Приговор № 104890776, 23.06.2022, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/603/18

Провадження № 1-кп/499/2/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2022 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання Дібрової О.І., прокурора Котормуса С.П., обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1 , адвоката обвинуваченого та представника цивільного відповідача Пилипенка В.П., потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_2 , яка є законним представником цивільного позивача Шостак Є.С., представника потерпілої та цивільних позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - Няньчука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іванівка Березівського району Одеської області обвинувальний акт кримінального провадження №12015160290000415 внесеного до ЄРДР від 23.10.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця з/р Ленінський, Советского району Північно-Казахстанської області, Республіки Казахстан, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно працевлаштований оператором заправної станції, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не маючий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2015 року приблизно о 16:00 годині, більш точний час встановити не представилося можливим, обвинувачений ОСОБА_1 керував технічно справним автопоїздом у складі тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 та рухався зі швидкістю приблизно 90 км/год, більш точну величину не виявилося можливим встановити, в умовах необмеженої видимості, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю автодороги «Київ-Одеса» М-05, поза межами населених пунктів, по прямій рівній ділянці, де організований двосторонній рух по дві смуги руху у протилежних напрямках, які розділенні трав`яним газоном, в напрямку м. Києва.

Під час наближення до 410 км. + 800м. вищевказаної автодороги «Київ-Одеса» в межах бувшого Іванівського (нині - Березівського) району Одеської області, обвинувачений ОСОБА_1 керуючи технічно справним автопоїздом у складі тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 , перетнув суцільну смугу руху з подальшим частковим виїздом транспортного засобу за межі проїжджої частини по правій стороні за ходом руху (узбіччя), не був уважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, яка виразилася у випередженні його автомобілем «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 , виїзду на його смугу руху, з подальшим виїздом та вимушеною зупинкою на правому за ходом руху узбіччя дороги, при цьому обвинувачений ОСОБА_1 не дотримався безпечного інтервалу та не вибравши безпечної швидкості руху, таким чином не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відведення, допустив зіткнення передньою правою частиною тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 із задньою лівою частиною автомобіля «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , який в подальшому внаслідок удару було відкинуто в кювет за узбіччям.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.3б, 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно з якими:

для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пасажир автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 , яка визнана потерпілою по даному кримінальному провадженні, отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого крижовоклубкового зчленування, уламкового перелому правої лобкової та сідничної кісток, перелом лівих 6-9 ребер, лівобічного гематораксу, внутрішньосуглобового перелому великого горбка лівої плечової кістки, струсу головного мозку, розриву селезінки, розриву печінки, множинних саден тулуба та кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень з критерієм небезпеки для життя.

Порушення водієм автопоїзду у складі тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину не визнав в повному обсязі, просив його виправдати. Під час допиту показав суду, що 23.10.2015 року, приблизно о 14:00 год., він виїхав на автомобілі «VOLVO» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був пустий, до м. Києва, рухаючись по трасі Київ-Одеса. На території Іванівського району Одеської області, він наїхав на яму, яка була на дорожньому покриттю та почув звук в напівпричепі зліва ззаду, який характерний для ресори, яка зламалася, після чого, він з`їхав зі смуги руху, ближче до узбіччя, а саме половина його автомобілю рухалася по узбіччю, оскільки в подальшому мав намір зупинитися на найближчий зупинці та перевірити стан транспортного засобу, рухався транспортним засобом приблизно зі швидкістю 90 км/год. Потім він помітив, що його обігнав автомобіль синього кольору, який їхав по лівій стороні за ходом руху, який надалі виїхав на його полосу руху та різко зупинився на узбіччі, в цей час він натиснув на гальма щоб запобігти зіткненню та увімкнув лівий поворот, однак швидко вивернути транспортний засіб не зміг, оскільки б за таких умов його авто могло перевернутися. Після чого відразу сталося зіткнення його авто з автомобілем, як потім виявилося, що це був «Opel Kadet», якого відкинуло в кювет.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні під час виступу у судових дебатах відзначив, що при проведенні досудового розслідування уповноваженими особами не було дотримано положення ч.2 ст.9 КПК України, як наслідок проведена автотехнічна експертиза та наданий за її результатами висновок №1960 від 01.08.2016 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки при її проведенні до уваги бралися відібрані у ОСОБА_1 пояснення, без зазначення процесуального статусу особи, а у відповідності до ч.2 ст.84 та ст.94 КПК України, пояснення не є джерелом доказів. Висновок експерта на думку захисника обвинуваченого є однобічним та неповним. Просив визнати даний доказ недопустимим. В обґрунтування вказаної позиції захисником обвинуваченого до матеріалів справи було долучено відповідне письмове клопотання та доповнення до нього. Також захисник обвинуваченого зазначив, що матеріалами справи, а саме протоколами слідчих експериментів, показами свідка ОСОБА_5 , письмовими показами свідка ОСОБА_6 , висновком експертів №4017-20 від 15.03.2021 року, наданим за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи повністю підтверджується невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні даної ДТП, та як наслідок кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В свою чергу, беручи до уваги встановлені під час проведення судового розгляду обставини та надані свідками покази, захисник обвинуваченого вважає, що матеріали справи містять достатньо відомостей про порушення саме водієм автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 ОСОБА_2 п.10.1 ПДР мало причинно-наслідковий зв`язок з обставинами виникнення даної ДТП, при цьому у обвинуваченого не було технічної можливості уникнути зіткнення. Сам по собі рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 по узбіччю не може мати наслідком настання події цієї ДТП, оскільки правилами дорожнього руху не встановлено заборони руху по узбіччю. Додатково відзначив, що покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині перебування автомобілю «Opel Kadet» у статичному стані на узбіччі приблизно 4/5 хвилин не є спроможними, оскільки суперечать іншим часовим та просторовим даним, які були відзначені ними ж. Просив суд виправдати обвинуваченого.

