Решение № 104658486, 31.05.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 761/40414/20

провадження № 2/753/443/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С. розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню та повернення стягнутої суми коштів,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

У грудні 2020 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - АТ КБ «Приватбанк», відповідач), у якому, з урахуванням подальших змін, просив: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21.09.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною (далі - приватний нотаріус ДМНО Бондар І. М.), зареєстрований у реєстрі за № 9127, яким запропоновано стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2010, в розмірі 134 244,55 грн.; стягнути кошти, сплачені на виконання вказаного виконавчого напису, в розмірі 28 665,83 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 21.09.2017 приватним нотаріусом Бондар І. М. було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором. Вказаний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Щербакова Ігоря Михайловича (далі - приватний виконавець Щербаков І. М.).

Позов мотивований тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», статті 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови КМУ № 1172 від 29.06.1999 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема без встановлення безспірності розміру заборгованості.

Відповідач про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, проте його представник в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних заяв та клопотань від нього не надійшло.

ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 14.12.2020 р. Шевченківський районний суд м. Києва передав справу за територіальною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано в провадження судді Трусовій Т. О.

Ухвалою від 19.04.2021 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання на 25.10.2021.

25.10.2021 у зв`язку з неявкою відповідача суд відклав розгляд справи на 07.12.2021.

07.12.2021 до суду надійшло клопотання сторони позивача про забезпечення позову та про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 08.12.2021 суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та зупинив стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 21.09.2020 приватним нотаріусом Бондар І. М., в межах виконавчого провадження № 55978622, відкритого приватним виконавцем Щербаковим І. М., прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та відкладено судовий розгляд на 17.02.2022.

17.02.2022 за клопотанням представника позивача суд ухвалив відкласти розгляд справи на 28.04.2022.

28.04.2022 у зв`язку з неявкою відповідача суд ухвалив відкласти розгляд справи на 31.05.2022.

30.05.2022 від представника позивача Давиденко О. Л. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач АТ КБ «Приватбанк» про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення повістки на офіційну електронну адресу, однак жодних заяв та клопотань від нього не надходило, правом на подання відзиву він не скористався.

Зважаючи на те, що справа тривалий час перебуває в провадженні суду, а надані сторонами докази є достатніми для прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, норми права і мотиви їх застосування.

21.09.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 9127, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2010 в загальному розмірі 131 244,55 грн. та витрати, пов`язані із вчинення виконавчого напису, в сумі 3 000 грн. а усього 134 244,55 грн. (а.с. 21).

У виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться за строк з 13.10.2010 по 29.08.2017.

Виконавчий напис відповідач пред`явив до примусового виконання до приватного виконавця Щербакова І. М. (виконавче провадження № 55978622).

В рамках цього виконавчого провадження приватним виконавцем 15.05.2020 була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , яка була направлена для виконання за місцем його роботи до Київського науково-методичного центру по охороні, реєстрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

Згідно з даними довідок Київського науково-методичного центру по охороні, реєстрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій від 20.11.2020 № 066/1-482 та від 04.11.2021 № 066/1-739 на виконання постанови приватного виконавця за період з липня 2020 р. по вересень 2020 р. та з листопада 2020 р. по жовтень 2021 р. із заробітної плати позивача було стягнуто кошти в сумі 28 665,83 грн. (3 549,25 грн. + 25 116,58 грн.)

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Відповідно до статті 1 цього Закону нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України (стаття 2 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік нотаріальних дій, що вчиняють нотаріуси, визначає стаття 34 Закону України «Про нотаріат», згідно з якою нотаріуси, зокрема, вчиняють виконавчі написи.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї норми нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій - шляхом надіслання боржнику повідомлення-письмової вимоги про усунення порушень.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

10.12.2014 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (далі - Постанова КМУ № 662), згідно з якою Перелік документів був доповнений новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Водночас постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018, постанову КМУ № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час далі ухвалення Київським апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 826/20084/14, далі - КАС України) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту статей 124, 129 Конституції України та 255 КАС України можна дійти висновку, що судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, яке набрало законної сили, має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.

За обставинами справи установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено після набрання вищевказаним рішенням суду законної сили за кредитним договором, який не був посвідчений нотаріально, а відтак вказаний договір не підтверджує безспірність заборгованості позивача перед АТ КБ «Приватбанк».

Отже ураховуючи, що при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було дотримано такої обов`язкової умови вчинення нотаріусом виконавчого напису як безспірність заборгованості, вимоги позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд визнає обґрунтованими та задовольняє їх.

Оскільки відсутність безспірності вимог є достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не дає оцінку доводам позову про вчинення його поза межами строку позовної давності.

Правовою підставою вимог про стягнення коштів, набутих відповідачем за оспорюваним виконавчим написом, є положення статті 1212 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже за змістом цієї норми зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

В даному випадку є доведеним існування усіх трьох умов, які є підставою для виникнення зобов`язання з безпідставного придбання майна.

За обставинами справи установлено, що відповідач на підставі виконавчого напису нотаріуса набув за рахунок позивача грошові кошти в розмірі 28 665,83 грн., проте підстава, на якій ці кошти були набуті, відпала внаслідок визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже ураховуючи, що АТ КБ «Приватбанк» безпідставно збагатилося за рахунок ОСОБА_1 , порушені права останнього підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення грошової суми.

ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.

За подання цього позову, заяви про збільшення позовних вимог та заяви про забезпечення позову позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 2 202,80 грн.

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з огляду на результат розгляду справи суд покладає на відповідача в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір в сумі2 202,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню та повернення стягнутої суми коштів задовольнити в повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований у реєстрі за № 9127, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 134 244 гривень 55 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, 49094, код юридичної особи: 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 28 665,83 грн. та судовий збір в сумі 2 202,80 грн., а усього 30 868 гривень 63 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: