Решение № 104929786, 24.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/594/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і Компанія» до Львівської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Платинум і Компанія» до Львівської обласної прокуратури в якій з врахуванням заяви від 30.05.2022 та 13.06.2022 просить суд: визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Стеця Ростислава Ярославовича про надання інформації № 1606 від 08.11.2021 в інтересах ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» та зобов`язати Львівську обласну прокуратуру надати запитувану у адвокатському запиті інформацію, а саме: повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» чи директором товариства ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Підставою звернення до суду із позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Львівської обласної прокуратури, на думку позивача, є неналежний розгляд адвокатського запиту адвоката Стеця Р.Я. Позивач у позовній заяві акцентує увагу насамперед на формі і змісті звернення до відповідачів як суб`єктів владних повноважень. Позивач вважає, що запитування інформації про слідчу дію у формі адвокатського запиту зобов`язує адресатів розглядати таке звернення саме як запит на інформацію без фактичного вникання в суть та характерні властивості запитуваних відомостей і документів. Обов`язок органів прокуратури та Національної поліції надати таку інформацію, а звідси - у разі її ненадання - має розцінюватися як порушення і невиконання вимог статей 20 та 24 статті 24 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), які передбачають, що адвокатський запит є формою отримання адвокатом відомостей та копій документів безпосередньо необхідних адвокату для надання допомоги клієнту. З погляду Стеця Р.Я. , його вимоги є вимогами зі сфери інформаційних правовідносин. Зазначає що право на отримання інформації прямо передбачено статтями 32 та 55 Конституції України та статтею 11 Закону України від 03 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-ХІІ), статтею 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтями 9 та 24 КПК України.

26.04.2022 Львівська обласна прокуратура подала до суду відзив на позов, в якому зазначає, що позов є безпідставним, необгрунтованим та не підлягає задоволенню, а провадження у справі слід закрити, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач стверджує, що заявнику роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Згідно з вимогами ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Відповідно підстав для надання будь-якої інформації в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12019140000000451 не має. Крім того, заявнику роз`яснено, що згідно з вимогами ст.ст. 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядається слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду. Зазначає, що інформація про кримінальні провадження, розслідувані кримінальні правопорушення, осіб, які підозрюються у їх вчиненні, та інші пов`язані з цим відомості містяться в ЄРДР і надаються у вигляді витягу в порядку, встановленому КПК України. Львівська обласна прокуратура стверджує, що позивач має право на отримання інформації щодо здійснення органами прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», однак у межах процедур, визначених кримінальним процесуальним законодавством. Тобто, реалізація права позивача на отримання запитуваної ним інформації може бути здійснена виключно в порядку, встановленому КПК України. Таким чином, як тільки до ЄРДР вносяться відомості, будь-яка інформація чи копії документів можуть надаватися адвокату в порядку, встановленому КПК України. Термін «під час кримінального провадження» не може розумітися у відриві від початку кримінального провадження. Адже початковий етап провадження невіддільний від його перебігу. Тому, інформація про внесення до ЄРДР є такою, яка має місце під час здійснення кримінального провадження, і може бути наданою на запит адвоката в порядку, передбаченому КПК України. Зі сказаного слідує, що оскарження відмови в наданні такої відповіді теж може бути здійснене лише в порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. Відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу, який створюється у межах кримінального провадження уповноваженою процесуальною особою. Оскільки запитувана в адвокатському запиті інформація створюється в результаті розслідування кримінального провадження, то відповідно й спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є кримінально-процесуальними. Як убачається із змісту адвокатського запиту, у представника позивача наявна інформацію щодо кримінального провадження № 12019140000000451, а тому, як захисник останнього, міг отримати всі необхідні для здійснення захисту документи. Крім того, адвокатський запит і стосувався досудового розслідування у кримінальних провадженнях відносно службових осіб ТОВ «Платинум і компанія». Відповідь на письмове звернення особи, котра не є учасником кримінального провадження, про наявність або відсутність у Реєстрі відомостей щодо неї не належить до процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язані вчинити у кримінальному провадженні. Відтак скарга на дії/бездіяльність, пов`язані з наданням такої відповіді, не може вирішуватися в порядку судового контролю дотримання прав і свобод людини під час досудового розслідування. З огляду на зазначене, ненадання уповноваженими службовими особи прокуратури представнику ТзОВ «Платинум і компанія» відомостей про наявність або відсутність кримінальних проваджень щодо нього, може свідчити про те, що навіть за їх наявності слідчий, прокурор, діючи в межах своїх законних повноважень, не вбачали підстав для такого інформування на час одержання адвокатського запиту. Однак, зазначене не може свідчити про таке порушення прав і свобод ТзОВ «Платинум і компанія».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2022 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою в повному обсязі судового збору.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив наступне.

Адвокатський запит Стеця Р.Я. № 1606 від 08.11.2021 надійшов до Львівської обласної прокуратури і зареєстрований 10.11.2021 за № 46287-21.

В адвокатському запиті запитувалась інформація щодо досудового розслідування кримінального провадження № 12019140000000451, зокрема в частині здійснення досудового розслідування відносно ТОВ «Платинум і компанія».

Львівською обласною прокуратурою 19.11.2021 надано відповідь на вказаний адвокатський запит.

Заявнику роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Згідно з вимогами ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Львівська обласна прокуратура зазначила, що підстав для надання будь-якої інформації в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12019140000000451 не має.

Крім того, заявнику прокуратура роз`яснила, що згідно з вимогами ст.ст. 303-307 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядається слідчим суддею місцевого суду за правилами судового розгляду.

Позивач в той же час зазначив, що жодної відповіді на вказаний адвокатський запит не надіслано Львівською обласною прокуратурою.

ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» вважає ненадання відповіді на адвокатський запит Львівською обласною прокуратурою на запитувану інформацію протиправною, оскільки правоохоронним органом допущено протиправну бездіяльність, яка суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує право на отримання інформації.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Залежно від змісту, природи, якісно-ціннісних ознак правовідносин вони можуть бути регулятивними, якими є більшість цивільних, трудових, сімейних та інших, серед них й інформаційних відносин, які складаються з природних, набутих чи встановлених для осіб юридичних прав та обов`язків, або охоронними, зміст яких полягає в застосуванні зазвичай до правопорушників або іноді до інших осіб, які потрапляють у сферу цих відносин, заходів державного примусу, санкцій; вони зустрічаються в основному в кримінальних чи адміністративно-деліктних правовідносинах і, як правило, пов`язані з юридичною відповідальністю.

Отже, виникнення спору зумовлює й спонукає до належного застосування матеріально-правової норми, яка регулює спірні відносини та захищає порушене право чи інтереси.

Тому вибір, визначення й окреслення відповідного матеріально-правового регулювання спірних відносин тягне застосування вторинних процесуальних норм, які регламентують питання юрисдикції спорів, встановлюють порядок та строк їх розгляду, визначають коло осіб, які є сторонами (учасниками) відповідного судочинства, їх права та обов`язки, а також запроваджують умови, критерії, ознаки, за якими належить визначати суд, встановлений законом, якому юрисдикційно підсудний спір. Процесуальні норми передбачають настання правових наслідків для особи, яка пред`явила спір не до суду відповідної юрисдикції, й покладають обов`язок на суд суворо дотримуватись правил про підсудність спорів.

Відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У розумінні положень пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено матеріалами справи, Стець Р.Я. звернувся до адміністративного суду з позовом до Львівської обласної прокуратури в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Стеця Ростислава Ярославовича про надання інформації №1606 від 08.11.2021 в інтересах ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» та зобов`язати Львівську обласну прокуратуру надати запитувану у адвокатському запиті інформацію, а саме: повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» чи директором товариства ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає цей спір розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто чи пов`язаний з виконанням відповідачем публічно-владних управлінських функцій, та чи не має цей спір вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Прокуратура становить єдину систему державних органів, які від імені України в порядку, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон 1697-VII), здійснюють встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Правову природу і завдання зазначеного органу визначено у статті 1 цього Закону.

Однією із засад діяльності прокуратури згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону 1697-VII є прозорість, що включає надання на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 11 Закону № 2657-XII кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

В абзаці першому частини першої статті 24 Закону № 5076-VI визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Суд зазначає, що зміст інформаційного запиту був пов`язаний зі здійсненням органами прокуратури управлінської, а не правоохоронної функції, яка має іншу правову природу і спеціальний порядок регулювання.

