Решение № 105129010, 07.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Справа № 160/5116/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2021/300028/1 від 30.12.2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2021/000177 від 30.12.2021 року, винесені Дніпровською митницею щодо митної декларації № UA110110/2021/014318 від 29.12.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено норми чинного законодавства при винесенні оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач зазначає, що інспектор митниці, маючи при винесенні рішення всі наявні в декларанта документи, що підтверджували митну вартість товару, безпідставно використав для визначення митної вартості товару резервний метод відповідно до cт. 64 Митного кодексу України замість основного, першого методу - за ціною договору (вартість операції) відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, чим порушив охоронювані законом права та інтереси позивача, що призвело до надмірних грошових витрат з боку позивача. Надані позивачем до митного оформлення документи не містять розбіжностей і ознак підробки та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товари. Отже, зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зауваження митного органу не можуть випливати на визначення митної вартості товару та не могли бути підставою для прийняття спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/5116/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень. Розглядати справу ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем подано 13.05.2022 року відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАРВЕЙ», посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень ст. 54 Митного кодексу України, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складової митної вартості місять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідач зазначає, що документального спростування розбіжностей/невідповідностей, наведених у повідомленні митниці декларантом не надано. Як стверджує відповідач, в межах проведення консультації з метою обрання методу визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару митним органом надано декларанту детальну інформацію стосовно застосування другорядних методів визначення митної вартості та їх послідовності. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені правомірно, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.01.2019 року між ТОВ «КАРВЕЙ» та ZHEJIANG YA ZHI XING AUTOMOBILE COMPONENTS CO.,LTD було укладено контракт № K_l2/2019, згідно умов якого постачальник постачає позивачу автомобільні запчастини в асортименті, номенклатурі та кількості, зазначених у специфікаціях до даного Контракту.

Відповідно до п. 2.2. контракту № К_12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставити, а покупець оплатити на умовах, передбачених даним контрактом товар у кількості, асортименті та в строки, визначені в інвойсі.

Згідно з п. 3.1. контракту № К 12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставляти товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010г. (Інкотермс - 2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару. Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в специфікації на окрему партію товару.

Відповідно до п. 4.1. контракту оплата товару здійснюється на підставі відповідного інвойсу або додатку (специфікації) покупцем шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Згідно додаткової угоди № 1 від 30.12.2019 року до контракту строк дії контракту продовжено до 31.12.2020 року.

Відповідно додаткової угоди № 3 від 30.12.2020 року до контракту строк дії контракту продовжено до 31.12.2021 року.

На підставі замовлення позивача, сторонами контракту було погоджено поставку партії товару: амортизатори в комплекті з кріпленням (Shock absorber) згідно асортименту, номенклатурі, кількості та за цінами зазначеними в інвойсі GH20210324 від 28.10.2021 року (проформа на передоплату) на загальну суму 17 217,34 доларів США (USD). Умови оплати згідно інвойсу: 3 061,25 USD передоплата, залишок, протягом 30 календарних днів з моменту випуску морського коносаменту.

До зазначеного інвойсу GH20210324 від 28.10.2021 року сторонами було укладено специфікацію № 3 від 28.10.2021 року та додаток № 3 від 28.10.2021 року до контракту.

Загальна вартість поставки за контрактом (згідно з інвойсом GH20210324 від 28.10.2021 року, специфікацією № 3 від 28.10.2021 р„ та додатком № 3 від 28.10.2021 р.) склала 17 217, 34 доларів США (USD).

29.12.2021 року ТОВ «Карвей» здійснило митне оформлення даної поставки за митною декларацією № UA110110/2021/014318.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № К_12/2019 від 08.01.2019 року; додаткову угоду № 1 від 30.12.2019 року до контракту; додаткову угоду № 2 від 12.10.2020 року до контракту; додаткову угоду № 3 від 30.12.2020 року до контракту; додаток № 3 від 28.10.2021 року до контракту; специфікацію № 3 від 28.10.2021 року до контракту; рахунок-фактуру (інвойс) від 28.10.2021 року № GH20210324; пакувальний лист (Paпід час проведення консультацій cking list) від 28.10.2021 року № GH20210324; платіжне доручення в іноземній валюті № 5 від 09.04.2021 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 32 від 10.12.2021 року; коносамент (Bill of Lading) ХМ21110555А від 18.11.2021 року; міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 28.11.2021 року № 1881/1; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 21С3303А2918/00114 від 22.11.2021 року; сертифікат відповідності UA.013.03030-21 від 29.12.2021 року; договір транспортного експедирування від 31.08.2021року № 31/08 21; довідка про транспортні витрати № 8 від 20.12.2021 року.

Під час розгляду наданих позивачем документів, відповідачем встановлено, що надані документи не містять достатньої інформації для визначення числових значень складових митної вартості товару та запропоновано позивачу подати протягом 10 календарних днів додаткові документи за переліком передбаченим частиною 3 статті 53 МК України за їх наявності.

30.12.2021 року позивачем направлено електронного листа до Дніпровської митниці з повідомленням про те, що він не має можливості подати інші додаткові документи, з огляду на те, що такі документи у декларанта відсутні.

30.12.2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110110/2021/300028/1 від 30.12.2021 року, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 110110/2021/000177, в яких визначено митну вартість оцінюваного товару за резервним методом.

Позивачем заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 МК України за ЕМД №UA110110/2021/014359 із забезпеченням гарантії у вигляді грошової застави в сумі 78 927,01 грн., з яких: 15 178,27 грн. ввізного мита (за кодом 020) та 63 748,74 грн. ПДВ (за кодом 028).

Вважаючи картку відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товару протиправними, ТОВ «КАРВЕЙ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно ч. 2 ст. 53 МК України - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п.2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України).

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації про митну вартість товару.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК Верховний Суд зробив у ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 02.07.2019 (справа №804/1416/16), від 30.07.2018 (справа №804/16582/14), від 05.06.2018 (справа №804/475/16), від 30.06.2022 року (справа № 280/1824/19).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України - у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України - метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

В даному випадку, підставою для відмови у митному оформленні товару та прийнятті оскаржуваних рішень слугувало те, що позивачем до митного оформлення не було надано перекладів документів митного оформлення (коносаменту та сертифікату про походження товару), заявки на кожну конкретну партію товару, прайс-листа та документів визначених пунктом 2 та 10 статті 58 та частини 2 статті 52 МК України; платіжне доручення №5 від 09.04.2021 року не кореспондується за датою з рештою документів заявленої партії товарів 28.10.2021 року; витрати на страхування, як складової митної вартості, не додані; у наданому додатку №3 від 28.10.2021 року та специфікації №3 від 28.10.2021 року та рахунку від 28.10.2021 року №GH20210324 відсутні витрати на транспортування; витрати по перевантаженню контейнера не заявлені.

Проаналізувавши наведені підстави для відмови у митному оформленні товару та прийнятті оскаржуваних рішень, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Разом з тим, коносамент та сертифікат походження товару не містять даних для перевірки складових митної вартості товару, з огляду на що зауваження відповідача щодо ненадання перекладу зазначених документів є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу ненадання позивачем заявок на кожну партію товару суд зазначає, що у відповідності до ст. 53 МК України заявки на купівлю товару не є документами, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а тому доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 року у справі №813/1012/17 з цього приводу зазначено, що вимога митниці про надання додаткових документів, зокрема, заявки на поставку товарів, подання якої не передбачено ні ст. 53 МК України, ні Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, безпідставна, оскільки вказана заявка не містить відомостей, щодо вартості товару, а відтак жодним чином не може підтверджувати його митну вартість.

Щодо ненадання позивачем доказів підтвердження витрат на страхування, як складової митної вартості, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, обов`язкові для надання при митному оформленні товару виключно, якщо здійснювалося страхування.

Відповідно пункту 3.5 контракту страхування може проводитись при спільній згоді продавця і покупця.

Отже, в даному випадку умовами контракту не передбачено обов`язкового страхування товару. В свою чергу, специфікація від 28.10.2021 року, інвойси та додаток №3 від 28.10.2021 року на вказану партію товару не містять погоджених вимог про обов`язкове страхування товару.

При цьому, умови поставки , згідно з «Інкотермс 2010», на яких постачався товар позивачу, не передбачають обов`язкове страхування вантажу продавцем, а відносять це на ризики покупця. В той же час, відповідачем не доведено, що позивач поніс витрати на страхування вантажу.

Враховуючи зазначене, доводи відповідача про ненадання позивачем доказів підтвердження витрат на страхування, як складової митної вартості є необґрунтованими.

Також суд не може погодитись з доводами відповідача, що у наданому додатку №3 від 28.10.2021 року та специфікації №3 від 28.10.2021 року та рахунку від 28.10.2021 року №GH20210324 відсутні витрати на транспортування та не заявлені витрати по перевантаженню контейнера, враховуючи наступне.

Так, згідно з п. 3.1. контракту № К 12/2019 від 08.01.2019 року продавець зобов`язується поставляти товар на умовах поставки FOB, згідно Офіційних правил тлумачення комерційних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2010г. (Інкотермс - 2010). Продавець бере на себе зобов`язання по завантаженню товару на надані покупцем транспортні засоби у місті поставки і оформленню в митному порядку даного товару. Пунктом призначення поставки та містом розвантаження транспортних засобів є адреси зазначені в специфікації на окрему партію товару.

Відповідно додатку №3 від 28.10.2021 року, специфікації №3 від 28.10.2021 року, інвойсу від 05.04.2021 року, інвойсу від 28.10.2021 року передбачено умови поставки FOB Ningbo.

Відповідно «Інкотермс 2010», FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.

Отже, доводи відповідача щодо необхідності зазначення у додатку №3 від 28.10.2021 року, специфікації №3 від 28.10.2021 року та рахунку від 28.10.2021 року №GH20210324 витрат на транспортування, враховуючи умови контракту та умови постачання FOB є необґрунтованими.

При цьому, позивачем до митного оформлення надано договір №31/08/21 від 31.08.2021 року про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, яким передбачено, що послуги експедитора та витрати і інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на момент прибуття контейнера в порт на підставі виставленого рахунку, довідку про транспортні витрати від 20.12.2021 року про вартість морського фрахту на умовах FOB Ningbo до порту Південний та рахунок на оплату №1836 від 20.12.2021 року на суму 349 688,16 грн.

Зазначене свідчить, що всі витрати експедитора на доставку вантажу, у тому числі і перевантаження контейнеру з 08.12.2021 по 14.12.2021 у Port Said (Єгипет), виставлені експедитором у рахунку на оплату № 1836 від 20.12.2021р. та відображені у Довідці експедитора про транспортні витрати № 08 від 20.12.2021, яка була надана позивачем до митного оформлення.

Також, у довідці № 08 від 20.12.2021 року зазначено, що перевізником страхування вантажу не проводилось, також і не здійснювалось страхування вантажу позивачем.

Твердження відповідача, що Розділ 5 договору № 31/08/21 транспортного експедирування від 31.08.2021 року «Страхування» однозначно свідчить про наявність страхування, на переконання суду є необґрунтованим, оскільки зазначений розділ містить інформацію про страхування саме відповідальності експедитора перед клієнтом (позивачем). Окрім того, розділ 3 договору «Порядок розрахунків» не містить положень щодо відшкодування клієнтом вартості страхування експедитору.

З аналізу встановлених обставин вбачається, що декларант подав усі документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається відповідач не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

В свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім того, відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України для витребування додаткових документів у позивача.

Отже, висновок відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позивач надав відповідачу необхідні документи, за результатами розгляду яких можливе проведення обчислення заявленого рівня митної вартості; зауваження митниці повністю спростовані доводами позивача та долученими до матеріалів справи доказами; надані до митного оформлення декларантом документи містять усі відомості, що підтверджують складові митної вартості та не містять розбіжностей.

Водночас, відповідачем до суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, оскаржуване рішення Дніпровської митниці № UA110110/2021/300028/1 від 30.12.2021 про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи протиправність винесеного рішення про коригування митної вартості товарів є протиправною і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці № UA 110110/2021/000177 від 30.12.2021 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Карвей» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь ТОВ «Карвей» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. відповідно до платіжного доручення №1864 від 30.03.2022 року.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката згідно договору про надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на отримання правової допомоги до матеріалів справи наданий договір №01-01-02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022, укладений між Адвокатським бюро "Герман і Партнери" та ТОВ «Карвей».

Представником позивача надано рахунок-фактуру №24/22 від 01.02.2022 року на суму 8000,00 грн., платіжне доручення №6493 від 04.02.2022 року на суму 8000,00 грн., погодинна тарифікація адвокатських послуг по договору №01-01-02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022, акт прийому-передачі наданих послуг від 23.02.2022, згідно з яким замовник виплатив, а виконавець прийняв оплату за послуги, що надаються за договором у розмірі 8000,00 грн. (без ПДВ).

Суд зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Означене правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17 та від 11.04.2018 у справі № 814/698/16.

Враховуючи надані до суду докази, незначну складність справи, надані адвокатом послуги, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, їх обсяг та предмет позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дана складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Винокурова, б. 1, ЄДРПОУ 40173275) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110110/2021/300028/1 від 30.12.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці № UA 110110/2021/000177 від 30.12.2021 року.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2481 грн. 00 коп.

Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРВЕЙ" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська