Решение № 105010690, 23.06.2022, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1077/22

Провадження № 2/487/1452/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2022 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Горта О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідачів 3% річних від простроченої суми - 20962, 46 грн. та заборгованості з урахуванням індексу інфляції - 167830, 08 грн., а всього разом 188792,54 грн.

Свою позицію позивач мотивує тим, що 22.12.2006 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 1401/1206/71-006 За умовами п. 1.1. Кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» надав Позичальнику кредит в іноземній валюті у сумі 31200 доларів США, а Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених Кредитом договором повернути кредит, з врахуванням відсотків за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання Відповідачем 1 своїх зобов`язань за Кредитним договором було укладено між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 договір поруки №1401/1206/71-006-Р-1 від 22.12.2006 року, згідно пункту 2 відповідальність Відповідачів є солідарною перед АКІБ "УкрСиббанк" за виконання умов Кредитного договору.

05.05.2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено рішення у справі №487/2746/14-ц, яким стягнуто з відповідачів в солідарному порядку 92373,50 гривень.

29.11.2021 року було винесено постанову Заводським відділом державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження №43831907 по виконавчому листу №2/487/2746/14-ц, виданого 20.05.2014 року Заводським районним судом м. Миколаєва, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення.

13 травня 2020 між АТ "Дельта банк" та ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" був укладений Договір " 2245/К про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №682, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором перейшло до ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС"

Ухвалою від 23.02.2022 року по вказаній справі відкрито провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про слухання справи.

Відповідач ОСОБА_1 був сповіщений належним, чином, в судове засідання не з`явилися, не надав до суду відзив на позов.

Відповідач ОСОБА_2 був сповіщений належним, чином, в судове засідання не з`явилися, не надав до суду відзив на позов, подав заяву про слухання справи за його відсутності та застосування строків позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов наступного.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, з виплати Ѕ вартості спільного майна, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) у схожих правовідносинах та у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» звернувся до суду 20 грудня 2021 року.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За змістом статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 267 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Крім того, відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку з пропуском строку позовної давності. У випадку недоведеності позову суд відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Згідно пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні будь-які докази укладання між сторонами договору про збільшення позовної давності або переривання строку позовної давності.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у Постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Зважаючи на вищевикладене слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив, оскільки позивач звернувся з вказаним позовом до суду 20 грудня 2018 року.

Більше того, в постанові від 11 березня 2015 року по справі №6-16цс15 Верховний Суд України зазначив, що Умови надання кредиту фізичним особам, в яких міститься положення про збільшений строк позовної давності, не є складовою кредитного договору та не містить підпису позичальника про домовленість про збільшення строку позовної давності.

У даній справі договору про збільшення позовної давності або продовження терміну дії сторони не укладали, тому неможливо зробити висновок про те, чи діяли вони на час виникнення правовідносин між сторонами.

Посилання представника позивача на те, що кредитний договір є чинним та продовжує свою дію, порушення зобов`язання триває, а тому строк давності не сплинув суд вважає безпідставним, оскільки у кредитному договорі був визначений строк для повного погашення кредиту (по 25 грудня 2016 року включно).

Враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності до даних правовідносин пройшло більше трьох років, то у задоволенні позову в частині стягнення за весь період 3% річних від простроченої суми та заборгованості з урахуванням індексу інфляції, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року за № 444/9519/12, яка є обов`язковою для виконання судами України.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Так позивач звернувся з позовною заявою 20.12.2021 року до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Тобто, з урахуванням позовної давності, слід стягнути з відповідачів 3% річних від простроченої суми - 8298,43 грн. та заборгованості з урахуванням індексу інфляції - 18206,82 грн., а всього разом 26505,25 грн.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 397 грн. 57 коп..

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 281, 282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" інфляційні втрати у розмірі 18206,82 гривень та три відсотки річних у розмірі 8298,43 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" судовий збір у розмірі 397,57 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС", місце знаходження: м. Київ, проспект Степана Бандери, 28 А, ЄДРПОУ 43212924.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Г. Нікітін