Щодо цивільних позовів, то захисник обвинуваченого, думку якого підтримав обвинувачений просили у задоволенні цивільних позовів відмовити в повному обсязі з підстав недоведеності вини ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Потерпіла у судовому засіданні просила визнати обвинуваченого винним у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, щодо міри покарання покладалася на розсуд суду, відзначила, що обвинувачений ОСОБА_1 жодного разу не вибачився та шкоду не відшкодував. При цьому вважає саме ОСОБА_1 винним у настанні даної ДТП, на її думку її чоловік, який був за кермом «Opel Kadet» зробив все від нього залежне для уникнення ДТП. Під час допиту у судовому засіданні показала суду, що самі обставини ДТП не пам`ятає, так як заснула на сидінні в машині, а прокинулася уже в Іванівський лікарні. Також пояснила, що 23.10.2015 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , матір`ю, бабусею та двома дітьми виїхали на автомобілі «Opel Kadet» з м. Чорноморськ до м. Подільськ Одеської області, рух здійснювали по трасі «Київ-Одеса» в напрямку м. Києва. При цьому чоловік був за кермом, бабуся на пасажирському сидінні спереду, а вона з матір`ю та дітьми позаду. Після ДТП вона тривалий час проходила курси лікування, отримала ІІІ групу інвалідності, а їх автомобіль відновленню не підлягає. Також відзначила, що її чоловік завжди є обережним водієм, в той день вони нікуди не поспішали. Після ДТП один раз бачила обвинуваченого поза межами суду, а саме після даної події до них приїжджав ОСОБА_1 з дружиною та дали їм 2000,00 грн.

Представник потерпілої просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки його вина повністю доведена матеріалами справи, погодився з думкою прокурора щодо можливості застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст.75, 76 КК України при призначенні покарання. Також представник потерпілої, який являється представником цивільних позивачів ОСОБА_2 , яка є законним представником цивільного позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 цивільні позови підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у них.

Цивільні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, їх інтереси представляє адвокат Няньчук О.М.

Представник цивільного відповідача страхової компанії не з`явився, однак надав до суду відзиви на цивільні позови, відповідно до яких просив у їх задоволені відмовити, справу слухати у його відсутність.

Так, під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та наведених у вироку, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Свідок ОСОБА_3 показав, що 23.10.2015 року він на автомобілі «Opel Kadet» реєстраційний номер НОМЕР_3 , разом зі своєю сім`єю, а саме дружиною, тещею, двома дітьми та бабусею виїхали з м. Чорноморськ до м. Подільськ Одеської області, рухалися по трасі Київ-Одеса, близько 16:00 вони проїхали поворот на смт. Іванівку та він бачив вантажний автомобіль, який їхав по узбіччю. Після того, як вони проїхали міст біля повороту на смт. Іванівку, він помітив, що в його авто почала різко падати температура та вирішив зупинитися, щоб вияснити причину, він увімкнув поворот, виїхав на узбіччя та зупинився з увімкнутими аварійними сигналами. Він вирішив вийти з машини, однак побачив, що по узбіччю їде вантажний автомобіль та приближається до них, спочатку думав, що вантажний автомобіль пропускає іншу машину, однак коли зрозумів, що має статися зіткнення, він швидко сів за кермо та хотів рушити з місця, однак не встиг та відбулося зіткнення, його авто занесло в кювет. Дані обставини відбувалися приблизно через хвилин п`ять після того, які він обігнав вантажний автомобіль. Також показав, що на момент зіткнення його авто було у робочому стані, тобто двигун працював.

Свідок ОСОБА_4 показала, що 23.10.2015 року вона, разом зі своєю сім`єю на автомобілі «Opel Kadet» реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме зятем, який був за кермом, донькою, мамою та двома онуками виїхали з м. Чорноморськ до м. Подільськ Одеської області. Рухаючись по трасі Київ-Одеса в сторону м. Києва водій автомобіля ОСОБА_3 повідомив, що необхідно зупинитися, тому що в авто виникли якісь проблеми, він звернув на узбіччя, проїхав деяку відстань, точно не пам`ятає скільки метрів та зупинився на узбіччі, хотів вийти з автомобіля, однак швидко повернувся та намагався рушити з місця, однак не встиг, після чого сталося зіткнення, та їх авто відкинуло у кювет. Відзначила, що перед зупинкою автомобілю вони обігнали два вантажних автомобіля, при цьому авто яке їхало попереду, рухалося по узбіччю відразу за ними. Вказала, що з моменту обгону вантажного автомобілю, з яким відбулося зіткнення до самого зіткнення пройшло приблизно п`ять хвилин.

Свідок ОСОБА_5 показав, що у жовтні 2015 року, точну дату не пам`ятає, виїхав з м. Одеси та рухався по трасі Київ-Одеса в напрямку м. Київ. Погодні умови були добрі, було сонячно, на території Іванівського району, він побачив, автомобіль «лісовоз», який рухався попереду нього та їхав майже по узбіччю, пригальмовував, на його думку хотів зупинитися. Після чого його авто та авто, яке рухалося попереду, обігнав автомобіль «Opel» синього кольору, який рухався приблизно 100 км/год та через дуже короткий проміжок часу побачив, як у вантажного автомобіля, яким, як потім виявилося керував ОСОБА_1 , включилися стопи, почав йти дим з коліс, авто почало різко гальмувати та йти «юзом». Відзначив, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 їхав за 200-300 м. попереду нього, після того, як автомобіль «OPEL» випередив авто обвинуваченого та сталося зіткнення пройшло менше однієї хвилини, автомобіль «OPEL» їхав з включеними габаритами, аварійні сигнали не світилися.

Суд вказує, на ту обставину, що особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Висновок або думка особи, яка дає показання, можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінністатті 101 цього Кодексу. При цьому, свідки надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто, з огляду на це, суд сприймає показання свідків, як належні та допустимі, хоча вони містять протиріччя, які на думку суду зумовлені особистим сприйняттям ситуації.

Покази, отримані безпосередньо у суді від обвинуваченого та свідків у переважній частині є такими, що за змістом і хронологією відповідають одне одному та, при цьому, позитивно співвідносяться з письмовими доказами по справі, разом з тим, певні неточності в показах свідків суд відносить до незначних, оскільки не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 та могли утворитися також внаслідок спливу тривалого часу після ДТП та безпосереднього їх допиту у судовому засіданні.

При цьому, суд покладає в основу судового рішення покази свідків лише частково та приймає в якості належних і допустимих доказів в частині розташування транспортних засобів відносно проїжджої частини, здійснення ними руху по відповідних смугах.

Аналізуючи покази обвинуваченого та свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони узгоджуються між собою, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання. Крім того, свідчення свідків щодо розташування транспортних засобів відносно проїжджої частини, здійснення ними руху по відповідних смугах відповідають іншим письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими, та наведеними у вироку, а саме:

даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.10.2015 року, додатків до нього, а саме ілюстративної фототаблиці та схеми до протоколу, з яких вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце при сухій ясній погоді, по асфальтованому сухому дорожньому покриттю на автошляху «Київ-Одеса» на 410 км + 800 м. по горизонтальній ділянці дороги в сторону м. Києва, яка має дві смуги руху у попутному напрямку, на асфальтобетонному покриттю наявні сліди гальмування автомобілю «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 довжиною 48,9 м. Згідно схеми ДТП та фототаблиць на місці ДТП було позначено також положення транспортних засобів після зіткнення, місце зіткнення, виявлено також осип скла, та вбачається, що місце зіткнення відбулося за межами правої по ходу смуги руху, поза горизонтальною розміткою (п. 34.1.2 ПДР широка суцільна лінія білого кольору), тобто на узбіччі поза межами проїжджої частини. Також зі схемі ДТП та фототаблиць не вбачається наявність слідів екстреного гальмування автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , при цьому допитані у судовому засіданні обвинувачений та свідки також не вказували на застосування водієм «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 екстреного гальмування.

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу відповідає свідченням свідків, допитаних під час судового розгляду, так і поясненням обвинуваченого, та підтверджують ту обставину, що ДТП сталася у світлу добу пори та в умовах достатньої видимості. Погодні умови, які були 23.10.2015 року під час моменту ДТП також підтверджуються довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів.

Відповідно до висновку експерта №32 від 03.05.2016 року, при вступу ОСОБА_2 в лікарню 23.10.2015 року, у неї були виявлені ушкодження у вигляді розриву лівого крижовоклубкового зчленування, уламкового перелому правої лобкової та сідничної кісток, перелом лівих 6-9 ребер, лівобічного гематораксу, внутрішньосуглобового перелому великого горбка лівої плечової кістки, струсу головного мозку, розриву селезінки, розриву печінки, множинних саден тулуба та кінцівок, які утворилися від дії тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею в місці прикладання травмуюючої сили, чим могли бути деталі салону автомобіля при ударі об такі внаслідок переміщення тіла в салоні автомобілю під дією сил інерції при зіткненні з іншим транспортним засобом, який рухався, тобто могли бути спричинені при ДТП, що мала місце 23.10.2015 року та зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, з критерієм небезпеки для життя.

Відповідно до висновку експерта №30 від 03.05.2016 року, при вступу ОСОБА_4 (мати потерпілої ОСОБА_2 ) в лікарню 23.10.2015 року, у неї були виявлені такі ушкодження: забійна рана тім`яної частини голови, струс головного мозку, забій м`яких покривів грудної клітки, які утворилися від дії тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею в місці прикладання травмуюючої сили, чим могли бути деталі салону автомобіля під дією сил інерції при зіткненні з іншим транспортним засобом, який рухався, тобто могли бути спричинені при ДТП, що мала місце 23.10.2015 року та зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричиняють короткочасний розлад здоров`я (більше 6 днів, але не менше 21 дня).

Відповідно до висновку експерта №31 від 03.05.2016 року, при вступу ОСОБА_7 (син потерпілої ОСОБА_2 ) в лікарню 23.10.2015 року, у нього були виявлені такі ушкодження: забійні рани голови, лівого колінного суглобу та лівого передпліччя, множинні садна верхніх кінцівок та спини, струс головного мозку, які утворилися від дії тупого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею в місці прикладання травмуюючої сили, чим могли бути деталі салону автомобіля при ударі об такі внаслідок переміщення тіла в салоні автомобілю під дією сил інерції при зіткненні з іншим транспортним засобом, який рухався, тобто могли бути спричинені при ДТП, що мала місце 23.10.2015 року та зазначені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричиняють короткочасний розлад здоров`я (більше 6 днів, але не менше 21 дня).

Відповідно до довідки, наданої Державним агентством автомобільних доріг, ділянка догори траси «Київ-Одеса», на якій сталася ДТП 23.10.2015 року не відноситься до автомагістралей.

Згідно висновку експерта №421-А від 24.11.2015 року, рульове керування, гальмівна система та ходова частина тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 на момент експертного огляду, тобто після ДТП знаходилася в працездатному стані, дозволяли водію змінювати напрям руху залежно від своїх намірів і ситуації, що складається на дорозі, без ознак наявності несправностей, які могли привести до настання раптових для водія відхилень автомобіля у бік займаної смуги, а також змінювати швидкість і режим руху цього автомобіля шляхом застосування гальмування з відомою даному водієві ефективністю.

Згідно висновку експерта №422-А від 24.11.2015 року, рульове керування, гальмівна система та ходова частина «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 на момент експертного огляду, тобто після ДТП знаходилася в працездатному стані, дозволяли водію змінювати напрям руху залежно від своїх намірів і ситуації, що складається на дорозі, а також змінювати швидкість і режим руху цього транспортного засобу шляхом застосування гальмування з відомою даному водієві ефективністю.

Відповідно до висновку експерта №501-А від 15.01.2016 року, первинний контакт автомобіля «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 мав місце передньою правою частиною з задньою лівою частиною автомобіля «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , кут між повздовжніми осями транспортних засобів в момент входу в контакт склав 3…10 градусів, при відліку кута від повздовжньої вісі автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 проти ходу годинникової стрілки до повздовжньої вісі автомобілю «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 .

