Решение № 104852774, 21.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7382/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Івано Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: 81070, Львівська область, смт. Івано-Франкове, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 34106981), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва;

зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення;

зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва та прийняти відповідне рішення;

зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.10.2021 він подав до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для ведення індивідуального садівництва на території Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області. До вказаних вище заяв додав: копії паспорта та ідентифікаційного номеру; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Проте, на неодноразові звернення позивача відповідач повідомляв про неможливість розглянути дане питання на попередніх сесіях та їх розгляд на найближчих, а листами вих№04-07/592 від 21.02.2022 та №04/07-593 від 21.02.2022 відповідач повідомив про те, що заяви були розглянуті на сесії 25.01.2022, проте, за результатами голосування рішення не прийнято. Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки за наслідком розгляду поданих ним заяв відповідач повинен був прийняти вмотивоване рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови у визначений законом строк. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач протиправно не прийняв рішення за наслідком розгляду поданих позивачем заяв.

Позивач також зазначає, що ст.118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки, які в спірному випадку відсутні, а тому просить зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяви позивача та прийняти відповідні рішення. При цьому, покликається на те, що у спірних правовідносинах в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій розглянути заяву позивача у встановленому законодавством порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства прийняти рішення про задоволення заяви.

Ухвалою суду від 16.05.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.06.2022, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та просить в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що своєчасний розгляд заяв позивача був неможливий через відсутність кворуму, а тому такі були в порядку черговості розглянуті на сесії 25.01.2022, про що позивача було повідомлено. Відповідач зазначає, що під час голосування депутати Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області не проголосували за надання позивачу права на розроблення проектів землеустрою на бажані позивачем земельні ділянки. Таку позицію відповідач обгрунтовує тим, що бажане місце розташування земельних ділянок, на які претендує позивач, знаходиться на території сільського стадіону, на якому проводять футбольні матчі, а тому надання такої земельної ділянки позивачу суперечитиме інтересам громаді. Разом з тим, враховуючи відсутність сформованої земельної ділянки на вказаному розташуванні у відповідача не було правових підстав для підготовки проектів рішення про відмову в наданні дозволу позивачу, відповідно на розгляд сесії було підготовлено проекти рішення про надання такого дозволу, за яке депутати не проголосували. Відповідач також зазначає, що не відмовляється від надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельні ділянки для позивача, проте в іншому місці і після закінчення воєнного стану.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. Суд на підставі частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позо;вні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 відповідно до посвідчення НОМЕР_2 від 05.08.2015 є учасником бойових дій.

22.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області із заявою від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,27 га та заявою від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га.

До клопотання позивач долучив наступні документи: копії документів, що посвідчує особу; копії документів про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів; графічні матеріали, на яких зазначені бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

На запит ОСОБА_1 від 17.01.2022 щодо стану та результатів розгляду вищезазначених заяв листами за №04-07/167 та №04-07/168 від 24.01.2022 Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомила, що заяви ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 та від 22.10.2021 №1001/02-16 будуть розглянуті на черговій сесії Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із запитами про розгляд поданих ним заяв. Листами вих№04-07/592 від 21.02.2022 та №04/07-593 від 21.02.2022 Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомила позивача про те, що заяви від 22.10.2021 №1000/02-16 та від 22.10.2021 №1001/02-16 були розглянуті на ХХ-ій сесії УІІІ скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області 25.01.2022, проте, за результатами голосування рішення не прийнято.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення щодо поданмх ним заяв за наслідками їх розгляду, звернувся з вказаним позовом до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною закону. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом на підставі ст.146 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст.25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до пунктів а та б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Згідно з абз.1 ч.1 та ч.2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в ч.3 ст.116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною 1 ст.122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Отже, саме до повноважень Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області належить розгляд питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо бажаної для позивача земельної ділянки.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 Земельного кодексу України органи приймають відповідне рішення.

Водночас, як убачається зі змісту ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, законодавцем встановлено обов`язок суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання у місячний строк і прийняти одне з відповідних рішень: про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, в даному випадку в межах цієї спірної ситуації відповідач мав обов`язок здійснити розгляд клопотання позивача в місячний строк та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, передбачене ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Суд встановив, що позивач звернувся із заявами від 22.10.2021 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,27 га щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га..

Проте, Івано-Франківська селищна рада Яворівського району Львівської області повідомила позивача про те, що заяви від 22.10.2021 №1000/02-16 та від 22.10.2021 №1001/02-16 були розглянуті на ХХ-ій сесії УІІІ скликання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області 25.01.2022, але за результатами голосування рішення не прийняті. Про даний факт позивача повідомлено листами вих№04-07/592 від 21.02.2022 та №04/07-593 від 21.02.2022, тобто без прийняття рішення у відповідності вищевказаних норм.

Станом на час подання позивачем цього позову до суду, рішення відповідача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою чи відмову у наданні такої згоди не прийнято, що не заперечується і відповідачем. У вілзиві на позов відповідач обгрунтовує підстави відмови позивачу в наданні земельних ділянок, проте, доказів прийняття такого рішення відповідачем не подано.

При вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі №342/157/17.

В даному ж випадку, враховуючи, що відповідач отримавши заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, не розглянув їх у строки, встановлені ч. 7 ст. 118 ЗК України, не прийняв жодного відповідного рішення за наслідками розгляду таких заяв, не надав суду доказів на спростування цього, тому суд дійшов висновку, що дані обставини підтверджують доводи позивача щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , то суд зазначає наступне.

Вирішення питань щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до виключної компетенції відповідача та не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак суд не повноважний перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язувати його невідкладно приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надають відповідачу повноваження на вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких може бути прийняте рішення про відмову. Згідно з п.34 ч.1 ст. 26 вищезгаданого Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13 січня 2022 року у справі № 200/13539/19-а та від 17 лютого 2022 року у справі №560/1651/20.

З наведеного обираючи належний спосіб захисту порушеного права суд, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.

Щодо зобов`язання Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме рішення суду у цій справі не буде виконано відповідачем, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Суд також враховує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється".

З цих підстав вимога позивача подати звіт про виконання рішення суду у строк - один місяць з дня набрання чинності рішенням суду не підлягає задоволенню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вказаних правових позицій Верховного Суду та обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень вчинив протиправну бездіяльність неприйнявши рішення за заявою позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає частковому задоволенню. При цьому, потрібно враховувати, що надання дозволу на розробку проекту у випадку наявності для цього законних підстав, можливе лише після закінчення воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у справі не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Івано Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (місцезнаходження: 81070, Львівська область, смт. Івано-Франкове, пл. Ринок, 1 код ЄДРПОУ: 34106981) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та заявою ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.

Зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1000/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з врахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Зобов`язати Івано-Франківську селищну раду Яворівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.10.2021 №1001/02-16 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва із прийняттям рішення відповідно до ст.ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з врахуванням вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.