Решение № 104615448, 02.06.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2022 року Київ №320/314/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про визнання дій протиправними та забов`язання здійснити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до УСЗН Славутицької міськради Київської області про визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів; забов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру 7 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.

На обґрунтування заявлених вимог вказав, що він є особою з інвалідністю внаслідок війни III групи та має право на виплату разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Стверджує, що орган соціального захисту населення виплатив йому грошову допомогу у 2021 році в меншому розмірі, ніж це передачено відповідним законом. Не погоджуючись з розміром виплати, він звернувся до УСЗН Славутицької міськрпди із заявою перерахувати та виплатити грошову допомогу, відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахування вже виплаченої суми. Однак, орган соціального захисту населення у такій виплаті відмовило, що стало підставою для виникнення спору.

Ухвалою суду від 17.01.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання.

Представником відповідача подано відзив на позов в порядку статті 162 КАС України, в якому останній проти задоволення заявлених вимог заперечував та пояснив, що УСЗН при визначенні розміру грошової допомоги до 5 травня керувалося постановами КМУ, оскільки Законом України №3551-XII та нормами Бюджетного кодексу України дозволено визначати розмір даної виплати Уряду. У відзиві представник УСЗН вказав, що у 2021 році виплата ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 391 грн. була проведена правомірно в порядку та розмірах, визначених постановою КМУ №325.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

позивач має статус особи з інвалідністю III групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.08.2016; посвідчення безтермінове та діє на всій території України, відтак ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.

У квітні 2021, УСЗН Славутицької міськради Київської області виплатило позивачу грошову допомогу у розмірі 3 391 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з картового рахунку ОСОБА_1

09.12.2021, позивач звернувся до органу соціального захисту населення з вимогою провести доплату частини грошової допомоги відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018 (3393/18).

Листом від 21.12.2021 за №01-16/79, відповідач у такій виплаті відмовив, мотивуючи це тим обмеженими фінансовими можливостями-бюджетниими асигнуваннями, які визначені Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Так, вказаний закон передбачає, що розмір соціальної виплати у 2021 році було встановлено постановою КМУ №325, відповідно до якої, відповідач і здійснив ОСОБА_1 виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік на рівні 3 391 грн.

Незгода позивача з відмовою органу соціального захисту населення у здійсненні виплати грошової допомоги в більшому розмірі послугувала підставою для його звернення до суду на захист порушеного права.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на наступне:

частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"№3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Пільги ветеранам війни - особам з інвалідністю внаслідок війни передбачені статтею 13 Закону №3551-XII.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV, статтю 13 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 13 Закону №3551-ХІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу II Закону № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років, на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, норми та положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження, зокрема, щодо встановлення розміру разової грошової допомоги до 5 травня.

Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з тим, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Незважаючи на прийняте Конституційним Судом України рішення, Урядом прийнято постанову №325, якою було передбачено, що інвалідам війни III групи у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, здійснювалася у розмірі 3 391 грн.

Відповідач, здійснюючи виплату позивачу такої допомоги, керувався нормами вищезазначеної постанови. Однак на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію статті 13 Закону №3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Згідно до положень ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Пунктом 2 постанови КМУ №325 зобов`язано забезпечити подання до 14 квітня поточного року структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад переліків осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань": Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Офісом Генерального прокурора, Державною судовою адміністрацією, Державною спеціальною службою транспорту, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

На підставі пункту 3 постанови КМУ №325, Міністерство фінансів і Державну казначейську службу зобов`язано забезпечити до 16 квітня поточного року перерахування коштів Міністерству соціальної політики для їх спрямування структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій з метою виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті.

Під час розгляду цієї справи судом враховані висновки Верховного Суду, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.01.2021 у справі №440/2722/20.

Частиною 3 ст.291 КАС України передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Згідно з частиною 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас слід зазначити, що Уряд, обмежуючи розмір грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у постанові №325, всупереч правовій позиції Конституційного Суду України, викладеній у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020, зумовив ситуацію, де розпорядники бюджетних коштів, виконуючи вимоги вказаної постанови, вимушені діяти з порушенням прав та гарантій осіб, на яких поширюються положення Закону №3551-XII. Водночас, необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог постанови №325, не звільняє його від відповідальності за порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист.

Беручи до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у зразковій справі №440/2722/20 , а також рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, суд зазначає, що відповідач повинен був виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, відповідно до ст.13 Закону №3551 у редакції Закону №367-ХІV, а саме у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з частиною 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до частини 1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання відносно вимоги ОСОБА_1 про визнання дій відповідача, які виявилися у відмові здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком протиправними, суд виходив із наступного:

правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України №3551-XII. Пільги ветеранам війни - особам з інвалідністю передбачені статтею 13 Закону №3551-XII. Законом №367-XIV, статтю 13 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-VІ були внесені зміни у Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" частину п`яту статті 13 цього Закону викладено в такій редакції: Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнав таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 291 КАС України суд має враховувати такі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи:

законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Приписами пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати, зокрема, розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4.120,00 гривень; II групи - 3.640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України. […]

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-ХІV, яка визначала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 3 групи внаслідок війни - восьми мінімальних пенсій за віком […].

При прийнятті рішення суд застосовує наведені вище релевантні норми права та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, при цьому керується такими мотивами:

завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає безпідставною відмову органу соціального захисту населення здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, внаслідок чого відповідач порушив законне право заявника на отримання грошової компенсації у належному розмірі. Оскільки відповідач не провів перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтею 13 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 (тобто 7 мінімальних пенсій за віком), суд вважає, що управління соціального захисту населення діяло протиправно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача, які виявились у відмові здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 мінімальних пенсії за віком, є протиправними.

Вимогам позивача про зобов`язання УСЗН Славутицької міської ради здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги позивачеві із розрахунку семи мінімальних пенсій за віком є похідною від вимоги про визнання протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку та здійсненні такої виплати, отже ця вимога також підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір, відповідно до статті 139 КАС України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 2, 6-7, 14, 73-78, 90, 94, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Забов`язати управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (ЄДРПОУ 22208706, Київська обл., м.Славутич, Вишгородський район, Центральна площа, 7) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми такої допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.