Решение № 104636271, 12.05.2022, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1911/21

Провадження № 2/216/642/22

РІШЕННЯ

іменем України

12 травня 2022 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кацюби В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визначення частки у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовували тим, що в період з 30.03.2002 по 22.04.2014 вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі було куплено квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Покупцем за договором купівлі-продажу покупцем було зазначено позивача. 17.03.2016 вона звернулась до державного нотаріуса Першої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , але їй було відмовлено у зв`язку з тим, що частка померлого у спільній сумісній власності подружжя не визначена і така невизначеність є перешкодою у спадкуванні. За таких обставин, позивач просила суд визначити, що частка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві спільної сумісної власності подружжя на трикімнатну квартиру житловою площею 41,9 кв.м, загальною площею 57,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за життя становила 1/2 частку.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України. Представник позивача адвокат Умріхін О.В. надав до суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, на задоволенні вимог наполягав.

Представник відповідача виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради Тімуш К.О. надала до суду клопотання про проведення розгляду справи за її відсутності.

Представник відповідача виконавчого комітету Криворізької міської ради Сова Ю.В. у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за участі представника виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради, оскільки представництво інтересів у справах даної категорії здійснюється представниками відповідних виконкомів районних у місті рад.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Так,судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер колишній чоловік позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 .

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2010, за час шлюбу ОСОБА_3 придбала квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №499-2014, 17.03.2016 позивач звернулась до Першої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

17.03.2016 державним нотаріусом Першої Криворізької державної нотаріальної контори складено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.

За ст. 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Пунктом 23Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикуу справахпро спадкування»від 30.05.2008р.№ 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Статтею 1218ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України).

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана норма кореспондується зі ст. 368 ЦК України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжя за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. При цьому необхідно визначити якою є доля спадкодавця у праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Пунктами 5, 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об`єктом спадкування.

Видачу нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак слід вважати, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Таким чином, оскільки при спадкуванні частки в майні, розмір якої не визначено, істотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблено також після відкриття спадщини, спадкоємець не позбавлений законом такого права, і його право на визначення частки померлого витікає з поняття спадкування, яким відповідно дост. 1216 ЦК України, є перехід права та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи, що будь-якої домовленості між подружжям щодо розміру їх часток не було, беручи до уваги презумпцію рівності часток, суд вважає, що частка кожного співвласника у спільній сумісній власності подружжя на спірну квартиру є рівною і становить по 1/2 частці кожному. При цьому в судовому засіданні не було встановлено існування обставин, які б могли бути підставою для збільшення або зменшення часток співвласників спірної квартири.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 317, 319, 328, 355-358, 369, 370, 392, 1218, 1226 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Криворізької міської ради, виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, про визначення частки у спільному майні подружжя задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності подружжя на трикімнатну квартиру житловою площею 41,9 кв.м, загальною площею 57,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , за життя становила 1/2 частку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради Дніпропетровської області, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 04052560;

-відповідач: виконавчий комітет Криворізької міської ради, місце знаходження: м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, ЄДРПОУ 33874389.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов