Решение № 104852649, 13.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5746/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засіданняМаксимович А.Я.,

представника позивача Шокала В.С.,

представника відповідача Рак З.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2021/900054/2 від 21.12.2021.

Ухвалою від 04.04.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не надав відповіді на заяву позивача, подану в порядку статті 55 Митного кодексу України, а тому вважається, що декларантом правильно визначено митну вартість і відмова у визнанні заявленої митної вартості не може братися до уваги, оскільки митницею пропущено строки розгляду такої заяви. З цієї підстави, на думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів має бути скасоване.

Позивач вважає, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів. Відповідач витребував всі документи, визначені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України та не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Попри це, позивач надав такі документи до заяви за статтею 55 Митного кодексу України, однак відповідач не змінив (не скасував) оскарженого рішення.

Відповідач здійснив коригування безпідставно та вибірково, обираючи вартість за одиницю товару значно вищу, ніж у базах митниці. Крім цього, в оскарженому рішенні зазначено лише номер і дату митних декларацій, які слугували джерелом інформації для коригування митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних товарів.

25.04.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено і в рішенні про коригування митної вартості. Вся переписка між митницею і декларантом відбувалася в електронній системі. Представник відповідача вважає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті. Оскаржене рішення заповнене у відповідності до положень чинного законодавства.

25.04.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач посилається на положення актів, які не є нормативно-правовими, оскільки не пройшли реєстрації у Міністерстві юстиції України. Документи, які згадує відповідач в оскарженому рішенні та відзиві заборонено вимагати у декларанта. Решта аргументів відповідають аргументам, викладеним у позовній заяві.

28.04.2022 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що 25.01.2022 відповідач надав відповідь на заяву позивача та зазначив, що у надісланих додаткових документах не усунуто та роз`яснено розбіжності, виявлені під час митного оформлення товару.

У письмових поясненнях від 28.04.2022 представник позивача вказав, що така відповідь митного органу не надходила на адресу позивача. Крім цього, невідомо чи у такому листі направлялась саме відповідь на заяву позивача.

У запереченнях від 02.05.2022 представник відповідача вказав, що підтвердженням надсилання відповіді на заяву позивача є копія списку згрупованих поштових відправлень від 26.01.2022 № 19 та копія реєстру №1721.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.12.2021 позивач подав до митного оформлення електронну митну декларацію UA209170/2021/101690.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант подав до митного органу, зокрема:

- специфікацію від 14.12.2021 № 1021711057;

- рахунок-фактура (інвойс, декларація про походження товару) 1021711057 від 14.12.2021;

- автотранспортну накладну (CMR) 1021711057 від 14.12.2021;

- банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) від 14.12.2021 №20;

- банківський платіжний документ (платіжне доручення) від 14.12.2021 №20JBKLLC;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 814 від 14.12.2021;

- довідку про транспортні витрати від 14.12.2021 №8;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.01.2021 №1 зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.11.2020 UA02/11/2020;

- договір на транспортне обслуговування від 10.06.2021 №10/06;

- замовлення 14/12 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 14.12.2021;

- митну декларацію країни відправлення 21PL391010Е3074419 від 14.12.2021.

Відповідач надіслав декларанту повідомлення про надання додаткових документів.

Декларант надав відповідачу повідомлення про неможливість подання інших документів.

21.12.2021 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900054/2 (далі оскаржене рішення).

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Суд встановив, що позивач подав до митного оформлення електронну митну декларацію UA209170/2021/101690, до якої для підтвердження заявленої митної вартості долучив, зокрема:

- специфікацію від 14.12.2021 № 1021711057;

- рахунок-фактура (інвойс, декларація про походження товару) 1021711057 від 14.12.2021;

- автотранспортну накладну (CMR) 1021711057 від 14.12.2021;

- банківський платіжний документ (платіжне доручення в іноземній валюті) від 14.12.2021 №20;

- банківський платіжний документ (платіжне доручення) від 14.12.2021 №20JBKLLC;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 814 від 14.12.2021;

- довідку про транспортні витрати від 14.12.2021 №8;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.01.2021 №1 зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.11.2020 UA02/11/2020;

- договір на транспортне обслуговування від 10.06.2021 №10/06;

- замовлення 14/12 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 14.12.2021;

- митну декларацію країни відправлення 21PL391010Е3074419 від 14.12.2021.

Суд зазначає, що у рахунку-фактурі 1021711057 від 14.12.2021 (арк. справи 21-27, том 2) вказано суму до сплати 21666,13 Євро, натомість позивач здійснив оплату у розмірі 21659,03 Євро, що підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2021 №20.

Окрім того, у пунктах 2.1, 2.2 контракту постачання від 02.11.2020 №UA02/11/2020 зазначено, що кожне постачання Виробів буде реалізовано на умовах окремої заявки, заповненої за допомогою електронної системи замовлень. Підтвердженням Замовлення (частини Замовлення) є складання Продавцем фактури-проформи для Покупця із зазначенням остаточної ціни Виробів. Натомість, як зазначив відповідач, позивач не надав до митного оформлення фактури-проформи та заявки.

Відповідно до пункту 3.1 контракту постачання від 02.11.2020 №UA02/11/2020 у ціну товару включено вартість упаковки, маркування та навантаження на складі продавця. Попри це, позивач не надав до митного оформлення документів щодо підтвердження цієї складової вартості товару.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що наданий «прайс лист» виданий для ФОП ОСОБА_2 містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції, оскільки суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців, позаяк такий висновок відповідача щодо змісту прайс-листа не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Отже, суд погоджується із позицією відповідача в цій частині про те, що позивач подав до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості документи (рахунок-фактура та платіжне доручення), які містять очевидні розбіжності, а також не додав фактури-проформи, заявки та документі щодо підтвердження вартості упаковки, маркування та навантаження на складі продавця.

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

З аналізу положень МК України можна дійти висновку про те, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 16.04.2019 у справі №804/16271/15, від 15.05.2018 № 809/1260/17.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявні розбіжності у поданих позивачем документах щодо заявленої митної вартості товару, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Водночас суд акцентує увагу на тому, що положення МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Суд встановив, що відповідач надіслав декларанту повідомлення наступного змісту:

«Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару: - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або Інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару».

Тобто, відповідно до змісту вказаного повідомлення відповідач не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, натомість зазначив перелік документів, який передбачений статтею 53 МК України, без конкретизації як ці документи можуть підтвердити ті чи інші складові митної вартості. Більше того, про недоліки у поданих позивачем до митного оформлення документах відповідач вказав лише в оскарженому рішенні.

Як вбачається з оскарженого рішення, підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості митний орган, з посиланням на пункт 2 частини шостої статті 54 МК України, вказав ненадання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 вказаного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд вважає, що відмова у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з ненаданням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 вказаного Кодексу, є правомірною за умови зазначення у вимозі про надання додаткових документів які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та які додаткові документи можуть підтвердити такі відомості.

Натомість митний орган, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище, що позбавило останнього можливості усунути недоліки у поданих документах.

Надаючи оцінку аргументам позивача в частині необґрунтованого визначення відповідачем в оскарженому рішенні митної вартості товару, суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за № № 1, 6 за резервним методом та товару за № 5 за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів слугували митні декларації від 21.10.2021 №UA209170/2021/83443, від 13.12.2021 №UA205140/2021/108038, від 27.09.2021 № UA209140/2021/99236.

Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; резервним), що свідчить про порушення вимог МК України в частині коригування митної вартості товару.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність оскарженого рішення критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на висновок суду про протиправність оскарженого рішення, суд не надає оцінки доводам позивача про неврахування митним органом поданої заяви в порядку статті 55 МК України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн, сплачений згідно з квитанцією від 22.02.2022 №1014.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.12.2021 № UA209000/2021/900054/2.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 20 червня 2022 року.

Суддя Мричко Н.І.