Вжитий у ст. 19 КАС України термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Публічно-правовим вважається спір, у якому сторони правовідносин не є рівноправними, а натомість одна виступає щодо іншої як представник влади і може у межах своєї компетенції регламентувати її поведінку шляхом вказівок, заборон чи обмежень, застосування санкцій за їх невиконання, приймати рішення, які впливають на права та обов`язки другої сторони, вирішувати питання про надання їй дозволів на певну діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Спір, який є предметом розгляду у вказаній справі, має зазначені ознаки.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

У правовідносинах з Стецем Р.Я. Львівська обласна прокуратура здійснювала публічно-владні управлінські функції.

Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові № 826/7244/18 від 08 квітня 2020 року та постанові Верховного Суду №826/15520/16 від 11 лютого 2021 року.

Стосовно запитуваної інформації суд зазначає наступне.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Інформація про фізичну особу (персональні дані) згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» № 2657-ХІІ - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом (абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

Одним із видів інформації про фізичну особу є відомості щодо фактичного здійснення правоохоронними органами України перевірки окремих дій, рішень, дій та (або) бездіяльності такої особи в рамках проведення досудових розслідувань кримінальних проваджень. Така інформація зафіксована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань було затверджене Наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2016 року за № 680/28810 (далі - Положення № 139).

При цьому, правові засади здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовано Законом № 5076-VI.

Відповідно до пп.1 ч.1 ст.20 зазначеного Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Частинами 1, 2 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що право особи на інформацію є одним з її основних конституційних прав та передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

При цьому, право особи (клієнта якому надається правова допомога) на отримання інформації щодо себе, зокрема, інформації про провадження органами прокуратури досудового розслідування відповідних кримінальних проваджень, є складовою її конституційного права та не може бути обмежене органами державної влади (вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 21.06.2017 № К/800/21455/15).

Суд зазначає, що позивач не запитував інформацію чи копії документів (а також витяг з Реєстру), отриманих під час здійснення кримінального провадження, натомість суть запиту зводиться до надання інформації з ЄРДР, держателем якого є відповідач, стосовно здійснення органами прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактом або відносно директора товариства ОСОБА_1 - решта питань, порушених у запиті, є уточнюючими та випливають із наведеної суті.

Крім цього, з матеріалів справи слідує, що Львівською обласною прокуратурою заявнику роз`яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Згідно з вимогами ст. 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Львівська обласна прокуратура зазначила, що підстав для надання будь-якої інформації в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12019140000000451 не має.

Суд зазначає, що фактично Львівська обласна прокуратура відповіді щодо поставлених питань не надала, що свідчить про відмову у наданні запитуваної інформації, а доказів того що запитувана інформація в цій частині є інформацією з обмеженим доступом, відповідачем -1 також не надано, як і не надано доказів направлення позивачу листа-відповіді від 19.11.2021 за №09/2/2-1853-21.

Отже, вимога адвоката Стеця Р.Я. до відповідача надати інформацію про повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення службовими особами ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» кримінальних правопорушень та чи здійснювались стосовно службових осіб ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» а саме директора ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень і якщо здійснювались, то коли, у яких кримінальних провадженнях та за якими статтями КК України є такою, що заявлені в рамках Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2657-ХІІ під документом розуміється матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; під поняттям захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; за терміном інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; а під суб`єктом владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 цього Закону основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Статтею 5 Закону №2657-ХІІ встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з абзацами другим-четвертим частини першої статті 6 Закону №2657- ХІІ право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

Відтак, відповідач мав надати представнику позивача відповідну інформацію.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 255, 293, 295, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Львівської обласної прокуратури щодо неналежного розгляду адвокатських запитів адвоката Стеця Ростислава Ярославовича про надання інформації № 1606 від 08.11.2021 в інтересах ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ».

Зобов`язати Львівську обласну прокуратуру надати запитувану у адвокатському запиті адвоката Стеця Ростислава Ярославовича від 8.11.2021 №1606 інформацію, а саме: повний перелік кримінальних проваджень, за якими до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення ТОВ «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» чи директором товариства ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також коли саме, за якими номерами, щодо яких обставин та за якою кваліфікацією внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської обласної прокуратури (місцезнаходження: 790005, м.Львів, проспект Шевченка, буд.17/19; код ЄДРПОУ 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАТИНУМ І КОМПАНІЯ» (місцезнаходження: вул.Княгині Ольги, 8/78, м.Львів, 79044; код ЄДРПОУ 38370001) судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Суддя Брильовський Р.М.