Приговор № 104768960, 15.06.2022, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/704/21

Провадження №1-кп/141/9/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року смт Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Климчука С.В.,

при секретарі судового засідання Рожковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021020060000292 від 15.09.2021 року та за № 12022025060000016 від 19.01.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Животівка Оратівського району Вінницької області, проживає по АДРЕСА_1 , освіта неповна загальна середня, не працює, неодруженого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 15.10.2014 року за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 70, засуджено до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Максимишана О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілих не з`явилися,

В С Т А Н О В И В :

На початку серпня місяця 2021 року у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з нежитлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , оскільки йому було достовірно відомо, що там зберігаються автомобільні шини власника домогосподарства.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел та усвідомлюючи, що самостійно власними силами він не в змозі здійснити крадіжку п`яти автомобільних шин, які знаходились всередині вказаного будинку, з метою подальшої їх реалізації, він попросив свого знайомого ОСОБА_3 допомогти йому забрати вказані шини, ввівши його в оману, сказавши, що шини належать йому. На пропозицію обвинуваченого ОСОБА_3 погодився, після чого вони разом зайшли на територію вище вказаного домогосподарства, де ОСОБА_1 , пересвідчившись у тому, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшов до вказаного будинку, вхідні двері якого були зачинені та відкрив дерев`яне вікно, після чого ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_1 проник всередину вказаного будинку.

В подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному будинку, не усвідомлюючи, що разом із ОСОБА_1 вчиняє кримінальне правопорушення, взяв п`ять автомобільних шин до легкового автомобіля, на які вказав ОСОБА_1 , які в подальшому через відчинене вікно передав їх останньому, піля чого разом покинули територію домогосподарства.

Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд, а саме реалізував його ОСОБА_5 за кошти у сумі 1000,00 грн.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 спричинив матеріального збитку потерпілому ОСОБА_2 на загальну суму 3 077,20 грн.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням у житло.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів проти власності, востаннє 15.10.2014 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 75 КК України до остаточного покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, маючи не зняті та непогашені судимості, на шлях виправлення не став та повторно, умисно, вчинив новий злочин проти власності. Так, 17.01.2022 року приблизно о 08:00 год ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , випадково помітив, що на підвіконні гостинної кімнати знаходиться мобільний телефон торгової марки «Nokia» моделі «220-RMR69», вартістю 320 грн., який належить потерпілому ОСОБА_6 , після чого у нього виник умисел на його крадіжку.

В подальшому ОСОБА_1 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на крадіжку майна, а саме мобільного телефону, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння та його наслідків та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно, здійснив крадіжку вказаного вище мобільного телефону, після чого залишив місце проживання потерпілого ОСОБА_6 .

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив матеріального збитку потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 320,00 грн.

Досудовим слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за кваліфікуючою ознакою - вчинена повторно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся. Додатково обвинувачений пояснив суду, що вчинив вказані кримінальні правопорушення за обставин, зазначених у обвинувальних актах, які було оголошено прокурором в судовому засіданні, а також шкодував про вчинені кримінальні правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 надав суду заяву від 13.04.2022 року про розгляд справи у його відсутність.

Потерпілий ОСОБА_6 надав суду заяву від 14.04.2022 року про розгляд справи у його відсутність. Претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_1 не має.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає достовірними, а тому відповідно до вимог ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція обвинуваченого добровільна та він правильно розуміє зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, а саме крадіжці, поєднаній з проникненням у житло, а також ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином та тяжким злочином, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, при цьому, перебуває на обліку у лікаря психіатра, раніше судимий за вчинення злочину проти власності.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 66 КК України, судом не встановлено.

Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 щире каяття, з наступних підстав.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що ОСОБА_1 бажає виправити наслідки вчиненого, або засуджує свою поведінку.

Обставинами, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставину, що обтяжує покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 нових кримінальних правопорушень буде покарання у межах санкцій, визначених ч.2 ст. 185 КК України та ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, визначивши йому за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його процесуальну поведінку та негативне ставлення до скоєного, щире бажання виправитись, суд доходить висновку, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_1 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 6369/6370/21-21 від 23.09.2021 року в розмірі 1029,66 грн., а також за проведення товарознавчої експертизи № 494/22-21 від 21.02.2022 року в розмірі 343,22 грн. Загальна сума витрат на залучення експертів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , складає 1372,88 грн.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Відповідно до вимог частини 4 статті 174 КПК України скасувати арешт, накладений на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 65, 66, 67, 70, 75, 76, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд, -

УХ В А Л И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк два роки;

- за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 6369/6370/21-21 від 23.09.2021 року в розмірі 1029,66 грн., а також за проведення товарознавчої експертизи № 494/22-21 від 21.02.2022 року в розмірі 343,22 грн, а всього загальну суму 1372,88 грн.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області у справі № 136/1646/21 від 22.09.2021 року, скасувати.

Повернути власнику майна дві резинові автомобільні шини зимового варіанту чорного кольору розміром 195-55 R16, марки «Continental» моделі «ContiWinterContact TS 810 S SSR»; три резинові автомобільні шини літнього варіанту чорного кольору розміром: 205/55R16 марки «GOODYEAR» моделі « Excellence», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, Вінницького району Вінницької області.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області у справі № 136/85/22 від 21.01.2022 року, скасувати.

Повернути власнику майна мобільний телефон марки «Nokia» RMR-69, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, Вінницького району Вінницької області.

Згідно ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Потерпілим копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя С.В. Климчук