Постановление суда № 105128939, 05.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 липня 2022 року Справа № 160/13740/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСидоренко Д.В. за участі секретаря судового засіданняШевченко І.Є. за участі: представника позивача Іванової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року позов було задоволено частково. Визнано протиправною відмову від проведення перерахунку пенсії позивача у її основному розмірі з 01.04.2019 року на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 №ФД108647 від 06.07.2020 року станом на 05.03.2019 року, яка враховує додаткові види грошового забезпечення, виданого Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-XII, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень Постанови №704 згідно оновленої довідки Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за №ФД108647 від 06.07.2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до статей 52, 55, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. В задоволені інших вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427).

03.03.2021 року судом було видано позивачу виконавчі листи по справі.

08.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій заявник просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати Дніпропетровському окружному адміністративному суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20 позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року було встановлено судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року в адміністративній справі №160/13740/20. Зобов`язано суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), подати у 30-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20.

14.04.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач просив суд: продовжити строк для подання звіту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2022 року було встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року. Зобов`язано суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), надати у 30-денний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20.

Матеріалами справи підтверджується, що 11.05.2022 року уповноваженим представником Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області було отримано нарочно копію ухвали суду від 26.04.2022 року про встановлення нового строку подання звіту про виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 року було призначено судове засідання для розгляду питання щодо виконання судового рішення в адміністративній справі №160/13740/20.

23.06.2022 року засобами електронного зв`язку та 30.06.2022 року до суду від відповідача надійшов звіт від 14.06.2022 року №0400-010901-7/59906 про виконання рішення суду від 13.01.2021 року, в якому представник просить суд: прийняти та затвердити звіт Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20, або продовжити строк для подання звіту.

У звіті про виконання рішення суду Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомляє, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 01.04.2019 року проведено перерахунок пенсії на підставі довідки наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Доплата пенсії на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року складає 322288,39 грн.

Що стосується доплати за рішенням суду за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року включно, нарахованої у розмірі 322288,39 грн., повідомляє, що грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить позивачу не є власністю Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області та не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок державного бюджету. Наголошує, що відповідач не має юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду, враховуючи, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Бюджет Пенсійного фонду України на 2021 рік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 126 (із змінами), на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 360,0 млн.грн., які станом на 01.12.2021 використані в повному обсязі. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Одночасно повідомляє, що оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1279, Пенсійний фонд України з 01.04.2021 року перейшов до централізованого фінансування виплати пенсій, Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питанням щодо можливості фінансування виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати за рішенням суду за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року включно, нарахованої у розмірі 322288,39 грн.

У судове засідання 05.07.2022 року з`явився представник позивача, надав пояснення щодо виконання рішення суду, проти затвердження звіту Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14.06.2022 року №0400-010901-7/59906 заперечував. Відповідач належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду звіту про виконання рішення суду, в судове засідання представник не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши звіт відповідача про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.382 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд зазначає, що головною метою судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах є реалізація завдання адміністративного судочинства, оскільки ефективний захист прав осіб завершується виконанням судового рішення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Дослідивши наданий Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області звіт про виконання рішення суду від 13.01.2021 року у справі №160/13740/20, суд зазначає, що відповідачем вжиті наступні заходи з метою виконання судового рішення, а саме, здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки наданої Дніпропетровським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Також, визначено суму заборгованості на виконання рішення суду за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в розмірі 322288,39 грн. Письмових доказів виплати заборгованості, на виконання рішення суду, відповідачем до суду не подано.

Суд також зауважує, що у звіті про виконання рішення суду відповідач повідомляє, що він звернувся до Пенсійного фонду України з проханням розглянути питання щодо можливості фінансування виплати нарахованої ОСОБА_1 доплати за рішенням суду за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року включно, нарахованої у розмірі 322288,39 грн., проте до звіту письмових доказів такого звернення не подає.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року було зобов`язано Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області, зокрема, провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 , відповідно до статей 52, 55, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, а також зобов`язано здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У звіті Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14.06.2022 року №0400-010901-7/59906 відповідач вказує лише, що на виконання рішення суду ним було здійснено перерахунок пенсії та визначено суму заборгованості у розмірі 322288,39 грн., але про виконання іншої частини рішення суду щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 , відповідно до статей 52, 55, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 05 березня 2019 року з урахуванням саме 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, а також щодо здійснення з 1 січня 2018 року перерахунку пенсії позивачу відповідно до ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, до суду інформації не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне на виконання рішення суду від 13.01.2021 року, Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання рішення щодо кожного зобов`язання судом відповідачу вчинити певні дії, та надати письмові докази в обґрунтування здійснення таких дій.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч.ч.2-4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, згідно зі ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частин 2 та 4 ст.372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст.382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі №286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі №206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення в цій справі станом на даний час в повному обсязі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі, донараховані у зв`язку з проведенням перерахунку.

Відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує на неможливості виконання судового рішення в цій частині, зважаючи на те, що суми грошового утримання, нараховані на виконання рішення суду, можуть бути виплачені пенсійним органом лише в межах затверджених бюджетних призначень, а на даний час в Головному управлінні відсутні необхідні для цього кошти.

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не отримано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу в порядку, визначеному ст.382 КАС України.

При цьому, суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Водночас, прийняття судом рішення про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, у даному випадку, не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та, відповідно, не відновить його право на отримання присуджених бюджетних коштів.

Також суд застосовує правову позицію Верховного Суду щодо підстав для накладення штрафу на керівника територіального управління Пенсійного фонду, сформовану у подібних правовідносинах в постанові від 23.04.2020 року при вирішенні справи №560/523/19, яка враховується в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Так, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі №560/523/19, суд не вбачає наявності вищезазначених підстав на даний час для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області штрафу за невиконання рішення суду у цій справі.

Крім того, суд зауважує, що проблема невиконання рішень національних судів у соціальних спорах має загальнодержавний характер.

Тобто, проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.

Підсумовуючи, суд зазначає, що оскільки правових підстав для накладення штрафу на керівника Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області на даний час немає, суд вважає за необхідне встановити відповідачу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 13.01.2021 року в адміністративній справі №160/13740/20.

Керуючись статтями 44, 242, 250, 251, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Встановити новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20.

Зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), надати у тримісячний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 року по адміністративній справі №160/13740/20.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 07.07.2022 року.

Суддя Д.В. Сидоренко