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №1960 від 01.08.2016 року, в умовах ДТП належні дії водія автопоїзду у складі тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 регламентувалися вимогами п.п. 12.1, 12.3 ПДР, відповідно до яких водію слід було обрати швидкість, яка б забезпечувала йому контроль за керуванням транспортним засобом і при наближенні до автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , що зупинився на правому узбіччі, завчасно виконати його об`їзд. Розгляд належних дій водія автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 в умовах пригоди, спрямованих на її уникнення, з технічної точки зору є безпредметним, оскільки водій цього автомобілю знаходився на узбіччі, був нерухомий, і всі вимоги по забезпеченню безпеки руху покладалися виключно на водія транспортного засобу, що рухався за ним автопоїзда. Оскільки, відповідно до експертизи по визначенню технічного стану автопоїзда, він на момент пригоди знаходився в справному стані, експерт зробив висновок про наявність у його водія технічної можливості належним виконанням вимог п.п. 12.1, 12.3 ПДР уникнути пригоди. Показання водія автопоїзда по об`єктивних критеріях узгоджуються зі слідовою інформацією місця ДТП про свій рух у правій смузі й виїзді на узбіччя, про зіткнення на узбіччі з автомобілем, що там стояв. Інші показання водія про динаміку розвитку пригоди в частині власного руху та взаємного положення при сумісному русі, з експертної точки зору, являються технічно не спроможними, бо швидкість автопоїзду перед зіткненням перевищувала 84 км/год, тому й сумісний рух його з автомобілем «Opel Kadet» з дистанцією 3-5 м., враховуючи, що даний автомобіль встиг зупинитися на узбіччі, був неможливий. За умов прийнятого експертом припущення про гальмування автопоїзда після зіткнення до зупинки (це також твердження й самого водія) слід зробити висновок, що слідам гальмування автопоїзда після зіткнення відповідає швидкість 84 км/год. Враховуючи, що після зіткнення автопоїзд втратив частину кінетичної енергії руху на зіткнення, яку врахувати на даному етапі розвитку експертної науки достовірно неможливо, слід констатувати, що в умовах пригоди, швидкість автопоїзда перевищувала 84 км/год.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_8 , який складав висновок №1960 від 01.08.2016 року судової автотехнічної експертизи обставин наїзду автопоїзда в складі тягача Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 на автомобіль Opel Kadet р/н НОМЕР_3 , відповідаючи на питання, надав наступні покази, відзначив, що швидкість водія автопоїзду визначалася з даних схеми ДТП, протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього, з яких вбачається, що на місці зіткнення дорожнє покриття було асфальтоване та з урахуванням слідової інформації гальмування автопоїзда. Відзначив, що перед зіткненням у водія автопоїзда небезпеки для руху не було, дорожня обстановка була позитивна, видимість обмежена не була, асфальтоване покриття було сухе. Також відзначив, що згідно всіх наданих йому для проведення експертизи вихідних даних, автомобіль Opel Kadet в момент ДТП був нерухомий, стояв на узбіччі, отже на причину ДТП не впливає та обставина, коли та як даний автомобіль обігнав автопоїзд. Якщо взяти до уваги, що автомобіль випередив автопоїзд, виїхав на праву смугу руху, потім з`їхав на узбіччя та зупинився, в момент зупинки автопоїзд знаходився на відстані 100 м. від даного автомобілю, тому з урахуванням визначеної швидкості автопоїзда, жодні маневри автомобілю Opel Kadet не розглядалися та не могли бути небезпечними для автопоїзда, тому що в момент ДТП автомобіль був нерухомий.

Після проведення слідчих експериментів відповідно до ухвали суду від 13.11.2018 року з обвинуваченим ОСОБА_1 , потерпілою ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які під час проведення слідчих експериментів посилалися на покази, надані у судовому засідання та не змінювали їх, судом 11.09.2020 року було постановлено ухвалу про проведення автотехнічної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідницькому інституту судових експертиз. В розпорядження експертам було надано: вхідні данні отримані при судовому розгляді, а саме покази обвинуваченого та свідків, зазначені в ухвалі суду, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та протоколи проведення слідчих експериментів з додатками.

Відповідно довисновку експертів№4017-20від 15.03.2021року зарезультатами проведеннякомісійної судовоїавтотехнічної експертизипо обставинамданої ДТП,експертами булонадано таківисновки:на ранньомуетапі розвиткуданої ДТПводій ОСОБА_3 ,керуючи автомобілемOpelKadetр/н НОМЕР_3 ,та водій ОСОБА_1 ,керуючи автомобілемVolvoFH12.420p/н НОМЕР_1 і напівпричепаGENERALTRAILERSPJDSA-3р/н НОМЕР_2 ,повинні булидіяти увідповідності звимогами п.12.6«ґ» Правилдорожнього руху,згідно якихвони повиннібули здійснюватирух зішвидкістю небільше 110км/год.Відповідь напершу питання,а саме:Як,відповідно дотехнічних вимогПравил дорожньогоруху вданій дорожнійобстановці повиннібули діяти,водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем«OPELKADET»реєстраційний номер НОМЕР_3 ,та водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем«VOLVOFH12/420»реєстраційний номер НОМЕР_1 ,з напівпичепом«GENERALTRAILERSPJDSA-3»реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідь булонадано поваріантам,залежно відпоказів свідків.

Варіант №1-по показамсвідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -водій автомобіляOpelKadetр/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 в умовахданого варіанту,перед початкомзміни напрямкуруху (виїздомна правеузбіччя),повинен бувпереконатись убезпеці даногоманевру,тобто діятиу відповідностіз вимогамип.10.1Правил дорожньогоруху.В умовахданого варіантуводій автомобіляVolvoFH12.420p/н НОМЕР_1 і напівпричепаGENERALTRAILERSPJDSA-3р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен бувдіяти увідповідності звимогами п.12.3,п.13.1Правил дорожньогоруху України.

Варіант № 2 - по показам свідка ОСОБА_5 - водій автомобіля Opel Kadet р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 в заданій дорожній ситуації перед початком зміни напрямку руху (виїздом на праве узбіччя) повинен був переконатись у безпеці даного маневру, тобто діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху. В умовах даного варіанту водій автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3, п.13.1 Правил дорожнього руху.

Варіант № 3 - по показам обвинуваченого ОСОБА_1 -в умовах даного варіанту, оскільки водій автомобіля Opel Kadet р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 , випередивши автомобіль Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 та застосував різке гальмування, створивши перешкоду для водія ОСОБА_1 , то дії водія ОСОБА_3 регламентувались вимогами п.10.1 та 12.9 (г) Правил дорожнього руху України у відповідності до яких перед початком зміни напрямку руху повинен був переконатись у безпеці даного маневру при цьому йому заборонялось різко гальмувати. В умовах даного варіанту водій автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України.

По іншим питанням: швидкість руху автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 , яка відповідає зафіксованому сліду гальмування довжиною 48,9 м, становить не менш ніж 84,1 км/год. Вирішити питання про величину швидкості автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 на момент зіткнення із автомобілем Opel Kadet р/н НОМЕР_3 експертним шляхом не надається можливим.

Показання водія ОСОБА_1 в частині того, що водій Opel Kadet р/н НОМЕР_3 після випередження його автопотягу виїхав на його смугу попереду за 2,8 м після випередження, не позбавлено сенсу, оскільки швидкість при випередженні мала б бути більшою за швидкість руху автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 .

Інші покази водія ОСОБА_1 носять здебільш суб`єктивний характер, а тому перевірити їх на технічну спроможність експертним шляхом не надається можливим.

Вимогами Правил дорожнього руху по дотриманню безпечної дистанції

водію автомобіля Opel Kadet р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 , який після випередження виїхав на смугу руху автомобіля Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 попереду нього на 2,8 м, з технічної точки зору не регламентовано.

В той же час, водій автомобіля Opel Kadet р/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 , випередивши автомобіль «Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 , та застосувавши гальмування, створював перешкоду для водія ОСОБА_1 , оскільки перед таким маневром водій ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.10.1 та 12.9 (г) Правил дорожнього руху України.

Водій ОСОБА_1 , при заданих в ухвалі його показах, даних про розвиток події, не мав технічної можливості шляхом екстреного гальмування уникнути зіткнення з автомобілем Opel Kadet р/н НОМЕР_3 під керування водія ОСОБА_3 .

По питанню №6, яке звучало, як - Недотримання водієм якого автомобіля, «OPEL KADET» чи «Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 технічних вимог Правил дорожнього руху стало причиною дорожньо-транспортної пригоди? Експерти надали таку відповідь: Ухвалою суду задано обставини ДТП за показами обвинуваченого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також свідка ОСОБА_5 , які мають певні розбіжності, усунути які експертним шляхом не надається можливим, у зв`язку з чим подальше дослідження проводилось по кожному з варіантів.

Варіант № 1 - по показам свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - при показах свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , водій автомобіля «Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Opel Kadet р/н НОМЕР_3 . При обставинах за показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в діях водія ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Варіант № 2 - по показам свідка ОСОБА_5 - за показами свідка ОСОБА_5 питання стосовно технічної можливості водію ОСОБА_1 уникнути зіткнення, а також здійснити оцінку його дій стосовно відповідності вимогам п.12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, експертним шляхом можливо при умові конкретизації часово-просторових даних про механізм зближення автомобілю Opel Kadet р/н НОМЕР_3 після випередження автомобіля «Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 до моменту їх зіткнення, наведених у дослідницькій частині.

Варіант № 3 - по показам обвинуваченого ОСОБА_1 - в умовах даного варіанту водій ОСОБА_1 , не мав технічної можливості шляхом екстреного гальмування уникнути зіткнення з автомобілем Opel Kadet р/н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .

З наведеного вбачається, що вказані висновки експертів мають певні протиріччя, тому у судовому засіданні в порядку передбаченому ч.4 ст.356 КПК України було допитано експерта ОСОБА_9 , який спільно з експертом ОСОБА_10 складав висновок експертів №4017-20 та повторно допитано експерта ОСОБА_8 який складав висновок №1960.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 , який спільно з експертом ОСОБА_10 складав висновок експертів №4017-20 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи по матеріалам справи №499/603/18, висновки експертизи підтримав, відповідаючи на запитання, надав покази, відповідно до яких зазначив, що висновки в експертизі викладені у декількох варіантах, оскільки вихідні дані були вказані в ухвалі суду про призначення експертизи, окрім іншого, покази свідків, які мають розбіжності, у зв`язку з чим дослідження проводилося по кожному із запропонованих варіантів розвитку подій. На думку експерта рух автопоїзда по узбіччю не стало причиною ДТП, оскільки у автопоїзда та автомобіля були технічні несправності. Також відзначив, що дії водія Opel Kadet отримали оцінку та були предметом розгляду експертизи, оскільки в ухвалі про призначення експертизи, вказано, що Opel Kadet випередив автопоїзд та сталося зіткнення. На інші питання експерт зазначив, що відповіді на них містяться у висновку експертів №4017-20.

При повторному допиті експерта ОСОБА_8 у порядку передбаченому ч.4 ст.356 КПК України, який складав висновок №1960 від 01.08.2016 року судової автотехнічної експертизи обставин наїзду автопоїзда в складі тягача Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 на автомобіль Opel Kadet р/н НОМЕР_3 , відповідаючи на питання, останній надав наступні покази, підтримуючи свої попередні покази, зауважив, що розбіжності наявні між складеним ним висновком №1960 від 01.08.2016 року та висновком експертів №4017-20 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної експертизи по матеріалам справи №499/603/18 зумовлені розбіжностями у вихідних даних, наданих для проведення експертизи. Наполягав на тій обставині, що дії водія автомобілю Opel Kadet є безпредметними, дослідженню не підлягають, оскільки в момент ДТП даний транспортний засіб стояв на узбіччі. Також відзначив, що за показами свідків та обвинуваченого наявні дві версії розвитку ситуації, яка призвела до ДТП, однак за даними варіантами розвитку обох версій автопоїзд рухався частково по узбіччю, що не призначено для руху транспортних засобів. Також пояснив, що враховуючи швидкість автомобілю Opel Kadet, який випередив автопоїзд, швидкість якого становила більше 84 км/год, автомобіль не міг виїхавши на узбіччя різко зупинитися, тому поки автомобіль Opel Kadet виконував маневри щодо випередження автопоїзда, виїзду на праву смугу руху та заїзд на узбіччя для зупинки, у водія автопоїзду було достатню часу щоб його помітити та здійснити його об`їзд, при цьому водій автопоїзду повинен був діяти у відповідності до п.12.1, 12.3 та 13.1 ПДР.

