Решение № 104738705, 13.06.2022, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/12910/21

2/219/819/2022

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2022 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі

судді Хомченко Л.І.

секретар Гаврилюк К.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС», про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача посилаючись на те, що в листопаді 2021 року позивачу стало відомо, що він є боржником за виконавчим провадженням ВП № 65241477 на підставі виконавчого напису № 11877 від 15 березня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. За виконавчим написом від 15 березня 2021 року стягнуто грошових коштів з позивача у сумі 37627,34 грн. Він не визнає претензії відповідача, вважає їх безпідставними та такими , які можуть бути розглянуті тільки в судовому порядку, а не приватним нотаріусом. Вважає, що обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису- є безспірність заборгованості. Однак вважає, що заборгованість у розмірі 37627,34 грн. не є безспірною, оскільки, на його думку, у нього відсутні будь-які невиконані зобов`язання перед відповідачем. Просить позов задовольнити.

08 грудня 2021 року позивачем було надано заяву про уточнення позову, згідно якої позивач зазначає, що загальна сума відрахування із заробітної плати позивача на користь відповідача на виконання спірного виконавчого напису № 11877 від 15 березня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., склала 9317 грн. тому просить стягнути ці кошти на його користь з відповідача.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином, представник позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність .

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи його було повідомлено належним чином.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, тому відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, справа розглядається в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідив матеріали справи суд встановив наступні обставини.

На підставі виконавчого напису № 11877 від 15 березня 2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. стягнено з позивача заборгованості у розмірі 37627,34 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України, в тому числі Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджено наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012р.за № 282/20595. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, згідно з п.19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат". Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачом та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядку) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1,3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно п.п.2,3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотеко держателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим , якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Таким чином, обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису - є безспірність заборгованості.

Відповідачем не надано доказів того, що серед документів, які надавалися приватному нотаріусу для вчинення нотаріального напису, є документи, якими безспірно підтверджується сума заборгованості за кредитом.

Крім того, відсутні докази, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Нотаріус не переконався у належному повідомленні боржника про суму заборгованості, що є однією з підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Враховуючи, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За таки обставин суд вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити так як вони обґрунтовані вимогами діючого законодавства та знайшли своє підтвердження доказами у судовому засіданні.

Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 9317 грн. варто зазначити наступне.

З листа ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» від 22 листопада 2021 року вбачається, що відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 червня 2021 року, підприємство здійснює відрахування із доходів боржника - позивача по справі, на користь стягувача - відповідача по справі, суми боргу за вказаними у постанові реквізитами станом на 22 листопада 2021 року загальна сума відрахувань склала 9317 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. зареєстрований в реєстрі за № 11877, вчинений 15 березня 2021 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов`язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв`язку з чим суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнути з відповідача на користь позивача 9317 грн..

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою четвертою статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 7362 грн.

Керуючись ст.ст. 280-283 ЦПК України, ст.ст. 1, 39, 34, 88, 50 Закону України "Про нотаріат", п. 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС», про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню - задовольнити .

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 11877 від 15 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС» заборгованості у розмірі 37627,34 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС, код ЄДРПОУ 44109676, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , безпідставно отримані кошти в розмірі 9317 (дев`ять тисяч триста сімнадцять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ФІНРЕЗЕРВ ПЛЮС, код ЄДРПОУ 44109676, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , витрати по сплаті судових витрат в сумі 7362 (сім тисяч триста шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення .

Заочне рішення може бути переглянуто судом ,що його ухвалив за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення .

Суддя Л.І. Хомченко