Постановление суда № 104639713, 01.06.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2262/22

Провадження № 1-кс/202/1863/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2022 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Сокирко О.С., прокурора Артемовича Р.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Черкавського Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Індустріального районного суду м.Дніпропетровська клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь») Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Риженка Д.С., погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Малишком Д.В., про застосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою,та доданідо клопотанняматеріали кримінальногопровадження,внесеного 18.05.2022року до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 42022052120000343 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, українця, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТРО 101 обр ТрО) у військовому званні «солдат», який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2022 старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь») Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську Риженко Д.С. звернулася до суду з клопотанням, яке погоджене з прокурором Марікпольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил Малишком Д.В., в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокорі,тобто відкритійвідмові виконатинаказ начальника, в умовах воєнного стану.

Клопотання мотивовано тим, що 24.02.2022 військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

06.03.2022 громадянин ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для постановки на військовий облік, при цьому усвідомлював, що в Україні введений з 24.02.2022 воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та можливість за потреби бути призваним по мобілізації до лав Збройних Сил України.

В той же день громадянина ОСОБА_1 направлено на військово-лікарську комісію (далі ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку останній пройшов впродовж дня та отримав довідку ВЛК про те, що він за станом здоров`я придатний до військової служби.

06.03.2022 солдата ОСОБА_1 . Тячівським ТРЦК та СП направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) від 06.03.2022 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО).

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО), тобто з 06.03.2022 солдат ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, прийняв присягу на вірність народу України.

У період з 12.03.2022 по 26.04.2022 солдат військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) ОСОБА_1 пройшов базову вогневу підготовку.

Вимогами статей 17, 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначають, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, солдат повинен у своїй повсякденній діяльності дотримуватись вимог: статей 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно з якими військовослужбовці постійно повинні свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрими, дисциплінованими, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності і витримки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому; статей 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України Про Збройні Сили України, Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

З`єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучатися до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, організації та підтримання дій руху опору, проведення військових інформаційно-психологічних операцій, боротьби з тероризмом і піратством, заходів щодо здійснення захисту життя, здоров`я громадян та об`єктів (майна) державної власності за межами України, забезпечення їх безпеки та евакуації (повернення), посилення охорони державного кордону, захисту суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі та їх правового оформлення, забезпечення безпеки національного морського судноплавства України у відкритому морі чи в будь-якому місці поза межами юрисдикції будь-якої держави, заходів щодо запобігання розповсюдженню зброї масового ураження, протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі, ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам.

Відповідно до частин 4-7, 11 статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України», Головнокомандувач Збройних Сил України є найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України.

Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Безпосереднє військове керівництво діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України підпорядковуються Головнокомандувачу Збройних Сил України та відповідають за розвиток підпорядкованих їм військ (сил), їх технічне оснащення та всебічне забезпечення, підготовку та готовність до виконання покладених завдань.

Командувачі видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України здійснюють передачу визначеного Головнокомандувачем Збройних Сил України комплекту боєздатних сил і засобів Командувачу об`єднаних сил, який здійснює оперативний контроль за набуттям ними оперативних (бойових) спроможностей та управління їх застосуванням.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі збройної агресії або збройного конфлікту;

збройна агресія застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.

особливий період період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно статті 11 Закону України Про оборону України, Генеральний штаб Збройних Сил України є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування Збройних Сил України та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації і контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та силами оборони у межах, визначених законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України; визначає потреби в особовому складі, озброєнні, військовій техніці, матеріально-технічних, енергетичних, фінансових, інформаційних ресурсах, продовольстві, земельних і водних ділянках, комунікаціях, фондах та майні, необхідних для належного виконання завдань Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, контролює повноту і якість їх отримання; організовує стратегічне розгортання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 17 Закону України Про оборону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Військове командування, військовослужбовці, добровольці Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівники правоохоронних органів, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні України, особи, визначені Законом України "Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України", під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), зобов`язані дотримуватися законів та звичаїв війни та застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 1 Питань Головнокомандувача Збройних Сил України, затверджених Указом Президента України від 27 березня 2020 року №123/2020, Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України; здійснює управління застосуванням Збройних Сил України, а також переданих в його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони; видає з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання у 3бройних Силах України та інших складових сил оборони накази та директиви; виконує інші повноваження відповідно до законів України та виданих на їх основі нормативна-правових актів.

За приписами ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

У відповідності до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Згідно ст. 113 Розділу V Дисциплінарного Статуту України подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов`язків і наказів командирів (начальників).

Відповідно до вимог ст. 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України тимчасово виконуючий обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) полковник ОСОБА_2 за посадою та військовим званням являється начальником стосовно солдата стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) ОСОБА_1 , який в силу приписів ст.ст. 29, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений начальником термін.

Незважаючи на викладене, військовослужбовець Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО) солдата ОСОБА_1 вчинив тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин:

02.05.2022 приблизно о 13.00 під час шикування особового складу 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони (далі 71 об ТрО 101 обр ТрО) за місцем тимчасового розташування військової частини у місті Костянтинівка Донецької області тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 (71 об ТрО 101 обр ТрО) полковником ОСОБА_2 , який є начальником за посадою та військовим званням відносно військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) солдата ОСОБА_1 , доведено для виконання свій письмовий наказ № 1 дск від 01.05.2022 зайняти оборону по певному рубежу.

Однак, військовослужбовець ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації на посаду стрільця 3 відділення 1 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО), будучи обізнаним із порядком проходження, несення внутрішньої служби, порядком віддання, виконання наказів військовослужбовцями, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 11, 29, 35, 37, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 11, 17 Закону України «Про оборону України», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 02.05.2022 приблизно о 13.10 год., перебуваючи на шикуванні особового складу підрозділу вказаної військової частини у м. Костянтинівка Донецької області, відкрито відмовився виконати наказ начальника тимчасово виконуючого обов`язки командира 71 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) полковника ОСОБА_2 зайняти оборону по певному рубежу.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

30.05.2022 військовослужбовцю ОСОБА_1 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, останній в порядку ст. 208 КПК України не затримувався.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами.

Таким чином, під час досудового розслідування встановлено обставини, які вказують на вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, за яким останньому повідомлено про підозру.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатися на волі.

У зв`язку з повідомленням ОСОБА_1 про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчините інше кримінальне правопорушення, потребується застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 є мешканцем іншої області, що прямо вказує на існування в нього обґрунтованого підґрунтя та можливості там переховуватись,

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, як військовослужбовець, який наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, зважаючи на характер кримінального правопорушення яке було пов`язане порушенням встановленого порядку несення служби може здійснити вплив на свідків, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

Знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану, знищити або викрасти документи щодо його проходження військово-лікарської комісії та інше.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення місця служби за ст. 407 КК України, або дезертирство за ст. 408 КК України, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у вчиненні якого останньому повідомлено про підозру.

Тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному провадженні, у вчиненні якого він обвинувачується - відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, так як міра покарання за вчинення даного злочину становить від п`яти до десяти років позбавлення волі, вік та стан здоров`я підозрюваного - вік підозрюваного становить 26 років. Стан здоров`я підозрюваного дозволяє обрати йому будь який запобіжний захід.

В умовах воєнного стану на території України застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України та не створить ілюзії безкарності серед осіб, що в умовах збройного конфлікту нехтують свої конституційним обов`язком захисту територіальної цілісності держави.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що обрання відносно нього іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, створить передумови для переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду, оскільки він отримає можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу.

Зазначені ризики та неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів підтверджується показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування, знищити та сховати будь-які речі та документи, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

За час проходження військової служби у Збройних Силах України ОСОБА_1 отримував грошове забезпечення.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Сторона обвинувачення вважає, що лише застава у розмірі 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (496 200 гривень) здатна у повній мірі нівелювати можливість втілення у життя ризиків та забезпечити належну поведінку підозрюваного і виконання ним покладених обов`язків у разі внесення цієї застави.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, тяжкість та резонанс злочину, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, матеріальне становище, наявні достатні підстави вважати, що лише застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 із визначенням розміру застави не менше 200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (496 200 гривень) зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, просить застосувати щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В ході розгляду клопотання прокурор Артемович Р.В. клопотання підтримав, посилаючись на викладені у ньому обставини та наявність обґрунтованих ризиків. Додатково пояснив, що інший запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що він є військовослужбовцем за мобілізацією та страждає на вегето-судинну дистонію, сколіоз, періодично відчуває запаморочення та панічні атаки. Проте військово-медичною комісією він був визнаний таким, що придатний до військової служби. Зазначений висновок він не оскаржував. Коли його привезли до військової частини, він почув, що їх відправлять на військове завдання до м. Попасної. Після чого у нього почалася панічна атака, йому стало погано в зв`язку з чим він не чув наказу командира. Крім того, вважав, що заявлені прокурором ризики необґрунтовані, оскільки під час досудового розслідування він не чинив спроб переховуватися, впливати на свідків та жодним чином не намагався перешкоджати досудовому розслідуванню. Просив врахувати що він раніше не судимий.

