Приговор № 105141082, 08.07.2022, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2022 р. Справа146/1658/17

Провадження1-кп/153/55/21-к

у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т. В.

секретаря судового засідання Шарко Л. В.

розглянувши кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010003054

про обвинувачення ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у місті Вінниці, проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого ПАТ «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», із повною середньою освітою, розлученого, на утриманні має неповнолітню доньку 17 років, інвалідності немає, громадянина України, відповідно п.5 ч.1 ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

про обвинувачення ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт.Томашпіль Томашпільського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , непрацюючого, розлученого, на утриманні має двох неповнолітніх дітей 13 років та 9 років, із неповною середньою освітою, інвалідності немає, громадянина України, раніше судимого зокрема - 17.10.2016 Томашпільським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.125, ч.1 ст.129 КК України до позбавлення волі терміном 1 рік 6 місяців, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

про обвинувачення ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт.Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_4 , непрацюючого, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, із повною середньою освітою, інвалідності немає, громадянина України, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

за участю прокурора Мазур І. А., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Барвінського О. П., Бровка О. С., Чудак В. Д.,

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2016 року приблизно о 02 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 спільно з обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 перебуваючи у кафе-барі «Аліна», яке розташоване на Привокзальній площі в смт.Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, підсіли за столик до раніше незнайомого їм чоловіка - потерпілого ОСОБА_7 , який чекав на прибуття потягу №95/96 сполученням «Черкаси-Львів» та разом розпивали спиртні напої. Спілкуючись між собою, вони помітили у потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон, якими вирішили незаконно заволодіти. Після прибуття вищевказаного потягу о 02 годині 58 хвилин 03 вересня 2016 року потерпілий ОСОБА_7 попрямував із кафе до другої платформи станції «Вапнярка», де стояв поїзд. Обвинувачений ОСОБА_1 діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 , підбігли до останнього в той час, як він був біля вагону поїзда та діючи умисно із корисливих спонукань, ривками вирвали з рук потерпілого чорну шкіряну сумку бувшу у використанні вартістю 300 грн., в якій знаходилися його особисті речі, а саме: паспорт громадянина України виданий на його ім`я, закордонний паспорт виданий на його ім`я, посвідчення водія видане на його ім`я, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Iveko» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , чоловічі сонцезахисні окуляри марки «RAU-BEN» бувші у використанні, вартістю 200 грн., талони на 180 літрів бензину марки А-95 «WOG» (по 10 та 20 літрів), за ціною 21 гривні 70 копійок за один літр, на суму 3906 грн. та талони на 80 літрів дизпалива марки «WOG» (по 20 літрів) за ціною 18 грн. 70 коп. на суму 1496 грн. та мобільний телефон марки «LG - D335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , серії «L Bello Dual» бувший у використанні, вартість якого згідно висновку експерта №3691/16-21 від 01.02.2017 становить 1973 грн. 12 коп., який був у чорному силіконовому чохлі бувшого у використанні вартість якого становить 35 грн. та бувшою у використанні сім карткою марки «Київстар» вартість якої становить 10 грн. Від вказаних дій зазначена сумка впала на землю. Потерпілий ОСОБА_7 спробував її підняти, про те обвинувачений ОСОБА_1 спільно із обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 відтягнули його від сумки. В цей час потерпілий ОСОБА_7 заскочив у тамбур вагону №4, де його наздогнали обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких був намір на заволодіння грошовими коштами, які знаходилися у правій передній кишені його штанів. Долаючи опір потерпілого, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нанесли потерпілому ОСОБА_7 численні удари своїми руками та ногами по різних частинах тіла, в область його голови та тулуба, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді численних саднів і синців на голові, руках, ногах, тулубі та прояви забою м`яких тканин голови, які згідно висновку експерта №1463 від 05.09.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень. У подальшому з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 53000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., після чого з місця злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

03 вересня 2016 року приблизно о 02 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 спільно з обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 перебуваючи у кафе-барі «Аліна», яке розташоване на Привокзальній площі в смт.Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, підсіли за столик до раніше незнайомого їм чоловіка - потерпілого ОСОБА_7 , який чекав на прибуття потягу №95/96 сполученням «Черкаси-Львів» та разом розпивали спиртні напої. Спілкуючись між собою, вони помітили у потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон, якими вирішили незаконно заволодіти. Після прибуття вищевказаного потягу о 02 годині 58 хвилин 03 вересня 2016 року, потерпілий ОСОБА_7 попрямував із кафе до другої платформи станції «Вапнярка», де стояв поїзд. Обвинувачений ОСОБА_2 діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 підбігли до останнього в той час, як він був біля вагону поїзда та діючи умисно із корисливих спонукань, ривками вирвали з рук потерпілого чорну шкіряну сумку бувшу у використанні вартістю 300 грн., в якій знаходилися його особисті речі, а саме: паспорт громадянина України виданий на його ім`я, закордонний паспорт виданий на його ім`я, посвідчення водія видане на його ім`я, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Iveko» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , чоловічі сонцезахисні окуляри марки «RAU-BEN» бувші у використанні, вартістю 200 грн., талони на 180 літрів бензину марки А-95 «WOG» (по 10 та 20 літрів), за ціною 21 гривні 70 копійок за один літр, на суму 3906 грн. та талони на 80 літрів дизпалива марки «WOG» (по 20 літрів) за ціною 18 грн. 70 коп. на суму 1496 грн. та мобільний телефон марки «LG - D335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , серії «L Bello Dual» бувший у використанні, вартість якого згідно висновку експерта №3691/16-21 від 01.02.2017 становить 1973 грн. 12 коп., який був у чорному силіконовому чохлі бувшому у використанні вартість якого становить 35 грн. та бувшою у використанні сім карткою марки «Київстар» вартість якої становить 10 грн. Від вказаних дій зазначена сумка впала на землю. Потерпілий ОСОБА_7 спробував її підняти, про те обвинувачений ОСОБА_2 спільно із обвинуваченим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_1 відтягнули його від сумки. В цей час потерпілий ОСОБА_7 заскочив у тамбур вагону №4, де його наздогнали обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у яких був намір на заволодіння грошовими коштами, які знаходилися у правій передній кишені його штанів. Долаючи опір потерпілого, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нанесли потерпілому ОСОБА_7 численні удари своїми руками та ногами по різних частинах тіла, в область його голови та тулуба, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді численних саднів і синців на голові, руках, ногах, тулубі та прояви забою м`яких тканин голови, які згідно висновку експерта №1463 від 05.09.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень. У подальшому з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 53000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., після чого з місця злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

