№ 10481921, 23.07.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-11710/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши  в  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Одесі  справу  за  адміністративним позовом Одеської залізниці до Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області про скасування податкових повідомлень-рішень №00000121720/0 від 07.04.2009 року, №00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області мотивуючи свої вимоги тим, що 30.03.2009 року спеціалістами Добровеличківської МДПІ Кіровоградської області була проведена планова перевірка структурного підрозділу Одеської залізниці Помічнянської станції сигналізації та зв'язку щодо контролю за  дотриманням вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства,  за період з 01.04.2007 року по 31.12.2008 рік. За результатами цієї перевірки, на підставі складеного акту №90/2310/01072065, за порушення ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. № 889-ІV, що виразилося у недоутриманні податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік в сумі 1200,45 грн., відповідачем були прийняті рішення №00000121720/0 від 07.04.2009 року (№00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року) про застосування до Одеської залізниці суму податкового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3601,35 грн., 3601,35  грн. та 3601,35 грн. відповідно. Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями з наступних підстав. Відповідно до п.п. 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Позивач зазначає, що відповідно до пп. «д»пп. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»він не може бути притягнутий до відповідальності, так як діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив скасувати рішення Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області№00000121720/0 від 07.04.2009 року, та №00000121720/1 від 29.05.2009 року і №00000121720/2 від 07.08.2009 року, які були прийняті за результатами розгляду скарг позивача, про застосування до структурного підрозділу Одеської залізниці Помічнянської станції сигналізації та зв'язку податкового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на обставини, викладені у заяві.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Заступник начальника, начальник Добровеличківського відділення Новоукраїнської МДПІ надав суду заяву про не визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника МДПІ (а.с.74).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, позов обґрунтований на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на підставі направлень №0041 від 02.03.2009 року та №0056 від 16.03.2009 року, виданих заступником начальника Добровеличківської  МДПІ начальником відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_3, було здійснено перевірку структурного підрозділу Одеської залізниці Помічнянської дистанції сигналізації та зв'язку в результаті якої було виявлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке виразилося у тому, що при нарахуванні та виплаті працівникам надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер роботи, у розмірах визначених законодавством, Помічнянська дистанція сигналізації та зв'язку Одеської залізниці не відносила та не включала суми таких надбавок до загального місячного оподаткованого доходу і не оподатковувала податком з доходів фізичних осіб за 2007 рік, за результатами якої був складений акт №90/2310/01072065 від 30.03.2009 року (а.с.12-19).

Відповідно до висновку акту позивачем порушено п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1                  п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у результаті чого встановлено заниження податкового зобов’язання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі –1200,45 гривень.

Згідно пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», якими встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільного договору. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку 15 відсотків від об’єкта оподаткування.

На підставі складеного акту, за порушення пп. 4.2.1 п. 4.2 статті 4, пп. 8.1.1 п. 8 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000121720/0 від 07.04.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 3601,5 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1200,45 гривень за штрафними санкціями в розмірі 2400,90 грн. (а.с.9).

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням №00000121720/0 від 07.04.2009 року начальник ШЧ-7 ОСОБА_4 звернувся до відповідача зі скаргою від 16.04.2009 року №613 про скасування податкового повідомлення-рішення №00000121720/0 від 07.04.2009 року. За результатом розгляду скарги відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення №00000121720/1 від 29.05.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання в розмірі 3601,5 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1200,45 гривень за штрафними санкціями в розмірі 2400,90 грн. (а.с.10), яке в свою чергу було оскаржено 09.06.2009 року за №1 до ДПА в Кіровоградській області.

Рішенням ДПА в Кіровоградській області від 07.01.2009 року №5023/10/25-037 скаргу залишено без задоволення, а рішення №00000121720/0 від 07.04.2009 року (№00000121720/1 від 29.05.2009 року) залишено без змін (а.с.35-36).

В свою чергу начальник Помічнянської дистанції та зв’язку звернувся до ДПА України зі скаргою від 17.08.2009 року №2 про скасування податкового повідомлення-рішення  №00000121720/1 від 29.05.2009 року (а.с.37-40).

