Решение № 105078014, 27.06.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" червня 2022 р. Справа № 924/1227/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "БАРКОСОФТ" м. Хмельницький,

до Фізичної особи-підприємця Сінькевич Діни Федорівни Хмельницька обл., місто Деражня

про стягнення безпідставно набутого майна в розмірі 1218700грн.

Представники сторін: не з`явились.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив : 24.02.21 року до Господарського суду області надійшла позовна заява приватного підприємства "БАРКОСОФТ" м. Хмельницький, до Фізичної особи-підприємця Сінькевич Діни Федорівни Хмельницька обл., місто Деражня про стягнення безпідставно набутого майна в розмірі 1 218 700грн.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою від 21.12.2021р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її недоліками. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків. Позивач усунув вказані в ухвалі недоліки. До суду 04.01.22р. надіслано відповідну заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.01.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.02.2022 .

У підготовчому засіданні 02.02.2022р. судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про продовження строку підготовчого провадження у справі на тридцять днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 01.03.2022.

Ухвалою суду від 01.03.2022 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 03.05.2022.

03.05.2022р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 09.06.2022 р.

09.06.2022р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 21.06.2022 р.

21.06.2022р. в судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви на 27.06.2022 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 27.06.2022 не з`явився, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвали суду по даній справі надіслана на його адресу та отримані відповідачем про що свідчать судові повістки.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання сторін про відкладення розгляду справи, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

В обґрунтування позову позивач вказує , що у 2017 році приватне підприємство «Баркософт» передало Фізичній особі-підприємцю Сінькевич Діні Федорівні у тимчасове користування обладнання у кількості 31 одиниця, загальною вартістю 1 298 634,80 грн.. шляхом його монтажу та встановлення у приміщенні нежитлової будівлі (винобродильний, соковий цех, дизельна "Л"), яке належить на праві власності Відповідачу за адресою: Хмельницька область м. Деражня, вул. Миру 126/1.

Позивач наголошує, що дане обладнання належить Приватному підприємству «Баркософт», що підтверджується доданими до позовної заяви первинними документами та довідкою про балансову вартість від 14.12.2021 року. Письмового договору оренди та будь-яких інших договорів між сторонами не укладалось, оскільки планувалася спільна діяльність по виробництву всіх видів овочевої консервації. Відповідно до проведеної інвентаризації 04 листопада 2021 року товарно- матеріальних цінностей у приміщенні нежитлової будівлі (винобродильний, соковий цех, дизельна "Л") за адресою Хмельницька область, м.Деражня, вул..Миру, 126/1 інвентаризаційною комісією Приватного підприємства «Баркософт» виявлено , що згідно з інвентаризаційним описом значиться: за даними бух.обліку: 31 од. на суму 1298634,80 гривень; у фактичній наявності: 25 од. на суму 1124134,80 грн. Результати інвентаризації: за даними інвентаризації встановлено відсутність (недостачу) шести одиниць обладнання, а саме: Ємність 3-тон Н/Ж в кількості 1 одиниця, первинною вартістю 11000,00 грн., Котел варочний МЗС-241а) 300 в кількості 1 одиниця первинною вартістю 18000,00 грн., Кутер чаша 60 л 4-х ножений Черкаського мехзаводу в кількості 1 одиниця первинною вартістю 32500,00 грн., Машина етикеровочна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 28000,00 грн. , Машина пакувальна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 70000,00 грн., Плита Кропивина в кількості 1 одиниця первинною вартістю 15500,00 грн. На перевірених 25 одиницях обладнання по опису відсутні таблички з інформацією заводів-виробників. Приналежність обладнання Приватному підприємству «Баркософт» визначалася за компануванням. На всіх 25 одиницях обладнання наявні інвентарні номера Приватного підприємства «Баркософт».

18.11.2021 року у зв`язку із виявленою під час інвентаризацією нестачею шести одиниць обладнання ПП «Баркософт» подано до Сектору поліцейської діяльності №1 (м.Деражня) відділу поліції №3 (смт.Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області повідомлення про вчинення злочину.

Як наголошує позивач, 20 листопада 2021 року на вимогу Приватного підприємства «Баркософт» Відповідачем було повернуто частину обладнання в кількості 20 одиниць, однак Приватним підприємством «Баркософт» під час прийняття обладнання за участю представників охоронної фірми, кваліфікованих робітників з демонтажу вказаного обладнання та встановлено наступне: приватному підприємству «Баркософт» 15 одиниць розукомплектованого обладнання та 5 одиниць робочого обладнання, про що складений акт огляду обладнання від 20.11.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з неможливістю відповідача передати обладнання в кількості 11 одиниць в натурі, а також передача розукомплектованого обладнання в кількості 15 одиниць, що виключає можливість його використання за призначенням через фактичне знищення, тому відповідачем повинна бути відшкодована вартість обладнання в кількості 26 одиниць на загальну суму 1218700,00 гривень.

Відзив відповідача на адресу суду не надходив.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

17.02.2017р. ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО „БАРКОСОФТ" в особі директора Шкрібляка Віталія Дмитровича (Покупець) та ФОП Логвенко Т. Т. (Постачальник) укладено договір поставки №1/17, за яким Постачальник зобов`язується в порядку та па умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві обладнання для консервної промисловості, визначений у и. 1.2 цього Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийнятті та оплат и ти цей товар. Найменування, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначено додатком № І до Договору на загальну суму 320000грн. Також сторонами складено акт прийому-передачі обладнання №1 від 10.03.2017р. Позивачем додано накладну №1 від 10.03.2017р. на суму 320 000грн. та платіжні доручення про сплату коштів позивачем ФОП Логвенко Т. Т. із призначенням платежу „за обладнання згідно рахунку".

27.02.2017р. ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО „БАРКОСОФТ" в особі директора Шкрібляка Віталія Дмитровича (Покупець) та ФОП Логвенко Т. Т. (Постачальник) укладено договір поставки №1/17, за яким Постачальник зобов`язується в порядку та па умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупцеві обладнання для консервної промисловості, визначений у и. 1.2 цього Договору (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийнятті та оплат и ти цей товар. Найменування, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначено додатком № І до Договору на загальну суму 288 500грн. Також між сторонами складено акт прийому-передачі обладнання № 1/27 від 27.04.2017 із вказівкою на комплектність та технічний стан. Позивачем додано накладну №1 від 27.04.2017р. на суму 189 000грн., „ 1/23 від 23.03.2017р. на суму 250 000 грн.

10.03.2017р. відповідно до накладної №1 ПП „Баркософт" прийняло від Шкрібляк Віталія Дмитровича плити кропивинні у кількості 2 шт.

20.02.2017р. між ПСК « Владичанський консервний завод Чернівецької облепоживспілки» (Постачальник») та Приватним підприємством «Баркософт» («Покупець») укладено Договір поставки обладнання, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити грошові кошти у повному обсязі за поставлене обладнання, згідно з переліком, зазначеним у п.п. 1.2.1. цього Договору (плита Кропивина- 2 шт.). Загальна ціна обладнання, становить 31 000,00 гривень. Також сторонами складено акт прийому-передачі до договору поставки № 1 від 20.02.2017р.

Також позивачем надано у матеріали справи видаткові накладні від 21.02.2017р. на суму 152 200 грн. та від 06.03.2017р. на суму 56 000грн. про придбання обладнання позивачем у ФОП Олішевська О.В. обладнання (машина етикеровочна, машина пакувальна, МЗС, редуктор з мотором МЗС, переоснастка етикировочної машини на ж/б банку і 3-я СКО, палетоукладчик, ємність 3-тон Н/Ж. Позивачем додано платіжні доручення про сплату коштів позивачем ФОП Олішевська О.В. із призначенням платежу „за обладнання згідно рахунку".

