Постановление суда № 104912521, 23.06.2022, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/584/22

Провадження № 1-і/177/1/22

У Х В А Л А

Іменем України

23.06.2022 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора Високопільського відділу Бериславської окружної прокуратури Херсонської області Шияна Р.С. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному продовженні № 12021231130000238 за ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі:

секретаря судового засідання Ференц Я.З.,

прокурора Шияна Р.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого,

адвоката Зайцева О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебувають вищевказані клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора Шияна Р.С., які надійшли до суду, на підставі розпорядження Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022, ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких змінено територіальну підсудність судових справ судів, зокрема Нововоронцовського районного суду Херсонської області, на розгляді якого перебувало кримінальне провадження № 12021231130000238 щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України.

Клопотання обвинуваченого обґрунтовано тим, що відсутні ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак, застосування до нього виняткового запобіжного заходу, а саме, тримання під вартою у вказаному кримінальному провадженні, є безпідставним. Обвинувачений вказує, що він має сталі соціальні зв`язки, місце проживання. Так, згідно з відповіді його дядька, який проживає у АДРЕСА_1 , останній погоджується забезпечити його житлом та матеріальною підтримкою у разі застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Умислу уникати від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення або іншим чином перешкоджати розгляду кримінального провадження він не має, зобов`язується виконувати покладені на нього обов`язки належним чином, у зв`язку з чим, обвинувачений просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

У судовому засіданні обвинувачений, а також його захисник за призначенням, адвокат Зайцев О.В. підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу та просили застосувати домашній арешт.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти зміни запобіжного заходу, вказував на необґрунтованість клопотання.

У свою чергу, зважаючи на те, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 03.07.2022, прокурор подав клопотання про його продовження ще на 60 днів. Указував, що ризики, які стали підставою для застосування виняткового запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у даному кримінальному провадженні не зменшилися та продовжують існувати. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у останнього відсутні міцні соціальні зв`язки, законне стабільне джерело доходів. Окрім того, обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, однак належних висновків для себе не зробив, що свідчить про нехтування останнім загальноприйнятими нормами поведінки та небажанням виправитися. Строк тримання обвинуваченого під вартою спливає, у той же час, з об`єктивних причин, розгляд справи триває та не буде завершено до його спливу. Отже, указані обставини, у сукупності, вказують на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому, забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду вказаного кримінального провадження не зможе більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора вказуючи на недоведеність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання обвинуваченого та прокурора, дослідивши долучені до них матеріали, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Нововоронцовського районного суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №12021231130000238 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України. У рамках даного кримінального провадження до обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 10.03.2022 строком на 60 днів, тобто до 08.05.2022 року включно. У послідуючому, після визначення підсудності справи, запобіжний захід продовжувався згідно з ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2022, до 03.07.2022 включно.

Матеріали судової справи та кримінального провадження щодо ОСОБА_1 до Криворізького районного суду Дніпропетровської області станом на 23.06.2022 не надходили, що також підтверджується листом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області від 02.06.2022 № 1090/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1-5 ч.1 цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд своїм рішенням має забезпечити не лише їх права, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 та можливості зміни такого запобіжного заходу на більш м`який, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні умисного кримінального правопорушення, вчиненого повторно, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжких та санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років. Останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість.

Таким чином, під загрозою можливого покарання, а також, зважаючи на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, законного, постійного джерела доходів, місця проживання, існує ризик ухилення обвинуваченого від суду, вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.

Слід також зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою, про що також зазначено Верховним Судом у справах № 166/313/17, № 674/1202/19.

Серед іншого, суд звертає увагу на існуючу обстановку в Україні, зокрема, що відповідно доп.20ч.1ст.106Конституції України,Закону України«Про правовийрежим воєнногостану»,Указом ПрезидентаУкраїни від24.03.2022№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні»постановлено ввестив Українівоєнний станіз 05години 30хвилин 24.02.2022,строком на30діб,який неодноразовопродовжувався,востаннє продовженоУказом ПрезидентаУкраїни від17.05.2022№ 341/2022 з05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

У ряді регіонів України тривають бойові дії, на день розгляду вказаного клопотання ситуація в Україні є напруженою, військова агресія проти України суттєво обмежує можливість виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, зокрема контролю за дотриманням умов домашнього арешту, та погіршує криміногенну обстановку.

Вказане підвищує як ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, такі і ризик можливого ухилення від явки до суду обвинуваченого у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, що перешкоджатиме розгляду справи в розумний строк та виконання завдань, визначених ст. 2 КПК України.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність міцних соціальних зв`язків, родини, утриманців, репутацію, а також тяжкість покарання, що може йому загрожувати в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, у тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення ймовірності визнання вини обвинуваченим за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

Суд вважає,що обставини,які сталипідставою дляобрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою незмінилися тапродовжують існувати,як іне зміниласяобстановка,яка даєсуду підставивважати,що належнупроцесуальну поведінкуобвинуваченого незможе забезпечитибільш м`якийзапобіжний захід.

Отже, застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутого проти нього обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, на думку суду, не є надмірним та таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно, з вище вказаних підстав, не підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 331, 392, 395 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , відмовити.

Клопотання прокурора Високопільського відділу Бериславської окружної прокуратури Херсонської області Шияна Романа Сергійовича про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021231130000238, задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12021231130000238, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 21.08.2022, включно.

Копію ухвали направити прокурору, захиснику, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома, виконання та вручення обвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 24.06.2022.

Суддя: С. А. Суботіна