03 вересня 2016 року приблизно о 02 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_3 спільно з обвинуваченим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 перебуваючи у кафе-барі «Аліна», яке розташоване на Привокзальній площі в смт.Вапнярка Томашпільського району Вінницької області, підсіли за столик до раніше незнайомого їм чоловіка - потерпілого ОСОБА_7 , який чекав на прибуття потягу №95/96 сполученням «Черкаси-Львів» та разом розпивали спиртні напої. Спілкуючись між собою, вони помітили у потерпілого ОСОБА_7 грошові кошти та мобільний телефон, якими вирішили незаконно заволодіти. Після прибуття вищевказаного потягу о 02 годині 58 хвилин 03 вересня 2016 року, потерпілий ОСОБА_7 попрямував із кафе до другої платформи станції «Вапнярка», де стояв поїзд. Обвинувачений ОСОБА_3 діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7 підбігли до останнього в той час, як він був біля вагону поїзда та діючи умисно із корисливих спонукань, ривками вирвали з рук потерпілого чорну шкіряну сумку бувшу у використанні вартістю 300 грн., в якій знаходилися його особисті речі, а саме: паспорт громадянина України виданий на його ім`я, закордонний паспорт виданий на його ім`я, посвідчення водія видане на його ім`я, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Iveko» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , чоловічі сонцезахисні окуляри марки «RAU-BEN» бувші у використанні, вартістю 200 грн., талони на 180 літрів бензину марки А-95 «WOG» (по 10 та 20 літрів), за ціною 21 гривні 70 копійок за один літр, на суму 3906 грн. та талони на 80 літрів дизпалива марки «WOG» (по 20 літрів) за ціною 18 грн. 70 коп. на суму 1496 грн. та мобільний телефон марки «LG - D335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , серії «L Bello Dual» бувший у використанні, вартість якого згідно висновку експерта №3691/16-21 від 01.02.2017 становить 1973 грн. 12 коп., який був у чорному силіконовому чохлі бувшому у використанні вартість якого становить 35 грн. та бувшою у використанні сім карткою марки «Київстар» вартість якої становить 10 грн. Від вказаних дій зазначена сумка впала на землю. Потерпілий ОСОБА_7 спробував її підняти, про те обвинувачений ОСОБА_3 спільно із обвинуваченим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 відтягнули його від сумки. В цей час потерпілий ОСОБА_7 заскочив у тамбур вагону №4, де його наздогнали обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в яких був намір на заволодіння грошовими коштами, які знаходилися у правій передній кишені його штанів. Долаючи опір потерпілого, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нанесли потерпілому ОСОБА_7 численні удари своїми руками та ногами по різних частинах тіла, в область його голови та тулуба, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді численних саднів і синців на голові, руках, ногах, тулубі та прояви забою м`яких тканин голови, які згідно висновку експерта №1463 від 05.09.2016 відносяться до легких тілесних ушкоджень. У подальшому з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 53000 грн. купюрами номіналом по 500 грн., після чого з місця злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні відповідно до ст.63 Конституції України відмовився від дачі показів. Просив його виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні відповідно до ст.63 Конституції України відмовився від дачі показів. Просив його виправдати, так як він нічого не скоював.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні відповідно до ст.63 Конституції України відмовився від дачі показів. Просив його виправдати, так як він немає ніякого відношення до даної особи.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судових засідань повідомлявся неодноразово у встановленому законом порядку - судовими повістками із рекомендованими повідомленнями за місцем проживання та за зареєстрованим місцем проживанням. У матеріалах справи містяться його дві письмові заяви (а.с.159, а.с.165 т.2), в яких потерпілий просить суд проводити розгляд справи без його присутності.

Не дивлячись на відмову від дачі показів обвинуваченими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , їх винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджується показаннями:

свідка ОСОБА_8 даних ним у судовому засіданні, з яких судом встановлено, що він на вокзалі у смт.Вапнярка купив в обвинуваченого ОСОБА_3 за одну тисячу гривень мобільний телефон моделі «LG», щоб подарувати своїй матері. Обвинувачений ОСОБА_3 нічого йому не розказував де він взяв телефон. Цим телефоном користувалася мати, але згодом його було вилучено поліцейськими;

свідка ОСОБА_9 даних нею у судовому засіданні, з яких судом встановлено, що приблизно три - чотири роки тому її син ОСОБА_8 подарував мобільний телефон, не пам`ятає якої моделі. Син не сказав їй де він його взяв. Згодом мобільний телефон було вилучено поліцейськими, і як вияснилося цей телефон був краденим;

свідка ОСОБА_10 даних ним у судовому засіданні, з яких судом встановлено, що він працює проїзним електромеханіком та спостерігав, як під час відправлення потягу зі станції в смт.Вапнярка до потяга з першої колії біг ОСОБА_7 , а за ним три особи, коли ОСОБА_7 заскочив в тамбур у нього почалась штовханина із особами, які бігли за ним. Побачивши дані події він зірвав стоп-кран, потяг зупинився та вони викликали працівників поліції. Зі слів ОСОБА_7 , оскільки він із ним спілкувався у потязі після його відправлення дорогою, йому відомо, що в нього дані особи викрали кошти.

Крім показів свідків, вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні письмовими доказами, а саме :

З витягу з кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12016210010003054 від 04 вересня 2016 року встановлено, що за заявою потерпілого ОСОБА_7 були внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч.2 ст.186 КК України (т.4 а.с.72-73);

З висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи №1463 від 05 вересня 2016 року встановлено, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 були виявлені чисельні садна і синці на голові, руках, ногах, тулубі та прояви забою м`яких тканин голови, які по ступеню тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень, всі ці ушкодження спричинені дією тупих предметів з обмеженими травмуючими поверхнями незадовго до судово-медичної експертизи ОСОБА_7 і їх утворення за вказаних ним обставин його побиття 03.09.16 - внаслідок нанесення ударів руками і ногами, не виключається (т.4 а.с.74-76);

