Решение № 104888708, 22.06.2022, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с. 512/300/22

Провадження № 2/512/148/22

"22" червня 2022 р. смт. Саврань

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Савранський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Брюховецького О.Ю.,

за участю секретаря Шаповал Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом адвоката Боденка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

19.05.2022 до суду надійшов цивільний позов адвоката Боденка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у якому просив суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 41986 від 17.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в загальному розмірі 33 730,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 000,00 грн.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.09.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качуркою В.В. було відкрите виконавче провадження № 66808709.

Підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис № 41986, виданий 17.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 33730,00 грн.

Позивач не погоджується із даним виконавчим написом, вважає що він є незаконним та відповідно, таким що не підлягає виконанню, оскільки ТОВ «Фінансовою Компанією «Кредит-Капітал» не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача. При вчиненні спірного виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.09.1999, якою затверджено перелік документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку.

Заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі є спірною, а для одержання виконавчого напису не було надано оригінал кредитного договору, який нотаріально посвідчений.

Враховуючи наведене, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Разом з цивільним позовом від адвоката Боденка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 41986 від 17.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в загальному розмірі 33 730,00 грн.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 23.05.2022 зупинене стягнення на підставі виконавчого напису № 41986 від 17.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в загальному розмірі 33 730,00 грн., яке здійснюється в межах виконавчого провадження № 66808709 від 13.09.2021 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Качуркою В`ячеславом Вікторовичем до набрання законної сили судовим рішенням по справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 24.05.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін 22.06.2022; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича документи, на підставі яких нотаріусом було вчинено виконавчий напис № 41986 від 17.05.2021, у тому числі ті, що встановлюють заборгованість (кредитний договір), підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення зобов`язання (вимоги Банку до боржника, повідомлення про їх вручення, виписка з рахунку, меморіальні ордери, розрахунок заборгованості, тощо), а також витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича матеріали виконавчого провадження № 66808709.

31.05.2022 від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича, на виконання ухвали Савранського районного суду Одеської області від 24.05.2022 до суду надійшли матеріали виконавчого провадження № 66808709 (а.с.32-55).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Боденко Д.О. не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (а.с.30). Крім того, в позовній заяві адвокат Боденко Д.О. просив провести розгляд справи без повідомлення сторін за наявними у справі документами.

В судове засідання представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 58).

Із заявами, клопотаннями, у тому числі про відкладення розгляду справи, відповідач не звертався.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, однак поштове відправлення адресоване йому повернулось на адресу суду з довідкою Укрпошти, з якої вбачається, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.57).

Третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруприватний виконавецьвиконавчого округуОдеської областіКачурка В`ячеславВікторович всудове засіданняне з`явився,про часта місцерозгляду справибув повідомленийналежним чиномта своєчасно(а.с.56).

Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».

Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача та третіх осіб про розгляд справи та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 26.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна»» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2978233, згідно з яким останній отримав кредит у сумі 10 000,00 грн, строком на 30 днів, зі сплатою нарахованих процентів у сумі 5700,00 грн (а.с.7-10).

17.05.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 41986, яким стягнув з позивача ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти у сумі 33730 грн 00 коп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», якому Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги № ККАУ -21042021 від 21.04.2021за кредитним договором №2978233 від 26.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна»» та ОСОБА_1 (а.с. 11, 42).

Постановоюприватного виконавця виконавчогоокругу Одеської області Качуркою В.В. від 13.09.2021на підставі вищевказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 66808709 (а.с. 12, 43).

Отже, суд встановив, що між сторонами виник спір з приводу правомірності вчинення 17.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 41986, про стягнення із позивача ОСОБА_1 грошових коштів на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 2978233 від 26.09.2020.

З наявного в матеріалах справи договору про надання споживчого кредиту від 29.09.2020 № 2978233 вбачається, що він не є нотаріально посвідченим договором (а.с. 7-10, 34-40).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вказані положення закону кореспондуються з вимогами пункту 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а лише їх конкретизує.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, із моменту прийняття цієї постанови і до 10 грудня 2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно (п. 1 Переліку).

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями (п. 2 Переліку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до положень пункту 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постанові від 27 березня 2019 року в справі №137/1666/16-ц.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду в справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) зазначив, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідач своїм правом подати докази розпорядився на свій розсуд, зокрема не подав суду належних та допустимих доказів того, що позивач був сповіщений про намір вчинення виконавчого напису, що у відповідача на момент його вчинення існувало право на стягнення заборгованості, і що виконавчий напис вчинено на підставі первинних документів, які підтверджують заявлену до стягненню суму заборгованості. Будь-якої інформації щодо укладення договору між сторонами суду не надано, договору про відступлення право вимоги не додано.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 17.05.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 41986 таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, інші аргументи та доводи сторін специфічними, доречними, важливими та суттєвими не являються і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Крім того, у позовній заяві представник позивача адвокат Боденко Д.О. просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 5000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат позивача на правову допомогу представником позивача разом з позовною заявою надано суду копію Договору про надання професійної правової допомоги від 25.11.2021, детальний опис робіт виконаних адвокатом Боденком Д.О. від 28.11.2021, акт прийому-передачі наданих послуг від 28.11.2021 (а.с.17-19).

За змістом частин першої шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України закріплено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи положення статей 137 та 141 ЦПК України, сторона має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката за умови подання нею до суду заяви про відшкодування таких судових витрат, яка подана до судових дебатів у справі, подання доказів таких витрат (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснені ним витрати, необхідних для надання правничої допомоги, тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у справі.

Як вбачається із попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді, наведеного у позовній заяві, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становить 5 000,00 грн.

Докази понесених судових витрат на правничу допомогу подано стороною позивача у строк, передбачений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Водночас, суд зауважує, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у зв`язку з їхньою неспівмірністю, стороною відповідача подано не було, а відповідною нормою ЦПК України не передбачено зменшення такого розміру судом за відсутності відповідного клопотання.

Відтак, суд вважає, що вимога про стягнення із відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 судових витрат, зокрема, по оплаті послуг за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 5 000,00 грн 00 коп, є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, а, отже, є такою, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що при подачі позову, позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, у порядку статті 141 ЦПК України, у зв`язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір у розмірі 1488 грн 60 коп (992 грн 40 коп за позовну вимогу немайнового характеру та 496 грн 20 коп за заяву про забезпечення позову) слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 Цивільного кодексу України, статтями 87 Закону України «Про нотаріат», статтями 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Цивільний позовадвоката Боденка Дмитра Олександровича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Качурка В`ячеслав Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 41986 від 17.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в загальному розмірі 33 730,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корп. №28, код ЄДРПОУ - 35234236) на користь держави судовий збір, який мав бути сплачений позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою, що становить 1 488 (тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп на розрахунковий рахунок № UА908999980313111256000026001, КЕКД - 22030106, отримувач - ГУК у м.Києві /м.Київ/, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 37993783.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корп. №28, код ЄДРПОУ - 35234236) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: О.Ю. Брюховецький