Захисник Черкавський Ю.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що ОСОБА_1 має загальні захворювання та страждає на панічні атаки. Крім того, є свідки, які бачили, що під час віддання наказу ОСОБА_1 погано себе почував, що ставить під умнів обґрунтованість підозри. Заявлені прокурором ризики необґрунтовані, оскільки підозрюваний під час досудового розслідування не чинив жодних спроб переховуватися, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Більш того, заявлений ризик знищити чи спотворити будь-які речі чи документи є абсурдним та необґрунтованим, оскільки не зазначено його мету. Також, захисник вважав, що поміщення підозрюваного у СІЗО у даному випадку є неприпустимим, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем та раніше не судимою особою. Розмір застави є необґрунтованим та не підтверджений належними доказами. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши надані докази, слідчий суддя прийшов до наступного.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст.183,184 КПК.

Згідно ч.1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1ст. 194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбаченихстаттею 177 КПК України,на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини,ст.5Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Прокурор та слідчий довели, що ОСОБА_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченогоч. 4 ст. 402 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

Пред`явлена ОСОБА_1 підозра підтверджується протоколами допиту свідка ОСОБА_3 , які показали, що наказ т.в.о. командира батальну в/ч НОМЕР_1 про передислокацію роти військовослужбовцям 2 роти військової частини НОМЕР_1 у м.Костянтинівка за місцем тимчасового розташування підрозділу, був присутній весь підрозділ, окрім тих військовослужбовців, які виконували інші завдання. Військовослужбовець ОСОБА_1 був присутній на вказаному шикуванні. Після оголошення наказу військовослужбовці почали висловлювати вголос свою незгоду з ним та небажання його виконувати, серед яких знаходився солдат; довідкою військово-лікарської комісії про те, що ОСОБА_1 за станом здоров`я придатний до військової служби; військовим квитком ОСОБА_1 щодо його призову за мобілізацією на військову службу до лав ЗСУ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71об ТрО 101 обр ТрО), яким солдата ОСОБА_1 призначено на посаду та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО); повідомленням про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України; наказом начальника командира 71 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (71 об ТрО 101 обр ТрО) № 1 ДСК від 01.05.2022 та іншими доказами.

Крім того, слідчим та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.

Слідчим суддеютакож враховуютьсядані проособу ОСОБА_1 ,який ранішене судимий,неодружений,на утриманнінеповнолітніх дітейне має,тобто немає стійкихсоціальних зв`язків,що свідчить про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, незаконно впливати на свідків, підтверджується тим, що ОСОБА_1 наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ, зважаючи на характер кримінального правопорушення, маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді.

Ризик, знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може будь-яким іншим чином сфальсифікувати документи щодо свого хворобливого стану.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за мобілізацією, може вчинити інший злочин пов`язаний з військовою службою.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому досудовому розслідуванні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З урахуваннямособи підозрюваного,який євійськовослужбовцем,підозрюється увчиненні тяжкогозлочину,не має таміцних соціальнихзв`язків,слідчий суддявважає неможливимзастосувати допідозрюваного жодногобільш м`якогозапобіжного заходу,оскільки застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені ст. 177 КПК України. Щодо запобіжного заходу у вигляді особистої поруки слідчий суддя зазначає, що на момент розгляду клопотання, жодних звернень про передачу ОСОБА_1 на поруки не надходило.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Суд критично оцінює показання свідка захисту ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем частини в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , про те що Рябус під час зачитування наказу командиром втратив свідомість. Ці показання не спростовують інші докази, які надані до клопотання на підтвердження обґрунтованої підозри та існування ризиків, на які посилається прокурор.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).

Щодо визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, виходячи з вимог статей 176, 177, 178, 182 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, враховуючи, що в умовах воєнного стану на території України застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може породити позитивні прецеденти, для належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, що поміж іншого, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану та підриву авторитету Збройних Сил України та не створить ілюзії безкарності серед осіб, що в умовах збройного конфлікту нехтують свої конституційним обов`язком захисту територіальної цілісності держави, слідчий суддя вважає, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, в зв`язку з чим вважає за доцільне визначити розмір застави у розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 496200 гривень.

На переконання слідчого судді, застава у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу задовольнити.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюстроком на60днівпо 30 липня 2022 року включно.

Утримувати ОСОБА_1 на гауптвахті Східного територіального управління Військової служби правопорядку з місцем дислокації: АДРЕСА_2 .

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 200 (двохста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 496200 (чотириста дев`яносто шість тисяч двісті) грн. 00 коп., які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, банк отримувача: Держказначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA158201720355229002000017442, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 26239738, Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 , наступні обов`язки:

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, яким здійснюється досудове розслідування, прокурора або суду;

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді діє по 30 липня 2022 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя С. І. Доценко