Решение № 104933732, 15.06.2022, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/336/20

Категорія 46

2/295/299/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.

при секретарі - Капустинської Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника відповідача Слівінського О.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Рівненської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, визнання незаконною постанову прокуратури Рівненської області від 09.10.2019 р. про відмову у визначені та відшкодуванні матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Рівненської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Визнання незаконною постанову прокуратури Рівненської області від 19.10.2019 р. про відмову у визначені та відшкодуванні матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона працювала у Житомирському районному суді Житомирської області на посаді судді. З 18.12.2017 р. - суддя у відставці. 17.05.2010 р. Генеральною прокуратурою України стосовно неї було порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. На думку позивачки з 17.05.2010 р. по 24.09.2010 р. стосовно неї незаконно проводилося досудове слідство під час якого були вилучені та арештовані належні їй грошові кошти в сумі 3 650 (три тисячі шістсот п`ятдесят доларів США), 950 (дев`ятсот п`ятдесят євро) та 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять грн.)

15.04.2016 р., на думку позивачки, Погребищенським районним судом Вінницької області її незаконно було засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна та скасуванням 3-го кваліфікаційного класу. 25.07.2018 р. ухвалою Апеляційного суду Вінницької області вирок було скасовано, справу повернуто Генеральній прокуратурі України для організації додаткового розслідування. 27.06.2019 р. за постановою прокуратури Рівненської області кримінальна справа стосовно ОСОБА_1 , була закрита, за відсутністю складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 368 КК України.

Позивачка наполягає на стягнені з Державного бюджету України 52 470 (п`ятидесяти двох тисяч чотириста сімдесят грн.), 06 коп. в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди яка складається з витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних із прибуттям її до місця виклику досудового розслідування або судового провадження і назад а також збитки, понесені через протиправне утримання органами прокуратури її арештованих коштів.

В судовому засіданні позивачка наполягала на задоволені позовних вимог посилаючись на надані суду докази. (а. с. 18-45).

Представник відповідача, Державної казначейської служби України, заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Про день та час слухання справи була повідомлена належним чином. (а. с. 72-74).

Представник відповідача, прокуратури Рівненської області, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. (а. с. 54-58).

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.01.2020 р. було відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Рівненської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду в порядку загального позовного провадження. (а. с. 48-49).

З пояснень та наданих сторонами доказів свідчить, що 17.05.2010 р. Генеральною прокуратурою України стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 49-2962 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

За результатами досудового слідства у вказаній кримінальній справі 24.09.2010 р. складено обвинувальний висновок, який затверджено 28.09.2010 р. і справу направлено до суду для розгляду по суті.

Вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 15.04.2016 р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна та скасуванням 3-го кваліфікаційного класу.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25.07.2018 р. вказаний вирок скасовано, а справу направлено прокурору для організації додаткового розслідування.

Надалі, 12.09.2018 р. Генеральною прокуратурою України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 42018000000002272 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

Постановою заступника Генерального прокурора від 26.09.2018 р. здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено слідчому відділу прокуратури Рівненської області.

За результатами досудового розслідування начальником слідчого відділу прокуратури області 27.06.2019 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.

17.09.2019 р. в прокуратуру Рівненської області надійшла заява ОСОБА_1 про визначення розміру шкоди, завданої їй незаконними діями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема: відшкодування грошових коштів (втрачених доходів), які остання втратила внаслідок вилучення 18.05.2010 р. її особистих грошових коштів у сумі 3 650 доларів США, 950 євро та 2 711 грн. та, які були повернуті лише 13.09.2019 р.; вартості витрат проїзду за викликами в судові засідання; сум, сплачених останньою, у зв`язку з наданням їй правової допомоги у кримінальній справі № 49-2962. (а. с. 13).

За результати розгляду вказаної заяви, постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальному провадженні слідчих регіональної прокуратур прокуратури області від 09.10.2019 р., у визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 018000000002272 від 13.09.2018 р., відмовлено.

Суд, частково погоджується з позицією відповідача, прокуратурою Рівненської області, виходячи з наступного.

Законодавцем передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Так, громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

З наведеної норми вбачається, що перелік збитків, спричинених внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, які підлягають відшкодуванню (поверненню) громадянинові, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно ст. 12 Закону, розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в п. п 1,3,4 ст. З цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 17.05.2019 р. (справа № 569/21939/18) скасовано арешт, накладений 19.05.2010 р. постановами слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України Зубковим А.М. на грошові кошти, вилучені 18.05.2010 р. під час обшуку житла та службового кабінету ОСОБА_1 , а саме на 2 711 грн., 3650 доларів США та 950 євро, та які передано на депозитний рахунок Генеральної прокуратури України. На виконання вищезазначеної ухвали, 13.09.2019 р. вказані грошові кошти повернуто ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з позицією позивачки щодо відшкодування шкоди з посиланням на диспозицію ст. 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

При цьому суд звертає увагу, що при вилучені у ОСОБА_1 грошових коштів органами досудового слідства, вказані дії були регламентовані вимогами КПК України а саме вилучалися як речові докази а тому не можуть бути кваліфіковані як виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд вважає не доведеними позовні вимоги в частині компенсації правової допомоги у сумі 6 000 (шести тисяч грн.) виходячи з наступного.

У відповідності до висновку Великою Палатою Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 р. у справі № 755/9215/15-ц, визначено цілі оцінки витрат на професійну правничу допомогу: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включно з підготовчою до її розгляду, збиранням доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються за договором і на підставі доказів щодо обсязі наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;розмір компенсації витрат адвоката встановлюється договором про надання правничої допомоги на підставі доказів;сума компенсації визначається за детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і витрат, необхідних для надання правничої допомоги; заявлені витрати на адвоката мають бути співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Статтею 50 КПК України визначено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Оплата правової допомоги адвоката в кримінальному провадженні здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (розділ ІV закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів 01.10.1999 р.). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката в кримінальному провадженні, складаються з гонорару та фактичних видатків, пов`язаних із виконанням доручення.

Представником відповідача суду доведено, що в матеріалах кримінального провадження наявний ордер від 03.06.2010 р., виданий адвокатським об`єднанням Житомирського відділення спілки адвокатів на здійснення захисту обвинуваченої ОСОБА_1 у кримінальній справі № 49-2962 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України адвокатом Тарканієм Д.І., однак документи щодо витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги останнім, в матеріалах кримінального провадження як і в матеріалах цивільної справи, відсутні.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією представників відповідачів про відсутність наданих позивачкою доказів щодо відшкодування витрат пов`язаних з проїздом з місця її постійного проживання до суду за судовими викликами.

Так, позивачкою в якості підтвердження витрат, пов`язаних з проїздом з місця її постійного проживання до суду за судовими викликами надані суду повістки про виклик до суду та фіскальні чеки про оплату палива у відповідні дні на суму 9 658 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн.) 42 коп. (а. с. 18-46).

З урахуванням встановленого, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Рівненської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, визнання незаконною постанову прокуратури Рівненської області від 09.10.2019 р. про відмову у визначені та відшкодуванні матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню а саме на суму 9 658 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн.) 42 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Бюджетного Кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштівта не уособлює державу в бюджетних відносинах. Відповідно до п. 8 ст. 7, п. п. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.

Кошти на відшкодування позивачу моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судуяка являється їх розпорядником. При цьому будь-яких обов`язків на відповідача, як на самостійну юридичну особу, судом не покладається.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». Згідно із п. п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, постановою Пленуму ВСУ «Про Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 1-4, 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 23, 25, 48 БК України, Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», ст. ст. 5, 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., ст. ст. 9, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-VIII від 19.10.1973 р., ст. 30 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюції 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р., Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою КМУ № 215 від 15.04.2015 року, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Рівненської області про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства, визнання незаконною постанову прокуратури Рівненської області від 09.10.2019 р. про відмову у визначені та відшкодуванні матеріальної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНН НОМЕР_1 ) 9 658 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім грн.) 42 коп. матеріальної шкоди у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок Держави Україна.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2022.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка