Решение № 104945156, 26.05.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11056/21

Категорія 17

2/295/187/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання Карпішиній С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна про повернення стягнених за виконавчим написом нотаріуса коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що з 2008 року отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та 10.12.2020 року отримала від приватного виконавця Клітченко О.А постанову про відкриття виконавчого провадження №63861948 від 09.12.2020 року, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи від 17.12.2020 року. Підставою для винесення зазначених постанов приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко О.А. є виконавчий напис №41665 від 08.09.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. За словами позивача, заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.04.2021 року виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за №41665, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» борг в сумі 9551,98 грн., був скасований та визнаний таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, як вказує ОСОБА_1 у позові, на підставі скасованого судом виконавчого напису з неї згідно постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження приватним виконавцем Клітченко О.А. було стягнуто 1259,86 грн. Оскільки підставою отримання відповідачем вказаних коштів був виконавчий напис, який судом визнаний таким, що не підлягає виконанню, вищевказана сума, на переконання позивача, вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем згодом відпала, а тому ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» 1 259,86 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 03.09.2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляв.

Третя особа - Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 грудня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63861948 на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого напису №41665, виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 9551,98 грн. Даною постановою також стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 955,20 грн.

17.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , яка отримує його від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, з відрахуванням із доходів боржника 20% до виплати загальної суми 10 907,18 грн., яка складається з: витрати на проведення виконавчих дій 400,00 грн., сума боргу за виконавчим документом 9 551,98 грн., основна винагорода приватного виконавця 955,20 грн.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.04.2021 року визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. від 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №41665, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» суми боргу в розмірі 9 551,98 грн. таким, що не підлягає виконанню; скасовано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. від 08 вересня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за №41665, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» суми боргу в розмірі 9 551,98 грн., а також витрат за вчинення виконавчого напису.

Згідно наявної в матеріалах справи довідки Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31.05.2021 року згідно постанови ВП №63861948 з пенсії ОСОБА_1 відраховано за лютий-березень 2021 року 1 259,86 грн.

11.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63861948 у зв`язку із набранням законної сили згаданим вище заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12.04.2021 року.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).

Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.

Однією із основних засад цивільного судочинства, наведених у статті 2 ЦПК України є засади диспозитивності, що полягають у розгляді судом справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору у вказаній справі є кошти в сумі 1 259,86 грн., які, на переконання позивача ОСОБА_1 , були стягнуті з неї приватним виконавцем Клітченко О.А. на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди, постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. Закону України № 1403-VIII).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За змістом ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:

1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;

2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стаття 42 Закону України «Про виконавче провадження» відносить до коштів виконавчого провадження, зокрема, основну винагороду приватного виконавця та стягнуті з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Мінюсту України від 29.09.2016 № 2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження».

Як зазначалося вище, здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати виключно у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

З постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. від 17.12.2020 року слідує, що загальна сума, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», становить 10 907,18 грн., з неї: витрати на проведення виконавчих дій 400,00 грн., сума боргу за виконавчим документом 9 551,98 грн., основна винагорода приватного виконавця 955,20 грн.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 фактично вбачається, що в суму 1 259,86 грн. входять витрати на проведення виконавчих дій та основна винагорода приватного виконавця, натомість зазначені кошти відносяться до коштів виконавчого провадження і не були стягнуті із боржника на користь ТОВ «ФК «Аланд».

Таким чином ТОВ «ФК «Аланд» не є належним відповідачем за даним позовом, оскільки товариство в рамках виконавчого провадження №63861948 не набувало за рахунок боржника ОСОБА_1 коштів у вигляді основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій.

У постанові від 17.04.2018 року по справі № 523/9076/16-ц Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Встановлено, що позивачем відповідно до положень ст. 51 ЦПК України не подавались клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача або заміну неналежного відповідача, а за змістом цивільного процесуального законодавства України суд не наділений правом вчинення відповідних дій за власної ініціативи й за відсутності на те клопотання позивача.

З огляду на викладене, межі заявлених вимог, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення стягнених за виконавчим написом нотаріуса коштів є безпідставними та не підлягають задоволенню, так як пред`явлені до неналежного відповідача, а саме ТОВ «ФК «Аланд».

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 51, 76-81, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», адреса: м. Київ, вул. Саксаганського 14, офіс 301.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна, адреса: м. Київ, вул. Раїси Окіпної 4А, оф. 37.

Суддя Д.В. Кузнєцов