Тобто, як вбачається з їх показів, висновки експертів місять протиріччя, оскільки при проведенні експертизи №1960 експертом взято до уваги, що автомобіль Opel Kadet в момент ДТП перебував у статичному стані, а при проведенні експертизи №4017-20 взято до уваги, що автомобіль Opel Kadet випередив автопоїзд та сталося зіткнення. Разом з тим, дослідженими у судовому засідання письмовими доказами та показами обвинуваченого та свідків, однозначно встановлено, що в момент ДТП водій автомобілю Opel Kadet не застосовував екстреного гальмування при виїзді на узбіччя та в момент зіткнення перебував у нерухомому стані. Також судом бралася до уваги та обставина, що експерти надаючи висновок №4017-20 розглядали дану ДТП через призму показів свідків, надаючи варіанти відповідей по кожному з них, що зумовило відсутність об`єктивних даних щодо розвитку даної ситуації.

Водночас суд виходить з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили і переваги над іншими джерелами доказів, а навпаки підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності, з урахуванням інших досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема показів обвинуваченого і свідків, письмових доказів, у зв`язку з чим, в основу вироку суд покладає саме висновок експерта №1960, оскільки при проведені експертизи, експерт брав за основу ті вихідні дані, які в ході судового розгляду були підтвердженні іншими письмовими доказами, показами свідків та обвинуваченого в тій частині, які залишилися незмінними під час їх безпосереднього допиту в суді.

Всі вищенаведені докази, досліджені в судовому засіданні, оцінені судом як належні та допустимі, містять інформацію щодо предмету доказування у даному кримінальному провадженні.

На думку суду, виходячи з наявних у матеріалах справи даних про обставини ДТП та отриманих безпосередньо у судовому засіданні показах, при русі автопоїзду по узбіччю, автомобіль Opel Kadet не був небезпекою для його руху, а був перешкодою, яку належить було об`їхати. Час, після обгону автопоїзду та до повної зупинки автомобілю (величина якого у судовому засіданні встановлена не було через розбіжності у показах обвинуваченого та свідків) мав би значення лише в разі застосування водієм автомобілю Opel Kadet екстреного гальмування, яке в даній ситуації місця не мало, оскільки жодними доказами не підтверджено. Тому покази обвинуваченого, в частині того, що зіткнення сталося відразу після випередження автопоїзду, яким він керував автомобілем Opel Kadet не є спроможним, оскільки поки автомобіль випередив автопоїзд, виїхав на праву смугу руху, потім з`їхав на узбіччя та зупинився, тобто виконав маневри, на здійснення яких необхідний час, тому саме обвинувачений, повинен був формувати безпечну дистанцію для свого руху, оскільки мав поперед себе перешкоду. Також слід констатувати, що обвинувачений ОСОБА_1 перетнув суцільну смугу руху та здійснював керування транспортним засобом з порушенням п.34.1.1 та п.34.1.2 ПДР.

Що стосується посилання захисника обвинуваченого на недопустимість доказів, а саме висновку експерта №1960 у зв`язку з покладенням в основу експертизи вихідних даних які були взяті з пояснень ОСОБА_1 , який не мав жодного процесуального статусу та у відповідності до ст.84, ст.95 КПК України пояснення не є джерелом доказів, а також на невідповідність вказаних у висновку експерта вихідних даних дійсним обставинам пригоди, то суд вказує на таке.

Відповідно до ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння : порушення права особи на захист , отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права .Недопустимими єтакож докази,що булиотримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи положення ст.ст. 94, 95 КПК України, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Положеннями ч. 4 ст.95КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 28.01.2020, справа №359/7742/17, докази можуть визнаватися недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

З огляду на це, суд приходить до висновку, що жодної з вищезазначених обставин, передбачених ст. 87 КПК України, не констатовано та не встановлено порушень прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, дослідивши висновок експерта №1960 та вихідні дані, взяті експертом до уваги, судом встановлено, що пояснення, які надавав ОСОБА_1 та вказані у висновку експерта, бралися ним до уваги лише частково та щодо тих обставин пригоди, на які обвинувачений вказував при допиті безпосередньо у судовому засіданні. При цьому посилання захисника обвинуваченого на хибніть числових вихідних даних, покладених в основу експертизи, на думку суду не є підставою для визнання його недопустимим, оскільки з висновку №1960 вбачається, що числові вихідні дані бралися до уваги експертом лише при розрахунку величини припустимої швидкості автопоїзду, яка на думку експерта становила більше 84км/год, разом з тим, обвинувачений безпосередньо у судовому засіданні підтвердив, що рухався з приблизною швидкістю 90км/год, тому дана встановлена величина на кваліфікацію дій обвинуваченого жодним чином не впливає.

Щодо долучених до матеріалів справи письмових показів свідка ОСОБА_6 , наданих під час досудового розслідування, то суд не приймає їх до уваги, оскільки, відповідно дост.95 КПК України, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту свідком, щодо відомих йому обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. Свідок, експерт зобов`язані давати показання суду в установленому цим Кодексом порядку. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Аналіз норми статті 286КК України свідчить, що цей злочин належить до злочинів з так званим матеріальним складом. А тому ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння, є не будь-яке з порушень правил безпеки дорожнього руху, а лише ті з них, які створюють реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у частинах 1, 2 або 3 цієї статті, і отже, перебувають з ними у причинному зв`язку.

Про необхідність з`ясовувати і зазначати у вироках, чи є причинний зв`язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками, зазначено також в роз`ясненні, яке міститься у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті".

Відповідно до висновків Верховного Суду, зазначених у постанові від 10.09.2020 у справі №555/2057/18, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його чиненні.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Законодавець вимагає лише, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 перед моментом зіткнення з автомобілем Opel Kadet р/н НОМЕР_3 , керував технічно справним транспортним засобом у складі тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом «GENERAL TRAILERS PJDSA-3» д/н НОМЕР_2 перетнув суцільну смугу руху з подальшим рухом та частковим виїздом транспортного засобу за межі проїжджої частини по правій стороні за ходом руху (узбіччя), тим самим перетинаючи широку суцільну лінію, яка позначає край проїзної частини (крайова розмітка) автомобільних доріг та вулиць, межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів або велосипедної смуги. Широка суцільна лінія наноситься по краю проїжджої частини та позначає місце, де закінчується проїжджа частина автомобільної дороги. Тобто її наносять як праворуч, де вона межуватиме з узбіччям, так і зліва, де вона може межувати з розділовою смугою. Її дозволяється перетинати у разі зупинки, у тому числі вимушеної, якщо цією лінією є край проїжджої частини, суміжний з узбіччям.

У відповідності до п.2.14 ПДР водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де їх рух не заборонено, в установленому порядку відповідно до вимог цих Правил. А згідно п. 11.14 ПДР рух по узбіччю дозволяється лише на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам, якщо це не створить перешкод пішоходам.

При цьому норми ПДР є за своїм правовим змістом імперативними, при їх застосуванні використовується імперативний метод правового регулювання, який передбачає категоричну та детальну регламентацію поведінки учасниківправовихвідносин.

З наведеного можливо прийти до висновку, що рух транспортних засобів по узбіччю заборонений, таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 не виконав вимоги п.34.1.1 та п.34.1.2 ПДР, з аналізу яких вбачається, що перетинання даних смуг та рух за їх межами заборонено, окрім випадків вимушеної зупинки, тому частково рухаючись по узбіччю та усвідомлюючи неправомірність такого руху, ОСОБА_1 не врахував можливості наявності перешкод на узбіччі, не дотримався безпечного інтервалу та не вибравши безпечної швидкості руху, таким чином не вжив заходів, що виключають виникнення і розвиток аварійної ситуації, при відсутності перешкод технічного або іншого характеру, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та легковажно розраховуючи на їх відведення, допустив зіткнення передньою правою частиною тягача «VOLVO FH 12/420» д/н НОМЕР_1 із задньою лівою частиною автомобіля «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , який здійснив вимушену зупинку та знаходився на узбіччі у нерухомому стані, в подальшому внаслідок удару останнього було відкинуто в кювет за узбіччям, внаслідок чого пасажири автомобілю автомобіля «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 отримали тілесні ушкодження.

Таким чином, оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених та наведених у вироку, доведена у повному обсязі та поза розумним сумнівом та суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, так як обвинувачений ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3 б, п.12.1, п.13.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року.

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено

Обставини, які згідно з положеннями ст.66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога. Також суд враховує ту обставину, що шкода завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована.

При призначені показання суд також враховує думку потерпілої сторони, яке не наполягала на позбавлені волі обвинуваченого, досудову доповідь на обвинуваченого, відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_1 оцінюється як низький, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як низький, представник органу пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства в тому числі і окремих осіб.

Враховуючи, що обставини які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого відсутні, беручи до уваги сукупність обставин вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Однак, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, досудову доповідь, позицію сторін кримінального провадження, інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.

При вирішенні питання про доцільність позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.

Згідно з п.п. 20, 21Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 рокузазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиноюстатті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й мотиви допущених особою порушеньправил дорожнього рухуабо експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, і з огляду на ці обставини визначати доцільність застосування до обвинуваченого додаткового покарання, зокрема позбавлення права керувати транспортними засобами.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 допустив низку порушень положеньПравил дорожнього рухуУкраїни, якізнаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання в межах санкції, встановленої ч.2ст.286 КК Україниз позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. При цьому до уваги судом прийнята та обставина, що працевлаштування обвинуваченого не пов`язане з необхідністю керування транспортними засобами.

Згідно з ч.2ст.124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, на підставі чого з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню витрати на залучення експерта у розмірі 10731,34 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілою в рамках даного кримінального провадження було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, відповідно до якого просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 10377,20 грн. за витрати на лікування, 13700,00 грн. витрати на правову допомогу, 245000,00 грн. моральної шкоди та стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. При цьому позивач посилалася на вимогич.1 ст.128 КПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а сам ст.ст. 26.1, 26.2.

Також в рамках даного кримінального провадження цивільними позивачами було визнано ОСОБА_3 , який керував автомобілем «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 , неповнолітнього ОСОБА_7 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , який був пасажиром автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 та внаслідок ДТП отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та ОСОБА_4 , яка була пасажиром автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 та внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Цивільний позивач ОСОБА_3 подав цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду у розмірі 55000,00 грн. та стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду у розмірі 45155,23 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. При цьому позивач посилався на вимогич.1 ст.128 КПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільний позивач ОСОБА_11 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 подала цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, відповідно до якого просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 47500,00 грн. та стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду у розмірі 2361,70 грн. та моральну шкоду у розмірі 2500,00 грн. При цьому позивач посилався на вимогич.1 ст.128 КПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільний позивач ОСОБА_4 подала цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, відповідно до якого просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь моральну шкоду у розмірі 47500,00 грн. та стягнути з страхової компанії матеріальну шкоду у розмірі 6430,98 грн. та моральну шкоду у розмірі 2500,00 грн. При цьому позивач посилався на вимогич.1 ст.128 КПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Обвинувачений ОСОБА_1 надав до суду відзиви на вищевказані позови, які за своїм правовим обґрунтуванням є однаковими, відповідно до яких просив у задоволенні вищевказаних позовів відмовити, оскільки обвинувачений своєї провини не визнає, тому всі заявлені вимоги до нього без достатніх на те підстав.

Представник ПрАТ «УПСК» надав до суду відзиви на вищевказані позовні заяви, які за своїм правовим обґрунтуванням є однаковими, відповідно до яких просив у задоволенні вищевказаних позовів відмовити, оскільки по перше ст.128 КПК України не передбачає можливості пред`явлення цивільного позову потерпілою особою до страхової компанії, по друге проведені розрахунки заподіяної шкоди не відповідають положенням ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не підтверджено належними доказами.

Так, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В свою чергу, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

У статті 979 ЦК України зазначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.10.2015 року цивільні позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 отримали ушкодження здоров`я, а ОСОБА_12 поніс збитки у зв`язку з пошкодженням майна. Цивільні позивачі в кримінальному провадженні заявили цивільний позов до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», як до страхової компанії, з якою власником транспортного засобу, яким 23.10.2015 року керував обвинувачений ОСОБА_1 було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тобто, між цивільними позивача та обвинуваченим виникли деліктні зобов`язання із завдання шкоди внаслідок ДТП. У той же час, між власником транспортного засобу, яким 23.10.2015 року керував обвинувачений ОСОБА_1 та страховою компанією ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» існували договірні зобов`язання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілими, яким він виплачує страхові відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Положеннями ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст. 35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь цивільних позивачів шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, оскільки саме за цивільними позивача залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав (із заявою до страхової компанії чи з позовом до суду), відповідає вимогам закону.

Розраховуючи суму до стягнення по цивільному позову потерпілої ОСОБА_2 , суд виходив з такого.

Дослідженими матеріалами справи, встановлено, що відповідно до наданих копій квитанцій, ОСОБА_2 сплатила за медикаменти та медичні послуги 38453,20 грн.

З 02.03.2016 року по 01.04.2017 року ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності.

З 06.03.2017 року по 01.04.2018 року ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності.

Відповідно до угоди №67 про надання правової допомоги, додатку №1 до угоди та оригіналу квитанції до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_2 сплатила адвокату Няньчуку О.М. гонорар за надання правової допомоги у розмірі 13700,00 грн.

Враховуючи положення ст.ст. 23-26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з страхової компанії на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 50000,00 грн. матеріальної шкоди та 2500,00 грн. моральної шкоди, оскільки моральна шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не страхової суми, що є різними поняттями.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 то суд вказує, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки в позовній заяві не обґрунтовано чому саме цивільний позивач частину витрат понесених на лікування розподілив саме в такій пропорції, на відніс частину даних витрат до стягнення з ОСОБА_1 , оскільки ліміт відповідальності страхової компанії становив 100000,00 грн.

Отже, суд знаходить підстави для задоволення позову в цій частині у розмірі 13700,00 грн. витрат на правову допомогу та 200000,00 грн. моральної шкоди, при цьому судом взято до уваги, що потерпіла внаслідок ДТП отримала травми, які призвели до невідворотних змін у її здоров`ї та житті, що виразилося в отримані нею групи інвалідності.

Розраховуючи суму до стягнення по цивільному позову ОСОБА_3 , суд виходив з такого.

Дослідженими матеріалами справи, встановлено, що відповідно до копії заключення №371/18 від 21.03.2018 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю «Opel Kadet» д/н НОМЕР_3 становить 40155,23 грн.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордеру, ОСОБА_3 сплатив за проведення експертного дослідження 2500,00 грн.

Враховуючи положення ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з страхової компанії на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 42655,23 грн. матеріальної шкоди, оскільки належних доказів на понесення витрат на перевезення дружини у розмірі 2500,00 грн. не надано. При цьому суд відмовляє у задоволенні позовний вимог до страхової компанії про стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не майну.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 то суд вказує, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки в позовній заяві не обґрунтовано саме заявлену суму до стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 55000,00 грн.

Отже, суд знаходить підстави для задоволення позову в цій частині у розмірі 25000,00 грн. моральної шкоди.

Розраховуючи суму до стягнення по цивільному позову ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 , суд виходив з такого.

Дослідженими матеріалами справи, встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_7 .

Відповідно до наданих копій квитанцій, витрати на лікування ОСОБА_13 складають 2361,70 грн.

Враховуючи положення ст. 23-26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з страхової компанії на користь ОСОБА_2 , як законному представнику неповнолітнього підлягає стягненню 2361,70 грн. матеріальної шкоди та 118,10 грн. моральної шкоди, оскільки моральна шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не страхової суми, що є різними поняттями.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_1 то суд вказує, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки в позовній заяві не обґрунтовано саме заявлену суму до стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 47500,00 грн.

Отже, суд знаходить підстави для задоволення позову в цій частині у розмірі 25000,00 грн. моральної шкоди.

Розраховуючи суму до стягнення по цивільному позову ОСОБА_4 суд виходив з такого.

Відповідно до наданих копій квитанцій, витрати на лікування ОСОБА_4 складають 6430,98 грн.

Враховуючи положення ст. 23-26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з страхової компанії на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 6430,98 грн. матеріальної шкоди та 321,50 грн. моральної шкоди, оскільки моральна шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а не страхової суми, що є різними поняттями.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 то суд вказує, що вони підлягають задоволенню частково, оскільки в позовній заяві не обґрунтовано саме заявлену суму до стягнення на відшкодування моральної шкоди у розмірі 47500,00 грн.

Отже, суд знаходить підстави для задоволення позову в цій частині у розмірі 30000,00 грн. моральної шкоди.

Визначаючи суму моральної шкоди до стягнення, судом враховувалося, що відповідно до ст.1167ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Статтею 23ЦК передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Вирішуючи питання щодо розміру стягнення з обвинуваченого на користь цивільних позивачів морального відшкодування, суд враховує, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого, які призвели до отримання різних ступенів важкості телісних ушкоджень цивільними позивачами, останнім заподіяно моральну шкоду, а наслідки для них є психотравмуючими та обумовили порушення психоемоційної та соціальної сфер існування. Суд врахував, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого цивільні позивачі перенесли душевні страждання, пережили емоційний стрес.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки передбачені п.1,2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) та моральну шкоду у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200000,00 грн. (двісті тисяч гривень) та 13700,00 грн. (тринадцять тисяч сімсот гривень) витрат на правову допомогу.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 42655,23 грн. (сорок дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень 23 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень)

Цивільний позов ОСОБА_2 , яка дії від імені неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2361,70 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна гривня 70 коп.) та моральну шкоду у розмірі 118,10 грн.(сто вісімнадцять гривень 10 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень)

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська Пожежно-Страхова Компанія» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 6430,98 грн. (шість тисяч чотириста тридцять гривень 98 коп.) та моральну шкоду у розмірі 321,50 грн. (триста двадцять одна гривня 50 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.(тридцять тисяч гривень)

Речові докази: автопоїзд у складі тягача Volvo FH 12.420 p/н НОМЕР_1 і напівпричепа GENERAL TRAILERS PJDSA-3 р/н НОМЕР_2 на автомобіль Opel Kadet р/н НОМЕР_3 вважати повернутими відповідно до зберігальних розписок.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 10731,34 грн.

Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його оголошення вручити сторонам по справі.

Суддя І. В. Погорєлов