Рішенням ДПА України від 04.09.2009 року №8659/6/25-0315 скаргу залишено без задоволення, а рішення №00000121720/0 від 07.04.2009 року (№00000121720/1 від 29.05.2009 року) залишено без змін (а.с.41-42).

Суд вважає, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №00000121720/0 від 07.04.2009 року (№00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року) підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.4.3.2  п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм п. 9.10 ст.9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 року №490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер»встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють набавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року №663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

Згідно із абзацами першим та другим загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою особою).

Відповідно до п.3.16 Інструкції зі статистики заробітної плати надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених законодавством, відносяться до інших виплат, що не належить до фонду оплати праці.

Статтею 13 Кодексу Закону про працю України передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Пунктом 4.6 колективного договору між адміністрацією та дорожним комітетом Одеської залізниці на 2006-2010 роки встановлено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний характер вважаються відрядженнями, при цьому зберігається діючий порядок обліку виплат за роз’їзний характер робіт. Підтвердженням фактичного знаходження працівників у таких відрядженнях є відомості обліку роз’їзних за формою ФРУ-12, в яких проставляються відповідні відмітки. Підставами для виплат надбавки, відповідно до Положення Про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, робота яких постійно проходить в дорозі або має роз’їзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуваних дільниць, в тому числі при роз’їздах за межі України, затверджене наказом Укрзалізниці від 10.06.2002 року №285-Ц, являються відомість обліку роз’їздів (ФРУ-12), маршрутні листки, плани-графіки, журнали обліку тощо.

Судом встановлено, що структурним підрозділом Одеської залізниці Помічнянської станції сигналізації та зв’язку для обліку роз’їздів у всіх випадках використовувалась відомість за формою ФРУ-12, що не заперечувала в судовому засіданні представник позивача.

Крім того, згідно відповіді ДПА України від 14.07.2006 року №7759/6/17-0716, яка відповідно до п.п. «г»п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є податковим роз’ясненням, за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв’язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених Постановою КМУ №663 та Інструкцією №59, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

У подальшому листом ДПА України від 21.08.2007 року №8005/6/17-0716 було додатково повідомлено, що якщо колективним договором, трудовим договором (контрактом) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, визначені відрядженнями, то суми коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб за умови виконання вимог Інструкції №59, зокрема, оформлення відповідного наказу (розпорядження) керівника підприємства, видачі працівнику посвідчення про відрядження встановленої форми.

Таким чином, лист ДПА України від 21.08.2007 року №8005/6/17-0716, який відповідно до пп. «г»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»також є податковим роз’ясненням, суттєво доповнив податкове роз’яснення, що було надано раніше, оскільки встановив додаткове зобов’язання для платника податку у вигляді оформлення відповідного наказу керівника про відрядження, видачі відповідного посвідчення про відрядження, що не передбачено умовами колективного договору та Положенням про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту, невиконання якого потягло за собою відповідні наслідки для позивача.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач діяв відповідно до умов колективного договору, Положення про порядок і умови відшкодування витрат працівникам залізничного транспорту та наданого йому податкового роз’яснення (14.07.2006 року №7759/6/17-0716), структурний підрозділ Одеської залізниці Помічнянської станції сигналізації та зв’язку, з урахуванням положень п.п. «д»п.п. 4.4.2 п. 4.4. ст. 4 Закону, не може нести відповідальність за те, що Помічнянська станція в продовж 2007 року не нараховувала та не перераховувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум надбавок за роз’їзний характер робіт в розмірі 1200,45 гривень.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи рішення про застосування до позивача податкового зобов’язання за основним платежем в розмірі 1200,45 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 2400,90 грн., відповідач діяв не на підставі закону, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позов Одеської залізниці підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.  

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів правомірності свого рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст..19 Конституції України, Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”, ст.ст.2,7,8,9,11,71,86,128,159-164 КАС України, суд -

   П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Одеської залізниці задовольнити.

Скасувати рішення Добровеличківської міжрайонної Державної податкової інспекції Кіровоградської області №00000121720/0 від 07.04.2009 року, №00000121720/1 від 29.05.2009 року, №00000121720/2 від 07.08.2009 року про застосування до Одеської залізниці штрафних (фінансових) санкцій.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також поданням апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                                                                             А.Г.Федусик

23 липня 2010 року