Постановление суда № 105033573, 01.07.2022, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"01" липня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/420/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву №07.54-113-351-22(2238)ВИХ-22 від 03.06.2022 (надійшла до суду 28.06.2022) керівника Хустської окружної прокуратури Закарпатської області

про забезпечення позову

у справі за позовом Хустської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави

в особі позивача Закарпатської обласної державної адміністрації, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина, с. Пилипець Хустського району Закарпатської області

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Хустська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина про витребування у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації з незаконного володіння земельних ділянок з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га загальною вартістю 2908522,69 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2022 головуючим суддею для розгляду справи №907/420/22 визначено суддю Лучка Р.М.

Одночасно з поданням позову прокурор звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерам 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, що розташовані за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області та на праві приватної власності належить ТОВ Лижна Вершина та заборони останньому розпоряджатися земельними ділянками з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, що розташовані за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, у тому числі і шляхом відчуження її будь-яким способом на користь третіх осіб до набрання рішенням суду даній справі законної сили. Такі заходи, на думку прокурора передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській № 2629-сг від 05.09.2016 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» всупереч ст.ст. 20, 55-57, 84, 116, 122 Земельного кодексу України та ст. ст. 4, 5, 7 Лісового кодексу України ОСОБА_1 отримано безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,2 га, кадастровий номер 2122485200:03:001:0008, яка відповідно до документації із землеустрою накладається на землі лісогосподарського призначення, і знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства «Міжгірське лісове господарство», що підтверджується висновком експерта від 07.02.2022. Далі, 15.09.2016 державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. 01.09.2017 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 744 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якого право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:03:001:0008, площею 1,2000 га, відчужено на користь останнього.

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_2 07.03.2019 державним реєстратором Міжгірської районної державної адміністрації здійснено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2122485200:03:001:0008, внаслідок чого, сформовано дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га та 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га.

09.09.2021 на підставі акту-правочину про прийняття - передавання майна учасника до статутного капіталу згідно рішення учасника від 06.09.2021 та 09.09.2021 ТОВ «ЛИЖНА ВЕРШИНА» прийняло від учасника ОСОБА_2 , зокрема, спірні земельні ділянки. Таким чином, земельні ділянки з кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га та 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га перейшли у власність означеного Товариства, право власності зареєстроване - 09.09.2021.

За твердженнями прокурора незаконність вибуття земельної ділянки лісового фонду з державної власності площею 1,2 га, кадастровий номер - 2122485200:03:001:0008, як перенесена в архів Державного земельного кадастру та утворених земельних ділянок шляхом поділу зазначеної земельної ділянки з кадастровими номерами 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га підтверджується документами і матеріалами, доданими до позовної заяви Хустської окружної прокуратури за №07.54-2221 вих-22 від 02.06.2022.

При цьому, прокурор зауважує, що до постановлення рішення у справі та набрання ним законної сили існує реальна загроза утруднення його виконання у випадку задоволення зазначеного позову та в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки є ймовірність відчуження та поділу земельних ділянок, які є предметом позову. Вважає що, вжиття наведених вище заходів забезпечення цього позову є співмірним із заявленими позовними вимогами і фактичним обставинам спору, а також дозволить запобігти можливій неодноразовій зміні права власності на спірну земельну ділянку під час судового розгляду даного позову та порушенням прав учасників судового процесу. Водночас, у відповідності до вимог п. 5 ч.1 ст.139 ГПК України, зазначає, що ціна позову становить 2908522,69 грн. На думку заявника, відсутні підстави що відсутні підстави та необхідність для вжиття судом зустрічного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з такого.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:

- позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; (пункти 1, 2 частини 1);

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Приписами п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV від 01.07.2004р. (з наступними змінами та доповненнями) підставою для відмови в державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

При цьому, під обтяженням слід розуміти заборону або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину (п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

В силу вимог ч. 4 ст. 24 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;

8) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору - у разі якщо обтяженням є вимога нотаріального посвідчення договору, встановлена власником майна.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку, що судове рішення про витребування майна із незаконного володіння відповідача може бути виконано лише у випадку, якщо на дату його виконання право власності буде зареєстровано за відповідачем. Таким чином, у випадку відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина спірних земельних ділянок позивач не матиме можливості виконати судове рішення, а, отже, і захистити порушені права без нових звернень до суду.

З огляду на наведене, господарський суд доходить висновку про існування взаємозв`язку між обраним прокурором заходом забезпечення позову у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина вчиняти дії щодо відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га та 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га що розташовані за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області будь-яким способом на користь третіх осіб до набрання рішення у справі №907/420/22 законної сили.

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви прокурора у названій частині.

Щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерам 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га та 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га, суд не вбачає за необхідне з оглядну на таке.

Арешт майна це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Ураховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним (постанова Верховного суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, суд дійшов висновку про те, що оскільки в контексті позовних вимог накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009 площею 1,0 га та 2122485200:02:004:0029 площею 0,2 га не є співмірним та адекватним заходом забезпечення, а відтак, у задоволенні вимог прокурора в цій частині слід відмовити.

Частиною 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Хустської окружної прокуратури Закарпатської області №07.54-113-351-22(2238)ВИХ-22 від 03.06.2022 про забезпечення позову задоволити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина (90011, с. Пилипець, 384, Хустського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 44429644) вчиняти дії щодо розпорядження земельними ділянками за кадастровими номерами 2122485200:03:001:0009, площею 1,0 га та 2122485200:02:004:0029, площею 0,2 га що розташовані за межами населеного пункту в урочищі Лазок на території Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, у тому числі шляхом їх відчуження будь-яким способом на користь третіх осіб.

3. У решті вимог заяви відмовити.

Стягувач: Закарпатська обласна державна адміністрація (88008, пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська обл.,код ЄДРПОУ 00022496).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Лижна Вершина (90011, с. Пилипець, 384, Хустського району, Закарпатської область, код ЄДРПОУ 44429644).

Ця ухвала набирає законної сили з 01.07.2022, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 01.07.2022.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Р.М. Лучко