З роздруківки телефонних дзвінків абонентських номерів встановлено, що викрадений у потерпілого ОСОБА_7 мобільний телефон використовувався іншими особами, у період часу після його вилучення поза волею потерпілого ОСОБА_7 (т.4 а.с.77-108);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 листопада 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків впізнав на фото ОСОБА_3 , як особу, яка відносно нього вчинила грабіж (т.4 а.с.109-111);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 листопада 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків впізнав на фото ОСОБА_1 , як особу, яка відносно нього вчинила грабіж (т.4 а.с.112-114);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 29 листопада 2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред`явлених йому чотирьох осіб вказав на ОСОБА_2 , як особу, яка відносно нього вчинила грабіж (т.4 а.с.115-119);

З протоколу проведення слідчого експерименту від 30 листопада 2016 року та фотознімків до протоколу встановлено, що за участю потерпілого ОСОБА_7 було проведено слідчий експеримент, під час якого потерпілий вказав як 03 вересня 2016 року на привокзальній площі в смт.Вапнярка Томашпільського району Вінницької області троє невідомих осіб нанесли йому тілесні ушкодження та відібрали у нього грошові кошти в сумі 53000 грн., чорну шкіряну сумку, мобільний телефон «LG» та талони на пальне (т.4 а.с.120-131);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 07 грудня 2016 року встановлено, що свідок ОСОБА_10 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків впізнав на фото ОСОБА_2 , як особу, яка вчинила злочин відносно потерпілого ОСОБА_7 (т.4 а.с.132-133);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 07 грудня 2016 року встановлено, що свідок ОСОБА_10 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків впізнав на фото ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила злочин відносно потерпілого ОСОБА_7 (т.4 а.с.134-135);

З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 07 грудня 2016 року встановлено, що свідок ОСОБА_10 серед пред`явлених йому чотирьох фотознімків впізнав на фото потерпілого ОСОБА_7 , як особу якій 03.09.2016 троє невідомих осіб наносили тілесні ушкодження (т.4 а.с.136-137);

З протоколу обшуку від 09 грудня 2016 року в смт.Вапнярка встановлено, що під час проведення обшуку у домогосподарстві ОСОБА_3 було виявлено картку на дизельне паливо марки «WOG» (т.4 а.с.138-143);

З постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 09 грудня 2016 року встановлено, що пластикову картку (талон) на дизельне паливо марки «WOG», яку було вилучено у домогосподарстві ОСОБА_3 було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12016210010003054 від 04 вересня 2016 року (т.4 а.с.144);

З протоколу проведення слідчого експерименту від 13 грудня 2016 року встановлено, що за участю свідка ОСОБА_10 було проведено слідчий експеримент, під час якого свідок вказав, що він працює на посаді проїзного електромеханіка Шевченківської вагонної дільниці ЛВУ №2, 03 вересня 2016 року потяг сполученням Черкаси-Львів зупинився на станції смт.Вапнярка та приблизно о 03 год. він спостерігав, як в тамбурі 4 вагона ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіювали тілесні ушкодження ОСОБА_7 . Третя особа стояла біля вагону. Після чого, він дізнався зі слів потерпілого ОСОБА_7 , що вищевказані особи, окрім того, що заподіяли йому тілесні ушкодження, вони ще й незаконно заволоділи грошовим коштами (т.4 а.с.145-156);

З повідомлення управителя АЗС 07/04 ТОВ «Альткорн» встановлено, що станом на 03 вересня 2016 року вартість 1 л дизельного палива становила 18 грн. 70 коп., а вартість 1 л бензину А-95 становила 21 грн. 70 коп. (т.4 а.с.157);

З висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №3691/16-21 від 01 лютого 2017 року встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону марки «LG» моделі «D-335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , станом на 03 вересня 2016 року становила 1973 грн. 12 коп. (т.4 а.с.159-161);

З постанови про визнання та приєднання до кримінального провадження речового доказу від 02 лютого 2017 року встановлено, що мобільний телефон марки «LG-D 335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР №12016210010003054 (т.4 а.с.163);

З клопотання на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12 січня 2017 року та з ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 17 січня 2017 року встановлено, що слідчому було надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_2 терміном на 2 місяці, тобто до17 березня 2017 року (т.4 а.с.164-166);

З доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.40 КПК України та протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07 березня 2017 року та оптичного носія VS CD-R встановлено, що з інформації транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_2 було встановлено, як ОСОБА_2 під час телефонної розмови із невстановленою особою обговорювали обставини при яких було заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_11 та яким чином вони заволоділи його грошовими коштами та майном, тобто вчинення грабежу (т.4 а.с.167-172).

Досліджені письмові докази відповідають вимогам ст.ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими. Підстави, які передбачені ст.87 КПК України, для визнання вказаних доказів недопустимими - відсутні. Вищезазначені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отриманні в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, і дають можливість суду прийти до однозначного висновку по те, що вина ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого їм злочину за ч.2 ст.186 КК України, не зважаючи на позицію сторони захисту, поза розумним сумнівом доведена у повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Що стосується посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Чудак В.Д. на визнання недопустимими доказами протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07 березня 2017 року та оптичного носія VS CD-R у зв`язку із порушенням встановленого законом порядку їх отримання та не уповноваженою на те особою, суд зазначає наступне - проведення негласної слідчої (розшукової) дії відбулось з дотриманням вимог КПК України та Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, що підтверджується клопотанням слідчого про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яке було подано до слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 січня 2017 року було надано дозвіл слідчому на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у виді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а не аудіо-відео контролю особи, як посилається захисник. Дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії було надано в період з 17 січня 2017 року по 17 березня 2017 рік, що відповідає вимогам ст.249 КПК України. Окрім цього, на підставі доручення про проведення слідчих (розшукових) дій від 23 січня 2017 року, тобто після отримання ухвали Апеляційного суду Вінницької області, слідчим було доручено оперативним працівникам Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області провести негласні слідчі (розшукові) дії. Томашпільський ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області є оперативним підрозділом, а оперативні працівники Томашпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області відповідно до п.1.7.2. Інструкції є уповноваженим особами, які залучаються до проведення негласної слідчої (розшукової) дії. У зв`язку із чим, суд вважає доводи захисника про проведення НСРД не уповноваженою на те особою безпідставними. Доручення є мотивованим та містить інформацію, яка необхідна для його виконання з чітко поставленим завданням, що підлягає вирішенню, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж абонентських номерів, якими користується ОСОБА_2 . Відсутність у дорученні запису про додаток ухвали слідчого судді, суд вважає неістотним порушенням, яке не тягне за собою визнання доказу недопустимого. Оскільки в прохальній частині доручення міститься посилання на ухвалу слідчого судді, відповідно до якої було надано дозвіл на проведення НСРД та яка міститься в матеріалах даної справи. Що стосується протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 07 березня 2017 року, суд встановив наступне: протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії складено уповноваженим працівником оперативного підрозділу та відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження. Щодо доводів захисника про те, що в протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії події відбувалися в період з 17 січня 2017 року по 02 березня 2017 року, а доручення на проведення НСРД було видано 23 січня 2017 року, а тому даний доказ є недопустимим. Суд встановив, що дійсно в протоколі про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії є посилання на те, що проведення НСРД проводиться в період з 17.01.2017 по 02.03.2017, але безпосереднє зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентських номерів відбувалося 19.02.2017, тобто після видачі доручення, а отже порушення процесуального законодавства відсутнє. Також в протоколі про проведення НСРД міститься посилання на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17.01.2017, а тому пояснення захисника щодо відсутності у вищевказаному протоколі посилання на ухвалу, згідно якої проводиться НСРД, суд не приймає до уваги. Протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії з додатками було передано протягом 24 годин після його складання, саме прокурору, що підтверджується записом та печаткою Могилів-Подільської місцевої прокуратури від 07.03.2017. Таким чином, фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій була проведена відповідно до ст.252 КПК України та Інструкції. Що стосується твердження захисника про те, що протокол допиту потерпілого є недопустимим доказом, оскільки він був 03.09.2016, а відомості до ЄРДР внесено 04.09.2016, то суд зазначає про те, що даний доказ стороною обвинувачення не заявлявся як доказ, який підтверджує винуватість обвинувачених, і тому, судом не надається йому оцінка, як доказу у справі. З урахуванням вищевикладеного, суд відхиляє твердження захисника про недопустимість доказів, оскільки порушень процесуального порядку збирання доказів за матеріалами провадження не встановлено.

