Решение № 104623916, 03.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2022 р. Справа № 120/16757/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не виплати середнього заробітку за час затримки при розрахунку за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за час затримки при розрахунку за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року.

Заявлені позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні його із служби в органах внутрішніх справ та наявністю, у зв`язку з цим, підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченою статтями 116, 117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою суду від 02.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області довідку про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні місяці перед звільненням із служби; довідку про суму виплат та їх складові, які були здійсненні ОСОБА_1 станом на день його звільнення та які йому належали згідно із законом; довідку про проведення інших виплат позивачу (в тому числі і на виконання судових рішень), що мало місце після звільнення із служби в органах внутрішніх справ.

22.12.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що між ОСОБА_1 та ГУНП у Вінницькій області був наявний спір з приводу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки. Так, рішення щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, набуло законної сили 02.07.2021 та отримано ГУНП 08.07.2021. Того ж місяця, ГУНП направлено інформаційну довідку про потребу в грошових коштах в сумі 18396 грн для виконання рішення суду. Після надходження вказаної суми, ГУНП виконало рішення суду шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 . Тому вважає, що Головне управління компенсацію на виконання рішення суду провело добровільно, відтак немає підстав для застосування ст. 116,117 КЗпПУ. Зважаючи на це, у позові просить відмовити.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

В період з липня 1992 року по квітень 2020 року позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ (поліції), остання займана посада заступник начальника Управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

У 2015 році позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.07.2015.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 30.04.2020 № 73 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та виключено зі списків особового складу відповідного підрозділу Національної поліції України.

Позивач вважаючи, що під час його звільнення зі служби відповідач не здійснив виплату всіх належних йому сум, а саме грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019-2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з Національної поліції України, а також безпідставно зменшив йому розмір щомісячної премії з 54,148% до 1% за період з лютого по квітень 2020 року, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2021 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за усі невикористані у 2019-2020 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з Національної поліції України 04 травня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672, місцезнаходження: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за усі невикористані у 2019-2020 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення позивача станом на день звільнення з Національної поліції України 04 травня 2020 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Виплата коштів на виконання рішення суду проведена 28.10.2021 шляхом зарахування 18120,06 грн на картковий рахунок позивача, про що свідчить відповідна виписка.

Позивач вважаючи, що виплата коштів на виконання рішення суду проведена з порушенням вимог статей 116, 117 КЗпП України, звернувся до суду з вимогою зобов`язання нарахувати ти виплатити йому середнє грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 №988.

Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної постанови грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06.04.2016 № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 23 розділу І вказаного Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 18.06.2020 у справі №200/9096/19-а.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку зі звільненим працівником та наявність самого факту звільнення особи з роботи. Тобто, обов`язок роботодавця нарахувати та виплатити середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні виникає лише у разі припинення з особою трудових відносин, що вимагає проведення з останнім повного розрахунку при звільненні, а також затримка у проведенні відповідного розрахунку.

В межах даної адміністративної справи сторонами не заперечується факт затримки виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі №120/7617/20-а щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за усі невикористані у 2019-2020 роках календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Так, судом встановлено, що виплата грошової компенсації за усі невикористані у 2019-2020 роках календарні дні додаткової відпустки здійснена відповідачем лише 28.10.2021 року.

У відповідності до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.

Як встановлено вище, звільнено позивача зі служби в поліції з 04.05.2020.

Остаточний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 28.10.2021.

Таким чином, весь час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 543 днів.

Відповідно до довідки про доходи від 15.12.2021 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Вінницькій області, за два місяці служби перед звільненням позивача (березень, квітень 2020 року) грошове забезпечення складало: 14185,33 грн та 25374,99 грн. Середньоденне грошове забезпечення становить 648,52 грн.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 352151,70 грн (648,52х543).

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки відповідач не довів відсутність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 по 28.10.2021, адміністративний позов підлягає задоволенню, у спосіб визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не виплати середнього заробітку за час затримки при розрахунку за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року та стягнення з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь позивача грошової компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року в розмірі 352151,70 грн.

Розподіл судового збору здійснити відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.05.2020 року по 28.10.2021 року в розмірі 352151,70 грн (триста п`ятдесят дві тисячі сто п`ятдесят одну гривню 70 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672)

Суддя Мультян Марина Бондівна