Решение № 104833451, 07.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2022 року

справа №380/18564/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гулій М.Р.,

за участю:

представника позивача Бабій І.М., згідно договору,

представника відповідача Риб`як В.О., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі Львівська митниця, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці Державної митної служби України Іллі Ніжнікова № 489-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 19.10.2021 року;

-поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Держмитслужби;

- стягнути з Львівської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2015 року працює в митних органах України. 29.06.2021 між позивачем та Львівською митницею укладено контракт №523 про проходження державної служби на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. 19.10.2021 начальником Львівської митниці Державної митної служби України видано наказ №489-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Позивач вважає такий наказ начальника Львівської митниці незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх обставин. Як зазначено в оскаржуваному наказі, позивача звільнено за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 від 24.09.2021, яким нібито виявлено невиконання ОСОБА_1 завдання №2, визначеного п. 5 Контракту про проходження державної служби від 29.06.2021 №523, та недосягнення ключових показників даних завдань, а саме: ОСОБА_1 в період з 01.07.2021 по 06.09.2021 не забезпечено проведення якісно та у повній мірі заходів митного контролю щодо транспортних засобів із реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , невиконання п. 10 контракту та п.п. 5, 9 Завдань на випробувальний термін державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Барановського Н.А., затверджених 29.06.2021 в.о. начальника Львівської митниці Нижніковим І.М., встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, що полягає в неуспішному проходженні в установленому порядку перевірки на доброчесність, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87, ст. 881 Закону України «Про державну службу» та п.п. 21 та 22 Контракту про проходження державної служби від 29.06.2021 №523. Позивач зазначає, що підставою для припинення державної служби за результатами випробування може бути тільки невідповідність державного службовця посаді, на яку він прийнятий. Фактичними підставами для звільнення стало непроходження у встановленому порядку перевірки на доброчесність. Позивач не погоджується з такими твердженнями, адже відповідачем не було встановлено жодних фактів невідповідності витрат, майна, способу життя, неетичної поведінки чи фактів притягнення до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність. Крім того, не відповідає дійсності твердження відповідача, що в період з 01.07.2021 по 06.09.2021 позивачем не забезпечено проведення якісно та в повній мірі заходів митного контролю щодо транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , адже позивачем виконано всі необхідні митні формальності по даних транспортних засобах. Позивач зазначає, що ним у повному об`ємі виконані п.п. 5, 9 Завдання на випробувальний термін державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Барановського Н.А., затверджених 29.06.2021 в.о. начальника Львівської митниці Нижніковим І.М.. За таких обставин позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 01.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач позову не визнав. 25.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №87070). Відповідач зазначає, що на виконання наказу Державної митної служби України від 14.07.2021 №530 «Про здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби» ОСОБА_1 19.07.2021 заповнено анкету доброчесності та передано у відділ внутрішньої безпеки Львівської митниці для подальших контрольних заходів. Комісією з контролю за дотриманням посадовими особами Львівської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби, утвореною наказом Львівської митниці від 04.08.2021 №12, на підставі доповідної записки начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Ю.Пшеничного від 23.07.2021 №0025/7.4-25 розглянуто матеріали контрольних заходів стосовно державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_1 за фактами, викладеними у вказаній вище доповідній записці та встановлено, що 04.09.2021 позивачем здійснювались митні формальності щодо пропуску на митну територію України транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 . Під час виконання митних формальностей АСУР додаткових форм митного контролю не згенерував. За результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску вказаного транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалось фотографування транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 , однак додаткові форми митного контролю до Переліку Митних формальностей (вкладка «митні процедури») ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМ «Інспектор», зокрема за кодом 911- «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» та результати виконання, не додавались, чи порушено вимоги п.п. 1, 3, 9, 10 розділу 7 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Мінфіну від 31.07.2015 №684 та п. 2.8.1 розділу ІІ Методичних рекомендації щодо порядку внесення інформації до окремих функціональних модулів Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.01.2019 №78. Фотографії в ФМ «Журнал пропуску» АСМО «Інспектор» не прикріплено, що свідчить про недотримання вимог п. 26 Порядку здійснення фото, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №370. Також за результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску 04.09.2021 транспортного засобу із реєстраційним номером НОМЕР_2 на митну територію України, встановлено, що цей транспортний засіб виїхав від павільйону митного контролю (з місця здійснення митних формальностей) до моменту внесення в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» про завершення його митного оформлення. Зокрема, завершення митного оформлення транспортного засобу НОМЕР_2 згідно інформації, наявної в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» відбувалось 04.09.2021 о 11:31, а виїзд від павільйону митного контролю 04.09.2021 о 10:51 (на 40 хв. швидше), що свідчить про несвоєчасне внесення інформації про завершення митного контролю до ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», а відтак, про неналежне виконання вимог п. 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2021 №451. Зазначає, що позивачем здійснено цифрову фотозйомку транспортного засобу (це підтверджує і сам позивач у своєму поясненні від 08.09.2021), однак інформації про форму митного контролю за кодом 911-1 «Забезпечення ідентифікації та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» та результати її виконання до Переліку митних формальностей (вкладка «митні процедури») ФМ «Журнал пункту пропуску АСМО «Інспектор» ним не внесено, чим не дотримано вимог п.п. 1, 3, 9, 10 розділу 7 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Мінфіну від 31.07.2015 №684 та п. 2.8.1.розділу ІІ Методичних рекомендації щодо порядку внесення інформації до окремих функціональних модулів Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» (АСМО), затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.01.2019 №78. Також позивачем не прикріплено фотографії в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», що свідчить про недотримання ним вимог пункту 26 Порядку здійснення фото, відео фіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами. Зазначені дії вказують на невиконання ОСОБА_1 основних посадових обов`язків, передбачених п.п. 3.1. та 3.2 його посадової інструкції. Відтак, відповідач вказує, що під час здійснення службової діяльності ОСОБА_1 допущено невиконання обов`язків державного службовця , визначених ст. 8 Закону України «Про державну службу», п. 3.6. розділу 3 «Етичні норми працівників Держмитслужби» Кодексу етичної поведінки працівників Державної митної служби України, затвердженого Наказом Державної митної служби України №668 від 02.09.2021, положення п. 10 Контракту про проходження державної служби №523 від 29.06.2021 та завдань визначених п. 9 Завдань на випробувальний термін, затверджених 29.06.2021 в.о. начальника Львівської митниці І.Ніжніковим. Вказане свідчить про недоброчесну поведінку, яка проявляється у неспроможності дотримуватись спеціальних вимог порядності, чесності, справедливості, підзвітності, а також у невідповідальності посадової особи Держмитслужби.

31.01.2022 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №8602). Зазначає, що наказом Галицької митниці ДФС від 21.04.2021 №167 «Щодо посилення заходів митного контролю» зобов`язано керівників митних постів «Рава-Руська», «Яворів», «Мостиська», «Смільниця», «Грушів», «Угринів» під особисту відповідальність забезпечити: 1.1. здійснення фотографування вантажних відсіків транспортних засобів загальною вагою до 3,5 тон включно та понад 3,5 тонн, які переміщуються порожніми через митний пост у напрямку «в`їзд» в Україну з відображенням цієї інформації у відповідних модулях АСМО «Інспектор». У матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було забезпечено технічними засобами для здійснення цифрової фотозйомки, які він зобов`язаний був застосувати, однак не застосував. Також зазначає, що система ризику на проведення фотографування не спрацювала, а, відтак, у позивача не було підстав для додаткових форм контролю, що свідчить про виконання вимог чинного митного законодавства щодо митного контролю та вказівок, визначених в системі АСМО «Інспектор».

Протокольною ухвалою суду від 31.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з витягу з наказу Львівської митниці По особовому складу від 29.06.2021 №22-о позивача призначено з 01.07.2021 на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з посадовим окладом згідно з штатним розписом митниці в розмірі 6345,00 грн. шляхом укладання контракту про проходження державної служби, в порядку переведення з Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно п. 6.1 витягу з наказу По особовому складу від 29.06.2021 №22-о встановлено позивачу випробування на відповідній вищевказаній посаді строком шість місяців з 01.07.2021 по 31.12.2021.

29.06.2021 між Львівською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби від 29.06.2021 №256 на посаду державної служби державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Пунктами 1-3 розділу Загальні положення контракту передбачено, що на відносини сторін за цим Контрактом поширюється дія Митного кодексу України, а в частині не врегульованій ним, - Закону України Про державну службу, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби, Кодексу законів про працю України. Цей контракт є особливою формою строкового трудового договору та підставою для призначення особи на посаду державної служби.

За змістом п. 26 зазначеного контракту, строк його дії 01.07.2021 по 30.06.2024.

Згідно п. 5 укладеного контракту передбачено, що ОСОБА_1 зобов`язується виконати завдання та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання (далі - ключові показники).

Крім того, 29.06.2021 в.о. начальника Львівської митниці затвердив завдання на випробувальний термін на посаді державного інспектора оперативного відділу управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, з яким позивач був ознайомлений під власноручний підпис.

Відповідно до додатку до контракту затверджено Графік виконання завдань, підписаний в.о. начальника Львівської митниці І.Ніжніковим, де в п. п. 1-6 визначено одні із завдань для позивача: підготовка та опрацювання службової документації; безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням усіма юридичними й фізичними особами законодавства України з питань митної справи; повне та своєчасне справляння податків, зборів (інших обов`язкових платежів; забезпечення дотримання громадянами та суб`єктами ЗЕД нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; здійснення заходів в напрямку запобігання, виявлення та припинення незаконного переміщення через митний кордон України товарів, транспортних засобів; здійснення заходів в напрямку запобігання, виявлення та протидії корупції.

Наказом Львівської митниці від 19.10.2021 №489-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено 20 жовтня 2021 року ОСОБА_1 з посади державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу від 10.12.2015 зі змінами, та з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби, відповідно до ст.881 Закону України Про державну службу від 10.12.2015.

Підставами для прийняття наказу №489-о визначено:

- доповідну записку начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Пшеничного Ю.І. за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 від 24.09.2021;

- контракт про проходження державної служби від 29.06.2021 №256;

- ст.ст. 311, 87 Закону України Про державну службу;

- наказ Львівської митниці від 29.06.2021 №22-о По особовому складу;

- завдання на випробувальний термін державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, затверджені в.о. начальника Львівської митниці Ніжніковим І.М. 29.06.2021;

- протокол про доведення інформації або документів до відома державного службовця від 01.10.2021.

Суд зазначає, що даний спір виник у зв`язку з тим, що позивач не погоджується з висновком відповідача про невідповідність займаній посаді і наводить свої міркування та доводи на спростування тверджень останнього про виявлені недоліки в роботі позивача, на яких власне і ґрунтується такий висновок. Позивач не згідний із його звільненням, вважає оскаржуваний наказ про звільнення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, а він - поновленню на роботі на посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та ч. 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 569 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно ч. 5 ст. 570 Митного кодексу України з особами, які призначаються на службу до митних органів на посади державної служби, можуть укладатися контракти про проходження державної служби відповідно до законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається до проведення конкурсу керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці у разі делегування йому відповідних повноважень.

Контракт про проходження державної служби укладається з особами у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають як тимчасовий, так і постійний характер.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Дія контракту про проходження державної служби за умови належного його виконання державним службовцем може бути продовжена за угодою сторін на той самий або більший строк, але не більше ніж на три роки шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII.

Згідно ст.1 Закону України Про державну службу державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно ст. 4 Закону України Про державну службу державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;

9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Згідно ч.ч.1-3, 5, 7-13 ст. 31-1 Закону України Про державну службу з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає:

1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;

2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності;

3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту;

4) порядок укладання контрактів;

5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;

6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту;

7) особливості укладання окремих контрактів.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.

При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.

До істотних умов контракту належать:

1) місце роботи і посада державної служби;

2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби;

3) дата набрання чинності та строк дії контракту;

4) права та обов`язки сторін;

5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання;

6) режим праці та відпочинку;

7) умови оплати праці;

8) відповідальність сторін та вирішення спорів;

9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби.

При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків.

Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акта про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.

Дія контракту про проходження державної служби припиняється:

1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт;

2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін;

3) за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту;

4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.

Дія контракту про проходження державної служби, за умови належного його виконання державним службовцем, може бути один раз продовжена за угодою сторін на той самий строк шляхом підписання сторонами відповідних змін до контракту.

Постановою Кабінету Міністрів України №494 від 17.06.2020 затверджено Порядок укладення контрактів про проходження державної служби (далі - Порядок №494).

Згідно п. 1 Порядок № 494 визначає зміст, процедуру укладення, зміни та розірвання контракту про проходження державної служби (далі - Контракт) як строкового трудового договору, укладеного між державним органом та особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби категорії Б або В (далі - особа).

Відповідно до п. 4 Порядку № 494 контракт може бути укладено з особою, яка призначається (переводиться) на посаду державної служби та основні посадові обов`язки за посадою якої передбачають виконання конкретного завдання (завдань), яке є заздалегідь визначеним, досяжним, з встановленими датами початку і завершення виконання (не виконується постійно). Робота на посаді державної служби, яка передбачає укладення контракту, не може бути типовою та повторюваною.

За приписами п. 14 Порядку № 494 у контракті зазначаються предмет, істотні та додаткові умови, строк дії контракту та реквізити сторін. До контракту додається графік виконання завдань, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 15 Порядку № 494 передбачено, що істотними умовами контракту є: місце роботи і посада державної служби; спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби, за якою укладається контракт; дата набрання чинності та строк дії контракту; права та обов`язки сторін; завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; режим праці та відпочинку; умови оплати праці; відповідальність сторін та вирішення спорів; підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту.

Відповідно до п. 20 Порядку № 494 за взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби, що не суперечать Закону України Про державну службу та не звужують обсяг прав особи.

Додатковими умовами контракту, зокрема, можуть бути: встановлення випробування для особи з метою визначення її відповідності займаній посаді із зазначенням його строку; направлення особи у службові відрядження; умови професійного розвитку особи надання службового транспорту та умови його експлуатації; види розумного пристосування для особи з інвалідністю.

Додатком до Порядку № 494 затверджено форму типового контракту про проходження державної служби, а додатком типового контракту про проходження державної служби - графік виконання завдань.

Суд зазначає, наказом Державної митної служби України від 14.07.2021 № 530 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби (надалі - Порядок № 530).

14.07.2021 в.о. голови Державної митної служби України було прийнято наказ № 530 Про здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби.

Цим наказом було утворено Комісію з контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби, а також затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби.

Так, саме на підставі вказаного Порядку № 530 і було проведено контрольні заходи відносно позивача.

Суд зазначає, що п. 8 Порядку № 530 визначено, що контрольні заходи можуть здійснюватися у випадку:

8.1. повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень;

8.2. самостійного виявлення посадовою особою Управління (підрозділу ВБ) фактів, що можуть свідчити про недоброчесну поведінку посадової особи Держмитслужби (територіального органу Держмитслужби);

8.3. моніторингу засобів масової інформації, сторінок у соціальній мережі Інтернет;

8.4. скарг (заяв, листів, звернень тощо) фізичних або юридичних осіб про можливі факти порушення норм Закону № 1700, Закону № 889, Загальних правил № 158 та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та запобігання корупції;

8.5. невідповідності відомостей, наведених в Анкеті;

8.6. отримання письмової інформації від посадових осіб Держмитслужби та/або територіальних органів Держмитслужби;

8.7. отримання інформації від органів державної влади (у тому числі від правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо).

Суд звертає увагу, що для висновку про невідповідність займаній посаді повинні бути достатні очевидні (фактичні) підстави, на основі яких можна пересвідчитися у тому, наскільки обґрунтованими є висновки суб`єкта призначення.

Кодексом законів про працю України, Законом України Про державну службу не визначені обставини, за наявності яких може бути прийнято рішення про визнання державного службовця таким, що не відповідає займаній посаді в межах випробувального строку, тобто передбачається право роботодавця/суб`єкта призначення на власний розсуд визначити певні обставини такими, що свідчать про невідповідність працівника займаній посаді.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 04.02.2021 (справа № 826/13700/18), суб`єкт призначення, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми. Водночас завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом. Обов`язковому з`ясуванню, у цьому випадку, підлягають, зокрема такі обставини: коли працівник не справляється з дорученою йому роботою (обов`язками); фіксування самого факту того, що працівник не впорався зі своїми посадовими обов`язками або неналежним чином поставився до них саме в результаті недостатності своєї кваліфікації; визначення конкретних претензій роботодавця, разом із письмовими поясненнями працівника про причини допущених ним порушень.

Тобто, в період випробувального терміну суб`єкт призначення з`ясовує професійні та ділові якості працівника, його здатності виконувати якісно і сумлінно свої обов`язки. У разі якщо роботодавець в період випробування працівника прийде до негативного висновку щодо відповідності працівника роботі, яка йому доручається, він має право його звільнити з причини незадовільного результату випробування. Суб`єкт призначення має право самостійно визначати, чи відповідає працівник посаді, на яку його призначено. Водночас, висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що встановлювати випробувальний строк є правом суб`єкта призначення, в рамках якого він має право оцінити відповідність державного службовця займаній посаді. Так само, суб`єкту призначення надане право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2020 у справі № 808/2842/17 та постанові від 22.01.2020 у справі № 823/3540/14.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що висновок про невідповідність працівника займаній посаді має бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова від 08.10.2020 у справі № 817/3203/15, від 27.05.2020 у справі № 817/44/17).

Як випливає з матеріалів справи, підставою для проведення контрольних заходів відносно позивача слугувала доповідна записка начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Ю. Пшеничного від 23.07.2021 №0025/7.4-25.

Зі змісту доповідної записки від 24.09.2021 судом встановлено, що за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів комісією встановлено, що державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Барановським Н.А. (ОНП №549) 04.09.2021 здійснювались митні формальності щодо пропуску на митну територію України транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 . Під час виконання митних формальностей АСУР додаткових форм митного контролю не згенерував. За результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску вказаного транспортного засобу встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалось фотографування транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 , однак додаткові форми митного контролю до Переліку Митних формальностей (вкладка «митні процедури») ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМ «Інспектор», зокрема за кодом 911- «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» та результати виконання не додавались, чи порушено вимоги п.п. 1, 3, 9, 10 розділу 7 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Мінфіну від 31.07.2015 №684 та п. 2.8.1 розділу ІІ Методичних рекомендації щодо порядку внесення інформації до окремих функціональних модулів Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.01.2019 №78. Фотографії в ФМ «Журнал пропуску» АСМО «Інспектор» не прикріплено, що свідчить про недотримання вимог пункту 26 Порядку здійснення фото, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №370. Також за результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску 04.09.2021 транспортного засобу із р.н.з. НОМЕР_2 на митну територію України, встановлено, що цей ТЗ виїхав від павільйону митного контролю (з місця здійснення митних формальностей) до моменту внесення в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» про завершення його митного оформлення. Зокрема, завершення митного оформлення транспортного засобу КА2728 СК згідно інформації, наявної в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» відбувалось 04.09.2021 о 11:31, а виїзд від павільйону митного контролю 04.09.2021 о 10:51 (на 40 хвилин швидше), що свідчить про несвоєчасне внесення інформації про завершення митного контролю до ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», а відтак, про неналежне виконання вимог п. 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2021 №451.

За результатом контрольних заходів, що викладено у доповідні записці від 24.09.2021 на підставі підп. 13.4 п. 13 розділу І Порядку, затвердженого наказом Державної митної служби України від 14.07.2021 № 530, комісією рекомендовано:

- підтвердити не дотримання принципу доброчесності державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_1 ;

- відповідно до п.13.4.2 Розділу І Порядку вжити управлінських заходів кадрового характеру, а саме: доручити управлінню по роботі з персоналом Львівської митниці на підставі результатів проведених заходів підготувати проект наказу та звільнити ОСОБА_1 із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Вказана доповідна записка слугувала підставою для прийняття наказу від 19.10.2021 №489-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що за результатами розгляду доповідної записки за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 від 24.09.2021, якою виявлено невиконання ОСОБА_1 завдання №2, визначеного п. 5 Контракту про проходження державної служби від 29.06.2021 №523, та недосягнення ключових показників даних завдань, а саме ОСОБА_1 в період з 01.07.2021 по 06.09.2021 не забезпечено проведено якісно та у повній мірі заходів митного контролю щодо транспортних засобів із реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , невиконання п. 10 цього ж контракту та п.п. 5 та 9 завдань на випробувальний термін державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Барановського Н.А., затверджених в.о. начальника Львівської митниці Ніжніковим В.М. 29.06.2021, встановлення невідповідності займаній посаді протягом строку випробування, що полягає в неуспішному проходженні в установленому порядку перевірки на доброчесність, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 87, ст. 881 Закону України Про державну службу та п. п. 21 та 22 контракту про проходження державної служби від 29.06.2021 №256 звільнено з посади державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.

Щодо недотримання позивачем принципу доброчесності суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну службу» одним з принципів державної служби є принцип доброчесності, зміст якого полягає у спрямованості дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмові державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Відповідно до п. 2 розділу III Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби №158 від 05.08.2016 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 28 квітня 2021 року № 72-21), державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування зобов`язані діяти доброчесно, а саме:

- спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів та недопущення конфлікту між приватними та публічними інтересами, уникати виникнення реального та потенційного конфлікту інтересів у своїй діяльності;

- не використовувати службове становище в приватних інтересах чи в неправомірних приватних інтересах інших осіб, у тому числі не використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб;

- не розголошувати інформацію, що стала йому (їй) відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, зокрема персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено Законами України «Про державну таємницю», «Про інформацію», «Про захист персональних даних» та «Про доступ до публічної інформації», крім випадків, установлених законом.

Водночас, як було зазначено, ні у матеріалах перевірки, ні у наказі про припинення державної служби, який оскаржується, відповідачем не зазначено у чому саме полягає порушення цього принципу позивачем та не наведено переліку доказів, які підтверджують вказані факти, а також не зазначено, який саме елемент принципу доброчесності порушено позивачем.

Крім того, варто відмітити, що Порядок №530, на підставі якого проводилися заходи контролю відносно позивача, визначає процедуру здійснення контролю за дотриманням посадовими особами апарату Держмитслужби, митних органів, Департаменту спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Держмитслужби, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби законодавства у сфері державної служби (у тому числі дотримання принципу доброчесності) та умов контрактів про проходження державної служби.

У свою чергу, метою здійснення такого контролю пункт 2 розділу 1 Порядку №530 визначає дотримання працівниками принципів, передбачених ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну службу», а також вимог та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції»; запобігання порушенню посадовими особами Держмитслужби та її територіальних органів Порядку укладення контрактів про проходження державної служби, Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби №158 від 05.08.2016, Правил етичної поведінки в Державній митній службі України, які можуть негативно вплинути на авторитет Держмитслужби (територіальних органів Держмитслужби) та/або репутацію посадової особи Держмитслужби (територіальних органів Держмитслужби).

Із системного аналізу вказаних норм Порядку №530, вбачається, що головним завданням контролю - є нагляд за дотриманням посадовими особами Держмитслужби та її територіальних органів принципів державної служби та загальних етичних правил та норм державного службовця та посадової особи територіального органу Держмитслужби. При цьому Порядком №530 чітко окреслено перелік законів та підзаконних нормативних актів дотримання посадовими особами Держмитслужби (територіальних органів Держмитслужби) яких є предметом контролю.

Отже, правовий механізм контрольних заходів, що передбачений Порядком №530, на переконання суду, не може застосовуватися для контролю за дотриманням посадовими особами Держмитслужби (територіальних органів Держмитслужби) інших нормативно-правових актів.

Щодо невиконання обов`язків державного службовця та умов контракту позивачем, які стали підставою для звільнення позивача у зв`язку з встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування, то суд зазначає таке.

Частиною 3 ст. 35 Закону України Про державну службу передбачено, що на строк випробування державному службовцю визначаються завдання, зміст та обсяг яких має відповідати посадовим обов`язкам. Строки виконання завдань мають бути реальними для досягнення необхідного результату.

Відповідно до п. 6.1. Наказу Львівської митниці № 22-о від 29.06.2021 державному інспектору відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» ОСОБА_1 встановлено випробування, термін якого становить шість місяців - з 01.07.2021 по 31.12.2021.

Судом встановлено, що на підставі наказу Львівської митниці від 06.09.2021 №202 з метою з`ясування дотримання посадовими особами митного поста «Мостиська» Львівської митниці вимог законодавства під час пропуску на митну територію України у період з 01.07.2021 по 06.09.2021 товарів, які переміщувались у вантажних відсіках транспортних засобів із реєстраційними номерами ВС14МО та НОМЕР_2 , результати якої відображені у акті про результати перевірки з окремих питань від 10.09.2021. Суд вказує, що у акті відображено аналогічні описаним у Доповідній записці порушення.

Як встановлено у п. 6.1.2 даного акту щодо позивача, державним інспектором відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Барановським Н.А. (ОНП №549) 04.09.2021 здійснювались митні формальності щодо пропуску на митну територію України транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 . Під час виконання митних формальностей АСУР додаткових форм митного контролю не згенерував. За результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску вказаного транспортного засобу, встановлено, що ОСОБА_1 здійснювалось фотографування транспортного засобу з р.н.з. НОМЕР_2 , однак додаткові форми митного контролю до Переліку Митних формальностей (вкладка «митні процедури») ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМ «Інспектор», зокрема за кодом 911 - «Забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки» та результати виконання не додавались, чи порушено вимоги п.п. 1, 3, 9, 10 розділу 7 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Мінфіну від 31.07.2015 №684 та п. 2.8.1 розділу ІІ Методичних рекомендації щодо порядку внесення інформації до окремих функціональних модулів Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 31.01.2019 №78. Фотографії в ФМ «Журнал пропуску» АСМО «Інспектор» не прикріплено, що свідчить про недотримання вимог п. 26 Порядку здійснення фото, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №370. Також за результатами перегляду відеоматеріалів щодо пропуску 04.09.2021 транспортного засобу із реєстраційним номером КА2728 СК на митну територію України, встановлено, що цей ТЗ виїхав від павільйону митного контролю (з місця здійснення митних формальностей) до моменту внесення в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» про завершення його митного оформлення. Зокрема, завершення митного оформлення транспортного засобу КА2728 СК згідно інформації, наявної в ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор» відбувалось 04.09.2021 о 11:31, а виїзд від павільйону митного контролю 04.09.2021 о 10:51 (на 40 хвилин швидше), що свідчить про несвоєчасне внесення інформації про завершення митного контролю до ФМ «Журнал пункту пропуску» АСМО «Інспектор», а відтак, про неналежне виконання вимог пункту 8 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 21.05.2021 №451.

Також вказано, що зазначені дії мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Щодо таких висновків відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684 (далі Порядок № 684) форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР (далі - повідомлення АСАУР), виконуються посадовими особами митниці (митних постів) ДФС при проведенні митного контролю та митного оформлення з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Наказом Галицької митниці ДФС від 21.04.2021 №167 «Щодо посилення заходів митного контролю» наказано керівників митних постів, зокрема митного посту «Мостиська» під особисту відповідальність зобов`язано забезпечити: 1.1. здійснення фотографування вантажних відсіків транспортних засобів загальною вагою до 3,5 тонн включно та понад 3,5 тонн, які переміщуються порожніми через митний пост у напрямку «в`їзд» в Україну з відображенням цієї інформації у відповідних модулях АСМ «Інспектор».

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивача було забезпечено технічними засобами для здійснення цифрової фотозйомки, які він зобов`язаний був застосувати, однак не застосував.

Тобто, відсутні докази виконання відповідачем обов`язку забезпечити належні умови праці для забезпечення трудової дисципліни (ст. 140 КЗпП України).

Крім того, форми митного контролю визначені ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, відповідно до яких митний контроль здійснюється шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України (п. 1 ч. 1); митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) (п. 2 ч. 1); обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України (п. 3 ч. 7); усного опитування громадян та посадових осіб підприємств (п. 4 ч. 1).

Разом з тим, система ризику на проведення фотографування не спрацювала, а, відтак, у позивача не було підстав для додаткових форм митного контролю, що свідчить про виконання позивачем вимог чинного законодавства щодо митного контролю та вказівок, визначених в системі АСМО «Інспектор».

Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 у справі №826/19766/16 зауважував, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення і тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Також суд не може оминути увагою й те, що в матеріалах справи міститься доповідна записка (без дати та номеру) за підписом начальника управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД - начальника відділу контролю митної вартості керівника комісії з проведення перевірки ОСОБА_3 . У вказаній записці зазначено про аналогічні обставини та нібито про невиконання обов`язків позивачем, які вказано у доповідній записці начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Пшеничного Ю.І. від 24.09.2021 за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 .

Проте, в доповідній записці (без дати та номеру) такі дії позивача кваліфіковано як ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу, а саме - невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень.

Водночас, жодних доводів та пояснень відносно невідповідності висновків викладених в доповідній записці начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Пшеничного Ю.І. від 24.09.2021 за результатами розгляду матеріалів контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 , та у доповідній записці (без дати та номеру) за підписом ОСОБА_3 відповідач не навів.

На думку суду, недоліки у роботі позивача, які зазначені в доповідній записці від 24.09.2021, на підставі якої було прийнято оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_4 не свідчать в повній мірі та не підтверджують його недостатню кваліфікацію, доповідна записка не містить належних обґрунтувань щодо висновку про невідповідність позивача займаній посаді.

Суд також вважає, що вказані у доповідній записці обставини, що стосуються лише одного випадку здійснення митного контролю, без урахування рівня виконання інших завдань, встановлених на період випробування, не підтверджують невідповідність позивача займаній посаді протягом випробувального терміну, що зумовлює припинення державної служби на підставі ст. 87 Закону України Про державну службу. При цьому, у випадку доведення вини позивача по факту неналежного виконання посадових обов`язків при здійсненні, це мало б призвести лише до застосування до нього заходів дисциплінарного впливу.

Також суд зазначає, що у наказі Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_5 від 19.10.2021 №489-о відповідач зазначив про встановлення невідповідності займаній посаді ОСОБА_5 протягом строку випробування, що полягає в неуспішному проходженні в установленому порядку перевірки на доброчесність.

Пункт 4 Контракту передбачає спеціальні вимоги до особи, яка призначається на посаду державної служби.

Саме пункт 5 Контракту «Предмет контракту» містить перелік завдань особи, з якою укладено Контракт, а не завдання на випробувальний термін, які затверджені 29.06.2021 в.о. начальника Львівської митниці.

Так, за умовами контракту розірвання контракту за ініціативою державного органу можливе лише у разі невиконання або неналежного виконання умов цього контракту. При цьому, за змістом п. 22 під неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається:

невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені графіком виконання завдань;

недосягнення особою ключових показників завдання (завдань);

невиконання додаткових умов цього контракту.

Отже, порушення принципів доброчесності не відноситься до неналежного виконання або невиконанням особою контракту в розумінні п. 21 контракту, а тому не може слугувати підставою для його розірвання.

Пунктом 10 Контракту визначено обов`язки особи, яка призначається на посаду державної служби.

Також суд зауважує, що у доповідній записці начальника відділу внутрішньої безпеки Львівської митниці Пшеничного Ю.І. від 28.07.2021 не міститься відомостей про недотримання позивачем п. 5 Контракту № 256 від 29.06.2021 року, проте його невиконання ОСОБА_1 безпідставно зазначено у спірному наказі від 19.10.2021 №489-о.

Також надаючи оцінку спірному наказу Львівської митниці наказ від 19.10.2021 №489-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 , суд враховує таке.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Суд нагадує, що обов`язок доведення правомірності спірних рішень, в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, покладено на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про звільнення позивача не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому приходить до висновку про протиправність наказу Львівської митниці від 19.10.2021 №489-о Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

Відтак, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на державній службі на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Державної митної служби України з 21.10.2021, тобто з наступного дня після дня його звільнення, оскільки згідно із п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.

Поновлюючи позивача на посаді, суд також задовольняє вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В п. 6 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З наявної у матеріалах справи довідки від 01.12.2021 №29/7.4-22/37 випливає, що середньомісячна заробітна плата позивача становить 13418,89 грн., середньоденна заробітна плата позивача становить 583,43 грн.

Оскільки день звільнення позивача (20.10.2021) є останнім днем його роботи, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що належить стягненню за період з 21.10.2021 по день ухвалення судом рішення у даній справі (161 робочий день) складає 93932,23 грн. (583,43 грн. х 161 робочий день).

Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача становить 93932,23 грн.

Отже, суд дійшов висновку задовольнити позов в цій частині позовних вимог та стягнути з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 93932,23 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Згідно з п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13418,89 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, ст. 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За наслідком розгляду справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір і такий фактично ним не сплачувався, тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці Державної митної служби України №489-о від 19.10.2021 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці Державної митної служби України з 21.10.2021.

Стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України (м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 93932 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот тридцять дві) гривні 23 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13418,89 грн. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2022.

Суддя Потабенко В.А.