Постановление суда № 104754946, 10.06.2022, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 311/5451/21

Провадження № 1-і/191/38/22

У Х В А Л А

іменем України

10 червня 2022 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря - Куцевол Ю.В.

прокурора - Лісового Є.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Петренко А.В.

розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в залі суду м.Синельникове клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області Лісового С.В. про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, не одруженому, не працюючому, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,

обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ПрокурорВасилівськоїокружної прокуратуриЗапорізької областіЛісовий Є.В.звернувся досуду зклопотанням пропродовження строкузастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюобвинуваченому ОСОБА_1 посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, оскільки, будучи на свободі, останній має можливість переховуватися від суду у зв`язку з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ПетренкоА.В.заперечував проти задоволення клопотання та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши думку учасників щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.

В провадженні Василівськогорайонного судуЗапорізької областіперебуває кримінальнепровадження,внесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12021082190000488від 20.10.2021року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як вбачаєтьсяз матеріалівклопотання,09.02.2022ухвалою Василівськогорайонного судуЗапорізької областістрок триманняпід вартоюобвинуваченому ОСОБА_1 продовжено на 60 днів, до 10.04.2022 включно.

На підставілиста прокурораВасилівської окружноїпрокуратури Запорізькоїобласті впорядку ч.6ст.615КПК Українистрок триманняпід вартою ОСОБА_1 продовжено до 10.06.2022 включно.

Відповідно до Указу Президента України № 64/222«Про введення воєнного станув Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.

На підставі розпорядження Верховного суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішуючи питаннядоцільності продовженнятримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується ускоєнні тяжкогозлочину,при цьомусудовий розглядкримінального провадженнятриває,не вчиненівсі необхіднідії длявстановлення об`єктивноїістини усправі.Крім того,адреса проживання ОСОБА_1 знаходиться натериторії містаДніпрорудне Василівськогорайону Запорізькоїобласті,яка на теперішнійчас єтимчасово окупованою,у зв`язкуз чимна теперішнійчас відсутнябудь якаможливість контролюза зобов`язаннями ОСОБА_1 .Також суд враховує, що ОСОБА_1 не працює, не має міцних соціальних звязків та зареєстрованого місця проживання, неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Стосовно доводів сторони захисту про недоведеність існування ризиків , суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

З урахуваннямдоведених прокуроромризиків,а такожз оглядуна тяжкістьвчиненого злочину,особи обвинуваченого,характеру інкримінованогообвинуваченому діяння,строку покарання,яке можебути йомупризначено,беручи доуваги обставини,визначені уст.178КПК України,суд приходитьдо висновкупро неможливістьзастосування дообвинуваченого іншогобільш м`якогозапобіжного заходу,який зможезабезпечити виконанняпокладених нанього процесуальнихобов`язків,а такожзапобігти зазначенимвище ризикам,а отже,суд вважаєза необхіднепродовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою.

В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв`язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177,178, 197, 331, 372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 серпня 2022 року.

Ухваламоже бутиоскаржена доДніпровського апеляційногосуду протягомсеми днівз дняїї оголошення.

Суддя Я. Ю. Костеленко