Постановление суда № 104852767, 20.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16835/21

У Х В А Л А

з питань встановлення судового контролю

за виконанням рішення суду

20 червня 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/16835/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

06.06.2022 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/16835/21. Заява обґрунтована наступним. Рішенням відповідача №12619/І-1300-21 від 21.02.2022 позивачу відмовлено у перерахунку та поновленні виплати пенсії за віком. Зазначене рішення окремою ухвалою суду від 21.03.2022 визнано протиправним та зобов`язано відповідача вжити заходів, що забезпечать належне та повне виконання рішення від 21.12.2021 у справі №380/16835/21. Рішенням відповідача від 25.04.2022 № 12619/I-1300-21 позивачу відмовлено у перерахунку та поновленні виплати пенсії. На переконання заявника, усі зазначені рішення відповідача прийнято без врахування правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відтак, вважає, що судове рішення у справі належним чином не виконане, тому існує необхідність для встановлення судового контролю за виконанням такого.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю у поданому ними письмовому запереченні від 31.05.2022, зареєстрованому в канцелярії суду 06.06.2022 № 38980. Відповідач зазначає, що позивачем не наведено доказів, що Головне управління ухиляється чи створює перешкоди щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в даній справі, адже Головним управлінням вжито заходів щодо належного виконання рішення суду, зокрема з урахуванням висновків викладених у рішенні від 21.12.2021 та окремій ухвалі від 21.03.2022. Тому вважають, що відсутні підстави для встановлення судового контролю.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, виходить з наступного.

За змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних засад/принципів адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 ст. 370 КАС України визначено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/16835/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо розгляду заяви від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву від 26.08.2021 про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі № 380/16835/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про поновлення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої прийнято рішення про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №12619/І-1300-21 від 21.02.2022.

Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у поновленні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №12619/І-13000-21 від 21.02.2021. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вжити заходів, що забезпечать належне та повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 у справі №380/16835/21. Про вжиття відповідних заходів щодо виконання вказаної ухвали повідомити суд не пізніше тридцяти днів після надходження окремої ухвали.

03.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області надано суду інформацію щодо вжитих заходів на виконання вимог окремої ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2021.

З наведеного бачимо вчинення судом процесуальних дій з метою зобов`язання відповідача належним чином виконати рішення суду, а саме у спосіб визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Притім, окрема ухвала суду постановлена в порядку судового контролю за реалізацією судового рішення не стала вагомим важелем впливу на відповідача (суб`єкта владних повноважень), який не виконує судове рішення з підстав, які наводить у інформації щодо вжитих заходів на виконання вимог окремої ухвали.

Щодо встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, то судом відмовлено у встановленні такого контролю ухвалою суду від 14.02.2022 та ухвалою суду від 24.02.2022, яка постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 залишена без змін.

У зазначеній постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2022 у справі № 380/16835/21 колегія суддів відмітила наступне: «Разом з тим, як правильно враховано судом першої інстанції, позивач не звертався до виконавчої служби із заявою про прийняття на виконання виконавчого листа, що свідчить про те, що позивач не вжив всіх можливих дій для звернення рішення суду, прийнятого в його користь, до примусового виконання. Оскільки, позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання постанови суду.».

Також варто окремо зазначити, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив заявник, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов`язання суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, важливо вкотре наголосити, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 та ч. 2 ст. 370 КАС України).

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч. 1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З наведених вище норм Закону України «Про виконавче провадження» бачимо, що державний виконавець має монополію на виконання судового рішення, адже Закон наділяє його під час виконання судових рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.

У той же час з матеріалів справи судом встановлено, що позивач не реалізовує своє право на звернення до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду у справі № 380/16835/21. Тому суд наголошує, що виконання рішення суду також залежить і від дій позивача, спрямованих на його виконання.

Отже, заявником не зазначено, а судом не встановлено в цій справі того, що у загальному порядку виконання судового рішення, яке забезпечується насамперед через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», ним вживалися всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.

До такого ж висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.05.2022 у цій же справі № 380/16835/21 при апеляційному перегляді ухвали суду від 24.02.2022 про відмову у встановленні судового контролю.

А тому, суд вважає, що заявником у поданій заяві не наведено належного обґрунтування про необхідність застосування судом заходів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.

З огляду на вищенаведені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №380/16835/21.

Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/16835/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвалу може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України, з урахуванням строків, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Суддя Сидор Н.Т.