Позивачем долучено видаткову накладну від 24.03.2017р. № 100008023 про постачання позивачу від ТОВ „Демікс" візка ручного гідравлічного DB-ІІІ 2500Р у кількості 2 шт. На суму 14 321,76 грн. накладна містить відбиток печатки постачальника та зазначення прізвища, ім`я, по-батькові отримувача. Позивачем додано платіжне доручення про сплату коштів позивачем ТОВ „Демікс" із призначенням платежу „за візок гідравлічний згідно рахунку".

14.12.2021р. позивачем (за підписом директора ) складено довідку № 14/12/21-1 станом на 01 грудня 2021 року на балансі підприємства перебувають наступні матеріальні цінності балансовою вартістю 1 298 634,80 грн.

Відповідно до інвентаризаційного опису від 04 листопада 2021 року товарно- матеріальних цінностей за адресою Хмельницька область, м.Деражня, вул..Миру, 126/1 інвентаризаційною комісією Приватного підприємства «Баркософт» виявлено відсутність (недостачу) шести одиниць обладнання, а саме: ємність 3-тон Н/Ж в кількості 1 одиниця, первинною вартістю 11000,00 грн., котел варочний МЗС-241 300 в кількості 1 одиниця первинною вартістю 18000,00 грн., кутер чаша 60 л 4-х ножений в кількості 1 одиниця первинною вартістю 32500,00 грн., машина етикеровочна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 28000,00 грн., машина пакувальна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 70 000,00 грн., плита в кількості 1 одиниця первинною вартістю 15 500,00 грн.

18.11.2021 року у зв`язку із виявленою під час інвентаризацією нестачею шести одиниць обладнання ПП «Баркософт» подано до Сектору поліцейської діяльності №1 (м.Деражня) відділу поліції №3 (смт.Летичів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області повідомлення про вчинення злочину.

20.11.2021р. комісією Приватного підприємства «Баркософт» складено акт огляду обладнання , яке було передано актом прийому передачі від 20.11.2021р. Сінькевич В.С. акт містить підписи голови комісії та свідків.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з неможливістю відповідача передати обладнання в кількості 11 одиниць в натурі, а також передача розукомплектованого обладнання в кількості 15 одиниць, що виключає можливість його використання за призначенням через фактичне знищення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Позивач звертаючись з позовом про стягнення вартості безпідставно набутого майна, посилається на те, що відповідно до інвентаризаційного опису від 04 листопада 2021 року товарно- матеріальних цінностей за адресою Хмельницька область, м.Деражня, вул..Миру, 126/1 інвентаризаційною комісією Приватного підприємства «Баркософт» виявлено відсутність (недостачу) шести одиниць обладнання, а саме: ємність 3-тон Н/Ж в кількості 1 одиниця, первинною вартістю 11000,00 грн., котел варочний МЗС-241 300 в кількості 1 одиниця первинною вартістю 18000,00 грн., кутер чаша 60 л 4-х ножений в кількості 1 одиниця первинною вартістю 32500,00 грн., машина етикеровочна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 28000,00 грн., машина пакувальна в кількості 1 одиниця первинною вартістю 70 000,00 грн., плита в кількості 1 одиниця первинною вартістю 15 500,00 грн.

20.11.2021р. комісією Приватного підприємства «Баркософт» складено акт огляду обладнання , яке було передано актом прийому передачі від 20.11.2021р. Сінькевич В.С. акт містить підписи голови комісії та свідків. У зв`язку з неможливістю відповідача передати обладнання в кількості 11 одиниць в натурі, а також передача розукомплектованого обладнання в кількості 15 одиниць, що виключає можливість його використання за призначенням через фактичне знищення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

При цьому, відсутність неправомірних дій відповідача означає відсутність цивільного правопорушення (протиправних дій) і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2021р. комісією Приватного підприємства «Баркософт» в односторонньому порядку складено акт огляду обладнання , яке було передано актом прийому передачі від 20.11.2021р. Сінькевич В.С. При цьому, акт містить підписи голови комісії та свідків. Підпис відповідача у вказаному акті від 20.11.2021р відсутній.

Також у інвентаризаційному описі від 04 листопада 2021 року товарно- матеріальних цінностей за адресою Хмельницька область, м.Деражня, вул..Миру, 126/1 підпис відповідача відсутній.

У позові позивач наголошує, що у 2017 році Приватне підприємство «Баркософт» передало Фізичній особі-підприємцю Сінькевич Діні Федорівні у тимчасове

користування обладнання у кількості 31 одиниця, загальною вартістю 1 298 634,80 грн..

шляхом його монтажу та встановлення у приміщенні нежитлової будівлі

за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що між сторонами було укладено будь-який договір з приводу користуванням відповідачем товарно- матеріальними цінностями позивача. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного володіння і користування відповідачем товарно- матеріальними цінностями позивача (з приводу яких позивачем складено акт від 20.11.2021р. та інвентаризаційний опис від 04 листопада 2021 року).

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини повинні регулюватися ст.ст. 1212-1214 ЦК України, зі змісту яких вбачається, що вони підлягають застосуванню, у тому числі, у відносинах, які не містять ознак делікту.

Зокрема, частиною 2 статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює своє дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Однак, викладені вище обставини свідчать про відсутність у спірних правовідносинах між сторонами усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Статтею 1213 ЦК України унормовано , що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач набув спірне майно та зобов`язаний повернути позивачу вартість такого майна у зв`язку із неможливістю повернути його в натурі.

Ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ст. 13,14, 74, 76, 77 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 86 77 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів); стаття 86 (у редакції, яка діє на даний час та час розгляду справи судом апеляційної інстанції): суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що частини перша - друга статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Суд наголошує на такому.

Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (частина перша статті 206 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 ГК України.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач обрав способом захисту своїх прав стягнення з відповідача на користь позивача 1 218 700 грн, які, на думку позивача, є вартістю безпідставно отриманого майна.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права [пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження №12-158гс18)]. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18). Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже , суд може визначити у своєму рішення спосіб захисту який не суперечить закону у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18.

Отже , права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212, 1213 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань. Правова позиція щодо способу захисту викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 161/17945/18 (оприлюднено в ЄДРСР 10.02.2020).

Положення цієї ж глави (глави 83 ЦК України) застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17.

Разом з цим, за змістом наведених норм та з урахуванням висновків, викладених у зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду, для застосування статей 1212-1215 ЦК України необхідним є факт набуття або збереження майна особою.

Позиція щодо необхідності встановлення такого елементу правовідносин, як набуття майна, щодо стягнення вартості якого як безпідставно набутого звернувся позивач, визначена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі 924/811/18.

Водночас позивачем не надано у матеріали справи доказів того що відповідач набув майно, щодо стягнення вартості якого звернувся позивач з позовом у цій справі.

З огляду на викладене суд зазначає, що у розгляді даної справи, насамперед, задля визначення та встановлення судом дійсного характеру спірних правовідносин, позивачу слід довести що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає тому, що передбачений законодавством, та забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Натомість позивачем не доведено наявність правової підстави набуття або збереження майна за результатами дослідження належних та допустимих доказів у справі, та безпосередньо сам факт набуття\збереження майна.

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, де зазначено, що, оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, то суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін, а, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18 та від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Аналогічна правова позицію викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц.

Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічна правова позиція також висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 93, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття

апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за

наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Повний текст складено 04.07.2022 року.

Суддя І.В. Заярнюк

1 - до справи,

2 - ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "БАРКОСОФТ"

irenkaan@ukr.net та

вул. Купріна, 54, м. Хмельницький, 29001 - рек. з повідомленням

3- Фізична особа-підприємець Сінькевич Діна Федорівна

АДРЕСА_2