Посилання захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, є безпідставними. Співучастю у злочинні є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовилися про спільне його вчинення. Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкту злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір. При цьому, конклюдентними вважаються мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсні наміри особи.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях свідків, письмові докази, їх об`єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, то вони дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред`явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_1 про відкрите викрадення майна у потерпілого ОСОБА_7 , яке було поєднано з насильством, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я, вчинене групою осіб, у результаті чого потерпілий зазнав майнової шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях свідків, письмові докази, їх об`єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, то вони дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред`явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_2 про відкрите викрадення майна у потерпілого ОСОБА_7 , яке було поєднано з насильством, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я, вчинене групою осіб, у результаті чого потерпілий зазнав майнової шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях свідків, письмові докази, їх об`єктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України, то вони дають підставу суду вважати про обґрунтованість пред`явленого органами досудового розслідування обвинувачення ОСОБА_3 про відкрите викрадення майна у потерпілого ОСОБА_7 , яке було поєднано з насильством, яке не є небезпечним для його життя чи здоров`я, вчинене групою осіб, у результаті чого потерпілий зазнав майнової шкоди на загальну суму 60920 грн. 12 коп.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, тобто грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений групою осіб.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, тобто грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений групою осіб.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.186 КК України, тобто грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим у відповідності зі ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, відсутність претензій матеріального характеру від потерпілого.

У відповідності із ст.ст.66, 67 КК України суд не знаходиться пом`якшуючих та обтяжуючих вину ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обставин.

При призначенні покарання судом також враховуються характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_1 , а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє 27 липня 2015 року до покарання у виді виправних робі строком 1 рік, що підтверджується вимогою від 28.11.2016 року та вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 липня 2015 року. Судом також враховується те, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_6 разом із матір`ю ОСОБА_12 . ОСОБА_1 розлучений, працює в ЕЧК ПАТ Одеської залізниці. За місцем проживання та роботи характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою від 28.11.2016 селищного голови Вапнярської селищної ради Томашпільського (Тульчинського) району Вінницької області та характеристикою начальника Котовської дистанції електропостачання ЕЧК ПАТ Одеської залізниці. Обвинувачений ОСОБА_1 має неповнолітню доньку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім цього, згідно відповіді на запит КУ «Томашпільської ЦРЛ» від 27.01.2017 року та висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи №43 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває з 2002 року на обліку у лікаря нарколога, у лікаря-психіатра не перебуває. Тому, із врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , його ставлення до вчиненого, інформації викладеної у досудовій доповіді щодо призначення покарання (дуже високий ризик небезпеки для суспільства), відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи думку сторони обвинувачення, позицію сторони захисту, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства. Тому, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.186 КК України, із застосування ст.75 КК України та ст.76 КК України.

Призначаючи ОСОБА_1 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

При призначенні покарання судом також враховуються характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_3 , а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується вимогою №16333355940985617005 від 28.11.2016, згідно листа Томашпільського районного суду Вінницької області від 28.02.2017 та копії квитанції вбачається, що ОСОБА_3 , який був засуджений 28.08.2012 за ч.1 ст.296 КК України сплатив штраф, вважається таким, що немає судимості. Судом також враховується, те, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_7 , разом з батьками. З довідки-характеристики виданої 28.11.2016 селищним головою Вапнярської селищної ради Томашпільського (Тульчинського) району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_3 по місцю проживання характеризується позитивно. Окрім цього, згідно відповіді на запит КУ «Томашпільської ЦРЛ» від 27.01.2017 встановлено, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Також при призначенні покарання судом враховуються показання свідка ОСОБА_10 , який вказав на те, що тілесні ушкодження потерпілому завдавали саме обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Судом враховується те, що обвинувачений ОСОБА_3 хоча й не завдавав тілесних ушкоджень потерпілому, однак не припинив протиправні дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Тому, із врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого, інформації викладеної у досудовій доповіді щодо призначення покарання (високий ризик небезпеки для суспільства та можливість його звільнення від відбування покарання із випробуванням), відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи думку сторони обвинувачення, позицію сторони захисту, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства. Тому, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст.186 КК України, із застосування ст.75 КК України та ст.76 КК України.

Призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

При призначенні покарання судом також враховуються характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_2 , а саме те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується вимогою №16335522780505771651 від 30.11.2016, вироками Томашпільського районного суду Вінницької області від 17.10.2016 та від 18.04.2019. Судом приймається до уваги те, що ОСОБА_2 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_5 . За місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою від 28.11.2016 селищного голови Вапнярської селищної ради Томашпільського (Тульчинського) району Вінницької області. ОСОБА_2 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Окрім цього, згідно відповіді на запит КУ «Томашпільської ЦРЛ» від 27.01.2017 встановлено, що ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Також судом враховується те, що 18 квітня 2019 року вироком Томашпільського районного суду Вінницької області ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України та призначено покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців. Враховуючи те, що іспитовий строк визначений вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року закінчився, але на час постановлення даного вироку засуджений ОСОБА_2 за ч.1 ст.121, ч.1 ст.263 КК України, ще не звільнений від відбування покарання, однак не обмежуючи та не звужуючи прав обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає необхідним виконувати вказані вироки окремо, по-скільки покарання за вироком суду від 18.04.2019 останнім уже відбуту, і у суду не має правових підстав для його приєднання до покарання за ч.2 ст.186 КК України.

Із врахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , його ставлення до вчиненого, інформації викладеної у досудовій доповіді щодо призначення покарання (дуже високий ризик небезпеки для суспільства), відсутність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи думку сторони обвинувачення, позицію сторони захисту, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства. Тому, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений санкцією ч.2 ст.186 КК України, із застосування ст.75 КК України та ст.76 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Також суд зауважує, що призначені покарання обвинуваченим відповідають позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 р. та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 р., в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 р. ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Вирішуючи питання про речові докази, а саме - пластикову картку (талон) на дизельне паливо марки «WOG», мобільний телефон марки «LG» моделі «D-335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , які постановами слідчого про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 09.12.2016 та від 02.02.2017 - визнані речовими доказами, то суд на підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України вважає за необхідне повернути їх власнику (законному володільцю).

Процесуальні витрати по справі у сумі 352 гривні 40 копійок на залучення експерта (за проведення судово-товарознавчої експертизи №3691/16-21 від 01.02.2017), відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню в рівних долях з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави.

Що стосується заявленого клопотання прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області від 21 червня 2022 року про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, судом застосовується ст.75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього обов`язки визначені ст.76 КК України, а тому підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, відсутні.

Що стосується заявленого клопотання прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про обрання запобіжного заходу обвинуваченим взяття під варту із зали суду, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання, оскільки при призначенні покарання обвинуваченим за ч.2 ст.186 КК України судом застосовується ст.75 КК України та звільнення їх від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши їм іспитовий строк та поклавши на них обов`язки визначені ст.76 КК України, а тому підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, відсутні.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 392-393, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу проголошення вироку.

В задоволенні клопотання прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області від 21 червня 2022 року про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою - відмовити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу проголошення вироку.

Вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 квітня 2019 року відносно ОСОБА_2 , засудженого за ч.1 ст.121, ч.1 ст. 263 КК України - виконувати самостійно.

В задоволенні клопотання прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою - відмовити.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.

В задоволенні клопотання прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - відмовити.

Речові докази: пластикову картку (талон) на дизельне паливо марки «WOG», мобільний телефон марки «LG» моделі «D-335» ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 - повернути власнику (законному володільцю) ОСОБА_7 .

Стягнути в рівних долях із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 копійок документально підтверджених витрат на залучення експерта.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ямпільський районний суд Вінницької області до Вінницького апеляційного суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий Т. В. Гаврилюк