечувала проти доводів відповідача, просила позов задовольнити з підстав у ньому викладених.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Встановлено, що позивач працювала фахівцем відділу постачання ТОВ «Технооптторг-Трейд», виконувала роботу згідно розпоряджень начальника відділу по постачанню товару на ТОВ «Технооптторг-Трейд».

22 лютого 2022 року ОСОБА_1 самостійно звернулася до директора із проханням розірвати трудовий договір за угодою сторін.

Позивач зазначає, що вказана заява про звільнення була обумовлена цькуванням з боку колег відділу постачання ТОВ «Технооптторг-Трейд», проте згодом її вмовили залишитись працювати.

У зв`язку з введення в Україні військового стану, ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 18.04.2022 року на роботу не виходила трудові обов`язки не виконувала, даний факт відповідачем зафіксований актами фіксації відсутності працівника на роботі, та в табелі використання робочого часу відповідачем проставлено відмітки про відсутність на робочому місті з нез`ясованих причин. 19.04.2022 засобами електронного зв`язку позивачем було надіслано до відділу по роботі з персоналом ТОВ «Технооптторг-Трейд» заяву про відпустку без збереження заробітної плати з 19.04.2022.

20 квітня 2022 року ОСОБА_1 прибула до відділу по роботі з персоналом ТОВ «Технооптторг-Трейд». Цього ж дня позивачу було запропоновано надати пояснення в письмовій формі про причини відсутності на робочому місці, але позивач відмовилась надати пояснення в письмовій формі, що зафіксовано актом фіксації відмови від письмового пояснення.

Наказом №128-к від 20 квітня 2022 року була звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.

На підставі заяви про звільнення за згодою сторін від 22.02.2022 позивач була ознайомлена із наказом про звільнення від 20.04.2022, про що свідчить її підпис на наказі, отримала трудову книжку, копію наказу про звільнення, про що розписалась у відповідних документах. Також в цей день вона отримала на зарплатну картку розрахунок за невикористану щорічну відпустку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, але пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємств, установ, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справа N 570/894/16-ц. Згідно з роз`ясненнями, що наведені в постанові Пленуму ВСУ N 9 від 06.11.92 "Про практику розгляду судами трудових спорів", судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

З вказаного вбачається, що сторони дійшли згоди щодо звільнення позивача 20.04.2022 року.

За таких обставин, аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, та правові норми, що їх регулюють, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат вирішити відповідно дост. 141 ЦПКУкраїни, а саме у разі відмови в позові судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, Закону України «Про авторське право і суміжні права», керуючись ст. ст. 4,12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технооптторг-Трейд», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова