Решение № 104829645, 20.06.2022, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/194/22

Провадження № 2-а/536/21/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Даніліної Жанни Олександрівни, за участю секретаря Поколоти О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчук Полтавської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону 2 роти 4 УПП в Дніпропетровській області Рутковського Олександра Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Маслов Є. В. звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовом до інспектора батальйону 2 роти 4 УПП в Дніпропетровській області Рутковського Олександра Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАО №5268559 від 28 січня 2022 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 510,00 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн і витрати на правничу допомогу у сумі 2 481,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 січня 2022 року водій ОСОБА_1 здійснював перевезення небезпечного вантажу та був незаконно зупинений працівниками поліції на 159 км траси М29. Позивач вважає, що відповідач вигадав причину зупинки транспортного засобу ? залишки нафтопродуктів на тарі та стверджує, що на заперечення позивача про те, що напівпричіп цистерна не має залишків нафтопродуктів, а є лише брудною у зв`язку із погодними умовами відповідач не реагував і повідомив, що нічого доводити не повинен.

Після висловлення адміністративного правопорушення, відповідач одноособово виніс постанову без будь-якої підготовки до розгляду справи, внаслідок чого порушив вимоги статей 278-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі ?КУпАП).

Також представник позивача звертає увагу на те, що позивачу не інкримінується перевищення габаритів транспортного засобу або перевищення маси транспортного засобу, що не відповідає кваліфікації адміністративного правопорушення, а саме пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

На думку позивача, відповідач не мав права складати постанову серії ЕАО №5268559 від 28 січня 2022 року, оскільки правила дорожнього руху він не порушував, тому інспектор не мав жодних підстав для зупинки відповідно до статті 35 Закону України «Про національну поліцію».

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 лютого 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №536/194/22 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14 квітня 2022 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву від представника Департаменту патрульної поліції Марченка А. О., який обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється за спеціальними правилами. Так, пунктом 4.3.2.3.5 Закону України «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів» (ДОПНВ) від 02 березня 2000 року передбачено, що при перевезенні не допускається наявність залишків небезпечного вантажу на зовнішній поверхні цистерни.

Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП, підтверджується показаннями поліцейських, які безпосередньо бачили факт порушення позивачем Правил дорожнього руху і є особами, не зацікавленими у результатах розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому вказує, що надати відеозапис до суду не має можливості, оскільки запис зберігається в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксації порушення, а інформація про оскарження постанови у цій справі надійшла 08 квітня 2022 року.

У відзиві представник відповідача Марченка А. О. також не погоджується щодо стягнення необґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є неспівмірними зі складністю справи.

На думку Марченко А. О. оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки є обґрунтованою та законною.

В судове засідання представник позивача адвокат Маслов Є. В. не з`явився, подав через електронну пошту суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції Марченко А. О. в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без його участі.

Інспектор батальйону 2 роти 4 УПП в Дніпропетровській області Рутковський Олександр Валерійович до суду не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд установив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі ? Інструкція), пунктом 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124--1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132--1, частинами шостою і одинадцятою статті 133--1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152--1 КУпАП.

Відповідно до частини 2 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Судом установлено, що інспектором 2 батальйону 4 роти лейтенантом поліції Рутковським О. В.винесено постанову серії ЕАО №5268559 від 28 січня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справіпро адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої водій ОСОБА_1 перевозив небезпечний вантаж ? дизельне паливо, при цьому на тарі, в якій перевозиться небезпечний вантаж були залишки такого вантажу, чим порушив пункти 3.2.3.5 і 4.3.2.4.1 ДОПНА та пункт 22.5 Правил дорожнього руху за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 132-1 КУпАП.

Позивач із вказаною постановою не погоджується та вважає, що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 132-1 КУпАП передбачено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" установлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1)попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2)забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до частин 2, 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Частиною 2 статті 77 КАС України установлено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач у відзиві зазначає, що порушенням ДОПНВ є залишки небезпечного вантажу на тарі в якій здійснюється перевезення небезпечного вантажу. При цьому вказує, що надати відеозапис до суду не має можливості, оскільки запис зберігається в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксації порушення, а інформація про оскарження постанови у цій справі надійшла 08 квітня 2022 року. Представник відповідача стверджує також про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується показаннями поліцейських, які бачили факт такого порушення.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, а саме у пункті 7 в графі «До постанови додаються» не зазначеного жодного доказу.

Однак, надані позивачем фотокопії не містять слідів забруднення та залишків небезпечного вантажу, разом з цим відповідачами не надано доказів підтвердження залишення залишків небезпечного вантажу.

Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, відповідачами не надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності зафіксованих в оскаржуваній постанові обставин, а саме: залишки небезпечного вантажу на цистерні в якій здійснюється перевезення небезпечного вантажу.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено, що судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Між тим, на думку суду, наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача під час складання постанови про адміністративне правопорушення не була встановлена належними та допустимими доказами (не вказано у постанові), як і не надано доказів під час розгляду даного позову в суді.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. За таких обставин суд не може вважати доведеним факт правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, нормами статті 286 КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Беручи до уваги положення частини 3 статті 286 КАС України суд вважає за можливе скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Щодо вимог позовної заяви про стягнення з відповідача судового збору у сумі 496,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 481,00 грн, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України, а саме, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №31012022 від 31 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Масловим Є. В.; акт про прийняття-передачі наданих правових послуг №0502 від 05 лютого 2022 року; рахунок №05/02 від 05 лютого 2022 року про сплату 2 481,00 грн за надану правову допомогу та документи щодо підтвердження повноважень адвоката та його представництва в суді.

Пунктом 3.2 вказаного договору про надання правової допомоги сторони погодили, що вартість послуг однієї години роботи адвоката складає 620,25 грн.

Згідно акта прийняття-передачі адвокат надав, а ОСОБА_1 прийняв послуги адвоката на загальну суму 2 481,00 грн.

Суд ураховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченостороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

У відзиві представник Департаменту патрульної поліції заперечував щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, аргументуючи тим, що такі витрати є необґрунтованими, та неспівмірними зі складністю справи.

Проте, суд, дослідивши докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що такі витрати підтверджені належним чином, є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 6, 10, 14, 139, 241-246, 255, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора батальйону 2 роти 4 УПП в Дніпропетровській області Рутковського Олександра Валерійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Постанову серії ЕАО №5268559 від 28 січня 2022 року, складену інспектором 2 батальйону 4 роти лейтенантом поліції Рутковським Олександром Валерійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн, скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, вул. Федора Ернста, 3, м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 496,20 грн та витрати на правничу професійну допомогу у сумі 2 481,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження ? з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ? інспектор батальйону 2 роти 4 УПП в Дніпропетровській області Рутковський Олександр Валерійович, юридична адреса: Дніпропетровська обл., Троїцька площа, 2А.

Відповідач ? Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), юридична адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

СуддяЖ. О. Даніліна