Решение № 104666467, 06.06.2022, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/83/22

Провадження №2/512/109/22

06.06.22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бростовської Н.О.,

секретаря Сивак Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» про визнання кредитного договору нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога», обґрунтовуючи вимоги тим, що 05.11.2021р. до неї зателефонувала невідома особа, яка представилась співробітником мережі «Київстар», та повідомила, що проводиться перевірка мережі, у зв`язку з чим їй необхідно повідомити вказаній особі код, який буде надісланий їй у вигляді повідомлення, що вона і зробила, але через деякий час, уважніше передивившись повідомлення на своєму телефоні, прочитала інформацію про те, що цей код діє лише протягом трьох хвилин і його нікому не можна повідомляти. Цього ж дня позивачка помітила, що не працює інтернет, а наступного дня вона не змогла скористатися своєю банківською карткою, оскільки отримувала повідомлення про те, що пін-код є невірним. 06.11.2021р. на свою електронну пошту позивачка отримала фінансові документи та договори з різних банків про надання фінансових послуг, укладені від її імені іншими особами, які вона сама ніколи не укладала. У зв`язку з цим, 16.11.2021р. позивачка звернулася до чергової частини ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області із заявою, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Через деякий час на електронну пошту позивачки надійшов договір кредитної лінії №538904053 від 05.11.2021р. про надання кредиту в сумі 22000грн. зі строком повернення до 08.11.2021р., нібито укладений між нею та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога», а також паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до цього договору. Позивачка стверджує, що вказаний договір вона не укладала та не підписувала ані власним, ані електронним підписом, а також не подавала жодних заявок в електронному вигляді з метою укласти такий договір, у зв`язку з чим він є нікчемним, оскільки укладений без її відома та волевиявлення. Позивачка також вказує, що в цьому договорі не зазначені її паспортні дані, не дотримано встановленого законом порядку укладання договорів в електронному вигляді. У зв`язку з викладеним, позивачка просить суд визнати кредитний договір №538904053 від 05.11.2021р., укладений між нею та відповідачем, нікчемним, а також стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаченому судовому збору та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 1500грн.

В судове засідання позивачка не з`явилася, подала до суду заяву про те, що позовні вимоги підтримує, справу просить розглянути за її відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с.36).

Представник відповідача, який повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання (а.с.35), не з`явився повторно, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за його відсутністю не подав.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку відповідача, повідомленого належним чином, приймаючи до уваги згоду позивачки на ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе відповідно до положень ч.1 ст.280ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами 1 і 2 ст.13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.12ЦПК України цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Частинами 1 і 2 ст.77ЦПК України визначено,що належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 цього Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами ч.3 ст.12, ч.ч.1 і 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданого позивачкою до суду витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 16.11.2021р. до чергової частини СПД №2 ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області надійшла письмова заява ОСОБА_1 про те, що 05.11.2021р. невідома особа шляхом зловживання довірою отримала дані заявниці до мобільного додатку «Мій Київстар» та оформила на її ім`я без її відома декілька кредитних позичок. Дана заява була зареєстрована в ЄРДР 16.11.2021р. за №12021167180000184 (а.с.8).

В матеріалах справи містяться роздруковані, без підписів сторін, договір кредитної лінії №538904053 від 05.11.2021р., укладений між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та позивачкою, умовами якого передбачено надання їй кредиту в сумі 22000грн. зі строком повернення до 08.11.2021р. (а.с.9-11), а також паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до цього договору (а.с.12-14).

Відповідно до положень ст.ст.626-628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договоромпозики однасторона (позикодавець)передає увласність другійстороні (позичальникові)грошові коштиабо іншіречі,визначені родовимиознаками,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути позикодавцевітаку жсуму грошовихкоштів (сумупозики)або такуж кількістьречей тогож родута такоїж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Згідно ч.3 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електроннийдоговір укладаєтьсяшляхом пропозиціїйого укласти(оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6цієї статтіпередбачено,що відповідьособи,якій адресованапропозиція укластиелектронний договір,про їїприйняття (акцепт)може бутинадана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цьогоЗакону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У своючергу,ч.8цієї статтівстановлено,що уразі якщоукладення електронногодоговору відбуваєтьсяв інформаційно-комунікаційнійсистемі суб`єктаелектронної комерції,для прийняттяпропозиції укластитакий договірособа маєідентифікуватися втакій системіта надативідповідь проприйняття пропозиції(акцепт)у порядку,визначеному частиноюшостою цієїстатті. Такийдокумент оформляєтьсяу довільнійформі тамає міститиістотні умови,передбачені законодавствомдля відповідногодоговору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Згідно положеньст.12цього Законуякщо відповіднодо актацивільного законодавстваабо задомовленістю сторінелектронний правочинмає бутипідписаний сторонами,моментом йогопідписання євикористання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Проелектронний цифровийпідпис»,за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронногоправочину; електронногопідпису одноразовимідентифікатором,визначеним цимЗаконом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З кредитного договору №538904053 від 05.11.2021р. вбачається, що він не підписаний позивачкою, оскільки не містить ні алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога її власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису). В матеріалах справи відсутні докази отримання акцепту стороною, що направила оферту, а також докази направлення цієї оферти. Відсутні докази отримання позивачкою кредитних коштів та докази користування нею цими коштами.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що кредитний договір №538904053 від 05.11.2021р. між позивачкою та відповідачем не укладався, у зв`язку з чим він не може бути визнаний нікчемним, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Також, згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір та витрати за надання юридичної допомоги (в розумінні ст.137 цього Кодексу витрати на професійну правничу допомогу) покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючисьст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.16, ч.1 ст.215, ч.1 ст.638 ЦК України, ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81, ч.1, п.2 ч.2 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265, ч.1 ст.280, ст.ст.281, 282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова допомога» про визнання кредитного договору нікчемним відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Савранського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.ч.1, 2 ст.284 ЦПК України).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи (ч.1 ст.289 ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.