Постановление суда № 104895099, 23.06.2022, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/441/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

23.06.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу від 21.06.2022 вх.№7991/22 Державного підприємства "Болехівське лісове господарство", вул. Коновальця, буд.101, м. Болехів, Івано-Франківська область,77202

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ", вул. Б.Лепкого, буд. 34, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення коштів 58 066 грн 00 коп.

встановив: Державне підприємство "Болехівське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" заборгованості за договором купівлі-продажу №04-07/22 від 04.02.2022 у сумі 58066 грн 00 коп., з яких 37633 грн 55 коп. основної заборгованості, 15362 грн 51 коп. пені, 4674 грн 02 коп. інфляційних нарахувань, 395 грн 92 коп. 3% річних, а також 248 грн 10 коп. судового збору.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд зазначає таке.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, судовий наказ може бути видано за вимогами про стягнення грошової заборгованості лише за письмовим договором.

Як вбачається із змісту поданої заяви, Державне підприємство "Болехівське лісове господарство" просить суд видати судовий наказ, зокрема про стягнення пені у розмірі 15362 грн 51 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо оплати вартості товару зазначивши, що пеня нарахована відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із наведеної норми вбачається, що для такого виду відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань як пеня, що є видом неустойки, необхідним є досягнення згоди сторін щодо такого виду відповідальності, в цьому випадку - закріплення такої норми у тексті договору.

Однак, як вбачається з приєднаного до матеріалів справи договору купівлі-продажу №04-07/22 від 04.02.2022, положеннями якого стягувач обґрунтовує основну заборгованість, відповідальність сторін за невиконання зобов"язання встановлена у п.5.1. договору, відповідно до якого сторони не визначили такого виду відповідальності як пеня та її розміру за порушення строків оплати товару.

Таким чином, вимога про стягнення пені не підтверджена письмовим договором, який є підставою для видачі судового наказу.

За приписами ч. 3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

Керуючись ст. ст. 147, 148, 152, 153, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробна компанія "ВУД-ІФ" пені в сумі 15362 грн 51 коп. відмовити.

2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. п. 3 -6 ч. 1 ст. 152 цього кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строк, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Дата підписання: 23.06.2022

Суддя Т.В. Максимів