Постановление суда № 104714416, 10.06.2022, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/4285/21

Провадження № 1-кп/242/386/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2022 року м. Селидове

Селидівський міський суду Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А. В., прокурора Білобловського Р.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Герасимця М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12020050000000522 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені, Одеської області, громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, одруженого, раніше судимого: 1) 23.03.2001 року Ренійським районним судом Одеської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) до 1 року позбавлення волі; 2) 10.10.2002 року Іллічівським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ст. 70, ст. 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 18.01.2006 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 4) 21.06.2010 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 296, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі; 5) 14.12.2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 392, 71 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 1 ст. 255-2 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 1 ст. 255-2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області надійшло кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020050000000522 від 14.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12 серпня 2021 року головуючим суддею у даному кримінальному провадженні визначено суддю Хацько Н. О.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2021 року кримінальне провадження призначено до розгляду колегіально судом у складі трьох суддів.

Протоколом розподілу справи від 08 листопада 2021 року до складу колегії суддів, що також розглядають дане кримінальне провадження, визначено суддів Владимирську І. М. та Черкова В. Г.

До суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 20-5 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Таким чином, дане клопотання розглядається головуючим суддею, визначеним у даному кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Вказана обставина свідчить про наявність ризику ухилення від суду з боку обвинуваченого ОСОБА_1 . Крім того, прокурор вважає, що, маючи підвищений злочинний вплив на інших осіб, ОСОБА_1 в подальшому може незаконно впливати на експертів та свідків у кримінальному провадженні. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 , користуючись злочинним авторитетом та підтримуючи злодійські звичаї, може вчинити інші кримінальні правопорушення. Просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на строк 60 днів.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Герасимець М. В. в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечували, просили обрати більш м`який запобіжний захід - домашній арешт за місцем проживання. Крім того, просили в разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в мінімальному розмірі в зв`язку із майновим станом обвинуваченого. Крім того, захисник в судовому засіданні зазначив про відсутність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали тримання під вартою та слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 23.12.2021 відносно ОСОБА_1 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська УВП №6» до 18.02.2022 включно та визначений розмір застави.

Крім того, ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 17 лютого 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 14 квітня 2022 року включно.

У подальшому строк дії зазначеного запобіжного заходу продовжувався у порядку, визначеному ч. 6 ст. 615 КПК України, до 14 червня 2022 року включно.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Разом з тим, слід звернути увагу на обов`язковість доказування існування ризиків, а не лише зазначення їх стандартного переліку. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ по справі «Белевитський проти Росії», пп.111-112, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд не може залишити поза увагою те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Вказане свідчить, що обвинувачений, перебуваючи на волі зможе залишити місце проживання та ймовірніше за все прийме спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Тому при вирішенні клопотання прокурора, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його вік, стан здоров`я, те що він раніше неодноразово судимий, до затримання не працював, перебуває в зареєстрованому шлюбі, міру покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні вказаного кримінального правопорушення.

При цьому суд також враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість можливого покарання в їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі.

Так, суд вважає, що ризик втечі ОСОБА_1 є більш вірогідним, оскільки, крім того, що йому інкримінується скоєння особливо тяжкого кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, можливе вчинення спроби на переховування та ухилення від суду.

Крім того, суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та у зв`язку з веденням воєнного стану на території України та активними бойовими діями, ризик переховування останнього та неявки до суду у разі перебування на волі є обґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що на теперішній час не дослідженого жодного доказу у справі.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вказаного кримінального правопорушення як особа, яка користується злочинним авторитетом в місцях позбавлення волі, тому очевидним є ризик вчинення іншого злочину.

Стосовно доводів захисника про відсутність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, суд звертає увагу на те, що на даний час кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 перебуває на стадії судового розгляду. При цьому суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

Суд вважає доведеним, що на час розгляду поданого клопотання ризики, які стали підставою для обрання такого заходу як тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, оскільки застосований захід забезпечення кримінального провадження з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, тому не вбачає підстав для застосування менш суворих запобіжних заходів та вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 серпня 2022 року включно.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України .

В аспекті ч. 4 ст. 183 КПК України суд наділений диспозитивним правом визначати або не визначати розмір застави щодо злочину, передбачено статтями 255-255-3 КК України і дискреційність повноважень суду вказує на те, що орган досудового розслідування та прокурор мають довести у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу необхідність не визначати розмір застави.

Вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та опираючись на фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому суму застави.

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Одночасно, стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю без визначення розміру застави на теперішній час.

Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Таким чином, суд вважає за доцільне визначити обвинуваченому ОСОБА_1 заставу в розмірі 198 480 грн. 00 коп., що дорівнює 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 177-178, 314-316, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з подальшим утриманням обвинуваченого в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» до 60 діб, тобто до 05 серпня 2022 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 198 480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., які необхідно внести на рахунок: UA 828201720355259003000011792, Отримувач: ТУ ДСА в Донецькій області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796, Банк отримувача: ДКСУ м. Київ, до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : такі обов.язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, - 05 серпня 2022 року, який може бути продовжений.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» - для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Суддя Н.О. Хацько